Рішення № 119642907, 04.06.2024, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2-о/130/4/2024

130/2414/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2024 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

присяжних Посвалюка А.О., Миронюк Р.М.

з участю секретаря судових засідань Мухи Р.П.,

заявника ОСОБА_1 ,

заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

представника заявника ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: орган опіки і піклування виконавчого комітету Жмеринської міської ради Вінницької області, ОСОБА_4 про усиновлення дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про надання йому дозволу на усиновлення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стислий виклад позицій заявника.

26.06.2021 зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , яка під час перебування у даному шлюбі народила двох дітей: ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Також ОСОБА_2 являється матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Діти проживають разом з подружжям як внутрішньо переміщені особи в АДРЕСА_1 .

Відповідно до заочного рішення Скадовського районного суду від 17.01.2017 шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 розірвано, останній залишився проживати на тимчасово окупованій території. ОСОБА_4 не проживає з сином з самого його народження, він залишив ОСОБА_2 з новонародженим сином на початку 2016 року, з того часу будь якої батьківської турботи не проявляв, участі у вихованні сина не приймав. Малолітній ОСОБА_5 батька не знає та не пам`ятає взагалі, вважає та називає батьком саме заявника.

Заявник ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягався, не знятої чи не погашеної судимості не має, у розшуку не перебуває.

Процесуальні дії, заяви та клопотання.

Ухвалою судді від 07.09.2023 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено провести у відкритому судовому засіданні 23.10.2023 з участю двох присяжних. Витребувано в органу опіки та піклування висновок про доцільність усиновлення ОСОБА_1 дитини ОСОБА_5

23.10.2023, 20.11.2023, 29.01.2024 за клопотанням заявника розгляд справи відкладався.

05.03.2024 справа знята з розгляду у зв`язку з неявкою всіх учасників справи та в подальшому призначена до розгляду на 22.04.2024.

22.04.2024 до суду надійшло повідомлення від органу опіки та піклування виконавчого комітету Жмеринської міської ради про неможливість надання висновку про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини, через ненадання їм належних для цього документів.

22.04.2024 розгляд справи відкладено на 04.06.2024.

07.0.52024 від заявника до суду надійшла заява про приєднання до матеріалів справи переклад заяви ОСОБА_4 , що він не заперечує проти усиновлення його дитини.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 підтримали подану заяву, з підстав викладених в ній.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення заяви про усиновлення ОСОБА_1 її сина ОСОБА_5 .

Представник заінтересованої особи - органу опіки та піклування виконавчого комітету Жмеринської міської ради, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився без повідомлення причин.

Заінтересована особа ОСОБА_4 , зареєстрованим місцем проживання якого є тимчасово окупована територія, повідомлявся про час та місце розгляду справи відповідно до вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території». Відповідно до приписів указаного закону вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

У відповідності до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд розглянув справу у відсутність заінтересованих осіб, які не з`явилися до суду.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Відповідно до копій довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які зареєстровані в м. Скадовськ Херсонської області, фактично проживають як внутрішньо переміщені особи в АДРЕСА_2 (а.с.7-10).

Згідно копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_10 ) 26.06.2021 зареєстровано шлюб (а.с.11).

В даному шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також ОСОБА_8 (дошлюбне ОСОБА_11 ) являється матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається з копій свідоцтв про народження. Діти проживають в АДРЕСА_2 разом з матір`ю (а.с.12-18).

Згідно копії рішення Скадовського районного суду Херсонської області від 17.01.2017 шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_12 розірвано (а.с.19-20).

Відповідно до акту, складеного комісією в складі діловода та головного інженера КП «Жмеринкакомунсервіс» ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 проживають без реєстрації в АДРЕСА_2 (а.с.21), що також підтверджується довідкою КП «Жмеринкакомунсервіс» від 30.08.2023 (а.с.22).

Як вбачається з копій посвідчень ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та дитина ОСОБА_5 мають статус та передбачені законодавством України пільги як багатодітна сім`я (а.с.23-24).

Згідно копії довідки від 25.08.2023 № 02-19/26 ОСОБА_5 навчається у 2-Б класі Скадовського ліцею №3 (а.с.25).

Відповідно до Витягів з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», станом на 28.08.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності не притягуються, не знятої чи не погашеної судимості не мають, у розшуку не перебувають (а.с.26-27).

Відповідно до листа виконавчого комітету Жмеринської міської ради від 17.04.2024 № 01-2024/1150 орган опіки та піклування виконавчого комітету Жмеринської міської ради не може надати висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини у зв`язку з неповним наданням ОСОБА_1 документів, визначених Порядком провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 № 905 (а.с.66-67).

Докази відхилені судом, підстави, їх відхилення.

Суд не приймає до уваги в якості доказу переклад з російської мови заяви ОСОБА_4 щодо згоди на позбавлення його батьківських прав відносно ОСОБА_5 та його усиновлення ОСОБА_1 (а.с.74), адже дана заява не засвідчує належним чином дійсність у ній підпису ОСОБА_4 відповідно до законодавства, шляхом проставлення апостиля, заява надана особою, яка не є представником ОСОБА_4 в даному судовому засіданні, та посвідчена нотаріусом, який веде свою діяльність на тимчасово не підконтрольній Україні території, за законами країни - агресора, з якою в Україні припинені будь - які дипломатичні відносини. Враховуючи вищевикладене неможливо підтвердити ні джерело отримання ні тим паче джерело походження даної заяви, а тому у суду немає підстав для її врахування при вирішенні цієї справи.

Мотиви суду. Норми права застосовані судом.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

З наведених положень законодавства про охорону дитинства випливає, що виховання дитини у повній сім`ї має беззаперечне значення для її духовного та фізичного розвитку, формування її особистості, яке неможливо переоцінити.

Відповідно до статей 3, 4, 5, 7 СК України кожна особа має право на проживання в сім`ї. Сім`я створюється, в тому числі, і на підставі усиновлення. Держава створює пріоритет сімейного виховання дитини. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

Статтею 7 СК України встановлено, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Главою 18 Розділу ІV СК України внормовані питання усиновлення.

Відповідно до ст. 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем в свою сім`ю особи на правах доньки або сина, що здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Стаття 211 СК України передбачає, що усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодше 21 року. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п`ятнадцять років.

Як випливає із приписів ст.217 СК України, усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків. Згода батьків на усиновлення дитини має бути безумовною. Письмова згода батьків на усиновлення засвідчується нотаріусом. Мати, батько дитини мають право відкликати свою згоду на усиновлення до набрання чинності рішенням суду про усиновлення.

Стаття 218 СК України передбачає, що для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові та стану здоров`я.

Частиною 4 ст.218 СК України визначено, що згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає в сім`ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками.

Відповідно до ч. 1 ст.219 СК України усиновлення дитини провадиться без згоди батьків, якщо вони:1) невідомі; 2) визнані безвісно відсутніми; 3) визнані недієздатними; 4) позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється; 5) протягом двох місяців після народження дитини не забрали її на виховання до себе в сім`ю та запис про них у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до статті 135 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 219 СК України усиновлення дитини може бути проведено без згоди повнолітніх батьків, якщо судом буде встановлено, що вони, не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують та не утримують її.

Вирішуючи заяву, суд враховує встановлені під час судового розгляду обставини.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» вирішуючи заяву по суті, суд зобов`язаний перевірити наявність передбачених законом підстав для усиновлення, зокрема: чи дали батьки дитини згоду на це (якщо вона необхідна); чи може заявник бути усиновлювачем; чи є дитина відповідно до законодавства суб`єктом усиновлення і чи виконано вимоги ч.1-3 ст. 218 СК України щодо наявності згоди дитини; чи відповідають висновок органу опіки та піклування і дозвіл на усиновлення уповноваженого органу виконавчої влади необхідним вимогам.

Положення ч.2 ст. 219 СК України у взаємозв`язку з положенням ч.4 ст. 217 цього Кодексу слід розуміти так: для усиновлення дитини, батьками якої є неповнолітні особи, потрібна згода їх самих, а також їхніх батьків незалежно від часу, протягом

якого неповнолітні батьки не проживали з дитиною.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» усиновлення без згоди повнолітніх батьків на підставі ч.2 ст. 219 СК України можливе у випадку, коли суд установить, що вони, не проживаючи з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не проявляють щодо неї батьківської турботи та піклування, не виховують і не утримують її.

Факт ухилення батька (матері) від виховання та утримання дітей може бути підтверджений письмовими доказами (актами, листами тощо), а також показаннями свідків. Окремого рішення суду на підтвердження цього факту не потрібно. Водночас суди повинні

враховувати, що у випадках, коли батьки не беруть участі у вихованні своєї дитини з поважних причин (через хворобу, перебування в тривалому відрядженні тощо), її усиновлення без їхньої згоди є неприпустимим.

Не потрібна згода батьків або родичів за відсутності

будь-яких відомостей про них або при усиновленні дітей, покинутих

у пологових будинках, інших закладах охорони здоров`я.

Усиновлення без згоди батьків або родичів дітей, підкинутих чи знайдених під час стихійного лиха та за інших надзвичайних обставин, що загрожували цим особам смертю або давали підставу припускати їх загибель, можливе за відсутності у місці їх постійного проживання відомостей про місце їх перебування протягом трьох років. На період до закінчення цього терміну над дитиною може бути встановлено опіку, піклування або застосовано щодо неї

іншу форму влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування.

З огляду на положення статей 34, 36 Закону України від 2 вересня 1993 р. N 3425-XII ( 3425-12 ) "Про нотаріат" письмові заява або будь-яке інше свідчення батьків чи одного з них про залишення дитини у пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я (або про відмову забрати її) нотаріальному посвідченню не підлягають. Разом з тим, згідно з ч.5 ст. 217 СК України письмова згода батьків на усиновлення їхньої дитини має бути посвідчена нотаріусом.

Згідно зі ст. 8 Європейської конвенції про усиновлення дітей (ETS N58), прийнятої 24 квітня 1967 року в Страсбурзі, і яка, відповідно до ст. 9 Конституції України, є складовою частиною національного законодавства України, компетентний орган приймає рішення про усиновлення лише тоді, коли впевниться, що воно здійснюється в інтересах дитини. Кожного разу компетентний орган звертає особливу увагу на те, щоб це усиновлення забезпечило дитині стабільні та гармонійні домашні умови.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновки суду.

Так, в судовому засіданні із досліджених доказів встановлено, що малолітній ОСОБА_5 , дійсно проживає разом з заявником та його дружиною - матір`ю дитини ОСОБА_2 , однак належних доказів, які б підтверджували, що біологічний батько дитини ОСОБА_4 не проявляє щодо нього батьківського піклування, не виховує, не утримує його, що може бути підставою для проведення усиновлення дитини без згоди повнолітнього батька, заявником суду не надано. Тим більше, що заявник вказує, що біологічний батько ОСОБА_4 перебуває на тимчасово окупованій території в м. Херсон, що не дозволяє суду зробити висновок, що він не проживає з дитиною понад шість місяців без поважних причин, не проявляючи до неї батьківської турботи та піклування, не виховує та не утримує її. Також наданий заявником письмовий переклад заяви про надання згоди ОСОБА_4 на усиновлення дитини ОСОБА_5 , не прийнятий судом в якості належного та допустимого доказу та як наслідок не підтверджує наявності його вільної згоди на усиновлення його сина ОСОБА_1 .

Крім того, згідно ч.ч. 5, 6 ст. 19 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Як вбачається з матеріалів справи орган опіки і піклування виконавчого комітету Жмеринської міської ради не зміг надати висновок про доцільність усиновлення і найголовніше відповідність його інтересам дитини. Хоча даний висновок носить для суду суто рекомендаційний характер проте з урахуванням всіх обставин справи, позиція органу опіки та піклування є цілком зрозумілою, яка покликана на забезпечення в першу чергу інтересів малолітньої дитини. Такий висновок не може ґрунтуватися на припущеннях, як і рішення суду.

З урахуванням вищезазначеного, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з найкращих інтересів дитини, принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви.

Суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що в силу ч. 1 ст.219 СК України усиновлення дитини без згоди батьків проводиться, зокрема серед іншого, якщо вони позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновлюється.

Розподіл судових витрат.

Згідно з частиною четвертою статті 314 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи про усиновлення, відносяться на рахунок заявника.

На підставі викладеного, керуючись статтями 259, 263, 264, 265, 294, 310- 314 ЦПК України, Суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про усиновлення дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 273 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ),

ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ),

Виконавчий комітет Жмеринської міської ради Вінницької області (місцезнаходження: 23100, Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Центральна, буд. 4, ЄДРПОУ 34227893).

ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_4 ).

Суддя Андрій ЗАЯРНИЙ

Присяжні: Анатолій ПОСВАЛЮК

Раїса МИРОНЮК

Дата складання повного судового рішення 11.06.2024