Рішення № 119642268, 21.05.2024, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/1115/23

Провадження № 2/626/227/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

21.05.2024 року м. Красноград Красноградський районний суд Харківської області

в складі: головуючої - судді Рибальченко І.Г.

за участі секретаря Матюхової О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (далі АТ КБ "Приватбанк") до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до Красноградського районного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором б/н від 16.09.2016 року, у зв`язку з не виконанням відповідачем умов договору.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 16.09.2016 року. Відповідач підтвердив свою згоду не те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та "Тарифами Банку" складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладаннi Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Згiдно цiєї статтi ЦК договором приєднання є договiр, умови якого встановленi однiєю iз сторiн у формулярах або iнших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цiлому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У зв`язку з не виконанням ОСОБА_1 своїх договірних зобов`язань, АТ КБ "ПриватБанк", після уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 37799,27 грн.

Від представника відповідача - ОСОБА_2 було подано відзив, в якому зазначено, що ОСОБА_1 є клієнтом АТ КБ "ПриватБанк", має кредитну карту з встановленим кредитним лімітом 125000 грн. Станом на 04.06.2022 року заборгованість по картці становила 7604,63 грн., залишок кредитних коштів- 117395,37 грн. 05.06.2022 року в період часу з 19.30 год до 19.34 год. без згоди ОСОБА_1 через додаток Приват24 сторонніми особами було здійснено переказ кредитних коштів на загальну суму 56289,22 грн. 05.06.2022 року о 19.30 год ОСОБА_1 зателефонувала на гарячу лінію АТ КБ "ПриватБанк" та заблокувала всі діючі картки в даному банку. Того ж дня вона звернулася і до Красноградського РВП ГУНП в Харківській області з заявою про вичнення щодо неї шахрайських дій , в результаті чого відкрито кримінально провадження № 12022226080000092. У зв`язку з тим, що забогованість за кредитними коштами виникла в результаті шахрайських дій, в задоволенні позову просить відмовити.

В судовому засіданні представник АТ КБ «Приват Банк» позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідачка та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечували, просили в задоволенні відмовити, з врахуванням пзиції, викладеної у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Судом встановлено, що 16.09.2016 року ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» та 16.09.2016 року між сторонами укладено кредитний договір, що підтверджується письмовою анкетою-заявою, підписаною уповноваженою банком особою ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

У цій анкеті-заяві зазначається, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між позичальником та банком договір про надання банківських послуг.

Відповідно до довідки АТ КБ «Приватбанк» в межах кредитного договору №б/н ОСОБА_1 отримала п`ять кредитних карток, серед яких картка № НОМЕР_1 , дата відкриття 05.06.2020 року.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі який Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Відповідно до Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ім`я ОСОБА_1 на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 , 16.09.2016 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 15000 грн.

В подальшому розмір кредитного ліміту було збільшено, що також підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 .

На підтвердження умов кредитування, позивачем надано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт, який відповідачкою не підписаний.

Позивач зазначив, що у повному обсязі виконав прийняті на себе зобов`язання за договором і надав відповідачу суму кредиту. А відповідач не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором на 11.03.2024 року має заборгованість -37799,27 грн., з яких: 37799,27 грн. - заборгованість за тілом кредиту.

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 вбачається, що 13.10.2021 р. було збільшено кредитний ліміт до 125000 грн. , а 06.06.2022 р. - навпаки - зменшення кредитного ліміту до 60738,00 грн.

З наданого розрахунку заборгованості за договором №б/н від 16.09.2016 року, вбачається, що 05.06.2022 року з картки було знято кредитні кошти у сумі 88114,68 грн.

Відповідачка ОСОБА_1 зазначає, що вказана платіжна операція нею не виконувалася, а саме вона стала жертвою шахраїв, які умисно викрали з її банківської картки кредитні кошти.

05.06.2022 року, ОСОБА_1 звернулась до Красноградського РВП ГУНП в Харківській області з заявою про вчинення відносно неї шахрайських дій, про що 05.06.2020 року відкрито кримінальне провадження за № 12022226080000092 за ч. 3 ст. 190 КК України.

21.06.2022 року, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надіслали ОСОБА_1 відповідь на її звернення стосовно підстав списання грошових коштів з її карток, в якому вказали, що з її рахунків був здійснений переказ коштів, при якому були коректно введені номер картки, термін дії та CVV2 код. Відповідно до п. 2.1.4.5.1 Умов до обов`язків клієнта належить: не передавати Картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати Картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим Договором, або що суперечать чинному законодавству. Відповідно до п. 2.1.4.12.3 Умов Банк не несе відповідальність за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на Картці даних.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що порушень зі сторони банку, в ході перевірки не виявлено,переказ коштів буз здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону та іншої особистої інформації ОСОБА_1 ..

Разом з тим банком не було доведено, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номеру або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, зокрема, збільшувати кредитний ліміт та знімати кредитні кошти. Суд враховує, що ОСОБА_1 одразу в той же день звернулась до банку і повідомила про вказані події.

Таким чином суд приходе до висновку, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами обставин, які б безспірно доводили, що ОСОБА_1 , як користувач кредитної картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до відомостей за кредитною карткою, її особового рахунку, акаунту чи додатку Приват24, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції 05.06.2022 року щодо перерахування з її карткового рахунку грошових коштів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.

Відповідно до частин сьомої - дев`ятої розділу VI «Загальні вимоги до безпеки здійснення платіжних операцій та управління ризиками» Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705, емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний ідентифікувати користувача і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу.

Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.

Емітент у разі повідомлення користувачем про незавершену операцію з унесення коштів через платіжні пристрої банку-емітента на рахунки, відкриті в банку-емітенті, після подання користувачем емітенту відповідного документа, що підтверджує здійснення цієї операції, негайно зараховує зазначену в цьому документі суму коштів на відповідний рахунок.

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його притягнення до цивільно-правової відповідальності.

Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин.

Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та підтверджується сталою судовою практикою, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22, від 06 вересня 2023 року у справі № 686/30030/21 та інших.

У постанові Верховного Суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц вказано, що: «користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, колегія суддів виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».

У постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд приходе до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

В постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16 (провадження № 61-17629св18) зазначено, що: «сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».

Саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

За відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.

Отже, встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, адже заборгованість, обрахована банком, складається з суми кредиту, яким заволоділи шахрайським шляхом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 23, 81, 83, 89,141,263-265 ЦПК України , суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя