Рішення № 119642056, 10.06.2024, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/1649/24

провадження № 2/619/663/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2024 року Дергачівський районний суд Харківської області в складі: головуючого судді Остропілець Є.Р.

за участю секретаря судового засідання Носачової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАЛІСТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФІНАНСОВАКОМПАНІЯ «АВАЛІСТ» звернулося до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості за кредитнимдоговором №2022965998від 26.02.2019 урозмірі 36336,64грн,судовий збір3028,00грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

В підтвердження своїх позовних вимог представник позивача посилається на те, що 26.02.2019 Акціонерне товариство «ОТП Банк» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір № 2022965998, за яким АТ «ОТП Банк» надав відповідачу в кредит грошові кошти у розмірі 8391, 00 грн, строком до 26 лютого 2021 року, зі сплатою щомісячної комісії за управління кредитом 0% від суми кредиту (пункт 1.1. кредитного договору) та сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 0,01% річних (пункт 1.2. кредитного договору). Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежівзгідно Графіку платежів (пункт 1.3. кредитного договору).

Підписанням кредитного договору позичальник заявив та гарантував, зокрема, що: ознайомлений з паспортом кредиту, отримав примірник кредитного договору з усіма додатками, в тому числі графік платежів, інформований про умови кредитування, в тому числі з умовами відповідальності, отримав послуги банку з видачі кредиту (пункт 1.5. кредитного договору), надав згоду на відступлення права вимоги за Кредитним договором (пункт 4 Кредитного договору).

16.12.2021 Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАЛІСТ» уклали договір факторингу № 16/12/21.

Умовами договору факторингу встановлено: Клієнт (Первісний Кредитор) передає, а Фактор (Новий Кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі Портфеля заборгованості.

Згідно реєстру боржників №1 до Договору факторингу, боржник станом на 16.12.2021 має заборгованість по кредитному договору в розмірі 36336,64 грн з яких:

21 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою кредиту;

15 336,64 грн - сума заборгованості за відсотками по кредиту;

0,00 грн сума по сплаті комісії по кредиту.

Таким чином 16.12.2021 до позивача перейшли права вимоги по кредитному договору № 2022965998 від 26.02.2019 в сумі 36336,64 грн.

17.12.2021 АТ «ОТП Банк» направив смс повідомлення відповідачу про відступлення права вимоги за кредитним договором до ТОВ «ФК «АВАЛІСТ»

Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ "ФК"АВАЛІСТ", ні на рахунки попереднього кредитора.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ "ФК "АВАЛІСТ" за кредитним договором №2022965998 від 26.02.2019 в сумі 36336, 64 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, у позові просила розгляд справи здійснити за її відсутністю, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, у разі неявки відповідача, винести заочне рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, при цьому не надав відзив на позов, тому справа розглядається в заочному судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Так як, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання та не подав відзив, то відповідно до ч. 1 ст. 281 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом було встановлено, що 26.02.2019 Акціонерне товариство «ОТП Банк» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір № 2022965998, за яким АТ «ОТП Банк» надав відповідачу в кредит грошові кошти у розмірі 8391, 00 грн, строком до 26 лютого 2021 року, зі сплатою щомісячної комісії за управління кредитом 0% від суми кредиту (пункт 1.1. кредитного договору) та сплатою фіксованої процентної ставки у розмірі 0,01% річних (пункт 1.2. кредитного договору). Повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежівзгідно Графіку платежів (пункт 1.3. кредитного договору).

Підписанням кредитного договору позичальник заявив та гарантував, зокрема, що: ознайомлений з паспортом кредиту, отримав примірник кредитного договору з усіма додатками, в тому числі графік платежів, інформований про умови кредитування, в тому числі з умовами відповідальності, отримав послуги банку з видачі кредиту (пункт 1.5. кредитного договору), надав згоду на відступлення права вимоги за Кредитним договором (пункт 4 Кредитного договору).

16.12.2021 Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАЛІСТ» уклали договір факторингу № 16/12/21. Умовами договору факторингу встановлено: Клієнт (Первісний Кредитор) передає, а Фактор (Новий Кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі Портфеля заборгованості.

Згідно реєстру боржників №1 до Договору факторингу, боржник станом на 16.12.2021 має заборгованість по кредитному договору в розмірі 36336,64 грн з яких:

21 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою кредиту;

15 336,64 грн - сума заборгованості за відсотками по кредиту;

0,00 грн сума по сплаті комісії по кредиту.

17.12.2021 АТ «ОТП Банк» направив смс повідомлення відповідачу про відступлення права вимоги за кредитним договором до ТОВ «ФК «АВАЛІСТ»

Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором.

Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відповідно дост. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1ст. 516 ЦК Українизаміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється законом, договором або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом. Відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 639 ЦК Українипередбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною 2ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Не виконуючи належним чином зобов`язання за вказаним договором відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору, а тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми заборгованості за кредитним договором №2022965998 від 26.02.2019 у сумі 36336, 64 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Згідно з положеннямистатті 59 Конституції Україникожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно достатті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом,а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Відповідно до п.1 ч.3ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно достатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини шостоїстатті 137 ЦПК Україниобов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третійстатті 141 ЦПК Українипередбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто,ЦПК Українипередбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 137 ЦПК Україниу разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Матеріали справи не містять клопотаннявідповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року в справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18); від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19); від 08 червня 2021 року в справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21); від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19 (провадження № 12-94гс20), від 01.12.2021 року в справі № 607/14338/19-ц (провадження № 61-19073св20).

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги ТОВ «ФК «Аваліст» надав суду: копію витягу з договору про надання правової допомоги №07/23 від 14 лютого 2023 року, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Наталії Косяк», акт № 105 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №07/23 від 14 лютого 2023 року, в яких зазначено, що адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу загальною вартістю 5000 гривень, надавши такі послуги: ознайомлення з матеріалами справи в том числі доказами, формування правової позиції, складання позовної заяви, формування пакету документів та виготовлення копій для позовної заяви, та направлення їх до суду. Зі змісту платіжної інструкції №33 від 12 лютого 2024 року вбачається, що ТОВ «ФК «Аваліст» сплатило АБ «Наталії Косяк» грошові кошти в розмірі 5000 гривень.

Суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи, в тому числі фінансового стану обох сторін, вважає, що витрати за надання правової допомоги в розмірі 5000,00 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

У відповідності до п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 247, 263-265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 516, 525, 526, 536, 598, 599, 610, 611, 612, 615, 625, 626, 629, 638, 639, 1049,1054 ЦК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАЛІСТ» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАЛІСТ» ( код ЄДРПОУ 39628752, місцезнаходження юридичної особи: вул. Деревлянська, 10А, м. Київ, 04119, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у AT «ОТП Банк»)суму заборгованості за кредитним договором № 2022965998 від 26.02.2019 у розмірі 36336,64 грн (тридцять шість тисяч триста тридцять шість гривень 64 копійки).

Стягнути ОСОБА_1 на користьТовариства зобмеженою відповідальністю«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ«АВАЛІСТ» судовівитрати занадання правовоїдопомоги врозмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень).

Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВАЛІСТ» судові витрати у сумі 3 028,00 грн.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня оголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Є. Р. Остропілець