Вирок № 119640930, 07.06.2024, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Провадження 1-кп/932/456/23

Справа 200/8534/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 червня 2024 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

Головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисників адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5

за участю:

потерпілого ОСОБА_6 обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019040640000638, відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інваліда другої групи по загальному захворюванню, офіційно не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-15.12.2021 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст. 187 КК України до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна,

обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 187 КК України,-

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, офіційно не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-15.12.2021 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська за ч.2 ст. 187 КК України до восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна,

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, маючи умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, вступив у попередню змову на скоєння вказаного злочинуз ОСОБА_8 ..

Так, 04.03.2019 року приблизно об 03.45 год. ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , діючи узгоджено в групі, знаходячись біля буд. АДРЕСА_3 , побачили раніше незнайомого ОСОБА_6 та розподілили між собою ролі у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення.

Реалізуючі вищевказаний умисел, ОСОБА_7 , діючи відповідно до відведеної йому ролі у вчиненні даного кримінального правопорушення, з корисливих мотивів, знаходячись у вказаний час та місці наблизився до потерпілого ОСОБА_6 та з метою його зупинення та привернення його уваги звернувся до останнього з проханням зупинитися та надати йому цигарку.

Потерпілий ОСОБА_6 зупинився, після чого, ОСОБА_8 , який підійшов до останнього одночасно з ОСОБА_7 , відповідно до відведеної йому ролі у вчиненні даного кримінального правопорушення, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , з корисливих мотивів, продемонстрував потерпілому ОСОБА_6 документ, схожий на посвідчення працівника поліції та повідомив, що у дівчини був викрадений телефон і у нього є підозра про причетність до цього злочину потерпілого, та запропонував останньому показати належний йому мобільний телефон. Потерпілий ОСОБА_6 , будучи введеним в оману злочинними діями ОСОБА_8 , і не сумніваючись в наявності у останнього належних повноважень на пред`явлення таких вимог, передав в руки обвинуваченому ОСОБА_8 мобільний телефон марки «Huawei», вартістю 1500 грн., в якому знаходилася сім-картка оператора стільникового зв`язку «Водафон Україна» № НОМЕР_1 , вартість якої встановити не представилося можливим. Після цього, ОСОБА_8 , повідомивши потерпілому ОСОБА_6 , щоб останній слідував додому, а він йому зателефонує, разом з ОСОБА_7 покинув місце вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 , утримуючи при собі викрадене майно з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 1500 грн.

Крім того, 04.03.2019 року об 04.02 год. ОСОБА_7 підійшов до банкомату АТ КБ «Приват Банк», розташованого за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський, 3, та реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів потерпілого ОСОБА_6 з його особистої банківської платіжної карти АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_2 , впевнившись, що його дії є непомітними, використовуючи фінансовий номер оператора мобільного зв`язку «Водафон Україна» № НОМЕР_3 , який належить потерпілому, без його відповідного дозволу здійснив транзакцію, а саме зняття його грошових коштів у сумі 1002 грн., там самим умисно, таємно, вчиняючи злочин повторно, із корисливих мотивів, викрав грошові кошти потерпілого ОСОБА_6 у вказаній сумі.

Також, 04.03.2019 року об 04.04 год. ОСОБА_7 , перебуваючи біля банкомату АТ КБ «Приват Банк», розташованого за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський, 3, продовжуючи реалізовувати свій єдиний злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів потерпілого ОСОБА_6 з його особистої банківської платіжної карти АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_2 , впевнившись, що його дії є непомітними, використовуючи фінансовий номер оператора мобільного зв`язку «Водафон Україна» № НОМЕР_3 , який належить потерпілому, без його відповідного дозволу здійснив транзакцію, а саме зняття його грошових коштів у сумі 402 грн., там самим умисно, таємно, вчиняючи злочин повторно, із корисливих мотивів, викрав грошові кошти потерпілого ОСОБА_6 у вказаній сумі.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_7 таємно, вчиняючи злочин повторно, викрав майно потерпілого ОСОБА_6 , а саме грошові кошти з його особистої банківської платіжної карти АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_2 у загальній сумі 1404 грн. та розпорядився ними на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток на загальну суму 1404 грн.

Враховуючи наведене, суд визнає обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 винними у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень і вищевикладене обвинувачення вважає доведеним.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_7 , що виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинені за попередньою змовою групою осіб, кваліфікуються за ч. 2 ст. 190 КК України.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_7 , що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинені повторно, кваліфікуються за ч. 2 ст.185 КК України.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_8 , що виразилися заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинені за попередньою змовою групою осіб, кваліфікуються за ч. 2 ст. 190 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 провину у скоєнні кримінальних правопорушень не визнав та пояснив, що у березні 2019 року він працював таксистом. 04.03.2019 року йому зателефонував раніше знайомий ОСОБА_8 та попросив повозити його по місту. Вночі вони, рухаючись по центру міста, зупинилися на пр. Д.Яворницького у м. Дніпро , оскільки йому було потрібно купити сигарети. Коли він переходив дорогу, на перехресті з вул. Харківською він зустрів раніше незнайомого ОСОБА_6 , у якого попросив сигарету. В цей час до них підійшов ОСОБА_8 і спитав, що він хотів, на що він відповів, що попросив сигарету і пішов. Коли він повернувся до машини, ОСОБА_8 вже стояв та чекав його. По дорозі ОСОБА_8 попросив його зняти в банкоматі з телефону гроші, що він і зробив. Також ОСОБА_8 дав йому мобільний телефон марки «Huawei» та попросив його закласти, оскільки в нього не було документів. За те, що він возив ОСОБА_8 по місту, останній дав йому 400 грн. і 100 грн. за те, що він заклав мобільний телефон. Коли він знімав з телефону гроші та закладав його до ломбарду, то вважав, що цей телефон ОСОБА_8 .

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 провину у скоєнні кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що 04.03.2019 року вночі він разом зі своїм знайомим таксистом ОСОБА_7 їздили по місту. Вночі на пр. Д. Яворницького у м. Дніпро вони зупинилися, щоб купити сигарети. ОСОБА_7 підійшов до раніше незнайомого ОСОБА_6 за сигаретою, а він, скориставшись підробленим посвідченням працівника поліції, попросив у ОСОБА_6 показати мобільний телефон. Він сказав ОСОБА_6 , що нібито в цьому районі у дівчини викрали мобільний телефон і ОСОБА_6 сам передав йому мобільний телефон марки «Huawei», який він і розблокував. Після чого він з телефоном пішов, а потім під час руху далі, він попросив ОСОБА_7 зняти з банкомату гроші за допомогою цього мобільного телефону, а також попросив ОСОБА_7 закласти на його документи до ломбарду телефон. Виручені грошові кошти він витратив на власні потреби, а 400 грн. віддав ОСОБА_7 .

Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими в суді доказами по справі, а саме:

Показаннями потерпілого ОСОБА_6 , який у суді пояснив, що 04.03.2019 року вночі близько 4-00 годин, коли він йшов по АДРЕСА_3 додому у напрямку гуртожитку, в районі будинку АДРЕСА_3 , йому дорогу перегородив раніше незнайомий ОСОБА_7 , який звернувся до нього зі словами стій. Він щось йому сказав, однак він не розчув і знявши навушник, перепитав його. Тоді ОСОБА_7 попросив у нього сигарету. Він відповісти не встиг, оскільки в цей же час із-за спини до нього підійшов раніше незнайомий ОСОБА_8 , який також до нього звернувся зі словами, яких він не розчув. Він зняв другий навушник та запитався у ОСОБА_8 , що той хоче. ОСОБА_8 почав показувати якийсь документ - або посвідчення, або картку та попросив показати мобільний телефон, пояснюючи тим, що у дівчини вкрали телефон і він підозрює, що останній до цього причетний. Він повідомив ОСОБА_8 , що він не крав телефон у дівчини. ОСОБА_8 попросив показати свій телефон. Він сприйнявши ОСОБА_8 , як працівника поліції, або працівника іншого органу, спочатку показав йому свій мобільний телефон, а потім на його прохання добровільно передав йому свій мобільний телефон марки «Huawei» у руки. Взявши його телефон у руки, ОСОБА_8 запитав у ОСОБА_7 про те, що останній хоче. ОСОБА_7 сказав, що просив цигарку, після чого ОСОБА_8 дав йому цигарку і той повернувся та став уходити. В цей же час і ОСОБА_8 розвернувся та почав уходити. Він запитав його про свій телефон, а ОСОБА_8 обернувшись, та не зупиняючись, сказав йому йти додому, а він йому зателефонує. Він не став за ними слідувати та конфліктувати, оскільки зрозумів, що його обманули і він свій телефон назад не отримає, їх двоє і для нього можуть бути негативні наслідки, настання яких він побоявся. Йому ніхто не погрожував ані словесно, ані ножем. Можливо в руках у ОСОБА_7 був якійсь предмет, але що це був ніж, він стверджувати не може та не буде, можливо це була запальничка. Ножа в руках у ОСОБА_7 він не бачив. В руках у ОСОБА_8 окрім документа він нічого не бачив. Він звернувся до поліції з заявою в той же день. Вранці він встановив, що з його банківського рахунку за допомогою мобільного телефону в терміналі були зняті грошові кошти у сумі 1400 гривень. Спричинена матеріальна шкода була йому відшкодована у повному обсязі батьками обвинуваченого ОСОБА_7 , також він повернув мобільний телефон, він його викупив у ломбарді. В ході досудового розслідування він надавав покази про викладені ним обставини. Покази були такими же, як і в суді, про погрози застосування ножа він слідчому не повідомляв. Протокол свого допиту він уважно не читав, просто підписав його.

Показаннями свідка ОСОБА_10 , який у суді пояснив, що він працював оперуповноваженим Шевченківського ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області. У березні 2019 року він здійснював оперативне супроводження по розслідуванню вказаного злочину за заявою потерпілого ОСОБА_6 і останній особисто надав йому витяг з банківського карткового рахунку по транзакціям по картці в ніч вчинення злочину та фото з камер банкомату, з якого знімали гроші. Крім того, в ході досудового розслідування відпрацьовувалася система «Безпечне місто», встановлювався автомобіль, на якому їхали нападники і було встановлено, що автомобілем керує обвинувачений ОСОБА_11 .

Показаннями свідка ОСОБА_12 який у суді пояснив, що він працював слідчим Шевченківського ВП ДВП ГУНП у Дніпропетровській області. У березні 2019 року він по зазначеному кримінальному провадженні допитував потерпілого ОСОБА_6 , який надавав якісь документи з банку, також він отримував документи з банку щодо руху грошових коштів на картковому рахунку потерпілого, проводив допит свідка, обвинувачених та інші слідчі дії. ОСОБА_13 він повідомляв про підозру у лікарні імені Мечникова, де останній знаходився на лікуванні, при цьому останній був при тямі і він повідомляв йому про підозру у присутності свідків. Останньому була вручена пам`ятка щодо його прав та обов`язків, роз`яснені його права. Від підпису зазначених документів ОСОБА_14 відмовився. Допит останнього не здійснювався у лікарні.

А також письмовими доказами по справі, а саме:

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 4 березня 2019 року відповідно до якого ОСОБА_15 звернувся до Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області з заявою в якій просив органи поліції прийняти заходи до невідомих осіб, які 04.03.2019 о 3-45 годин на пр.Д.Яворницького, 55 у м.Дніпро шахрайським шляхом заволоділи належним йому мобільним телефоном «Хуавей» (ЖЄО №9233 від 04.03.2019) (т.1 а.с. 7);

-рапортами о/у СКП Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 відповідно до яких, під час роботи з матеріалами ЖЄО №9233 від 04.03.2019 було здійснено перегляд записів з відеокамер «Безпечне місце» та встановлено причетність до зазначеного злочину ОСОБА_7 , який керує транспортним засобом ВАЗ 2109 д.н. НОМЕР_4 (т.1 а.с. 5,6);

-випискою по банківському рахунку № НОМЕР_5 АТ КБ «ПриватБанк» належному ОСОБА_6 , згідно якого 04.03.2019 року з вказаного рахунка були зняті готівкові кошти у сумі 402 грн., 1002 грн. та роздруківкою фото особи з камери банкомату САDN9324, з якого здійснювалося зняття готівкових коштів з рахунку потерпілого та деталізованим рахунком абонентського номеру НОМЕР_6 , відповідно до якого за зазначеним номером телефону, який належить потерпілому ОСОБА_6 у період часу з 03-55 до 05-09 годин 04.03.2019 здійснювалося з`єднання з Приватбанком ( т.1 а.с. 12, 13-16, 17-18);

-копією договору про надання фінансового кредиту під заставу № 14.47051/0 від 04.03.2019 року, укладеного між ПТ «Ломбард «Онікс, Анохіна, Яценко » та ОСОБА_7 на суму 1300 грн. під заставу мобільного телефону «Huawei». ( т.1 а.с. 28);

-висновком судово-товарознавчої експертизи № 1604-19 від 26.03.2019 року, згідно якого ринкова вартість мобільного телефону «Huawei» станом на 04.03.2019 року складала 1500 грн. ( т.1 а.с. 40-46);

-протоколом огляду від 02.04.2019 року, згідно якого був оглянутий мобільний телефон «Huawei», наданий потерпілим ОСОБА_6 , який пояснив, що він зазначений телефон придбав у ломбарді «Онікс, Анохіна, Яценко ». ( т.1 а.с. 54-55);

-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 21.05.2019 року, згідно якого в АТ КБ «ПриватБанк» була вилучена інформація стосовно зняття грошових коштів з банківського рахунку потерпілого ОСОБА_6 у період часу з 00.01 год. 03.03.2019 року по 00.01 год. 06.03.2019 року. ( т.1 а.с. 85-87). Диском з інформацією стосовно зняття грошових коштів з банківського рахунку потерпілого ОСОБА_6 № НОМЕР_5 АТ КБ «ПриватБанк» у період часу з 00.01 год. 03.03.2019 року по 00.01 год. 06.03.2019 року, відповідно до якого 04.03.2019 року з вказаного рахунка у банкоматі АТ КБ «Приватбанк» у м.Дніпро, пр.Слобожанський були зняті готівкові кошти у сумі 402 грн., 1002 грн. (т.1 а.с. 90);

-рапортом слідчого Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12 відповідно до якого, під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені 14.03.2019 до ЄРДР за №120190640000638 було встановлено, що ОСОБА_7 , скориставшись мобільним телефоном потерпілого в банкоматі на пр.Слобожанському в м.Дніпро зняв з рахунку потерпілого грошові кошти (т.1 а.с. 104).

Оцінюючи зібрані та надані стороною обвинувачення у справі докази, суд приходить до висновку, що провина обвинувачених доведена повністю, оскільки дослідженні вищезазначені докази отримані у передбаченому кримінально-процесуальному порядку, є допустимими, належними та достовірними, взаємно узгодженими, підтверджуючими один одного, вони мають значення для кримінального провадження та відповідають фактичним обставинам справи.

Одночасно, суд дослідивши у судовому засіданні протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.03.2019 року за участю потерпілого ОСОБА_6 , згідно якого ОСОБА_6 , серед представлених для впізнання фотознімків, впізнав особу на фото під №2, як особу, яка 04.03.2019 року підійшла до нього на АДРЕСА_3 , тримаючи в руці ніж. ( т.1 а.с. 19-20); протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.03.2019 року за участю потерпілого ОСОБА_6 , згідно якого ОСОБА_6 , серед представлених для впізнання фотознімків, впізнав особу під №4, як особу, яка 04.03.2019 року на АДРЕСА_3 відкрито заволоділа його мобільним телефоном. ( т.1 а.с. 21-22); протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.03.2019 року за участю свідка ОСОБА_18 , згідно якого ОСОБА_18 , серед представлених для впізнання фотознімків, впізнала особу на фото під №2, як особу, яка 04.03.2019 року взяла кредит під заставу мобільного телефону «Хуавей» за адресою: АДРЕСА_5 ( т.1 а.с. 24-25) приходить до висновку про їх недопустимість, як доказів обвинувачення за наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, адже ні підозра, ні обвинувачення не можуть відповідно до ч.3 ст.17 КПК України ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а сукупність зібраних доказів, суд оцінює з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Зазначені протоколи у порушення вимог ст.104, 228 КПК України не містять будь-яких ідентифікаційних відомостей щодо осіб, які зображені на фото та які пред`являлися до впізнання (прізвище, ім`я, по батькові), що позбавляє можливості суд встановити, кого саме впізнав потерпілий та свідок і чи є ці особи обвинуваченими у справі чи іншими особами. Таким чином зазначені протоколи є неналежними доказами.

Суд не приймає твердження захисту щодо недопустимості доказів по справі: роздруківок фотографій камери №9324 від 04.03.2019 у т.1 на ар. спр. 13-16 з тих підстав, що з них не вбачається джерело їх походження з наступних підстав. Як встановлено під час допиту свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_12 зазначені документи були надані потерпілим ОСОБА_6 під час звернення з відповідною заявою до правоохоронних органів, таким чином зазначений доказ у розумінні ст.85,86 КПК України є допустимим та належним.

Суд також не приймає твердження захисту щодо недопустимості доказів по справі: договору про надання фінансового кредиту під заставу № 14.47051/0 від 04.03.2019 року, оскільки останній не має підпису сторін; протоколу огляду від 02.04.2019 року мобільного телефону «Huawei», оскільки в ньому зазначені ті ж самі поняті, що і в протоколах впізнання і будь-якої постанови про вилучення мобільного телефону не виносилося слідчим; протоколу тимчасового доступу до документів від 21.05.2019 року в АТ КБ «ПриватБанк», оскільки вони отримані на підставі ухвали слідчого судді, винесеної в рамках кримінального провадження з іншою кваліфікацією дій осіб, з наступних підстав. Зазначені документи отримані у порядку та у спосіб визначені кримінально-процесуальним законодавством України та у розумінні ст.85,86 КПК України є допустимими та належними.

Інші докази надані стороною обвинувачення є належними, достовірними та допустимими.

Суд критично відноситься до показів обвинувачених про те, що ОСОБА_8 один вчинив злочин, а саме шахрайським шляхом заволодів мобільним телефоном потерпілого, а ОСОБА_14 участі в вчиненні злочину не приймав і в подальшому знімав грошові кошти з банківського рахунку та закладав мобільний телефон потерпілого до ломбарду на прохання ОСОБА_8 , вважаючи, що зазначений телефон належав останньому і вважає, що вони останніми надаються з метою виправдання дій ОСОБА_7 та уникнення останнім за них відповідальності та пом`якшення відповідальності ОСОБА_8 .. Про факт того, що останні у групі за попередньою змовою заволоділи шахрайським шляхом майном потерпілого свідчать покази потерпілого ОСОБА_6 , який в суді повідомив про те, що до нього підійшли з різних сторін одночасно обвинувачені та звернулися до нього з питаннями. Саме ОСОБА_7 перший до нього звернувся, що вимусило його зупинитися і розпочати розмову, після чого ОСОБА_8 у присутності ОСОБА_7 показував йому документ і просив передати нібито для огляду належний йому мобільний телефон. І після передачі ним мобільного телефону ОСОБА_8 у руки останній звернувся до ОСОБА_7 з запитанням, що той хотів і виконав його прохання та надав йому цигарки. Після чого обвинувачені одночасно стали покидати місце вчинення злочину. Зазначені покази потерпілого свідчать про те, що сумісні дії обвинувачених, які були знайомі один з одним, одночасно звернулися до однієї і тієї ж особи, діяли швидко, що позбавляло можливості потерпілого до аналізу подій, були направлені на привернення уваги потерпілого та швидке заволодіння його майном шахрайським шляхом, а саме шляхом повідомлення недостовірної інформації з метою передачі майна самим потерпілим ОСОБА_8 .. Про заволодіння майном у групі осіб свідчить і подальше розпорядження та використання викраденого майна, а саме - зняття грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_7 та закладення викраденого майна в ломбард саме ОСОБА_7 .. Зазначені обставини підтверджуються випискою по банківському рахунку № НОМЕР_5 АТ КБ «ПриватБанк» належного ОСОБА_6 , згідно якого 04.03.2019 року з вказаного рахунка були зняті готівкові кошти у сумі 402 грн., 1002 грн.; роздруківкою фото особи з камери банкомату САDN9324, з якого здійснювалося зняття готівкових коштів з рахунку потерпілого та деталізованим рахунком абонентського номеру НОМЕР_6 , відповідно до якого за зазначеним номером телефону, який належить потерпілому ОСОБА_6 у період часу з 03-55 до 05-09 годин 04.03.2019 здійснювалося з`єднання з Приватбанком ; копією договору про надання фінансового кредиту під заставу № 14.47051/0 від 04.03.2019 року, укладеного між ПТ «Ломбард «Онікс, Анохіна , Яценко » та ОСОБА_7 на суму 1300 грн. під заставу мобільного телефону «Huawei»; протоколом огляду від 02.04.2019 року, мобільного телефону «Huawei», наданого потерпілим ОСОБА_6 , який останній придбав саме у ломбарді «Онікс, Анохіна , Яценко ».

Як встановлено у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 з обвинуваченими раніше не був знайомий та приводів оговорювати останніх не мав.

Суд також приходить до висновку про відсутність порушення права на захист обвинуваченого ОСОБА_7 під час досудового розслідування, зазначених захистом, та які на думку захисту полягали в не роз`ясненні прав підозрюваного, що підтверджується відсутністю підпису в пам`ятці про права та не запрошення захисника під час повідомлення підозри, яке відбувалося у лікарні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, переглянутого в суді відеозапису слідчої дії, 3 травня 2019 року у лікарні слідчим СВ Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_12 було повідомлено про підозру ОСОБА_7 за ч.2 ст.187 КК України і останній у присутності понятих ОСОБА_20 та ОСОБА_21 відмовився від отримання повідомлення, отримання пам`ятки про процесуальні права та обов`язки підозрюваного. ОСОБА_7 , як підозрюваний, в той день не допитувався слідчим. Зазначене повідомлення про підозру було оголошено ОСОБА_7 слідчим з дотриманням вимог ст.ст.42, 276,277,278 КПК України та йому у порядку ст.20 КПК України були роз`яснені його права та обов`язки, що підтверджується відеозаписом зазначеної слідчої дії. Таким чином, судом при розгляді справи не встановлені факти будь-яких обмежень та порушень прав обвинуваченого з боку слідчого чи прокурора під час проведення досудового розслідування.

Оцінивши досліджені у суді докази, суд приходить до висновку, що умисні дії обвинуваченого ОСОБА_7 , що виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинені за попередньою змовою групою осіб, правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 190 КК України.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_7 , що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинені повторно, правильно кваліфіковані за ч. 2 ст.185 КК України.

Умисні дії обвинуваченого ОСОБА_8 , що виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинені за попередньою змовою групою осіб, правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 190 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення при наступних обставинах: ОСОБА_7 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці вступив у попередню змову з ОСОБА_8 , направлену на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи.

Так, 04.03.2019 року приблизно об 03.45 год. ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_8 , знаходячись біля буд. АДРЕСА_3 , побачили раніше незнайомого ОСОБА_6 та розподілили між собою ролі у вчиненні нападу з метою заволодіння майном останнього, поєднаного із погрозою застосування насильства.

Реалізуючі вищевказаний умисел, ОСОБА_7 , діючи відповідно до відведеної йому ролі у вчиненні даного кримінального правопорушення, корисливих мотивів, знаходячись у вказаний час та місці наблизився до потерпілого ОСОБА_6 та висунув останньому вимогу зупинитися, погрожуючи останньому заздалегідь підготовленим предметом, схожим на ніж.

Потерпілий ОСОБА_6 , реально сприймаючи погрозу ОСОБА_7 , побоюючись за своє життя та здоров`я, не намагався чинити опір співучасникам кримінального правопорушення ОСОБА_8 та ОСОБА_7

Подавив таким чином волю потерпілого ОСОБА_6 до можливого опору, ОСОБА_8 відповідно до відведеної йому ролі у вчиненні даного кримінального правопорушення, діючи умисно. за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , з корисливих мотивів, вихватив з руки потерпілого ОСОБА_6 мобільний телефон марки «Huawei». вартістю 1500 грн., в якому знаходилася сім-картка оператора стільникового зв`язку «Водафон Україна» № НОМЕР_1 вартість якої встановити не представилося можливим.

Після чого ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_8 , утримуючи при собі викрадене майно з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим на власний розсуд, таким чином. спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 1500 грн.

Дії обвинувачених були кваліфіковані за ч.2 ст.187 КК України, як такі, що виразилися у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб.

Однак, дослідивши надані суду сторонами кримінального провадження докази, оцінивши всі зібрані у справі та безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази, як кожний окремо так і в їх сукупності з точки зору їх допустимості, достовірності, належності суд приходить до висновку про необхідність перекваліфікації дій обвинувачених щодо вчинення ними нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб з ч.2 ст.187 КК України на ч.2 ст.190 КК України, як такі, що виразилися у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинені за попередньою змовою групою осіб, з наступних підстав.

У відповідності до норм діючого кримінального законодавства України об`єктом шахрайства (ст.190 КК України), як і всіх злочинів проти власності у тому числі і ст.187 КК України є право власності, предметом злочинного посягання є майно та право на майно.

Відповідно до ст.187 КК України об`єктивна сторона розбою полягає у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства. Під нападом у складі розбою розуміються умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, при цьому ці дії характеризуються раптовістю, несподіваністю для потерпілого, короткочасністю, агресивністю. Під насильством небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, слід розуміти умисне заподіяння їй легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження. Психічне насильство при розбої полягає в погрозі негайно застосувати фізичне насильство небезпечне для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, і вона має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме нападаючому або не виконає його вимог, ця погроза буде реалізована, а у потерпілого дійсно таке враження склалося.

Допитаний у суді у порядку передбаченому кримінально-процесуальним законодавством України потерпілий ОСОБА_6 повідомив, що ані ОСОБА_8 , ані ОСОБА_7 йому не погрожували, та не демонстрували ніж з вимогою передачі належного йому майна. Він передав ОСОБА_8 добровільно належний йому мобільний телефон, оскільки останній пред`явив йому документ і він вважав, що останній є працівником правоохоронного органу і має право вимоги пред`явлення речей. І тільки після того, як ОСОБА_8 та ОСОБА_7 стали уходити і на його запитання про повернення телефону ОСОБА_8 йому повідомив, що зателефонує останньому, він зрозумів, що його ошукали та незаконно забрали телефон.

Зазначені покази потерпілого підтверджуються і дослідженим у судовому засіданні протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 4 березня 2019 року з якого вбачається, що ОСОБА_6 звернувся до Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області з заявою в якій просив органи поліції прийняти заходи до невідомих осіб, які 4.03.2019 о 3-45 годин на АДРЕСА_3 шахрайським шляхом заволоділи належним йому мобільним телефоном.

Суд не може розцінювати як доказ винуватості обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України надані прокурором копії вироку Ленінського райсуду м.Дніпропетровська від 15.12.2021 року, яким ОСОБА_8 та ОСОБА_7 визнані винними та засуджені за вчинення 11.03.2019 розбійного нападу з застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я потерпілого, ухвал колегій суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду від 9.08.2022 та 19.12.2023, якими зазначений вирок суду залишений без змін з наступних підстав. Відповідно до ст.88 КПК України докази, які стосуються судимостей обвинувачених або вчинення ними інших правопорушень, що не є предметом цього кримінального провадження є недопустимими на підтвердження винуватості обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення.

Таким чином, стороною обвинувачення не надано жодного доказу щодо вчинення обвинуваченими ОСОБА_8 та ОСОБА_7 нападу на потерпілого ОСОБА_6 з метою заволодіння його майном, поєднаного із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я останнього, а саме демонстрацією ножа.

Одночасно, відповідно до ст.190 КК України об`єктивна сторона шахрайства полягає у протиправному заволодінні майном або придбанні права на нього шляхом обману потерпілого чи зловживанням його довірою. З об`єктивної сторони злочин полягає в тому, що особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, сама передає таке майно винному, вважаючи, що останній має право на нього. Шахрай має на меті шляхом обману чи зловживання довірою викликати у потерпілого впевненість про вигідність або обов`язковість передачі йому майна чи права на нього. Психологічною особливістю шахрайства є те, що шахрай викликає у потерпілого спонукання, бажання передати йому майно чи уступити право на нього. Введений в оману, потерпілий сам добровільно передає винному майно чи право на майно.

Суб`єктивна сторона злочинів, передбачених ст.190 та ст.187 КК України характеризується прямим умислом, поєднаним з корисливим мотивом та метою.

З огляду на вказане дії обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 направлені на заволодіння майном потерпілого повністю охоплюються диспозицією ст.190 ч.2 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд, враховуючи тяжкість скоєного, його роль у вчиненні злочину; особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, і вважає, що обвинуваченому ОСОБА_8 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі у межах строку, визначеного санкцією статті Кримінального кодексу України, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Оскільки з дня вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення до дня винесення вироку суду минули строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, передбачені ч.1 ст.49 КК України, обвинувачений ОСОБА_8 , з зазначених підстав підлягає звільненню від призначеного покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд, враховуючи тяжкість скоєного, його роль у вчиненні злочину; особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні неповнолітню дитину, позитивно характеризується по місцю мешкання та роботи і вважає, що обвинуваченому ОСОБА_7 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі у межах строків, визначених санкціями статей Кримінального кодексу України з застосуванням положень ст.70 КК України, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Оскільки з дня вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення до дня винесення вироку суду минули строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, передбачені ч.1 ст.49 КК України, обвинувачений ОСОБА_7 з зазначених підстав підлягає звільненню від призначеного покарання.

Витрати, пов`язані з проведенням експертизи по кримінальному провадженню, суд вважає за необхідне віднести за рахунок державного бюджету.

У відповідності до ст. 100 КПК України, речові докази по справі -флеш-носій з відеозаписом з камер відеоспостереження приміщення магазину « Цитрус », розташованого по пр. Д. Яворницького, 55 у м. Дніпро , за 04.03.2019 року; флеш-носій з відеозаписом оголошення повідомлення про підозру ОСОБА_7 ; диск з інформацією стосовно зняття грошових коштів з банківського рахунку потерпілого ОСОБА_6 , суд вважає необхідним зберігати у матеріалах кримінального провадження, а мобільний телефон «Huawei», який є об`єктом кримінального правопорушення, суд вважає необхідним повернути законному володільцю.

Керуючись ст.ст.368, 370, 371,374, 615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ

Визнати винним ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді двох років позбавлення волі.

Звільнити відповідно до ст. 49 КК України ОСОБА_8 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Визнати винним ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190, ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання:

За ч.2 ст.190 КК України у виді двох років позбавлення волі;

За ч.2 ст.185 КК України у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання за сукупністю злочинів у виді трьох років позбавлення волі.

Звільнити відповідно до ст. 49 КК України ОСОБА_7 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Речові докази:

-флеш-носій з відеозаписом з камер відеоспостереження приміщення магазину « Цитрус », розташованого по пр. Д. Яворницького, 55 у м. Дніпро , за 04.03.2019 року, флеш-носій з відеозаписом оголошення повідомлення про підозру ОСОБА_7 , диск з інформацією стосовно зняття грошових коштів з банківського рахунку потерпілого ОСОБА_6 , які знаходяться на зберіганні у матеріалах кримінального провадження, - зберігати у матеріалах кримінального провадження;

-мобільний телефон «Huawei», який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_6 , - вважати повернутим власнику.

На вирок суду може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду, через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору.

Суддя Бабушкінського

районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1