Постанова № 11963698, 20.10.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2010 р. справа № 2а-19918/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Буряк І. В.

при секретаріБеспалько Г.Г.

Свідок:ОСОБА_1

за участю представників сторін:

позивача:ОСОБА_2 (дов. від 27.08.2010р. № 2660)

відповідача:Бистрова М.І. (дов. від 10.08.2010р.№170/10)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька

провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №5698/0000281742/0 від 09.04.2010р.

ВСТАНОВИВ

Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_4 (надалі позивач, СПД ОСОБА_4) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька (надалі відповідач, ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №5698/0000281742/0 від 09.04.2010р.

Позов мотивовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено, нерозсудливо, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Також, позивач не погоджується із висновками акту перевірки від 13.03.2010р. №1188/17-1/НОМЕР_1 щодо нікчемності договорів купівлі-продажу цінних паперів від 15.05.2007р., від 03.10.2008р., та від 22.01.2009р. з мотивів невірного застосування відповідачем законодавства про цінні папери та обіг векселів в Україні.

У судовому засіданні від 02.09.2010р. оголошувалась перерва до 28.09.2010р., на підставі ч.2 ст. 150 КАС України.

У судовому засіданні від 28.09.2010р. оголошувалась перерва до 08.10.2010р. для витребування доказів.

У судовому засіданні від 08.10.2010р. оголошувалась перерва до 13.10.2010р. та від 13.10.2010р. до 20.10.2010р., на підставі ч.2 ст. 150 КАС України.

В судовому засіданні від 20.10.2010р. представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач надав заперечення на позовну заяву за змістом яких проти вимог позивача заперечував, вважаючи, що укладання договорів купівлі-продажу векселів між фізичними особами та здійснення розрахунків по ним у готівковій формі суперечить вимогам діючого законодавства, а тому зазначені правочини є нікчемними.

Також, відповідач зазначає, що отримані позивачем кошти у розмірі 155000,00 грн. від надання маркетингових послуг підлягають оподаткуванню згідно Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», оскільки позивач не отримував свідоцтво про право сплати єдиного податку за вказаним видом діяльності.

У судовому засіданні від 20.10.2010р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Свідок ОСОБА_1 у судовому засіданні від 20.10.2010р. надала пояснення щодо обставин справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, свідка, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Згідно Свідоцтва про сплату єдиного податку Серія Д №129991 у 2008 2010р. позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, види діяльності обслуговування та ремонт авто, роздрібна торгівля непродовольчими та продовольчими товарами, здавання нерухомості в оренду.

З 01.03.2010р. по 10.03.2010р. ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СПД ОСОБА_4 за період з 01.01.2007р. по 21.12.2009р., за наслідками якої складений відповідний Акт від 13.03.2010р. № 1188/17-1/НОМЕР_1.

Згідно висновків вказаного Акту, перевіркою встановлені порушення Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», а саме позивачем занижено оподатковуваний доход на 40124262,40 грн., у результаті чого податок з доходів фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності за 2007р. 2009р. занижено 6018639,36 грн.

На підставі Акту від 13.03.2010р. № 1188/17-1/НОМЕР_1 ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.04.2010р. №5698/0000281742/0, яким, за порушення розділу 4 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», СПД ОСОБА_4 визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у розмірі 6018639,36 грн.

Відповідно до Акту від 13.03.2010р. № 1188/17-1/НОМЕР_1, перевіркою встановлено, що за актами приймання-передачі векселів ТОВ «Готель Централь» (ЄДРПОУ 31178655) прийняв від СПД ОСОБА_4 прості векселі на загальну суму 40069762,39 грн.

Згідно наданих до перевірки оригіналів платіжних доручень та актів за предявленням векселів до сплати позивач отримав грошові кошти від ТОВ «Готель Централь» на загальну суму 39969262,40 грн.

Таким чином, перевіркою встановлено, що розмір грошових коштів СПД ОСОБА_4, які отримані від продажу цінних паперів ТОВ «Готель Централь» протягом 2007-2009 років склав 39969262,40 грн.

ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька зазначає, що за договорами купівлі продажу цінних паперів (векселів) від 15.05.2007р., від 03.10.2008р., від 22.01.2009р., що укладені між СПД ОСОБА_4 в якості покупця та ОСОБА_5 в якості продавця, позивач сплачував за отримані цінні папери готівкові кошти у порушення ст. 6 Закону України «Про обіг векселів в Україні» та без отримання ліцензії на право здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами, у порушення вимог ст.ст. 16, 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».

В Акті від 13.03.2010р. № 1188/17-1/НОМЕР_1, відповідач зазначає, що при укладанні договорів купівлі продажу цінних паперів (векселів) від 15.05.2007р., від 03.10.2008р., від 22.01.2009р. СПД ОСОБА_4 усвідомлював протиправність даних угод і свідомо припускав настання протиправних наслідків, оскільки він не мав ліцензії на право здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами та повинен був бути обізнаним про законодавчу заборону розрахунків за векселем у готівковій формі.

На підставі наведеного, посилаючись на ст.2, 14, пункти 1, 3 ст. 16, ст.17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», ст.6 Закону України «Про обіг векселів в Україні», ч. 1 ст.203, ч.2 ст.215, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька зазначає, що договори купівлі продажу цінних паперів (векселів) від 15.05.2007р., від 03.10.2008р., від 22.01.2009р. є - нікчемними, а тому, посилаючись на ст.216 Цивільного кодексу України, відповідач зазначає, що витрати на придбання векселів здійснені без законодавчо встановлених підстав, поза межами законодавства.

При цьому слід зазначити, що із Акту від 13.03.2010р. № 1188/17-1/НОМЕР_1 вбачається, що ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька не заперечує проти виконання сторонами умов зазначених договорів у повному обсязі.

У ході судового розгляду справи встановлено, що відповідно до Договору купівлі-продажу цінних паперів від 15.05.2007р. ОСОБА_4 придбав, а ОСОБА_5 продав векселі АА 0616883, АА 0616886, АА0616885 на загальну суму 4380000,00 грн., при цьому номінальна вартість та договірна вартість співпадають (розділ перший вказаного договору). Розрахунки за вказаним договором здійснюються у готівковій формі, а ціні папери передаються за актом прийому-передачі, про що зазначено у другому розділу вказаного договору.

Згідно акту від 15.05.2007р., ОСОБА_4 прийняв, а ОСОБА_5 передав векселі АА 0616883, АА 0616886, АА0616885 на загальну суму 4380000,00 грн.

Відповідно до Договору купівлі-продажу цінних паперів від 03.10.2008р. ОСОБА_4 придбав, а ОСОБА_5 продав векселі АА 0616884, АА 0616888, АА 0616889, АА 0616890, АА 1591056, АА 1591057, АА 1591058, АА 1591059, АА 0616887 на загальну суму 25335666,33 грн., при цьому номінальна вартість та договірна вартість співпадають (розділ перший вказаного договору). Розрахунки за вказаним договором здійснюються у готівковій формі, а ціні папери передаються за актом прийому передачі, про що зазначено у другому розділу вказаного договору.

Згідно акту від 03.10.2008р. ОСОБА_4 прийняв, а ОСОБА_5 передав векселі АА 0616883, АА 0616886, АА0616885 на загальну суму 4380000,00 грн.

Відповідно до Договору купівлі-продажу цінних паперів від 22.01.2009р. ОСОБА_4 придбав, а ОСОБА_5 продав вексель АА 1591061 на суму 10354069,06 грн., при цьому номінальна вартість та договірна вартість співпадають (розділ перший вказаного договору). Розрахунки за вказаним договором здійснюються у готівковій формі, а ціні папери передаються за актом прийому передачі, про що зазначено у другому розділу вказаного договору.

Згідно акту від 22.01.2009р. ОСОБА_4 прийняв, а ОСОБА_5 передав вексель АА 1591061 на загальну суму 10354069,06 грн.

Також, у матеріалах справи наявні копії розписок про отримання грошових коштів за вказаними договорами та платіжні доручення, за якими позивач отримав грошві кошти у загальному розмірі 39969262,40 грн. від ТОВ «Готель Централь» за предявлення векселів до сплати, та копії зазначених векселів.

Частиною другою ст. 2 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено, що учасники фондового ринку це емітенти, інвестори, саморегулівні організації та професійні учасники фондового ринку.

При цьому, інвестори в цінні папери це фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства. Інституційними інвесторами є інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, фонди банківського управління, страхові компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

А професійні учасники фондового ринку це юридичні особи, які на підставі ліцензії, виданої Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, провадять на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України.

Із ст. 3 зазначеного Закону вбачається, що векселі належать до боргових цінних паперів.

Відповідно до абзацу другому ч. 1 ст. 4 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» встановлено, що обмеження обігу та/або реалізації прав за цінними паперами може бути встановлено тільки у випадках і в порядку, передбачених законом.

У відповідності до ст. 14 зазначеного Закону встановлено, що вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі.

Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

Особливості обігу векселів в Україні визначає Закон України «Про обіг векселів в Україні».

При цьому ст. 3 Закону України «Про обіг векселів в Україні» встановлено, що зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи.

Таким чином, зазначеними правовими нормами не встановлені обмеження на обіг векселів між фізичними особами.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на ст.16 та ст.17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» оскільки ці норми направленні на регулювання професійної діяльності на фондовому ринку, в той час як відповідачем не наведено належних доказів здійснення професійної діяльності з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку, яка повинна бути виключною діяльністю для субєкта господарювання юридичної особи.

Також, безпідставним є посилання ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька на порушення позивачем ст.6 Закону України «Про обіг векселів в Україні», якою встановлено, що платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі.

ОСОБА_6 конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі вбачається, що під платежем за векселем розуміється платіж саме при предявлені векселя, а не при купівлі-продажу векселя.

Позивач отримав грошові кошти від ТОВ «Готель Централь» за предявленими векселями в безготівковій формі, про що свідчать наявні у матеріалах справи.

За змістом ст. 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, відповідно викладеного, для визнання правочину нікчемним, з підстав порушення публічного порядку, суду слід встановити обставини, які б свідчили про наявність умислу у сторін при укладанні такої угоди на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та водночас суперечить моральним засадам суспільства.

Як вбачається з Акту перевірки від 13.03.2010р. № 1188/17-1/НОМЕР_1, підставою для твердження податкового органу щодо нікчемності зазначених угод, укладених між позивачем та ОСОБА_5 є висновок такого про мета позивача яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та полягає в наявності умислу позивача в отримані прибутку від нікчемної угоди та несплаті плати за отримання ліцензії на право здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами, а також ухилення від здійснення розрахунків за отриманими векселями у безготівковій формі.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до змісту ч. 1, 4 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як встановлено судом у ході розгляду справи, відповідачем належних та допустимих доказів для підтвердження висновків щодо нікчемності угод, укладених між позивачем та ОСОБА_5 надано не було.

Натомість, у матеріалах справи наявна копія постанови від 08.06.2010р. про відмову у порушенні кримінальної справи старшого слідчого прокуратури Куйбишевського району м. Донецька, якою відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно позивача по ознакам злочинів, що передбачені ст.ст. 366, 258 Кримінального кодексу України за відсутністю у діях складу злочину.

Згідно вказаної постанови встановлено, що отримані від ТОВ «Готель Централь» грошові кошти у загальному розмірі 39969262,40 грн., не можуть вважатись прибутком від фінансово-господарської діяльності та не можуть обкладатись податком у звязку із тим, що позивачем понесені витрати по придбанню вказаних векселів у загальному розмірі 40124262,40 грн. Зазначено, що таким чином, видатки позивача на придбання цінних паперів перевищили прибутки від їх продажу на 100500,39 грн.

На підставі наведеного, Суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька щодо нікчемності договорів купівлі-продажу цінних паперів (векселів) від 15.05.2007р., від 03.10.2008р., від 22.01.2009р. та, як наслідок, заниження оподаткованого доходу на 39969262,40 грн.

Також, згідно Акту від 13.03.2010р. № 1188/17-1/НОМЕР_1 ДПІ у Куйбишевському районі м.Донецька встановлено, що 19.03.2009р. позивач отримав на свій банківський рахунок грошові кошти у розмірі 155000,00 грн. з призначенням платежу «плата за маркетингові послуги».

Згідно договору від 03.01.2006р. №02-001 про надання маркетингових послуг Товариство з обмеженою відповідальністю «Форсаж-Газ», у якості замовника, отримує, а позивач, у якості виконавця, надає послуги з проведення маркетингових досліджень ринку заправок автотранспорту стисненим природним газом, а також послуги з залучення клієнтів-споживачів до діяльності замовника.

Плата згідно п. 5.1 зазначеного договору складає 155000,00 грн.

Також у матеріалах справи наявний акт № ОУ-0000011 від 01.09.2006р. приймання-передачі робіт (надання послуг) за вказаним договором, та відповідний звіт по маркетинговим дослідженням до вказаного договору.

Наявні у матеріалах справи копії банківських виписок підтверджують отримання 19.03.2009р. 155000,00 грн. за надання маркетингових послуг.

У відповідності до ст. 2 Указу Президента України від 28.06.1999р. №746/99 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» встановлено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

У разі коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

У разі коли платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 відсотків за кожну особу.

Як вбачається із наданих позивачем звітів субєкта малого підприємництва фізичної особи платника єдиного податку, у тому числі за перший квартал 2009р., СПД ОСОБА_4 сплачував єдиний податок за максимальною ставкою, із врахуванням частини четвертої зазначеної статті щодо збільшення ставки на 50 відсотків за кожну найману особу.

Статтею 6 Указу Президента України від 28.06.1999р. №746/99 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» встановлено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником окремих видів податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі - податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва).

Таким чином, із врахуванням того, що позивач сплачував єдиний податок за максимальною ставкою, СПД ОСОБА_4 був звільнений від сплати податку з доходів фізичних осіб за правилами Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян».

На підставі наведеного суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що мають достатні підстави для задоволення.

Відповідно до частини 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Субєкта підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька задовольнити повністю.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька №5698/0000281742/0 від 09 квітня 2010 року

2. Стягнути з Державного бюджету України (рахунок № 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, банк Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області) на користь Субєкта підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_4 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

4. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 20 жовтня 2010 року, повний текст виготовлено 25 жовтня 2010 року.

5. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягомдесяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Буряк І. В.