Рішення № 119632372, 11.06.2024, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 515/608/24

Провадження № 2-а/513/12/24

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2024 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Миргород В.С.,

при секретарі судового засідання Аркуші І.О.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області у порядку спрощеного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 поданої через свого представника адвоката Давиденка Костянтина Вікторовича, до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ :

Розпорядженням в.о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області ОСОБА_2 від 12 квітня 2024 року вказану справу передано на розгляд Саратському районному суду Одеської області.

12 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову №11 від 02 квітня 2024 року про накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП, у виді штрафу на користь держави у розмірі 6800,00 грн за продаж неповнолітнім ОСОБА_3 , 2008 року народження, та ОСОБА_4 , 2008 року народження, пляшки пива, об`ємом 1,95 л марки «Київське», а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування позову зазначила, що постанова є протиправною, оскільки відповідачем не надано доказів вчинення такого правопорушення, оскільки будучи фізичною особою-підприємцем та маючи ліцензію на продаж алкогольних напоїв, ніколи не продавала пива неповнолітнім особам. При складані протоколу про адміністративне правопорушення працівник поліції керувалася лише поясненнями неповнолітніх, які відібрані без присутності їх законних представників. Крім того, пива «Київське» у продажу позивача взагалі немає, звідки неповнолітні взяли його їй невідомо. Відповідач проігнорував всі її доводи та вині постанову без наявності жодного матеріального доказу, окрім самого протоколу про адміністративне правопорушення, який не має жодної доказової бази.

Ухвалою суду від 24 травня 2024 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін; відповідачу роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник позивача адвокат Давиденко К.В. у судове засідання не з`явився, просив справу розглянути у його відсутність, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача ОСОБА_5 подав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та винесення рішення на розсуд суду. Відзиву на позовну заяву до суду не направлено.

Судом ухвалено про розгляд справи у відсутність представника позивача адвоката Давиденка К.В. та представника відповідача.

Дослідивши докази у справі, суд прийшов до такого.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до статей 245, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

На підставі ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та здійснює господарську діяльність у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , яке перебуває в її оренді, згідно з договором оренди об`єкта нерухомого майна від 01 січня 2024 року, укладеного з Татарбунарським сільським споживчим товариством.

Позивач має ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пивом), яка видана 14 листопада 2023 року начальником відділу ліцензування торгівлі підакцизними товарами та зберігання пального управління контролю за підакцизними товарами ОСОБА_6 , строк дії до 16 листопада 2024 року.

Згідно рапорту ст. інспектора-чергового ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 від 24 лютого 2024 року, 24 лютого 2024 року зі служби 102 надійшло повідомлення про виявлення 24 лютого 2024 року о 13 годині 37 хвилин факту продажу алкогольних напоїв у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в АДРЕСА_1 , неповнолітній особі, заявник: ОСОБА_8 .

24 лютого 2024 року інспектором ЮП ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Бєлою М.П. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 811375 щодо ОСОБА_1 , яка 24 лютого 2024 року близько 13 години 00 хвилин у афе «Метеорит» в с. Трапівка Білгород-Дністровського району Одеської області реалізувала неповнолітнім ОСОБА_3 , 2008 року народження, та ОСОБА_4 , 2008 року народження, пляшку пива, об`ємом 1,95 л марки «Київське» за 65 грн, чим допустила правопорушення, передбачене ч.2 ст. 156 КУпАП.

Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 24 лютого 2024 року, вони разом приїхали до свого знайомого в с. Трапівка Білгород-Дністровського району Одеської області. Зайшли до магазину «Метеорит» по вул. Миру, буд. 56 та вирішити купити пляшку пива «Київське», об`ємом 1,95л. Продавець не питала скільки їм років та реалізувала їм пиво по ціні 65 грн. Вийшовши з магазину та тримаючи у руці пляшку пива, пішли до товариша додому. Повз них проїжджав патрульний автомобіль та побачив їх з пляшкою пива. Працівники поліції запитали, чи є їм по 18 років та де вони придбали пиво.

Вказані матеріали про адміністративне правопорушення ВП №2 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області направлені для розгляду та прийняття рішення до Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Постановою Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області №11 від 02 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 156 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає суму 6800,00 грн.

Згідно з п.3 ч.1 ст.288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено - у вищий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Чинним законодавством України передбачений вичерпний перелік органів, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення. Одним з таких органів є адміністративні комісії при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.

До виключної компетенції адміністративних комісій при виконавчих органах міських, селищних та сільських рад відноситься розгляд справ про адміністративні правопорушення передбачені КУпАП, зокрема, в галузі торгівлі: ст.155,155-2, ч. 2 ст.156, ст.156-1,156-2, 159 КУпАП.

Отже, у відповідності до ст. 218 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 156 КУпАП, відносяться до підвідомчості адміністративних комісій при виконавчих органах міських, селищних та сільських рад, тому матеріали стосовно ОСОБА_1 за ознаками ч. 2 ст. 156 КУпАП обґрунтовано було направлено на розгляд адміністративної комісії при виконавчому комітеті Бучацької міської ради.

Відповідно до п.1 ст. 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати органи Національної поліції, зокрема й статтею 156 КУпАП.

Відповідно до вимог ст.ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

За визначенням ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст.278 КУпАП, орган який розглядає справу про адміністративне правопорушення, вирішує також питання, чи правильно складено протокол про адміністративне правопорушення і виходячи з цього, не вправі вийти за межі протоколу.

Порядок збору та процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених законом.

Так, ч.1 ст.256 КУпАП встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

При цьому, суд враховує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, що б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 156 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме:

- торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння заборонена,

- або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння через торгові автомати чи особами, які не досягли 18-річного віку,

- а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар),

- або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби.

Обмеження щодо продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів встановлені статтею 15-3 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Закон № 481/95-ВР).

Відповідно до частини першої цієї статті зазначеного Закону забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів: 1) особами, які не досягли 18 років; 2) особам, які не досягли 18 років; 3) у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв; 4) у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій; 5) у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі); 6) з торгових автоматів; 7) на полицях самообслуговування (крім тютюнових виробів у блоках та алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива); 8) поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар); 9) у споживчих упаковках, що містять менш як 20 сигарет; 10) з рук; 11) у невизначених для цього місцях торгівлі.

Вказана норма ч. 2 ст. 156 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за невиконання рішення органу місцевого самоврядування щодо місця та часу продажу товарів, та не встановлює таку відповідальність за невиконання рішення органу місцевого самоврядування про обмеження кола осіб, яким здійснюється продаж визначених товарів.

Диспозиція ч. 2 ст. 156 КУпАП не передбачає відповідальності за продаж пива іншим особам ніж тим, яким не виповнилося 18 років.

Тобто законодавством встановлена заборона на продаж, зокрема алкогольних, слабоалкогольних напоїв, виробів особам, які не досягли 18 років та адміністративна відповідальність за порушення такої заборони.

За положеннями КУпАП формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, його мотивів і форми вини, правова кваліфікація правопорушення з посиланням на положення КУпАП, які передбачають відповідальність за дане правопорушення.

В супереч чому в протоколі не зазначено нормативний акт (його статтю, частину, пункт, абзац статті), з викладенням змісту певної норми, який встановлює заборону здійснення торгівлі алкогольними напоями у певних приміщеннях або на певних територіях, вимоги яких порушила ОСОБА_1 (ст. 156 КУпАП є бланкетною нормою Закону).

Так само відповідний нормативно-правовий акт не зазначається в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , в якому адміністративна комісія виконавчого комітету Лиманської сільської ради фактично вдається до цитування вищевказаного протоколу без опису обставин, які були встановлені безпосередньо адміністративною комісією під час розгляду справи, у зв`язку з чим постанова не відповідає вимогам щодо її змісту, викладеним у ст. 283 КУпАП.

Відповідно до приписів ст. 156 КУпАП, за вказане адміністративне правопорушення передбачене адміністративне стягнення у виді штрафу з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі. Із вказаного протоколу вбачається, що пиво, яке ніби то було продано неповнолітнім, поліцейським не вилучалося як речовий доказ, його огляд не проводився, немає даних про те, де вони перебувають на час розгляду справи. До вказаного протоколу не було додано квитанції про отримання на зберігання речових доказів та протоколу про вилучення речей.

У протоколі також відсутні будь-які дані щодо отримання ОСОБА_1 грошей від продажу пива, тобто виручки, яка відповідно до ч. 2 ст. 156 КУпАП повинна бути конфіскована у разі визнання особи винною у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення.

Так, матеріали справи не містять чек, який би засвідчив факт оплати неповнолітніми за пиво. До матеріалів справи не долучено жодного відеозапису, який би відображав фактичні обставини щодо інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Наявні в матеріалах справи пояснення неповнолітніх осіб відібрані поліцейським із порушенням ст.33 Закону України «Про Національну поліцію», без присутності їх законних представників, а тому їх слід оцінювати критично, а вказівка про присутність ССД у поясненнях не свідчить, що пояснення неповнолітніх були відібрані у присутності педагога, оскільки відсутнє прізвище та підпис представника ССД у поясненнях.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

ЄСПЛ поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. ЄСПЛ зазначає, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (рішення у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008).

ЄСПЛ у своєму рішенні від 11.12.2018 у справі «Мирилашвілі проти Росії» зазначив, що у змагальному процесі повинні розглядатися не лише докази, які без посередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх.

Адміністративною комісією при винесенні оскаржуваної постанови не перевірені обставини щодо провокації та підбурювання до вчинення адміністративного правопорушення і не було надано цим обставинам належної правової оцінки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що єдиним доказом вказаного порушення, на який покликається представник відповідача, є пояснення неповнолітніх, які отримані з порушення закону.

Норми ч.ч.1, 2 ст.6 КАС України вказують, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У своєму рішенні від 18.01.1978 року по справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25) Європейський суд з прав людини вказав, що сам по собі єдиний доказ не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Так, 26.04.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

На думку суду, вказана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення, які викладені у постанові, мають встановлюватись на підставі оцінених органом (посадовою особою) доказів, що є належними і допустимими, тобто зібраними у встановленому цим Кодексом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, до суду не надано жодних належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП.

В судовому засіданні відповідач не довів правомірності свого рішення.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Адміністративна комісія при виконавчому комітеті Лиманської сільської ради винесла оскаржувану постанову без урахування дійсних обставин, встановлених під час розгляду справи.

Положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Зі змісту ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд не може самостійно перебирати на себе функції обвинувачення і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки це буде прямим порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо безсторонності.

Оскільки відповідачем не доведено правомірність винесеної відносно позивача постанови та притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

За положеннями частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За такого оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.156 КУпАП підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на обставини задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 241-246, 268-272, 286, 293 КАС України, суд -

УХВАЛИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовільнити.

Постанову Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області №11 від 02 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 156 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає суму 6800,00 грн скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лиманської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, код ЄДРПОУ 04379404, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 605,60 грн (шістсот п`ять грн 60 к.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Дата складення повного рішення 11 червня 2024 року.

Суддя В. С. Миргород