Рішення № 119631641, 23.05.2024, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

23.05.24

Справа № 214/6525/22

Провадження № 2/521/326/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Роїк Д.Я.,

за участю секретаря судового засідання Куліш П.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача АТ «СК «Країна» Бутенко М.О. звернулася до суду засобами поштового зв`язку з позовом, отриманим судом 02.12.2022, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «СК «Країна» завдані збитки в порядку регресу у розмірі 8 800,00 грн та судові витрати у розмірі 2 481,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 26.07.2019 року ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Mercedes Bens», державний реєстраційний номер « НОМЕР_1 » у м. Херсон, допустив зіткнення з електротехнічною опорою лінії електропередач. Цивільно-правова відповідальність була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ6534547. На підставі заяви потерпілої сторони АТ «СК «Країна» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 8800,00 грн.

Згідно з п.п. «а» п. 38.1.1 ст. 38 ЗУ «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 05.12.2022 року справу було передано за підсудністю до Малиновського районного суду м. Одеса.

Справа надійшла на адресу суду 02.02.2023 року.

02.02.2023 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Малиновського районного суду м. Одеси, справу розподілено судді Малиновського районного суду м. Одеси Леонову О.С.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08.02.2023 року у вищевказаній цивільній справі відкрито провадження та призначено спрощене провадження у справі.

Відповідно до Наказу №1-в/тр/с від 18.01.2024 року суддя Леонов О.С. перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначити призначений повторний автоматизований розподіл даної судової справи

07.02.2024 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Малиновського районного суду м. Одеси, справу розподілено судді Малиновського районного суду м. Одеси Роїк Д.Я.

Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання слухання справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання слухання справи повідомлявся належним чином. В матеріалах справи є відзив на позов представника відповідача адвоката Бескоровайного В.О., в якому він просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, а також заява щодо розгляду справи у відсутності представника відповідача.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відтак, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.

Дослідивши надані письмові докази та врахувавши обставини у справі, судом встановлено таке.

Позивач у позовній заяві стверджує, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ6534547.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем не було долучено у якості доказу копію полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ6534547, а тому у суду відсутня можливість дослідити означений документ та надати свою оцінку цьому доказу.

Також судом було встановлено на підставі доданих позивачем до позову доказів, а відповідачем в свою чергу не спростовувалося, що 26.07.2019 року приблизно о 04:00 год., в м. Херсон, на вул. Залізнична, 3, водій Відповідач, керуючи автомобілем Mercedes - Benz, не впорався з керуванням, внаслідок чого здійснив виїзд за межі проїжджої частини з подальшим наїздом на перешкоду, у вигляді опори лінії електропередач (а.с. 12-13).

Вирішуючи питання обґрунтованості позовних вимог АТ «СК «Країна» про відшкодування шкоди в порядку регресу, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно п. 38.1.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1.07.2004 року № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Правовий аналіз зазначеної норми закону дає підстави для висновку, що у страховика виникає право на звернення до суду з позовом в порядку регресу до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу за наявності таких умов: 1) страховик виплатив страхове відшкодування потерпілій особі; 2) водій є винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди; 3) винна особа керувала транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом з тим, за змістом ст. 63 Конституції України в Україні діє презумпція невинуватості.

Згідно ст. 221, ч. 1 ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову у справі. Судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 124 та 130 КупАП.

Отже, вина особи учасника дорожнього руху у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів чи іншого майна та/або керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижує увагу та швидкість реакції (ст. 124 та ст. 130 КУпАП) може бути встановлена постановою суду, яка набрала законної сили.

В обґрунтування вимог про стягнення шкоди в порядку регресу позивач посилається на те, що відповідач спричинив дорожньо-транспортну пригоду, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння,

Як вбачається з долученої до матеріалів справи копії постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 12.11.2019 року по справі № 766/15443/19, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.

Згідно положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року № 154/2094/16-ц у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

За змістом ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При вирішенні спору по суті слід враховувати правові висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18), які є обов`язковими під час розгляду подібних справ.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у згаданій постанові зазначила, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Відповідно до ст. 221 КУпАП, органом уповноваженим розглядати справи про вчинення адміністративних правопорушень передбачених ст. 130 КУпАП, є судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.

Матеріали справи не містять судового рішення ухваленого органом визначеним ст. 221 КУпАП в порядку визначеного цим Кодексом про визнання відповідача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, за обставин керування транспортним засобом під час ДТП 26.07.2019 року в стані алкогольного сп`яніння.

Разом з тим, оцінюючи доводи позивача, суд зважаючи на висновки зроблені в постанові Верховного Суду №234/16272/15-ц від 05.09.2019 року вважає, що за вказаних обставин слід виходити зі змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення.

З огляду наведені правові висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, враховуючи, що до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП відповідач не притягався, тому у суду відсутні правові підстави, передбачені п. 38.1.1 Законом № 1961-IV для стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу, як з особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп /2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідну постанову у справі № 463/1352/16-а Верховний суд прийняв 08.07.2020. За таких обставин факт вчинення відповідачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є недоведеним.

У своєму рішенні у справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Крім того, Європейський суд у своєму рішенні від 22 квітня 2010 року у справі «Фатуллаєв проти Азербайжану» зазначив, що презумція невинуватості, втілена в п.2 ст.6 Конвенції, є одним із елементів справедливого кримінального судочинства, що забороняє передчасне висловлювання як самим судом, так і представниками інших органів влади думки, що особа, яка «обвинувачується у кримінальному злочині», є винною до того, як це доведено в законному порядку. ЄСПЛ послідовно дотримується підходу, відповідно до якого принцип презумпції невинуватості порушується, якщо судове рішення або твердження офіційної особи щодо особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, схиляє до думки про те, що вона винна до того, як її винуватість була встановлена в законному порядку.

Аналогічні висновки Європейський суд подав у справах «Шагін проти України», «Грабчук проти України».

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини першої ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На позивача покладений обов`язок довести в суді ті обставини, що позивач уповноважений звертатися до суду з відповідним позовом і відповідно, що є підстави до застосування до спірних правовідносин відповідних положень цивільного законодавства України. Тобто, позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. 76-83 ЦПК України, зазначені ним обставини. Однак позивачем не надано належних та допустимих доказів підтвердження своєї правової позиції. Таким чином, при викладених обставинах, у зв`язку з тим, що позивач не довів тих обставин, на які він посилається в своїй позовній заяві позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З урахуванням приписів ст.141 ЦПК України суд не стягує з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Д.Я. Роїк