Вирок № 119629446, 10.06.2024, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/3023/21

Провадження № 1-кп/216/372/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2024 року місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 8 у режимі відеоконференції об`єднані кримінальні провадження № 12021040230000241 від 11 лютого 2021 року, № 12021046230000171 від 25 травня 2021 року, № 12021046230000376 від 14 жовтня 2021 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, який має базову загальну середню освіту, не працює, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, мешкає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

- 28.02.2013 року вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 15, пп. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна, звільнений 06.08.2020 року за відбуттям строку покарання;

- 24.11.2021 року вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки;

- 19.01.2024 року вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 190, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць;

- 27.02.2024 року вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць;

- 28.02.2024 року вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, чч. 1, 2 ст. 361, чч. 1, 4 ст. 358 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

захисник ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

23 січня 2021 року приблизно о 01.00 год. ОСОБА_3 , знаходячись на сходовому майданчику, розташованому поряд з квартирою АДРЕСА_2 , маючи намір на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, діючи повторно,умисно, з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю належної уваги з боку можливих свідків-очевидців, а також потерпілого ОСОБА_6 , який у цей час сидів на сходах, таємно викрав з указаних сходів належний потерпілому мобільний телефон марки «Хіаоmi» моделі «Redmi Note 4х 3\16» вартістю 2 016 грн 67 коп. Після цього ОСОБА_3 разом з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, обернувши його на свою користь та розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 майнової шкоди в указаному розмірі.

Крім того, 24 січня 2021 року близько 00.33 год. ОСОБА_3 , діючи повторно, реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, попередньо незаконно заволодівши належним потерпілому ОСОБА_6 мобільним телефон марки «Хіаоmi» моделі «Redmi Note 4х 3\16», знаходячись за місцем свого мешкання в квартирі АДРЕСА_2 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, продовжуючи діяти на досягнення єдиного злочинного результату та маючи в своєму розпорядженні належну потерпілому ОСОБА_6 сім-карту з мобільним номером НОМЕР_1 , через мобільний додаток установив особистий кабінет «ПРИВАТ24», де ініціював зміну в автоматичному режимі паролю входу до особистого кабінету потерпілого в Інтернет-сервісі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що належить АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Після цього ОСОБА_3 за допомогою мережі Інтернет умисно, використовуючи мобільний номер НОМЕР_1 , який було вказано ОСОБА_6 під час укладання з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» договору комплексного банківського обслуговування, маючи в своєму розпорядженні інформацію щодо анкетних даних потерпілого та номера відкритого останнім рахунку в указаній банківській установі, а також пароль доступу до особистого кабінету Інтернет-сервісу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за допомогою мобільного телефону потерпілого змінив пароль входу до облікового запису вказаного вище особистого кабінету ОСОБА_6 , тим самим отримав доступ до управління картковим рахунком № НОМЕР_2 , відкритим на ім`я останнього. Далі ОСОБА_3 , використовуючи опції Інтернет-сервісу « ІНФОРМАЦІЯ_2 », доступні в особистому кабінеті ОСОБА_6 , без відома останнього та працівників АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у період з 24 січня 2021 року до 27 січня 2021 року здійснив переказ належних потерпілому ОСОБА_6 грошових коштів з указаного рахунку на картковий рахунок № НОМЕР_3 , відкритий на ім`я ОСОБА_7 у АТ «АЛЬФА-БАНК» на загальну суму 11 979 грн 86 коп. Таким чином, ОСОБА_3 незаконно заволодів вказаними грошовими коштами, обернувши їх на свою користь та розпорядившись ними на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_6 майнової шкоди в указаному розмірі.

Умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно.

Також 23 січня 2021 року о 19.37 год. ОСОБА_3 , маючи в користуванні, мобільний телефон потерпілого ОСОБА_6 марки «Хіаоmi Redmi Note 4х 3\16», яким він незаконно заволодів, знаходячись за місцем свого мешкання в квартирі АДРЕСА_2 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, продовжуючи діяти на досягнення єдиного злочинного результату, маючи у своєму розпорядженні сім-картку з мобільним номером НОМЕР_1 , що належала потерпілому ОСОБА_6 , використовуючи номер мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_1 , який було вказано ОСОБА_6 при укладанні з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» договору комплексного банківського обслуговування, маючи в своєму розпорядженні інформацію щодо його анкетних даних та номеру рахунку, відкритого ним у вказаній вище банківській установі, за допомогою мобільного терміналу, через Інтернет-сервіс «ПРИВАТ24» змінив пароль входу до облікового запису особистого кабінету ОСОБА_6 , що є автоматизованою системою, та отримав доступ до управління картковим рахунком, відкритим на ім`я останнього за № НОМЕР_2 . Таким чином, ОСОБА_3 здійснив несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем, що призвело до витоку персональної інформації ОСОБА_6 .

Умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 361 КК України за ознаками несанкціонованого втручання в роботу автоматизованих систем, що призвело до витоку персональної інформації.

Крім того, 24 січня 2021 року о 00.33 год. ОСОБА_3 повторно, маючи в користуванні мобільний телефон потерпілого ОСОБА_6 марки «Хіаоmi Redmi Note 4х 3\16», яким він незаконно заволодів, знаходячись за місцем свого мешкання в квартирі АДРЕСА_2 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, продовжуючи діяти на досягнення єдиного злочинного результату, маючи у своєму розпорядженні сім-картку з мобільним номером НОМЕР_1 , що належала потерпілому ОСОБА_6 , використовуючи номер мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_1 , який було вказано ОСОБА_6 при укладанні з АТ «Акцент-Банк» договору комплексного банківського обслуговування, маючи в своєму розпорядженні інформацію щодо його анкетних даних та номеру рахунку, відкритого ним у вказаній вище банківській установі, за допомогою мобільного терміналу, через Інтернет-сервіс «А24» змінив пароль входу до облікового запису особистого кабінету ОСОБА_6 , що є автоматизованою системою, та отримав доступ до управління картковим рахунком, відкритим на ім`я останнього за № НОМЕР_4 . Таким чином, ОСОБА_3 здійснив несанкціоноване втручання в роботу автоматизованих систем, що призвело до витоку персональної інформації ОСОБА_6 .

Умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 361 КК України за ознаками несанкціонованого втручання в роботу автоматизованих систем, що призвело до витоку персональної інформації, вчиненого повторно.

Крім того, 21 лютого 2021 року приблизно о 02.00 год. ОСОБА_3 , діючи повторно, знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , маючи намір на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи в гостях у потерпілої ОСОБА_8 , скориставшись відсутністю уваги останньої, яка в цей час періодично виходила з кухні вказаної квартири, а також можливих свідків-оцевидців, таємно викрав з полиці кухонного гарнітуру належний потерпілій ОСОБА_8 мобільний телефон марки « Samsung» моделі «GalaxyJ7» золотистого кольору вартістю 2 116 грн 67 коп. Після цього ОСОБА_3 разом з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, обернувши його на свою користь та розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_8 майнової шкоди в указаному розмірі.

Умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно.

Разом з тим 05 березня 2021 року близько 12.00. год. ОСОБА_3 , діючи повторно, знаходячись біля торгівельного кіоску, розташованого поряд із зупинкою громадського транспорту «Центральний ринок» на АДРЕСА_4 , реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману раніше незнайомого йому ОСОБА_9 , ввівши останнього в оману відносно своїх дійсних намірів, під приводом зателефонувати попросив у потерпілого мобільний телефон марки «NEFFOS» моделі «С9А» в корпусі сріблястого кольору із сім-карткою оператора мобільного зв`язку «Лайф» з абонентським номером НОМЕР_5 , не маючи наміру повертати його власнику. Потерпілий ОСОБА_9 , будучи впевненим у доброчесних намірах ОСОБА_3 , передав останньому вказаний мобільний телефон вартістю 983 грн 33 коп. Після цього ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник разом з майном, яким заволодів шахрайським шляхом, обернувши його на свою користь і розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдав потерпілому ОСОБА_9 майнової шкоди в указаному розмірі.

Умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 190 КК України за ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого повторно.

Також у середині вересня 2021 року в денний час доби ОСОБА_3 , перебуваючи на зупинці громадського транспорту, розташованої на АДРЕСА_4 , знайшов паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданий Інгулецьким РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому на сторінках АДРЕСА_5 містилися фотокартки вказаної особи. Після цього ОСОБА_3 зберігав зазначений документ з метою підроблення та подальшого використання підробленого документа.

Далі, у середині вересня 2021 року в денний час доби ОСОБА_3 , знаходячись у сквері, розташованому на АДРЕСА_6 , маючи намір на підроблення офіційного документа, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, умисно шляхом механічних маніпуляцій вклеїв на сторінках АДРЕСА_5 знайденого ним паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , замість фотокарток останнього з наявними на них рельєфними відтисками печатки за допомогою клею вклеїв фотокартки з власним зображенням, на яких відсутні фрагменти відповідної частини відтиску рельєфної печатки, спробувавши придати йому вигляд справжнього паспортагромадянина України.

Згідно з висновком експерта від 21.10.2021 року № СЕ-19/104-21/33003-ДД на першій та третій сторінках паспорта громадянина України серії НОМЕР_6 на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мала місце заміна фотокарток власника: первинні фотокартки були видалені шляхом виривання, після чого на їхнє місце наклеєні нові фотокартки власника; ознак внесення змін до первинного змісту інших реквізитів даного паспорта не виявлено.

Таким чином, ОСОБА_3 умисно з метою використання підробив офіційний документ, а саме паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 , виданий Інгулецьким РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 358 КК України за ознаками підроблення офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем.

Крім того, 13 жовтня 2021 року приблизно о 16.00 год. ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою використання завідомо підробленого документа, маючи намір працевлаштуватись, прибув до магазину «Ельдорадо» С-256 ТОВ «Дієса»,розташованого на вул. Лермонтова, 37 у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, де під час перевірки документів для прийняття на роботу фахівцем з безпеки вказаного магазину ОСОБА_11 пред`явив паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 на ім`я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якому попередньо змінив фотокартки ОСОБА_10 на фотокартки з власним зображенням.

Таким чином, ОСОБА_3 умисно використав указаний завідомо підроблений паспорт громадянина України.

Умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 4 ст. 358 КК України за ознаками використання завідомо підробленого документа.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю і дав суду такі показання. За епізодами з потерпілим ОСОБА_6 показав, що того вечора останній перебував у нього в гостях, а коли вони разом вийшли з його квартири в під`їзд, він забрав зі сходів мобільний телефон потерпілого. Після цього він на вказаному телефоні встановив особистий кабінет «Приват24», змінив паролі потерпілого та перевів з рахунку останнього гроші на рахунок своєї співмешканки. За епізодом з потерпілою ОСОБА_8 обвинувачений зазначив, що разом зі співмешканкою перебував у гостях в потерпілої, звідки забрав мобільний телефон останньої. За епізодом з потерпілим ОСОБА_9 обвинувачений пояснив, що попросив в останнього мобільний телефон під приводом зателефонувати, після чого разом з телефоном пішов. Всі вказані мобільні телефони були закладені його співмешканкою на мікрорайоні Соцмісто, а отримані за них гроші він витратив на власні потреби. За епізодом з паспортом обвинувачений показав, що знайшов указаний паспорт на зупинці на мікрорайоні Гданцівка, в якому переклеїв фотокартки та в подальшому в районі Центрально-Міського ринку комусь його пред`явив. Водночас обвинувачений зазначив, що більш точних обставин щодо дат, часу та адрес скоєння інкримінованих йому діянь, а також конкретних ознак викрадених ним речей він вже не пам`ятає через сплив тривалого проміжку часу з моменту їх вчинення, але в обвинувальних актах усі обставини викладені правильно та відповідають дійсності, будь-яких заборонених методів під час досудового розслідування, у тому числі фізичного та психологічного тиску, до нього не застосовувалось.

Давши такі детальні показання, обвинувачений ОСОБА_3 просив суд не досліджувати зібрані в матеріалах справи докази, оскільки він всі фактичні обставини кримінальних проваджень визнає повністю та не оспорює їх.

При ухваленні вироку обвинувачений ОСОБА_3 просив суд врахувати, що він беззастережно визнає себе винуватим у вчиненні інкримінованих йому діянь за викладених вище обставин і кваліфікації, щиро кається в скоєному та вважає справедливим покарання, яке йому просив призначити прокурор.

Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду неодноразово повідомлялись належним чином, з будь-якими письмовими заявами чи клопотаннями протягом усього часу розгляду справи до суду не звертались, цивільні позови під час досудового розслідування та судового розгляду не пред`явили.

За таких обставин суд, заслухавши думку учасників судового провадження, визнав за можливе з`ясувати всі обставини справи під час судового розгляду за відсутності потерпілих відповідно до положень ст. 325 КПК України.

Ураховуючи зазначену вище позицію обвинуваченого та беззаперечну згоду всіх присутніх учасників судового провадження на скорочений порядок дослідження доказів, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу, а також стосовно процесуальних питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку. Перед визначенням такого порядку дослідження доказів судом було детально з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, зокрема щодо часу, місця, обстановки, способу вчинення та наслідків, форми вини, мотиву й мети та інших обставин вчинення кожного епізоду з інкримінованих йому кримінальних правопорушень. При цьому суд взяв до уваги, що обвинувачений систематично та послідовно протягом усього часу розгляду справи безумовно визнавав усі обставини справи й погоджувалися з кваліфікацією вчинених ним діянь, його показання є чіткими, мають логічний характер, об`єктивно узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам кримінальних проваджень, підстав для самообмови не встановлено, тому сумнівів у його волевиявленні не виникло. Переконавшись у добровільності та істинності позиції обвинуваченого, а також інших учасників судового провадження, судом було змістовно роз`яснено останнім, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З огляду на наведене, оскільки фактичні обставини стороною обвинувачення встановлені правильно, повністю підтверджуються обвинуваченим і беззаперечно ним визнаються, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_3 за висунутими обвинуваченнями доведена в судовому засіданні поза будь-яким розумним сумнівом.

Ухвалюючи вирок, суд вважає, що мали місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 . Ці діяння містять такі склади кримінальних правопорушень:

- ч. 2 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно (за епізодами з потерпілими ОСОБА_6 і ОСОБА_8 );

- ч. 2 ст. 190 КК України за ознаками заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненого повторно (за епізодом з потерпілим ОСОБА_9 );

- ч. 1 ст. 358 КК України за ознаками підроблення офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем;

- ч. 4 ст. 358 КК України за ознаками використання завідомо підробленого документа;

- ч. 1 ст. 361 КК України за ознаками несанкціонованого втручання в роботу автоматизованих систем, що призвело до витоку персональної інформації (за епізодом з потерпілим ОСОБА_6 );

- ч. 2 ст. 361 КК України за ознаками несанкціонованого втручання в роботу автоматизованих систем, що призвело до витоку персональної інформації, вчиненого повторно (за епізодом з потерпілим ОСОБА_6 ).

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, яке має бути призначено обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до статей 50, 65 КК України виходить із меж, установлених у санкціях частин статей, що передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, враховує положення Загальної частини Кримінального кодексу України, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_3 вчинені діяння, які згідно зі ст. 12 КК України є кримінальними проступками та нетяжкими злочинами.

При цьому обвинувачений ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий та відбував покарання у виді позбавлення волі, офіційно не працює, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, за місцем мешкання характеризується задовільно, під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебував і не перебуває (т. 2, аркуші 26-69 кримінального провадження № 12021040230000241, аркуші 79-128 кримінального провадження № 12021046230000171, аркуші 59-62 кримінального провадження № 12021046230000376).

Разом з тим суд бере до уваги, що завдана злочинами шкодачастково відшкодована, а саме потерпілому ОСОБА_9 шкода відшкодована повністю шляхом повернення належного йому майна, потерпілій ОСОБА_8 шкода відшкодована частково шляхом добровільного відшкодування обвинуваченим 200 грн на відшкодування вартості викраденого в потерпілої мобільного телефону, а потерпілому ОСОБА_6 - шкода не відшкодована.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.

Таким чином, при призначенні покарання суд враховує фактичні обставини справи, характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, мотиви, обстановку й спосіб їх вчинення та відповідні наслідки, кількість епізодів злочинної діяльності, ставлення обвинуваченого до скоєного, перед і пост кримінальну поведінку останнього, дані про його особу, зокрема, вік, стан здоров`я, наявність попередніх судимостей, відсутність роботи, родини та утриманців, задовільну характеристику за місцем мешкання, не перебування на обліках, добровільне часткове відшкодування потерпілим завданої шкоди, наявність двох пом`якшуючих обставин та однієї обтяжуючої обставини.

З огляду на наведене, ураховуючи всі зазначені вище обставини в їх сукупності, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що для досягнення мети покарання, виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 ізапобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень останньому необхідно призначити покарання в межах санкцій ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, чч. 1, 4 ст. 358, чч. 1, 2 ст. 361 КК України та визначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі чч. 1, 4 ст. 70 КК України.

Водночас у строк покарання, остаточно призначеного ОСОБА_3 за сукупністю кримінальних правопорушеньна підставі ч. 4 ст. 70 КК України, слід зарахувати частково відбуте покарання за попереднім вироком в період з 06 березня 2024 року до 09 червня 2024 року.

При цьому суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 положень статей 69, 75 КК України, оскільки під час судового розгляду не встановлено такої сукупності обставин, що пом`якшують покарання, істотно знижують фактичний ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та ступінь небезпеки обвинуваченого для суспільства, який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності й наразі фактично відбуває покарання у виді позбавлення волі, тому його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

За встановлених обставин суд вважає, що саме таке покарання буде справедливим та адекватним характеру й небезпечності вчинених діянь, відповідатиме тяжкості правопорушень і даним про особу винного, сприятиме необхідному виправленню останнього та попередженню скоєння ним нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» і відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

При призначенні вказаного покарання ОСОБА_3 суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Скополла проти Італії» зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Цивільні позови в кримінальному провадженні не пред`явлено.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Згідно із ч. 2 ст. 124 КПК України з ОСОБА_3 слід стягнути на користь держави 1 994 грн 08 коп. документально підтверджених процесуальних витрат на залучення експертів (т. 1, аркуші 32, 248 кримінального провадження № 12021040230000241, аркуш 62 кримінального провадження № 12021046230000171).

Запобіжний захід ОСОБА_3 у цих кримінальних провадженнях не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361 КК України, та призначити йому таке покарання:

-за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

-за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік;

-за ч. 1 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

-за ч. 4 ст. 358 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 3 (три) місяці;

-за ч. 1 ст. 361 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки;

-за ч. 2 ст. 361 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарання за цим вироком та невідбутої частини покарання за вироком Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2024 року визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 7 (сім) місяців.

У строк покарання, остаточно призначеного ОСОБА_3 за сукупністю кримінальних правопорушеньна підставі ч. 4 ст. 70 КК України, зарахувати частково відбуте покарання за вироком Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 лютого 2024 року з 06 березня 2024 року до 09 червня 2024 року.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислюватиз дня його фактичного затримання - 06 березня 2024 року.

Речові докази, а саме:

- мобільний телефон марки «Neffos» і сім карту оператора мобільного зв`язку «Лайф», - вважати повернутими власнику ОСОБА_9 згідно з його розписками (т. 1, аркуш 224, т. 2, аркуш 14 кримінального провадження № 12021040230000241);

- решту речових доказів і документів - залишити в матеріалах кримінальних проваджень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1 994 (одну тисячу дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 08 коп. процесуальних витрат на залучення експертів.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити обвинуваченому його право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1