Рішення № 119628527, 24.04.2024, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/2850/23

Провадження № 2/0203/170/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2024 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в залі суду в м.Дніпрі у складі:

головуючого судді Ханієвої Ф.М.,

за участю секретаря судового засідання Сливчук В.В.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,

встановив:

26.05.2023 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_3 (представник позивача адвокат Константинов Р.Д.) з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 16.01.2024 року та ухвали суду від 06.02.2024 року, просить суд:

- стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 140437,73 грн, яка складається з 138237,73 грн, що є різницею між загальним розміром завданого матеріального збитку та страховою виплатою, 2200,00 грн послуги за евакуатор;

- стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 інфляційні втрати у розмірі 4115,94 грн та три відсотки річних у розмірі 1428,88 грн;

- стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн;

- стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 судові витрати по справі, які складаються з витрат на оплату послуг судового експерта у розмірі 4600,00 грн, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн та по 1000,00 грн за кожне судове засідання.

І. Стислий виклад позиції учасників справи.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 16.01.2024 року та ухвали суду від 06.02.2024 року, зазначив, що 16.12.2022 року сталася ДТП за участі сторін, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями водій ОСОБА_4 порушив п. 16.11 ПДР та постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.01.2023 року був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Як зазначив позивач, саме водій ОСОБА_4 є відповідальною особою за завданий збиток, а тому настала його цивільно-правова відповідальність, яка була застрахована на момент ДТП і він повинен відшкодувати завдані збитки в повному обсязі, за мінусом виплаченого розміру страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності страхової компанії (130000,00 грн).

З метою визначення розміру завданого позивачу матеріального збитку внаслідок ДТП позивач звернувся до незалежного судового експерта-автотоварознавця ОСОБА_5 . Згідно із складеним судовим експертом висновком №9404 по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 05.01.2023 року, вартість відновлювального ремонту без урахування зносу складає 399899,27 грн. а вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля Kia Spotage, д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, з урахуванням зносу становить 298237,73 грн.

Також позивач пояснив, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_4 , який керував автомобілем Renault Logan, д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ОСЦПВВНТЗ) №210841840 у ПрАТ «Євроінс Україна». Відповідно до умов полісу ОСЦПВВНТЗ №210841840, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну встановлена у розмірі 130000,00 грн, франшиза 0,00 грн. Так, 17.03.2023 року та 13.12.2023 року ПрАТ «Євроінс Україна» здійснила на користь позивача виплату та доплату, відповідно, страхового відшкодування на загальну суму 160000,00 грн в межах ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну потерпілого.

Тобто ПрАТ «Євроінс Україна» у встановлених межах ліміту відповідальності по полісу ОСЦПВВНТЗ №210841840 виконала свої зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілого ОСОБА_3 , а саме за пошкодження автомобіля Kia Spotage, д.н.з. НОМЕР_1 . Натомість відповідач повинен компенсувати реальні збитки позивача внаслідок ДТП, які становлять різницю між компенсованим розміром страхового відшкодування страховою компанією в межах ліміту відповідальності та визначеним розміром матеріального збитку, визначеного висновком експерта: 298237,73 160000,00 грн = 138237,73 грн. Крім того, позивач поніс витрати за послуги експерта 4600,00 грн та за послуги евакуатора 2200,00 грн.

Позивач, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, судової практики ВС, заявив до стягнення з відповідача і інфляційні втрати у розмірі 4115,94 грн та три відсотка річних 1428,88 грн, зазначивши, що відповідач визнаний винним у ДТП постановою суду, яка набрала законної сили станом на 07.02.2023 року.

З-поміж іншого, за твердження позивача, він зазнав моральну шкоду, внаслідок ДТП, що полягає у його душевних стражданнях, бо виникли психотравматичні фактори, які призвели до погіршення здоров`я, депресії, порушення сну, втрата душевного спокою. Позивач отримав тілесні ушкодження, струс головного мозку, забій шийного та грудного відділів хребта, забій грудної клітини, рвану рану нижньої гули, множинні садна обличчя, тулуба, симптоматична артеріальна гіпертензія ІІ ступеню з синкопальним СН0. Позивач є військовослужбовцем, а в результаті ДТП два з половиною тижня він лікувався та перебував на стаціонарному лікуванні. У добровільному порядку відповідач не здійснив відшкодування матеріальної шкоди. Свою моральну шкоду позивач оцінив у 50000,00 грн.

Також позивач просить суд стягнути на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн та по 1000,00 грн за кожне судове засідання.

17.10.2023 року, 18.10.2023 року, 23.11.2023 року та 28.02.2024 року, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 16.01.2024 року, представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, письмові пояснення, в яких заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні. Представник відповідача зазначив, що у відповідача відсутній обов`язок відшкодувати позивачу різницю між сумою матеріального збитку та сумою страхової виплати, оскільки ним не було надано документів, які б підтверджували факт оплати здійсненого відновлювального ремонту транспортного засобу Kia Spotage, д.н.з. НОМЕР_1 , та оплату проведеного ремонту. Отже, для застосування положень ст. ст. 22, 1192 ЦК України необхідно належним чином встановити всі обставини справи, а позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, які витрати і в якому розмірі на відновлення належного автомобіля були ним понесені, тобто реальної вартості ремонту автомобіля. З огляду на це, відшкодування збитків є неможливим.

Також представник відповідача зазначив, що позивач погодився з обома розрахунками, здійсненими ПрАТ «Євроінс Україна» на підставі проведеного огляду пошкодженого автомобіля Kia Spotage, д.н.з. НОМЕР_1 . У цьому випадку слід керуватися розрахунками ПрАТ «Євроінс Україна», бо саме на страховика покладено обов`язок з визначення розміру заподіяної внаслідок настання ДТП шкоди. Оскільки представник страховика оглянув у визначений законом строк пошкоджений автомобіль Kia Spotage, д.н.з. НОМЕР_1 , то позивач, відповідно до п. 34.3 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не набув права на самостійне обрання спеціаліста для огляду транспортного засобу та здійснення розрахунку розміру заподіяних збитків.

Крім того, представник відповідача, з посиланням на судову практику ВС, вважає, що долучений до позовної заяви висновок експерта є недопустимим доказом, бо не містить посилання на те, що експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України або за відмову від надання висновку за ст. 385 КК України. Тому такий висновок не може підтверджувати реальний розмір заподіяних внаслідок ДТП збитків.

25.10.2023 року, 16.01.2024 року та 01.03.2024 року, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 16.01.2024 року, представник позивача подав до суду відповідь на відзив та відповідь на письмові пояснення представника відповідача, в яких зазначив, що усі заявлені позовні вимоги є повністю законними, правомірними та обґрунтованими, підлягають задоволенню у повному обсязі. За твердженнями представника позивача, позивач пред`явив відповідачу позовні вимоги саме щодо відшкодування розміру завданого матеріального збитку з урахуванням зносу автомобіля, який порахований судовим експертом у висновку від 05.01.2023 року №90404, а не відшкодування вартості відновлювального ремонту. Висновок експерта, на думку представника позивача, цілком та повністю відповідає вимогам законодавства України та є належним та допустимим доказом по справі, який підтверджує розмір заподіяного позивачу матеріального збитку.

Під час судового засідання представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням їх зменшення, та просив суд їх задовольнити, підстави звернення до суду з позовом пояснив суду таким чином, як про це вказано вище. Також представник позивача зазначив, що з 07.02.2023 року рахував суми штрафних санкцій, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову та просив суд відмовити у його задоволенні, підстави своїх заперечень зазначив суду таким чином, як про це вказано вище.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 15.08.2023 року було залишено без руху позовну заяву та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

17.08.2023 року позивач усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 23.08.2023 року було відкрито провадження в цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

25.10.2023 року позивач надав відповіді на питання відповідача в порядку ст. 93 ЦПК України.

Ухвалою суду від 06.02.2024 року було задоволено клопотання представника позивача та поновлено позивачу строк на подання заяви про зменшення позовних вимог, прийнято до розгляду змінену редакцію позовної заяви, якою зменшені позовні вимоги, в цивільній справі №203/2850/23.

У судове засідання 24.04.2024 року з`явились всі учасники справи.

Суд під час судового розгляду справи заслухав усні пояснення учасників справи, дослідив письмові докази, що містяться в матеріалах справи, 24.04.2024 року у судовому засідання було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Судом встановлено, що постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.01.2023 року, справа №203/48/23, було визнано винним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850,00 грн. Вказана постанова суду набрала законної сили станом на 07.02.2023 року.

Відповідно до висновку №9404 від 05.01.2023 року експерта-автотоварознавця ОСОБА_5 по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ, по заяві ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля Kia Spotage, д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок ДТП, становить 298237,73 грн.

За змістом висновку експерта, зокрема, вказано посилання на Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092, зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 24.11.2003 року №1074/8395, та відсутнє посилання на те, що висновок підготовлений для подання до суду та експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Відповідно до листів від 17.03.2023 року, від 13.12.2023 року, від 05.02.2024 року ПрАТ «Євроінс Україна», повідомило ОСОБА_3 про прийняте рішення про виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 160000,00 грн за страховим випадком, що стався 16.12.2022 року згідно з договором №611901-2311-210841840 та страхового акту №81342/1/2022; розмір страхового відшкодування було зменшено на розмір франшизи 0 грн, що передбачений п. 5 полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказана сума страхованого відшкодування була виплачена позивачу, на підтвердження чого він надав суду роздруківку із застосунку банку від 17.03.2023 року та роздруківку виписки із сайту банку від 13.12.2023 року; ліміт відповідальності страховика 160000,00 грн.

На підтвердження факт понесених моральних страждань позивач надав суду копію виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №12841 за період з 17.12.2022 року по 03.01.2023 року щодо ОСОБА_3 , який проходив лікування у стаціонарі внаслідок ДТП, що сталось 16.12.2022 року.

На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копії: договору про надання правової (правничої) допомоги від 10.05.2023 року, додатковий договір №1 до нього, акт про надання правничої допомоги №1 від 20.05.2023 року на суму 20000,00 грн та платіжну інструкцію від 20.05.2023 року на суму 20000,00 грн.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.

ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2ст. 1187 ЦК Українипередбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до положень ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Так, до загальних умов цивільно-правової відповідальності відносяться: 1) протиправний характер поведінки (дій чи бездіяльності) особи, на яку передбачається покласти відповідальність (чи настання інших спеціально передбачених законом або договором обставин); 2) наявність у потерпілої особи шкоди або збитків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою порушника і наступними шкідливими наслідками; 4) вина правопорушника.

Сукупність перерахованих умов, за загальним правилом необхідних для покладання цивільно-правової відповідальності на конкретну особу, називається складом цивільного правопорушення. Відсутність хоча б одного із зазначених умов відповідальності, як правило, виключає її застосування. Встановлення даних умов здійснюється саме у зазначеній черговості, оскільки відсутність одного з попередніх умов позбавляє сенсу встановлення інших (наступних) умов.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 09.08.2017 року, справа №908/2138/16, за якою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, за відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

У пунктах 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до вимог п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України,Цивільним кодексом України,Законом України«Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до положень п. 34.2, п. 34.4 ст. 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбаченихстаттею 41цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Відповідно до положень ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до пунктів 5.1, 7.1, 8.5.1 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за №1074/8395, технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.

Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе тільки за рішенням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), у разі надання ним даних, необхідних для проведення дослідження.

Оцінка КТЗ здійснюється переважно із застосуванням бази оцінки, яка відповідає ринковій вартості.

Ринкова вартість КТЗ ураховує його комплектність, укомплектованість і фактичний технічний стан, строк експлуатації, величину пробігу, умови, у яких він експлуатувався (зберігався), особливості кон`юнктури ринку регіону.

Згідно з принципами зміни вартості, попиту та пропозиції значення ринкової вартості є змінною за фактором часу величиною, яка залежить від коливань ринкових цін на КТЗ та його складники.

Умови щодо визначення вартості відновлювального ремонту без технічного огляду КТЗ зазначені в пункті 5.1 цієї Методики.

У зазначених упункті 5.1розділу V цієї Методики випадках орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), визначає обсяги ремонтних робіт з відновлення КТЗ або характер та обсяг його пошкоджень.

Відповідно до абз. 12 ч. 2 п. 4.12 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року №53/5, у вступній частині висновку експерта зазначаються, зокрема, попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384Кримінального кодексу Україниабо за відмову від надання висновку за статтею 385Кримінального кодексу України.

Отже, законодавець визначає, що обов`язковою вимогою до висновку експерта є вказівка на те, що останній обізнаний про відповідальність.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до положень ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленогоіндексу інфляції за весь час прострочення, а такожтри проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором абозаконом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1,ч. 6ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень ст. 102 ЦПК України, висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Відповідно до положень ст. 106 ЦПК України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об`єкт експертизи, який є доказом у справі, або змінено його властивості, не замінює сам доказ та не є підставою для звільнення від обов`язку доказування.

Відповідно до положень ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленимистаттею 89цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Аналіз викладеного вище вказує, що наданий позивачем висновок експерта-автотоварознавця від 05.01.2023 року не може братися судом до уваги як доказ понесених позивачем матеріальних збитків, оскільки такий не відповідає вимогам ст. 102 ЦПК України та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року №53/5, бо в ньому не зазначено, що він виготовлений для подання місцевому суду, експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. У висновку експерта такі відомості відсутні, про що обґрунтовано зазначає представник відповідача.

Висновок експертане є належним та допустимим доказом, якщо у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що він підготовлений для подання до суду. Відповідне положення міститься у постанові Великої Палати від 18 грудня 2019 року № 522/1029/18.

Тому такий висновок є неналежним та недопустимим доказом в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України (постанова ВП ВС від 22.11.2023 року, справа №712/4126/22, постанова ВС від 04.11.2020 року, справа №904/684/18). При цьому суд враховує те, що сторони погодили розмір страхового відшкодування, визначений страховиком, та визначений ним розмір матеріального збитку.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування майнової шкоди у розмірі 140437,73 грн, що складається із різниці між розміром завданого матеріального збитку та страховою виплатою 138237,73 грн, послуг за евакуатор 2200,00 грн, та штрафних санкцій, відповідно до положень ст. 625 ЦК України. При цьому з цих підстав позивачу не підлягають відшкодування і витрати на послуги судового експерта у розмірі 4600,00 грн.

Суд, вирішуючи позовні вимоги про відшкодування на користь позивача моральної шкоди, враховуючи надані позивачем докази, на підтвердження понесених моральних страждань, враховуючи обставини справи, наявність усіх складових настання цивільно-правової відповідальності, вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги та відшкодувати позивачу 10000,00 грн моральної шкоди, завданої позивачу джерелом підвищеної небезпеки, з урахуванням принципів розумності та пропорційності.

З приводу вирішення вимог позивача про стягнення судових витрат зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати , зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень частин 1 - 6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно дочастин 2,3,4,8ст.141ЦПК України,інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до положень ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Аналіз викладених вище норм ЦПК України вказує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, як видно з наданих позивачем письмових доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, позивачу були надані правничі послуги адвокатом Константиновим Р.Д., на суму 20000,00 грн. При цьому посилання на позивача на те, що за кожне судове засідання ним сплачено по 1000,00 грн не підтверджуються жодним належним та допустимим доказом, бо на противагу умовам додаткового договору, викладеним у п.1.2, позивач не надав суду доказів сплати адвокату винагороди (гонорару) за участь у кожному судовому засіданні, за винятком судового засідання 24.04.2024 року, що не відповідає принципу реальності понесених витрат. Тому, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд здійснює розрахунок понесених позивачем витрат на правничу допомогу пропорційно задоволеній частині позовних вимог, що становить 1020,50 грн (10000,00 грн х 20000,00 грн : 195982,55 грн = 1020,50 грн).

При цьому суд, вирішуючи питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, виходить з того, що позивачем був переплачений судовий збір на 299,99 грн (225982,55 грн 1% (0,01) = 2259,82 грн; 195982,55 грн 1% (0,01) = 1959,83 грн; 2259,82 грн 1959,83 грн = 299,99 грн), тому позивачу слід повернути з Державного бюджету України 299,99 грн. Також з відповідача на користь позивача слід стягнути 100,00 грн сплаченого судового збору (1959,83 грн х 10000,00 грн : 195982,55 грн = 100,00 грн).

V. Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви та вирішення питання про розподіл судових витрат.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 100,00 грн, зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повернути ОСОБА_3 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 299,99 грн, стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1020,50 грн.

Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 141, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) грошову суму у розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок) в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 100,00 грн (сто гривень 00 копійок).

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Челюскіна, 1; код ЄДРПОУ 37988155) повернути ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 299,99 грн (двісті дев`яносто дев`ять гривень 99 копійок).

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1020,50 грн (одна тисяча двадцять гривень 50 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошеннядо Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 01.05.2024 року.

Суддя Ф.М. Ханієва