Ухвала суду № 119624838, 10.06.2024, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

10 червня 2024 року справа № 580/4807/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової розглянув у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/4807/24 за позовом ОСОБА_1 (проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, постановив ухвалу.

13.05.2024 вх.№23992/24 позивач у позовній заяві просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у відмові поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у сумі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з 01.11.2022 до 01.04.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області нарахувати та виплатити заборгованість з 01.11.2022 до 01.04.2024 ОСОБА_1 щомісячної доплати у сумі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».

Ухвалою суду від 14.05.2024 відкрите провадження у справі, запропоновано позивачу надати докази на підтвердження обставин у контексті сформованих вимог щодо заборгованості з 01.11.2022 до 01.04.2024, щодо здійсненого перерахунку відповідачем на виконання рішення у справі № 580/12512/23.

Згідно частини 2 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Відповідно до частини 6 статті 143 КАС України у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, що підтверджують розмір судових витрат. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Верховний Суд у справі № 909/243/18 акцентував увагу на відмінностях між поняттями «предмет спору» та «предмет позову»: предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів, а предметом спору є об`єкт спірних правовідносин, матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем.

Черкаський окружний адміністративний суд, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу № 580/12512/23 ЄДРСР 116518072 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538), де позивач просив: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати у сумі 2000 грн до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області поновити з 01.11.2022 нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати у сумі 2000 грн до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з урахуванням виплачених сум. Позовні вимоги суд задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у відмові ОСОБА_1 поновити нарахування щомісячної доплати до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»; зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб». У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Обираючи спосіб захисту порушеного права у справі №580/12512/23 і №580/4807/24 позивач використав конструкцію п.4 ч.1 ст.5 КАС України щодо однакового предмета позову (щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати у сумі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», що вирішено судом у справі № 580/12512/23 і виконане відповідачем, проте позивач не погоджується з періодом перерахунку, позаяк зазначає про заборгованість з 01.11.2022 до 01.04.2024.

Судовий контроль щодо повноти і правильності виконання зобов`язальної частини резолютивної частини рішення щодо нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» має здійснюватися у справі № 580/12512/23 як частина дій з нарахування, проте не може вирішуватись ініціюванням нового позову (набрало законної сили 23.02.2024, оприлюднено в ЄДРСР 23.01.2024).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно із частиною 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і належить виконанню на всій території України.

Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Правові норми статті 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є невиконання судового рішення, яке стало наслідком протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, на якого покладений обов`язок щодо його виконання.

За правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.04.2018 у справі №П/9901/137/18 (№800/426/17) під протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень варто розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Тобто у даному випадку на предмет законності підлягає перевірка наявності/відсутності бездіяльності щодо неналежного чи повного виконання рішення суду.

Суд у справі № 580/12512/23 покликаний перевірити виконання відповідачем рішення суду за вмотивованою заявою позивача у межах статті 383 КАС України з прийняттям відповідного рішення з урахуванням висновків суду за конкретних обставин міри виконання/невиконання/зміни способу і порядку виконання, де у даній адміністративній справі суд задовольнив позов частково у межах заявлених позовних вимог, не виходив за їх межі, резолютивна частина рішення містить в собі зобов`язання відповідача здійснити дії, у мотивувальній частині рішення зазначив щодо періоду: відповідач, маючи пенсійну справу позивача, не позбавлений у контексті реалізації принципів належного врядування забезпечити виконання Постанови №713 з дати припинення нарахування та виплати, тому належним способом захисту порушеного права є зобов`язання здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії відповідно до Постанови № 713.

Передбачений правовий інститут контролю за виконанням рішення суду належить застосуванню виключно у разі вчинення суб`єктом владних повноважень під час виконання судового рішення протиправних дій чи бездіяльності або прийняття протиправних рішень, що у свою чергу порушують законні права та інтереси позивача. Визнання судом протиправними рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідача - можливе лише у разі встановлення факту протиправного невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру на користь особи-позивача.

Верховний Суд у справі № 0940/2394/18 зазначив: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або під час прийняття такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду. Критеріями, що впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд. Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта. Верховний Суд дійшов висновку, що адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, що відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Суть звернення з новим позовом у справі № 580/4807/24 зводиться до спонукання відповідача вчинити дії, покладені на нього рішенням суду від 23.01.2024 у справі №580/12512/23, що набрало законної сили 23.02.2024.

Верховний Суд у справі №520/11829/17 ЄДРСР 78131175 зазначив: вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, що прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Суд дійшов висновку, що позивачеві у разі незгоди із діями відповідача, що вчинені на виконання судового рішення у справі №580/12512/23 необхідно звернутися до суду не із позовною заявою у справі №580/4807/24, а із відповідною заявою у порядку, визначеному статтею 383 КАС України.

Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. У разі намагання повторно оскаржити рішення суб`єкта владних повноважень варто врахувати принцип судочинства res judicata (вирішена справа). Жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, регламентовано у ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження». Частиною 1 статті 18 Закону № 1404 передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що свідчить про повноту виконавчих дії, є повне виконання рішення суду.

Верховний Суд у справі №160/2592/20 зазначив: підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, що вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав. Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі. Підстава позову це ті обставини і норми права, що дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Верховний Суд у справі № 809/487/18 ЄДРСР 77046783 зазначив: не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, що були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше. Верховний Суд у справі № 540/169/20 ЄДРСР 96281391 наголосив: різне формулювання позовних вимог у справах не змінює того факту, що ці вимоги виникли із одних тих же підстав та стосуються одного і того ж предмету позову, що зумовлює необхідність дослідження судом ідентичних обставини і норм права.

Суд закриває провадження у справі: якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (п.4 ч.1 ст.238 КАС України).

Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі № 580/4807/24 у зв`язку із вирішеним спором у адміністративній справі №580/12512/23 за рішенням, що набрало законної сили між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Керуючись статтями 2, 5-16, 139, 143, 238, 241-243, 248, 256, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі № 580/4807/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Копію судового рішення направити сторонам справи.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА