Рішення № 119624830, 10.06.2024, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 року справа № 580/3085/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання наказів протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 01.03.2024 №479 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача шляхом звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 11.03.2024 №80 о/с «По особовому складу», в частині звільнення позивача зі служби в поліції;

- поновити позивача з 12.03.2024 на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Уманського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області;

- стягнути з відповідача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 12.03.2024 по день поновлення на службі з розрахунку 1623,18 грн за кожен робочий день прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 12.03.2024 позивача було звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) згідно наказу відповідача від 01.03.2024 №479 о/с. На думку позивача у його діях відсутній склад будь-якого дисциплінарного проступку, а тим більше вчинки, що дискредитують працівників поліції, а тому скасування оскаржуваних наказів є підставою для поновлення позивача на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений.

Ухвалою суду від 22.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що за результатами службового розслідування встановлено, що позивач скоїв дії, що підпадають під визначення дисциплінарного проступку, а саме, позивачем порушено приписи Закону України Про Національну поліцію, Дисциплінарного статуту та Правил етичної поведінки поліцейських, оскільки своїми діями позивач вчинив проступки, зокрема, за результатами розгляду заяви гр. ОСОБА_2 від 01.11.2023 у строк, що перевищує 45 днів, не здійснив належної перевірки, не прийняв рішення відповідно до чинного законодавства та не повідомив заявника про результати розгляду, натомість залишив матеріали на своєму робочому місці, вимагав та отримав частину неправомірної вигоди у сумі 800 та 200 доларів США, не відмовився від пропозиції отримати кошти (неправомірну вигоду), не залучив свідків, у тому числі з числа співробітників, не повідомив про це за скороченим номером телефону екстреного виклику поліції « 102» та свого безпосереднього керівника. Такі дії позивача є несумісними із подальшим проходженням служби в Національній поліції України, що свідчить про його низькі морально-ділові якості, які суперечать інтересам законності та компрометують звання поліцейського. На підставі вищевикладених обставин відповідач вважає, що позов задоволенню не підлягає. Також відповідачем заявлено клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки позивачем пропущено 15-тиденний строк звернення до суду, який визначений ч. 4 ст. 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в поліції на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області та мав спеціальне звання майора поліції.

Наказом ГУНП в Черкаській області від 05.02.2024 №94 призначено службове розслідування за рапортом начальника УГІ ГУНП підполковника поліції ОСОБА_3 від 05.02.2024 №64рп/48/01-2024 щодо порушення службової дисципліни окремими поліцейськими Черкаського РУП та ГУНП в Черкаській області, що має ознаки дисциплінарного проступку.

У висновку службового розслідування, затвердженому 01.03.2024 т.в.о. начальника ГУНП в Черкаській області полковником поліції ОСОБА_4 , зазначено, що 01.11.2023 до Уманського РУП ГУНП надійшла заява ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення, що виразилося у вчиненні шахрайських дій невстановленою особою, яка шляхом обману заволоділа грошовими коштами заявника в сумі 34 777 доларів США під приводом продажу двох автомобілів із США, яка сектором документального забезпечення (далі - СДЗ) Уманського РУП ГУНП зареєстрована за № 49/к-817 та відповідно до резолюції начальника Уманського РУП ГУНП полковника поліції ОСОБА_6 передана до чергової частини підрозділу поліції для реєстрації в ІКС ІПНП. У подальшому зазначені матеріали Уманським РУП ГУНП зареєстровані до ІКС ІПНП за №17731 від 01.11.2023.

03.11.2023, майор поліції ОСОБА_1 звернувся до майора поліції ОСОБА_7 та повідомив, що за фактами, зазначеними в заяві ОСОБА_2 від 01.11.2023 (ІКС ІПНП за № 17731), він уже проводить перевірку та вказане звернення майора поліції ОСОБА_1 прийме до розгляду, тобто позивач у порушення вимог п. 6 ч. З ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, не утримався від дії, що перешкоджали майору поліції ОСОБА_7 виконувати його обов`язок по забезпеченню виконання резолюції підполковника поліції ОСОБА_8 щодо розгляду матеріалів за заявою ОСОБА_2 (ІКС ІПНП № 17731 від 01.11.2023), натомість не маючи на те підстав, попросив забрати собі для розгляду зазначені вище матеріали. У подальшому, вказані матеріали звернення були передані для розгляду майору поліції ОСОБА_1 , при цьому останній здійснив відмітку про їх отримання шляхом проставляння особистого підпису в Журналі обліку отриманих на виконання у відділі кримінальної поліції матеріалів зареєстрованих в ЄО Уманського РУП ГУНП (інв. № 840вн від 25.01.2021).

13.11.2023 до чергової частини Уманського РУП ГУНП надійшла заява ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення, що виразилося у вчиненні шахрайських дій невстановленою особою, яка шляхом обману, заволоділа грошовими коштами заявника в сумі 34 777 доларів США під приводом продажу двох автомобілів з США. Цього ж дня, вказана заява Уманським РУП ГУНП зареєстрована до ІКС ЛІНІЇ за № 18470 та розглянута заступником начальника управління поліції - начальником слідчого відділу Уманського РУП ГУНП полковником поліції ОСОБА_9 , після чого, за вказаним фактом слідчим відділом Уманського РУП ГУНП відомості внесені до ЄРДР за № 12023250320001840 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Поряд з цим, 13.11.2023 майор поліції ОСОБА_10 склав рапорт на ім`я начальника Уманського РУП ГУНП полковника поліції ОСОБА_6 про те, що під час розгляду матеріалів заяви ОСОБА_2 від 01.11.2023 (ІКС ІПНП № 17731) ним встановлено, що за вказаним фактом відкрито кримінальне провадження № 12023250320001840 та просить дозволу на приєднання матеріалів вказаної заяви до матеріалів зазначеного кримінального провадження. Встановлено, що резолюцію на вказаному рапорті вчинив заступник начальника управління поліції - начальник кримінальної поліції Уманського РУП ГУНП майор поліції ОСОБА_11 , який надав дозвіл майору поліції ОСОБА_12 у порушеному ним питанні, здійснивши запис «дозволяю».

У подальшому, майор поліції ОСОБА_1 звернувся до інспектора сектору моніторингу Уманського РУП ГУНП лейтенанта поліції ОСОБА_13 , якій надав матеріали ІКС ІПНП № 17731 та рапорт від 13.11.2023 для проставляння відповідних відомостей у ІКС ІПНП щодо приєднання їх до кримінального провадження № 12023250320001840.

У подальшому, майор поліції ОСОБА_1 матеріали заяви ОСОБА_2 від 01.11.2023 (ІКС ІПНП № 17731) до органу досудового розслідування не передав, а залишив їх на своєму робочому місці у службовому кабінеті №25 ВКП Уманського РУП ГУНП.

21.02.2024 комісією у складі підполковника поліції ОСОБА_8 майора поліції ОСОБА_14 та оперуповноваженого ВКП Уманського РУП ГУНП лейтенанта поліції ОСОБА_15 у ході проведення обстеження кабінету № 25 ВКП Уманського РУП ГУНП за робочим місцем майора поліції ОСОБА_1 виявлено матеріали заяви ОСОБА_2 від 01.11.2023 (ІКС ІПНП №17731). 22.02.2024 матеріали ІКС ІПНП №17731 приєднані до матеріалів кримінального провадження № 12023250320001840.

Таким чином, матеріалами службового розслідування встановлено, що майор поліції ОСОБА_1 , в порушення вимог пунктів 2, З ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», частин 1,3 ст. 15, абзаців 2, 7 ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» та п. 6 розділу IV Порядку № 930, за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 від 01.11.2023 (ПСС ІПНП № 17731) у строк, що перевищує загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, а саме більше ніж сорок п`ять днів, не здійснив належної перевірки, не прийняв рішення відповідно до чинного законодавства та не повідомив заявника про наслідки розгляду заяви, натомість залишив матеріали на своєму робочому місці в службовому кабінеті № 25 ВКП Уманського РУП ГУНП.

В рамках службового розслідування опитаний ОСОБА_2 , який пояснив, що 01.12.2023 він перебував на посаді юриста в ПП «Інститут з питань іхтіології». 31.10.2023 близько 13.00 год. ОСОБА_2 під`їхав до адміністративного приміщення Уманського РУП ГУНП за адресою: м. Умань, вул. Незалежності, 35, для написання заяви в інтересах ОСОБА_5 щодо шахрайських дій з боку службових осіб ТОВ «Вест Авто Плюс». По приїзду опитуваний зайшов в адміністративне приміщення районного управління поліції, де його зареєстрували в Журналі обліку доставлених, відвідувачів та запрошених і він піднявся на другий поверх до службового кабінету майора поліції ОСОБА_1 . В службовому кабінеті майор поліції ОСОБА_1 запропонував опитуваному присісти на диван, а сам сів за робочий комп`ютер, де під час заповнення документів попросив його паспорт. Взявши паспорт ОСОБА_2 , майор поліції ОСОБА_1 повернув його, зробивши з нього ксерокопію, яку долучив до матеріалів. Крім того, до матеріалів майор поліції ОСОБА_1 долучив ксерокопію довіреності, оригінал якої повернув опитуваному. Ознайомившись з текстом звернення, яке заздалегідь було підготовлене ОСОБА_2 , майор поліції ОСОБА_1 запропонував опитуваному присісти за сусідній службовий стіл, де в подальшому надиктував інформацію, на кого адресувати звернення, а саме на начальника Уманського РУП ГУНП в Черкаській області полковника поліції ОСОБА_16 . Після написання ОСОБА_2 адресата в заяві, він підписав її. Вказану заяву майор поліції ОСОБА_1 долучив до матеріалів. Переглянувши дані матеріали останній поцікавився у опитуваного про дати підписання договорів, сплату коштів по ним та хто підписував їх від імені ТОВ «Вест Авто Плюс», на що ОСОБА_2 дав відповідь. Крім того, отримавши від ОСОБА_2 відповіді, майор поліції ОСОБА_1 склав протокол усної заяви, який зачитав вголос та пояснення, які дав опитуваному і попросив підписати, при цьому показуючи де необхідно ставити підписи. Потім, після підписання ОСОБА_2 документів, майор поліції ОСОБА_1 взяв зі свого службового столу не заповнений (пустий) бланк протоколу допиту і дав його опитуваному для підпису, який він підписав.

Як пояснює ОСОБА_2 , окрім підписаного не заповненого (пустого) бланку протоколу допиту майор поліції ОСОБА_1 почав набирати інший протокол допиту, після написання якого він ОСОБА_2 зачитав його зміст і запропонував підписати. Після підписання протоколу ОСОБА_2 , майор поліції ОСОБА_1 вийшов з опитуваним зі свого службового кабінету і вони разом спустилися на перший поверх, де ОСОБА_17 розписався в Журналі та вийшов з адміністративного приміщення відділу поліції на вулицю. У ході розмови між ОСОБА_2 та майором поліції ОСОБА_1 , останній запевнив опитуваного, що відомості, зазначені у заяві, будуть несені до ЄРДР і він буде супроводжувати дане кримінальне провадження, додатково запитавши у ОСОБА_2 , яка його основна «задача». ОСОБА_2 відповів, що основна «задача» повернути гроші або автомобілі, які власник не отримав. Обговоривши всі деталі по матеріалах звернення, ОСОБА_2 запитав у майора поліції ОСОБА_1 , які його подальші дії, на що останній запропонував присісти до автомобіля опитуваного. Присівши в автомобіль, майор поліції ОСОБА_1 іще раз запевнив ОСОБА_2 , що відомості по матеріалах звернення буде внесено до ЄРДР на цьому тижні і він буде займатись даним кримінальним провадженням, встановить представників ТОВ «Вест Авто Плюс», допитає їх, отримає інформацію по вказаних автомобілях в Регіональному сервісному центрі, щоб вилучити їх та інше. В цей час ОСОБА_2 дістав з кармана штанів грошові кошти в сумі 800 (вісімсот) доларів США і сказав, що це тільки частина від обумовлених двох тисяч доларів США. Передаючи кошти майору поліції ОСОБА_1 , додав, що як тільки будуть перші результати, опитуваний передасть іншу частину грошових коштів, на що майор поліції ОСОБА_1 погодився.

Як пояснює ОСОБА_2 , отримавши неправомірну вигоду в сумі 800 (вісімсот) доларів США, майор поліції ОСОБА_1 попросив опитуваного підвезти його по службових справах. Виїхавши зі стоянки відділу поліції, майор поліції ОСОБА_1 показав опитуваному напрямок руху, де під час розмови іще раз запевнив, що всі питання по даній справі він вирішить, хоча це справа не одного дня роботи. Приїхавши на місце призначення, майор поліції ОСОБА_1 ще раз нагадав ОСОБА_2 , які документи необхідно довезти для справи. Попрощавшись, ОСОБА_2 поїхав додому в напрямку м. Черкаси.

04.01.2024 у першій половині дня, ОСОБА_2 будучи проїздом у м. Умань, за попередньою домовленістю з майором поліції ОСОБА_1 завіз останньому нотаріально завірені копії договорів доручення на придбання автомобілів «Mercedes» моделі «Sprinter». 2018 року випуску, VTN: WD3PE8CD0JP618130, та «Lexus» моделі «RX», 2020 року випуску VIN: НОМЕР_1 . Цього ж дня у процесі розмови між ОСОБА_2 та майором поліції ОСОБА_1 , останній пообіцяв зателефонувати опитуваному як будуть задоволені судом клопотання про накладання арешту на майно. 31.01.2024 під час телефонної розмови з майором поліції ОСОБА_1 в месенджері «Viber» останній повідомив ОСОБА_2 , що виникла необхідність в зустрічі, щоб обсудити питання подальшого розслідування кримінального провадження №12023250320001840 від 13.11.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. 01.02.2024 приблизно о 11.50 год. біля адміністративного приміщення Уманського РУП ГУНП ОСОБА_2 зустрівся з майором поліції ОСОБА_1 , який відразу запропонував опитуваному присісти до його автомобіля марки CHEVROLET BOLT EV, н.з. НОМЕР_2 .

Під час розмови майор поліції ОСОБА_1 розповів ОСОБА_2 про хід розслідування вищевказаного кримінального провадження, а також зміст відповіді з Державної митної служби України, де звернув увагу на те, що необхідно направити запити до Львівського територіального сервісного центру. Крім того, майор поліції ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_2 , що клопотання, пов`язане з накладенням арешту на автомобілі, які стали предметом шахрайських дій, на даному етапі через свою принциповість відмовляється погоджувати прокурор, який до речі на даний час перебуває у відпустці, але вкотре пообіцяв вирішити питання з арештом даних автомобілів, якщо навіть прийдеться впливати на судові органи. В розмові майор поліції ОСОБА_1 повторно висунув вимогу щодо надання йому за проведену роботу із внесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_17 іншої частини неправомірної вигоди у розмірі 200 (двісті) доларів США, як додаткову суму до раніше наданих йому 800 доларів США, що в такому випадку становитиме 1000 доларів США, та буде половиною від суми 2 000 (дві тисячі) доларів СЛ1А, яку він вимагав у ОСОБА_2 попередньо запитавши останнього чи не має у нього із собою вказаної суми коштів, на що ОСОБА_2 відповів негативно. Про зустріч для передачі вказаної суми коштів, а саме 200 (двісті) доларів США, ОСОБА_2 та майор поліції ОСОБА_1 попередньо домовились на понеділок 05.02.2024.

05.02.2024 приблизно о 12.10 год. ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_1 , повідомивши про те, що він знаходиться в м. Умань і готовий зустрітись, на що майор поліції ОСОБА_1 погодився, запропонувавши ОСОБА_2 під`їхати до адміністративного приміщення Уманського РУП ГУНП. Біля вказаного адміністративного приміщення поліції у власному автомобілі CHEVROLET BOLT EV, н.з. НОМЕР_2 , орієнтовно о 12.35 год. ОСОБА_2 передав майору поліції ОСОБА_1 наступну частину неправомірної вигоди в сумі 200 (двісті) доларів США, які той взяв у руки і поклав до правої кишені куртки. Ще трохи поспілкувавшись, зустріч ОСОБА_2 та майора поліції ОСОБА_1 завершилася, вони попрощалися і майор поліції ОСОБА_1 вийшовши з автомобіля, пішов у напрямку приміщення Уманського РУП ГУНП.

У подальшому 05.02.2024 близько 12.30 год. у рамках кримінального провадження №42023250000000036 від 04.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 369-2 КК України, біля адміністративного приміщення Уманського РУП ГУНП за адресою: м. Умань, вул. Незалежності, 35, майора поліції ОСОБА_1 було затримано працівниками Черкаського управління ДВБ НП України спільно з працівниками ТУ ДБР в порядку ст. 208 КПК України за фактом одержання неправомірної вигоди в розмірі 200 доларів США.

06.02.2024 старшим слідчим Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Черкаси) ТУ ДБР Криніним О.І. майору поліції ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368-2 КК України, за фактом одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

07.02.2024 рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси в рамках кримінального провадження №42023250000000036 від 04.10.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, майору поліції ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб до 14.04.2024 з можливістю внесення застави.

Згідно п. 2 висновку службового розслідування, за вчинення дисциплінарного проступку, заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності старший оперуповноважений сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області майор поліції ОСОБА_1 відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України пропонується застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

На підставі вказаного висновку та встановлених під час службового розслідування обставин, ГУНП в Черкаській області видано наказ від 01.03.2024 №479 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким на старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області майора поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУНП в Черкаській області від 11.03.2024 №80 о/с «По особовому складу» старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області майора поліції ОСОБА_1 відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) звільнено зі служби в поліції.

Позивач не погоджуючись із вищезазначеними наказами щодо звільнення його зі служби в поліції, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про Національну поліцію» визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію» у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Статтею 19 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII (далі Дисциплінарний статут), службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.

Принципи етики для працівників МВС визначають Правила етичної поведінки поліцейських, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 №1179, відповідно до яких, зокрема, поліцейські повинні неухильно дотримуватись положень Конституції та законові України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку. Також, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику. Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним.

Частиною 1 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Відповідно до статей 11, 12, 13 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється.

Згідно статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування. Якщо протягом проведення службового розслідування поліцейським вчинено інший дисциплінарний проступок, розпочинається нове службове розслідування.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

У пункті 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року №893 (надалі Порядок №893) зазначено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до положень п. 1, 4, 7 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (п. 2 розділу VІ Порядку №893).

Положеннями статті 19 Дисциплінарного статуту встановлено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються, зокрема: документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку. Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Згідно з приписами розділу VІ та VІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. Висновок службового розслідування затверджує керівник, який його призначив, або особа, яка виконує обов`язки керівника. Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Статтею 22 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується. Наказ про застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення виконується шляхом його оголошення в органі (підрозділі) поліції та особистого ознайомлення поліцейського з ним. У разі відмови особи від ознайомлення з наказом про це складається акт. Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу. За відсутності на службі без поважних причин поліцейського, до якого застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади чи звільнення із служби в поліції, таке дисциплінарне стягнення виконується, а витяги з наказів про застосування та виконання дисциплінарного стягнення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. У такому разі днем ознайомлення поліцейського із зазначеними наказами є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення їх поліцейському, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, або повнолітньому члену сім`ї такого поліцейського.

Підстави звільнення зі служби в поліції визначені частиною першою статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до якої поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України (пункт 6).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані накази Головного управління Національної поліції в Черкаській області від 01.03.2024 №479 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» та від 11.03.2024 №80 о/с про звільнення позивача зі служби в поліції - прийнято за результатами службового розслідування щодо вчинення поліцейськими ГУНП порушень, що мають ознаки дисциплінарного проступку, які відображені у висновку службового розслідування, затвердженому 01.03.2024 т.в.о. начальника ГУНП в Черкаській області.

Так, під час проведення службового розслідування відносно позивача у висновку службового розслідування, затвердженому 01.03.2024 т.в.о. начальника ГУНП в Черкаській області полковником поліції ОСОБА_4 , встановлено та відображено, зокрема: «…у порушення вимог ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 38 Закону України «Про запобігання корупції», пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 6, 13 ч. З ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзаців 2, 3, 6 п. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських та п. 6, абз. 1 п. 7 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100 - вимагав та отримав частину неправомірної вигоди у сумі 800 та 200 доларів США, не відмовився від пропозиції отримати кошти (неправомірної вигоди), не залучив свідків, у тому числі з числа співробітників, не повідомив про це за скороченим номером телефону екстреного виклику поліції « 102» та свого безпосереднього керівника…».

Таким чином, за вчинення, зокрема, вищезазначеного дисциплінарного проступку, на старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області майора поліції ОСОБА_1 правомірно накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

З аналізу наведених вище норм слідує, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку є повне доведення вини особи в ході службового розслідування, метою якого є з`ясування обставин вчинення дисциплінарного порушення, уточнення ступеня вини особи.

У цьому контексті слід звернути увагу на те, що за етимологічним значенням дискредитація (від французького слова discrediter - підривати довіру) - це підрив довіри когось, приниження чиєїсь гідності, авторитету, що тісно пов`язані з морально-етичними нормами.

Вчинки, що дискредитують працівників органів внутрішніх справ та, власне, органи поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Отже, дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.12.2019 у справі №813/3279/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

Дискредитація Національної поліції полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісними із подальшим проходженням служби. Вчинення дій, що дискредитують органи поліції, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 квітня 2018 року у справі №815/3636/15, у якій суд зазначив, що поняття дискредитація перебуває у тісному зв`язку із поняттям дотримання морально-етичних норм та передбачає дії, спрямовані на порушення правил професійної етики та моралі, закріплених у нормативно-правових актах спеціального законодавства, які пред`являються до осіб під час здійснення ними службових функцій та у повсякденному житті. Такі проступки самі по собі або у сукупності підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби, що зумовлює застосування до працівників органів внутрішніх справ, який вчинив діяння, несумісне з посадою, найсуворішого стягнення - звільнення зі служби. Дискредитація звання рядового та начальницького складу є окремою підставою для звільнення, яке не пов`язано із вчиненням правопорушення та набрання чинності рішенням суду.

При цьому, колегія суддів Верховного Суду у постанові від 07.02.2020 у справі №260/1118/18 зазначила, що наявність кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в органах внутрішніх справ, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених пунктом 66 Положення №114 у разі встановлення службовою перевіркою дій, що підривають довіру та авторитет органів внутрішніх справ і їх працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби.

Суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням ст. 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі X. v. Austria про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі C. v. the United Kingdom про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована п. 2 ст. 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі Ringvold v. Norway, заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Дана позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 року у справі №800/508/17, у постанові Верховного Суду від 29.05.2018 у справі №800/508/17, у постанові від 12.12.2018 у справі №803/1907/16, у постанові від 17.07.2019 року у справі №806/2555/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.

З матеріалів справи вбачається, що однією із підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало те, що 05.02.2024 позивач скоїв дії, які підпадають під визначення дисциплінарного проступку: вимагання та отримання неправомірної вигоди у розмірі 200 доларів США.

Суд звертає увагу, що вчинення дисциплінарного проступку є окремою підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби. Крім того, предметом службового розслідування було порушення позивачем службової дисципліни, що не залежить від наявності чи відсутності остаточного вироку суду по кримінальному провадженню. У даному випадку, звільнення позивача відбулось у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення за вчинення дисциплінарного проступку.

Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.02.2020 у справі №260/1118/18, від 08.08.2019 у справі №804/3447/17, від 29.05.2018 у справі №800/508/17, від 02.10.2019 у справі №804/4096/17, згідно яких застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням усіх обставин вчинення дисциплінарного проступку та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Враховуючи зазначені обставини і докази у їх сукупності, суд вважає, що накладене на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції повністю відповідає тяжкості вчинених ним у сукупності проступків, обставинам, за яких їх скоєно, та співмірно із заподіяною ним шкодою суспільним інтересам, у зв`язку з чим застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є законним, правомірним та обґрунтованим, пропорційним та за даних обставин справедливим, оскільки капітан поліції ОСОБА_18 вчинив дії, які є несумісними з проходженням служби в поліції та суперечать змісту присяги працівника Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, проігнорував вимоги Дисциплінарного статуту та Закону №580-VIII.

З урахуванням суспільного резонансу та загального уявлення суспільства про поліцейського, як носія влади, вчинений ОСОБА_1 дисциплінарний проступок унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Виходячи із зазначеного суд не надає оцінки іншим доводам сторін, оскільки вони не мають істотного значення для розгляду справи по суті та не спростовують висновків суду, які зазначені вище.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Стосовно посилання відповідача на те, що позов підлягає залишенню без розгляду, оскільки позивачем пропущений 15-тиденний строк звернення до суду, який визначений ч. 4 ст. 31 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, то суд зазначає, що із оскаржуваними наказами позивач ознайомився 12.03.2024, що не заперечується відповідачем, а позов подано до суду саме 26.03.2024 (відомості АТ «Укрпошта» на конверті, в якому надійшов позов до суду), тому суд дійшов висновку, що позивач, звертаючись до суду із цим позовом (строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку (ч. 9 ст. 120 КАС України) не пропустив 15-тиденний строк звернення до суду, тому клопотання відповідача є необгурнтованим.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ