Рішення № 119624487, 10.06.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 червня 2024 року № 520/10675/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Білової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулася позивач ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії від 22.11.2023 № 204750014222;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 24.10.1980 по 19.11.1981, з 23.03.1982 по 08.05.1982, з 02.08.1982 по 10.10.1985, з 11.10.1985 по 18.10.1988, з 01.11.1988 по 12.01.1989, з 25.01.1989 по 12.08.1990, з 15.08.1990 по 01.03.1991, з 15.06.1991 по 12.03.1992, з 01.11.1997 по 31.12.2003 та з 01.01.2004 по 10.11.2004;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 23.11.2023 та провести відповідні виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 16.11.2023 вона повторно звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - Відповідач-1) від 22.11.2023 № 204750014222 позивачці відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. До загального стажу не зараховано періоди роботи по трудовій книжці НОМЕР_2 від 24.10.1980, оскільки зазначене дошлюбне прізвище в трудовій книжці ( ОСОБА_2 ) не відповідає прізвищу в свідоцтві про шлюб заявниці ( ОСОБА_3 ). Позивачка вважає вказане рішення протиправним, у зв`язку з чим звернулася до суду.

Ухвалою суду від 06.05.2024 позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою судді від 06.05.2024 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цій справі без виклику сторін.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження та позов з додатками надіслані відповідачам, що підтверджується довідками про доставку на їх офіційні електронні адреси.

Відповідач 1, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, не погодився з позовними вимогами та направив до суду відзив, в якому зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.11.2023 № 204750014222 позивачці повідомлено про відмову в призначенні пенсії за віком. Так, згідно змісту вказаного рішення, пенсійний вік, визначений в ст.26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, становить 60 років, за наявності страхового стажу 29 років. Вік заявниці на момент звернення становив 60 років 11 місяців. У разі відсутності, починаючи з 01.01.2018, страхового стажу, передбаченого ч. 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2025 по 31.12.2025 від 22 до 32 років, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу починаючи з 01.01.2027 від 15 до 25 років. Страховий стаж заявниці становить 09 років 02 місяці 06 днів (страховий стаж для визначення права з урахуванням п. 3, ч. 1 Прикінцевих положень Закону) 11 років 01 місяць. До загального стажу не зараховано періоди роботи по трудовій книжці НОМЕР_2 від 24.10.1980, оскільки зазначене дошлюбне прізвище в трудовій книжці ( ОСОБА_2 ) не відповідає прізвищу в свідоцтві про шлюб заявниці ( ОСОБА_3 ).

Відповідач 2, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, правом подання відзиву на адміністративний позов не скористався.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

З огляду на зазначене, суд не бере до уваги доводи відповіді на відзив, оскільки її подання не передбачено законом для даної категорії справ.

Згідно з положеннями ч.4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

14.11.2022 ОСОБА_1 вперше подала заяву про призначення пенсії за віком до органів ПФУ.

Відповідно до рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 22.11.2022 № 204750014222 позивачці відмовлено у призначенні пенсії, оскільки до страхового стажу не були враховані наступні періоди роботи: 1) з 24.10.1980 по 19.11.1981, оскільки дата наказу про прийняття на роботу містить розбіжності з датою прийняття; 2) з 02.08.1982 по 10.10.1985, оскільки не зазначено наказ про звільнення та дата наказу; 3) з 25.01.1989 по 12.08.1990, оскільки дата наказу про звільнення містить розбіжності з датою звільнення; 4) з 15.08.1990 по 01.03.1991, оскільки дата наказу про прийняття на роботу містить розбіжності з датою прийняття; 5) з 01.11.1997 по 10.11.2004, оскільки робота у приватного підприємця не підтверджена договором, зареєстрованим в центрі зайнятості, та відсутня інформація про сплату внесків. Отже, встановлено, що право на пенсійну виплату відсутнє через недостатність стажу та порушення порядку заповнення трудової книжки позивачки в частині зазначення дошлюбного прізвища.

16.11.2023 ОСОБА_1 повторно звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 22.11.2023 № 204750014222 позивачці відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного стажу роботи.

Так, з копії вказаного рішення вбачається, що вік заявниці на момент звернення становив 60 років 11 місяців.

Необхідний страховий стаж, визначений в ст.26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, становить 29 років. У разі відсутності, починаючи з 01.01.2018, страхового стажу, передбаченого ч. 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2025 по 31.12.2025 від 22 до 32 років, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу починаючи з 01.01.2027 від 15 до 25 років.

Страховий стаж заявниці становить 09 років 02 місяці 06 днів (страховий стаж для визначення права з урахуванням п. 3 ч. 1 Прикінцевих положень Закону) 11 років 01 місяць.

До загального стажу не зараховано періоди роботи по трудовій книжці НОМЕР_2 від 24.10.1980, оскільки зазначене дошлюбне прізвище в трудовій книжці ( ОСОБА_2 ) не відповідає прізвищу в свідоцтві про шлюб заявниці ( ОСОБА_3 ). У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу на дату звернення у призначенні пенсії відмовлено.

Вказана підстава є єдиною у спірному рішенні Відповідача 1.

Таким чином, фактично позивачці не було враховано наступні періоди роботи: з 24.10.1980 по 19.11.1981; з 23.03.1982 по 08.05.1982; з 02.08.1982 по 10.10.1985; з 11.10.1985 по 18.10.1988; з 01.11.1988 по 12.01.1989; з 25.01.1989 по 12.08.1990; з 15.08.1990 по 01.03.1991; з 15.06.1991 по 12.03.1992; з 01.11.1997 по 10.11.2004.

Позивачка не погоджується з прийнятим рішенням, у зв`язку з чим звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку підставам прийняття спірного рішення, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 Кодексу законів про працю України також визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 1998 № 794 «Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування» (далі - Постанова № 794) - доручено Пенсійному фонду разом із Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством фінансів та Державною податковою адміністрацією забезпечити з 1 жовтня 1998 впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Система персоніфікованого обліку була впроваджена з 01 липня 2000 року.

Так, відповідно до п. 3 Постанови № 794 - установлено, що починаючи з 1 липня 2002 обчислення пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" здійснюється із заробітку особи за період роботи після 1 липня 2000 за даними системи персоніфікованого обліку.

Таким чином, в будь-якому випадку відповідно до п.1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж до 01.07.2000, є трудова книжка.

Крім того, виходячи з пріоритетності Закону над підзаконними нормативними актами (відповідно до ч. 3 ст.7 КАС України) застосуванню підлягає ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (без будь-яких додаткових умов).

За приписами наведених норм, уточнюючі довідки для підтвердження стажу необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 21.02.2020 у справі № 307/3091/16-а.

На час первісного заповнення трудової книжки позивачки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція № 162).

Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 162 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» та даною Інструкцією.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

Отже, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Відповідно до наведених норм чинного законодавства, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Подання додаткових документів, окрім трудової книжки відповідно до Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 № 637, передбачено виключно для випадків, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою для відмови позивачці у призначенні пенсії за віком було те, що позивачці не вистачає страхового стажу для призначення пенсії у зв`язку з тим, що пенсійним органом до загального стажу не зараховано всі періоди роботи по трудовій книжці НОМЕР_2 від 24.10.1980, оскільки зазначене дошлюбне прізвище в трудовій книжці ( ОСОБА_2 ) не відповідає прізвищу в свідоцтві про шлюб заявниці ( ОСОБА_3 ).

Водночас, як вбачається з копії трудової книжки позивачки НОМЕР_2 від 24.10.1980, станом на день подання її до пенсійного органу вказана трудова книжка виписана на прізвище позивачки ОСОБА_4 , дійсне прізвище позивачки станом на день подання документів для призначення пенсії ОСОБА_4 . З вказаного приводу відповідачем зауважень не висловлювалось.

Щодо дівочого прізвища позивачки, суд зазначає наступне.

Вказане прізвище позивачка змінила у 1982 році, уклавши шлюб.

Як вбачається зі свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_3 , виданого повторно відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову № 2 Харківського міського управління юстиції, за вказаним свідоцтвом відповідно до запису в Книзі реєстрації шлюбів від 05.02.1982 зроблено відповідний актовий запис за № 237 про укладення шлюбу між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Прізвище після реєстрації шлюбу - ОСОБА_4 .

З копії трудової книжки, наданої позивачкою до матеріалів справи та яка подавалася Відповідачу 1, вбачається, що первинно при оформленні трудової книжки роботодавцем було зазначено в трудовій книжці позивачки прізвище ОСОБА_7 , яке згідно запису на обкладинці змінено на ОСОБА_4 у зв`язку з реєстрацією шлюбу на підставі свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 , виданого ОСОБА_8 одруження 05.02.1982.

Відтак, дата одруження позивачки у повторно виданому свідоцтві про шлюб і відомостях трудової книжки співпадають, прізвище після укладення шлюбу так само є ідентичним, дата народження позивачки та інші відомості, окрім відмінностей у написанні дівочого прізвища, є ідентичними.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, згідно зі свідоцтвом про народження, виданим повторно Адміністрацією м. Ливни Орловської області, рф, 04.02.2006, НОМЕР_5 , прізвище позивачки та її батьків при народженні позивачки зазначено ОСОБА_3 , всі інші данні щодо дати народження та місця народження співпадають з даними трудової книжки, паспорту позивачки та свідоцтвом про шлюб.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З огляду на зазначене, з урахуванням підтвердження дійсного станом на день звернення до пенсійного органу прізвища позивачки, посилання Відповідача 1 на неправильність зазначення виключно дівочого прізвища позивачки, суд розцінює вказане обґрунтування прийнятого рішення як прояв надмірного формалізму.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії від 22.11.2023 № 204750014222 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком не відповідає вимогам обґрунтованості, добросовісності, розумності та пропорційності, з огляду на що є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позивачка, серед іншого, просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до її стажу періоди роботи з 24.10.1980 по 19.11.1981, з 23.03.1982 по 08.05.1982, з 02.08.1982 по 10.10.1985, з 11.10.1985 по 18.10.1988, з 01.11.1988 по 12.01.1989, з 25.01.1989 по 12.08.1990, з 15.08.1990 по 01.03.1991, з 15.06.1991 по 12.03.1992, з 01.11.1997 по 31.12.2003 та з 01.01.2004 по 10.11.2004 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 23.11.2023 та провести відповідні виплати.

Водночас, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Відповідач 1), відмовивши з формальних причин у зарахуванні стажу позивачки відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 24.10.1980, не досліджував періоди роботи та не обраховував стаж позивачки, щодо якого наявні записи у вказаній трудовій книжці, не надавав оцінки наданим позивачкою разом із заявою документам.

Разом з тим, суд не наділений повноваженнями щодо обрахунку стажу, що дає право на призначення пенсії за віком, в силу ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» таким повноваженнями наділені органи ПФУ, з огляду на що суд не може перебирати повноваження пенсійного органу щодо проведення такого обрахунку та визначення достатності відповідного стажу.

З огляду на зазначене, належним способом захисту прав позивачки суд вважає зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком від 16.11.2023, з урахуванням висновків суду щодо відсутності впливу помилки в написанні дівочого прізвища на можливість зарахування стажу позивачки за вказаною трудовою книжкою.

Оскільки заяву позивача розглядав в порядку екстериторіальності ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, та саме вказаним пенсійним органом було прийнято протиправне рішення, зобов`язання щодо повторного розгляду заяви про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням даних трудової книжки НОМЕР_2 від 24.10.1980, належить покласти саме на Відповідача 1 - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області області.

В задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ в Харківській області належить відмовити.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ч. 3 ст. 139 КАС України шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Дніпропетровській області 1/2 судового збору, сплаченого позивачкою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 від 22.11.2023 № 204750014222.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком від 16.11.2023, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд.26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суму сплаченого судового збору в розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення, враховуючи перебування судді у відпустці, складено 10.06.2024.

Суддя Білова О.В.