Ухвала суду № 119623641, 10.06.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

10 червня 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/6650/24

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Довгопол М.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Котелевського районного суду Полтавської області про визнання протиправними та скасування розпоряджень,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Котелевського районного суду Полтавської області, в якій просить визнати протиправними, визнати за відомо протиправними розпорядження голови Котелевського районного суду Полтавської області ОСОБА_2 від 23 квітня 2024 року, від 23 квітня 2024 року та від 25 квітня 2024 року про передачу до іншого суду - Зіньківського районного суду Полтавської області трьох цивільних справ, а саме: №535/139/15-ц (провадження №4-с/ 535/7/24), № 535/139/15-ц (провадження №4-с/535/8/24) та №535/139/15-ц (провадження №4-с/535/3/24) для розгляду їх по суті та скасувати їх.

Позовна заява обґрунтована тим, що спірні розпорядження прийняті головою Котелевського районного суду Полтавської області із порушенням пункту 2 частини 1 статті 31 ЦПК України та процесуальних прав позивача на розгляд трьох судових справ саме Котелевським районним судом Полтавської області.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому за визначеннями, наведеними у пунктах 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Предметом спору за змістом позовної заяви ОСОБА_1 є розпорядження голови Котелевського районного суду Полтавської області ОСОБА_2 від 23 квітня 2024 року, від 23 квітня 2024 року та від 25 квітня 2024 року про передачу до іншого суду - Зіньківського районного суду Полтавської області трьох цивільних справ, а саме: №535/139/15-ц (провадження №4-с/ 535/7/24), № 535/139/15-ц (провадження №4-с/535/8/24) та №535/139/15-ц (провадження №4-с/535/3/24).

Із матеріалів позовної заяви слідує, що розпорядженням голови Котелевського районного суду Полтавської області від 23.04.2024 "Про передачу справи № 535/139/15 до іншого суду" вирішено передати матеріали справи № 535/139/15 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця - заступника начальника Відділу примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Лукмасла Миколи Миколайовича щодо винесення постанови від 11.11.2021 про призначення суб`єкта оціночної діяльності, до Зіньківського районного суду Полтавської області, який є найбільш територіально наближеним, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, судді Диканського районного суду Полтавської області відповідно до ч. 1 ст. 37 ЦПК України не можуть брати участь у розгляді даної справи.

Розпорядженням голови Котелевського районного суду Полтавської області від 23.04.2024 "Про передачу справи № 535/139/15 до іншого суду" вирішено передати матеріали справи № 535/139/15 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця - начальника Відділу примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Пироженко Л.І. до Зіньківського районного суду Полтавської області, який є найбільш територіально наближеним, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, судді Диканського районного суду Полтавської області відповідно до ч. 1 ст. 37 ЦПК України не можуть брати участь у розгляді даної справи.

Розпорядженням голови Котелевського районного суду Полтавської області від 25.04.2024 "Про передачу справи № 535/139/15 до іншого суду" вирішено передати матеріали справи № 535/139/15 (провадження 4-с/535/3/24) за скаргою ОСОБА_1 про визнання недійсним звіту Приватного підприємства "Центр незалежної оцінки та експертизи" м. Полтави про оцінку житлового будинку боржника, заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), боржник - ОСОБА_3 , Приватне підприємство "Центр незалежної оцінки та експертизи" м. Полтави, до Зіньківського районного суду Полтавської області, який є найбільш територіально наближеним, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, судді Диканського районного суду Полтавської області відповідно до ч. 1 ст. 37 ЦПК України не можуть брати участь у розгляді даної справи.

Усі зазначені розпорядження містять посилання на пункт 2 частини 1 статті 31 ЦПК України та мотивовані тим, що у Котелевському районному суді Полтавської області неможливо утворити склад суду для розгляду відповідних справ.

Вирішуючи питання, чи належить позовну заяву ОСОБА_1 розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд виходить з такого.

Частинами першою - третьою статті 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.

Згідно з частиною 1 статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання (стаття 129-1 Конституції України).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Виходячи із положень Конституції України, рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов`язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватися у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Згідно з частинами першою та третьою статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» судам роз`яснено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» судам роз`яснено, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ.

Згідно з пунктом 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 55 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

Вчинені суддею (судом) процесуальні дії з розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони вчиняються чи ухвалюються.

Вчинені судом (суддею) у відповідній справі процесуальні дії й ухвалені у ній рішення не підлягають окремому судовому оскарженню шляхом ініціювання нового судового процесу.

Отже, оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

За змістом пункту 19 Великої хартії суддів (Основоположних принципів) у кожній державі закон чи фундаментальна хартія суддів повинні визначати неналежну поведінку, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність та відкриття дисциплінарного провадження щодо судді.

Тобто, за наявності для цього підстав і у визначеному законом порядку суддя може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за відповідну неналежну поведінку.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постановах: від 08 травня 2018 року у справі № 521/18287/15-ц (провадження № 14-90цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (провадження № 14-399цс18), від 29 травня 2019 року у справі № 489/5045/18 (провадження № 14-191цс19).

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц сформульовано такі правові висновки.

"Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді)

Позовні вимоги про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства " (пункти 64, 65, 67).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що спірні розпорядження голови Котелевського районного суду Полтавської області прийняті на підставі пункту 2 частини 1 статті 31 ЦПК України, згідно з яким суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 31 ЦПК України передача справи з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі розпорядження голови суду на розгляд суду, найбільш територіально наближеного до цього суду.

Отже, розпорядження голови суду про передачу справи на підставі пункту 2 частини 1 статті 31 ЦПК України є процесуальним документом, який виноситься в межах цивільної справи (провадження), в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Прийняття такого розпорядження охоплюється поняттям "здійснення правосуддя", і є нічим іншим, як діяльністю суду, пов`язаною з розглядом судових справ у порядку цивільного судочинства, що врегульований процесуальним законом, а саме Цивільним процесуальним кодексом України.

Проте, оскарження дій суду щодо здійснення правосуддя шляхом подачі позову до іншого суду є порушенням принципу незалежності суду та суддів та засобом впливу на них. Законодавством передбачено апеляційний та касаційний порядок оскарження судових рішень, а тому зауваження щодо діяльності судді чи суду або посадової особи суду, що пов`язані зі здійсненням правосуддя, у тому числі щодо передачі справи на розгляд іншого суду, можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення. Оскарження дій суду або судді, що пов`язані зі здійсненням правосуддя не може відбуватися шляхом ініціювання проти них судового процесу.

Таким чином, у разі незгоди позивачки з розпорядженнями голови Котелевського районного суду Полтавської області ОСОБА_2 від 23 квітня 2024 року, від 23 квітня 2024 року та від 25 квітня 2024 року про передачу до іншого суду - Зіньківського районного суду Полтавської області трьох цивільних справ, а саме: №535/139/15-ц (провадження №4-с/ 535/7/24), № 535/139/15-ц (провадження №4-с/535/8/24) та №535/139/15-ц (провадження №4-с/535/3/24), вона не позбавлена можливості викласти всі свої заперечення та доводи в апеляційній скарзі за результатами розгляду відповідної справи, однак ініціювання окремого судового провадження щодо оскарження вказаних розпоряджень є недопустимим, з огляду на приписи процесуального законодавства.

Зважаючи на те, що голова суду під час прийняття спірних розпоряджень про передачу справ не є суб`єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, і не може бути відповідачем у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ, відсутній публічно-правовий спір, який належить до юрисдикції адміністративного суду.

Виходячи з викладеного, суд констатує, що позов ОСОБА_1 до Котелевського районного суду Полтавської області про визнання протиправними та скасування розпоряджень не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо: позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 .

Згідно з частиною шостою статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

У пункті 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання незаконними дій/бездіяльності посадових осіб суду що стосуються здійснення правосуддя не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

Отже, спір щодо рішень, дій та бездіяльності суду, суддів, посадових осіб суду щодо здійснення правосуддя не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства, оскільки для оскарження таких рішень, дій та бездіяльності встановлений інший порядок оскарження.

У пунктах 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 травня 2018 року у справі № 521/18287/15-ц зазначено, що відсутність правової регламентації права на оскарження вчинених під час розгляду конкретної справи дій, рішень чи бездіяльності суду не за правилами апеляційного та касаційного оскарження є легітимним обмеженням у судовому процесі, покликаним забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи за наявності у чинному законодавстві конкретних способів захисту їх прав та інтересів. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у частині вказаних вимог позивача, які не можуть бути розглянуті в окремому судовому провадженні.

Враховуючи вищенаведені висновки Верховного Суду, спір, з яким звернулася ОСОБА_1 , не віднесений до юрисдикції жодного суду, оскільки не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства, а тому суд не роз`яснює позивачу, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 170, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Котелевського районного суду Полтавської області про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

Роз`яснити, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.В. Довгопол