Рішення № 119623416, 10.06.2024, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/2423/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Клочка К.І. розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати п. 1 наказу Головного управління Національної поліції у Полтавській області № 313 від 12.02.2024 року «Про неналежне виконання службових обов`язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким до інспектора взводу № 1 роти № 2 (швидкого реагування) батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області №74 о/с від14.02.2024 «По особовому складу», яким згідно із п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено інспектора взводу № 1 роти № 2 (швидкого реагування) батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби;

- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 (швидкого реагування) батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 15 лютого 2024 року;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 лютого 2024 року по дату винесення судом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.02.2024 року керівництвом ГУНП у Полтавській області доведено до відома позивача наказ № 288 від 08.02.2024 року «Про відрядження працівників ГУНП», згідно якого відповідно до законів України «Про Національну поліцію», «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), з метою надання практичної допомоги з виконання завдань, покладених на Національну поліцію України, у взаємодії з підрозділами (військовими частинами) Збройних сил України з відсічі та стримування збройної агресії проти України та на виконання листа НПУ від 02.02.2024 року № 7527 дск наказано відрядити з 10.02.2024 року до особливого розпорядження (але не більше 180 діб) до управління поліції особливого призначення № 2 (штурмовий полк «Цунамі») в оперативне підпорядкування полковника поліції ОСОБА_2 , начальника Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», м. Одеса, службовим транспортом Атаман Д-09216, д.н.з. 171434, Форд Транзит, д.н.з. НОМЕР_1 , наказано відрядити 20 працівників ГУНП згідно переліку, в тому числі: старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0119858), інспектора взводу № 1 роти № 2 (швидкого реагування) БПОП ГУНП.

Після доведення до відома особового складу вищезазначеного наказу, у зв`язку із розумінням умов даного відрядження (в першу чергу, що його відсутність у м. Полтаві може тривати 6 місяців) та того, що у Позивача на утриманні перебуває двоє дітей (8 років та 4 роки), одна з яких є дитиною інвалідом, а також непрацююча дружина, ОСОБА_1 повідомив про неможливість на даний час відбути у відрядження у зв`язку із наявною необхідністю перебувати за місцем проходження служби у м. Полтаві, що забезпечить йому можливість займатися лікуванням дитини інваліда та забезпеченням своєї родини. При цьому, Позивач зазначив, що на даний час усунути дану перешкоду він не в змозі. За усунення цих перешкод він готовий виконати наказ.

Однак, з незрозумілих для Позивача причин, дане обґрунтування ОСОБА_1 неможливості на даний час виконати доведений наказ, розцінене командиром БПОП ГУНП в Полтавській області полковником поліції ОСОБА_3 як відмова від його виконання.

При цьому до письмових пояснень Позивачем додавалися копії наступних документів: Свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження ОСОБА_4 , 2015 року народження, свідоцтво про народження ОСОБА_5 , 2019 року народження, посвідчення дитини інваліда ОСОБА_4 . Однак, дисциплінарною комісією в повній мірі проігноровано надані пояснення особи при тому, що Позивачем зазначено об`єктивні підстави неможливості на даний час поїхати на півроку до Одеси з урахуванням того факту, що Відповідачем надано занадто короткий термін на збори (фактично 1,5 доби), що позбавляло можливості ОСОБА_1 вирішити всі нагальні питання стосовно обстеження, лікування дитини - інваліда та вирішення питання щодо організації побуту своєї сім`ї, що має спеціальні потреби.

В самому висновку службового розслідування не надано належної оцінки зазначеним обставинам та наданим документам, що свідчить про формальність підходу при прийняття рішення щодо звільнення особи.

Крім того, підставою для призначення службового розслідування відносно ОСОБА_1 слугувала доповідна записка, яка жодним чином не визначена як підстава у відповідності до положень вказаної вище статті Статуту.

Вагомої уваги заслуговує той факт, що командир ОСОБА_6 жодним чином не зачитав та не пояснив поліцейським БПОП, в тому числі й Позивачеві яка мета такого відрядження та які завдання будуть покладені на поліцейських, що підлягають відрядженню.

Зі змістом листа НПУ № 7527дск від 02.02.2024 року особовий склад БПОП ГУНП у Полтавській області, в тому числі Позивач, взагалі не були ознайомлені, тобто ОСОБА_1 взагалі був позбавлений свого прямого права бути обізнаним та ознайомленим з підставами відрядження його у іншу місцевість.

Виходячи з положень Статуту службове розслідування проводиться саме за фактом порушення поліцейським службової дисципліни, що передбачає те, що порушення вже відбулося, а не має відбутися в майбутньому, як в ситуації Позивача, бо строк виконання наказу ГУНП № 288 було визначено 10.02.2024 року, а службове розслідування розпочате ще 08.02.2024 року, тобто наперед, що суперечить положенням даної статті Статуту.

В матеріалах службового розслідування відносно ОСОБА_1 , наказі № 313 від 12.02.2024 року «Про неналежне виконання службових обов`язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності» відсутнє встановлення тяжкості дисциплінарного проступку, його негативні наслідки, що фактично є неспівмірним з визначеним видом дисциплінарного стягнення.

В самому висновку службового розслідування зазначено про наявність обставин, що пом`якшують відповідальність та відсутність обставин, що її обтяжують. Однак, не дивлячись на бездоганну поведінку поліцейського протягом більше 15 років служби, відсутність дисциплінарних стягнень за весь період служби, наявність об`єктивних підстав, які перешкоджали виконанню наказу та неможливість їх усунення до 10.02.2024 року, про що ОСОБА_1 було повідомлено командира, до Позивача безпідставно застосовано найбільш суворий вид дисциплінарного стягнення, а саме звільнення.

Також, на думку Позивача, Відповідач не отримав у нього згоди на відрядження відповідно до статті 71 Закону України "Про Національну поліцію".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Витребувано докази.

25 березня 2024 року до суду через систему "Електронний суд" надійшов відзив відповідача на позовну заяву, у якому представник відповідача просить у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що дисциплінарною комісією було проведено повне та неупереджене службове розслідування, із врахуванням засад Дисциплінарного статуту, щодо рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою. Отже, дії відповідача щодо винесення оскаржуваних наказів про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби та про звільнення зі служби позивача є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства. В задоволенні адміністративного позову просить відмовити.

15.04.2024 судом отримано відповідь на відзив, у якій позивач наполягає на правомірності позовних вимог та незаконності його звільнення.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_1 з 20.12.2017 по 14.02.2024 проходив службу в органах Національної поліції.

08.02.2024 до ГУНП в Полтавській області надійшла доповідна записка (вих. №277/115/21/01-2024 від 08.02.2024) командира БПОП ГУНП полковника поліції ОСОБА_7 про те, що відповідно до Законів України «Про Національну поліцію», «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» (зі змінами), з метою надання практичної допомоги по виконанню завдань, покладених на Національну поліцію України у взаємодії з підрозділами (військовими частинами) збройних сил України з відсічі та стримування збройної агресії проти України та на виконання листа НПУ від 02.02.2024 № 7527дск, отримано вказівку від Голови Національної поліції України генерала поліції третього рангу ОСОБА_8 відрядити двадцять працівників підрозділу з 10.02.2024 до особливого розпорядження (але не більше 180 діб) до управління поліції особливого призначення № 2 (штурмовий полк «Цунамі») в оперативне підпорядкування полковника поліції ОСОБА_2 , начальника Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», м. Одеса. Наказом ГУНП в Полтавській області від 08.02.2024 № 288 визначено двадцять поліцейських підрозділу, які зобов`язані прибути 10.02.2024 у м. Одеса до управління поліції особливого призначення № 2 (штурмовий полк «Цунамі») Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють»», після доведення наказу ГУНП від 08.02.2024 № 288 «Про відрядження працівників ГУНП».

Відповідно до наказу ГУНП в Полтавській області від 08.02.2024 № 135 на підставі доповідної записки командира БПОП ГУНП ОСОБА_9 , про те, що поліцейські БПОП ГУНП обговорюють та відмовляються виконувати наказ начальника ГУНП від 08.02.2024 № 288, призначено службове розслідування з метою з`ясування обставин зазначеного, а також повної, всебічної та об`єктивної перевірки відомостей щодо порушення вимог службової дисципліни поліцейським ГУНП.

Комісійним переглядом отриманого відеофайлу « 0000000_00000020240208145313_0001.MP4» тривалістю 15:00:00 встановлено, що зйомка розпочинається о 14:53 08.02.2024 в приміщенні актового залу будівлі БПОП ГУНП в Полтавській області. На відеозаписі зафіксовано події, як командир БПОП ОСОБА_7 зачитує особовому складу зміст наказу ГУНП в Полтавській області від 08.02.2024 № 288. Після зачитування наказу ОСОБА_7 пропонує поліцейським, які не зазначені в наказі залишити приміщення. Поліцейським які залишились ОСОБА_7 почав задавати питання чи готові поліцейські виконати наказ. Зокрема, на 08 хв. 15 сек. відеозапису зафіксовано діалог ОСОБА_7 та ОСОБА_1 :

ОСОБА_7 : - Ви готові виконати наказ? ОСОБА_1 : - Не маю змоги.

(повторно)

ОСОБА_7 : - Ви готові виконати даний наказ?

ОСОБА_1 : - Не маю змоги.

ОСОБА_7 : - Ви готові його виконати?

ОСОБА_1 : - Нє!

Негляд В.В.: - Єсть два питання, да чи ні?

ОСОБА_1 : - Я вже відповів!

Після вищевказаного опитування та доповіді полковника поліції ОСОБА_7 начальнику ГУНП в Полтавській області генералу поліції третього рангу Євгену Рогачову до розташування підрозділу БПОП ГУНП здійснив виїзд голова дисциплінарної комісії начальник УГІ ГУНП майор поліції ОСОБА_10 . Останній повторно довів до відома поліцейських БПОП ГУНП зміст наказу ГУНП від 08.02.2024 № 288 «Про відрядження працівників ГУНП» та провів усне опитування поліцейських, які відповідно до наказу ГУНП від 08.02.2024 № 288 мають бути відрядженні.

Вказані події зафіксовано за допомогою службових боді-камер.

Так, на 09 хв. 00 хв. вищевказаного відеозапису відбувся діалог між майором поліції ОСОБА_10 та старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 :

ОСОБА_10 : - Борисенко!

ОСОБА_1 : - Не можу виконати наказ, так як маю двох дітей, одна з яких є інвалідом до 18 років.

Аналогічні дії зафіксовані на відеозаписі «SGIGUNP_85512020240208155350_0004» на 00:09:16 хв запису.

Відібрання письмових пояснень у позивача також зафіксовано на відеозаписі «UGIGUNP_48140820240208155411_0001B» починаючи із 00:21:59 хв. Відповідно до наданих пояснень позивач повідомив: «Я не маю змоги виконати наказ № 288 від 08.02.2024 р. в зв`язку з тим, що маю двох дітей 4 та 8 років один з яких є дитиною інвалідом до 18 років і потребує постійного лікування та обстеження. Дружина не працює. Я працюючи в цьому підрозділі м. Полтава БПОП ГУНП в Полтавській області маю змогу забезпечувати догляд та лікування своєї дитини з інвалідністю, виконуючи свої функціональні обов`язки в м. Полтава за місцем проживання та лікування. За необхідності зобов`язуюсь надати всі потрібні документи. На даний час усунення цих перешкод немає змоги. За усунення цих перешкод я готовий виконати наказ. Доповнити більше нічого, пояснення написано власноручно».

10.02.2024 на ім`я начальника ГУНП генерала поліції третього рангу ОСОБА_11 надійшов рапорт заступника начальника ГУНП підполковника поліції ОСОБА_12 (вих. № 607/115/11/04-2024 від 10.02.2024) згідно якого встановлено, що відповідно до наказу ГУНП від 08.02.2024 № 288 «Про відрядження працівників ГУНП», особовий склад БПОП ГУНП в Полтавській області у кількості 20 (двадцять) поліцейських 10.02.2024 зобов`язані прибути на 09:00 до підрозділу для відрядження до управління поліції особливого призначення № 2 (штурмовий полк «Цунамі») в оперативне підпорядкування полковника поліції ОСОБА_2 , начальника Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України «Лють», м. Одеса.

При перевірці прибуття особового складу БПОП ГУНП в Полтавській області до підрозділу о 9:20 10.02.2024 встановлено, що від виконання вище зазначеного наказу відмовилися двоє поліцейських, серед яких і ОСОБА_1 .

Таким чином, вивчивши отримані під час службового розслідування пояснення, відеоматеріали та враховуючи рапорт заступника начальника ГУНП підполковника поліції ОСОБА_12 (вих. № 607/115/11/04-2024 від 10.02.2024) дисциплінарна комісія розцінила відмову від виконання наказу старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 як невиконання правомірного наказу, відданого в межах наданих повноважень та відповідно до закону, що є грубим порушенням службової дисципліни.

Пунктом 1 наказу ГУНП в Полтавській області № 313 від 12.02.2024 «Про неналежне виконання службових обов`язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності» застосовано до інспектора взводу № 1 роти № 2 (швидкого реагування) батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади.

З метою реалізації дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, застосованого до ОСОБА_1 пунктом 1 наказу ГУНП в Полтавській області № 313 від 12.02.2024 «Про неналежне виконання службових обов`язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності» ГУНП в Полтавській області видано наказ від 14.02.2024 № 74 о/с «По особовому складу», яким згідно із п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено інспектора взводу № 1 роти № 2 (швидкого реагування) батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби.

Не погодившись із зазначеними наказами Головного управлінням Національної поліції в Полтавській області позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Статтею 60 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі Дисциплінарний статут), службова дисципліна дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно п.п. 1, 2, 4 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення. Наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень. Наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв`язку.

Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.

За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов`язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.

Виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.

Частинами першою, другою статті 19 Закону № 580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Статтею 13 Дисциплінарного статуту визначено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Згідно із статтею 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Частинами третьою, восьмою статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин справи та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови від 01 квітня 2020 року у справі № 806/647/15, від 21 січня 2021 року у справі № 826/4681/18, від 28 жовтня 2021 року у справі №520/1578/2020, від 09 лютого 2022 року у справі № 160/12290/20, від 23 листопада 2023 року у справі № 420/14443/22).

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 29 Статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.

Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:

- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;

- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;

- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;

- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.06.2023 у справі № 380/1256/21, від 17.04.2024 у справі № 320/11315/22.

Пунктом 2 розділу І Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.08.2017 № 672, визначено, що службовим відрядженням вважається поїздка поліцейського за наказом, підписаним керівником органу поліції або особою, яка виконує його обов`язки, його першим заступником або заступниками відповідно до їх компетенції, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового завдання поза місцем його постійної служби.

Відповідно до пунктів 1, 8 розділу ІІ цієї Інструкції при направленні поліцейського у службове відрядження видається наказ, підписаний керівником органу поліції або особою, яка виконує його обов`язки, його першим заступником або заступниками відповідно до розподілу функціональних обов`язків (посадових інструкцій).

Підготовка наказу про службове відрядження поліцейських, які проходять службу в територіальному (відокремленому) підрозділі (управлінні, відділі, відділенні) органу поліції, а також на підприємствах, в закладах та установах, що належать до сфери управління Національної поліції України, покладається на органи (підрозділи) поліції, де за штатним розписом обліковується відряджений поліцейський.

Відповідно до пункту 7 Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.08.2017 № 672, направлення у службові відрядження поліцейських - вагітних жінок і тих, які мають дітей віком до чотирнадцяти років чи дитину-інваліда, без їх згоди не допускається.

Отже, наявність у поліцейських - жінок дітей віком до чотирнадцяти років або дитини - інваліда вважається зазначеною нормою особливими умовами, за яких поліцейського може бути відправлено у службові відрядження лише за їхньою згодою.

Застосовуючи до спірних правовідносин принцип гендерної рівності, як принцип, що забороняє дискримінацію за статевою ознакою, суд дійшов висновку, що наявність у ОСОБА_1 на утриманні двох дітей віком до 14 років (8 років та 4 роки), одна з яких є дитиною інвалідом була поважною причиною невиконання позивачем наказу ГУНП в Полтавській області від 08.02.2024 № 288 «Про відрядження працівників ГУНП» у визначений строк.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 повідомив керівника підрозділу про неможливість на даний час відбути у відрядження у зв`язку із наявною необхідністю перебувати за місцем проходження служби у м. Полтаві, що забезпечить йому можливість займатися лікуванням дитини інваліда та забезпеченням своєї родини, як це передбачено частиною 2 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України. За умови усунення цих перешкод позивач був готовий виконати зазначений наказ.

На підтвердження зазначених позивачем обставин ним надано свідоцтво про шлюб від 23.08.2014 /а.с. 31/, свідоцтво про народження ОСОБА_5 від 06.12.2019, свідоцтво про народження ОСОБА_4 від 12.03.2015 /а.с. 32, зворот/, посвідчення НОМЕР_2 , видане ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 УСЗН Шевченківського району м. Полтава про призначення допомоги як дитині з інвалідністю віком до 18 років /а.с. 52, зворот/, довідку КП "ДМКЛ ПМР" № 1 від 21.01.2020 про потребування дитини - інваліда ОСОБА_4 у домашньому догляді /а.с. 65, зворот/, виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 22.10.2019 щодо ОСОБА_4 , довідку Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені П. Котляревського від 20.02.2024 № 56 /а.с. 65/.

Як вбачається з висновку службового розслідування обставин, які б обтяжували відповідальність ОСОБА_1 службовим розслідуванням не встановлено.

Натомість дисциплінарною комісією встановлено обставини, які пом`якшують відповідальність позивача - наявність заохочень та державних нагород (відзнака НПУ - медаль "10 років сумлінної служби", відзнака НПУ - медаль "15 років сумлінної служби") та попередня бездоганна поведінка.

Перелік обставин, що пом`якшують відповідальність поліцейського визначено частиною 4 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України

Згідно частини 5 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.

Тобто, перелік обставин, визначений частиною 4 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України не є вичерпним.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості оскарженого рішення відповідача про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача в частині пропорційності (співмірності) застосованого виду стягнення із учиненим діянням суд дійшов висновку, що наявність у наявність у ОСОБА_1 на утриманні двох дітей віком до 14 років (8 років та 4 роки), одна з яких є дитиною інвалідом є обставиною, що пом`якшує відповідальність поліцейського за невиконання наказу ГУНП від 08.02.2024 № 288 «Про відрядження працівників ГУНП» у визначений дводенний строк, що не була встановлено дисциплінарною комісією, хоча позивачем про це повідомлялася.

Отже, дисциплінарною комісією зроблено висновок про наявність підстав для застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного стягнення без урахування усіх обставин, що мали бути нею встановлені.

Також суд зважає, на те, що позивачу не було надано додаткового часу для усунення причин, що перешкоджали виконанню цього наказу.

Отже, застосований до позивача крайній захід дисциплінарного впливу - дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби не є пропорційним (співмірним) із учиненим ним діянням.

Крім того, суд зауважує, що за змістом ухвали Верховного Суду від 17.04.2023 у справі № 560/8721/22 вид дисциплінарного стягнення, обраний з порушенням послідовності встановленої у статті 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, є незаконним, непропорційним та необґрунтованим.

Водночас, Верховний Суд звертає увагу на те, що положеннями статті 29 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, встановлено особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, зокрема, відповідно до частини другої зазначеної статті Статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

Як вбачається з висновку службового розслідування, на момент проведення службового розслідування у позивача не було діючих дисциплінарних стягнень, що додатково підтверджує непропорційність застосованого до позивача виду дисциплінарного стягнення із учиненим ним діянням.

Натомість, дисциплінарною комісією встановлено, що ОСОБА_1 за час проходження служби зарекомендував себе з позитивного боку.

Враховуючи вищенаведене пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції у Полтавській області № 313 від 12.02.2024 року «Про неналежне виконання службових обов`язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності», а також наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області №74 о/с від 14.02.2024 «По особовому складу» є протиправними та підлягають скасуванню.

Вирішуючи позовну вимогу про поновлення позивача на посаді, суд наголошує на тому, що відповідно до положень пункту 2.27 Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.93 про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, днем звільнення вважається останній день роботи.

Отже, суд вважає за необхідне поновити позивача на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 (швидкого реагування) батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 15.02.2024.

Щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Обчислення середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі Порядок №100).

Відповідно до абзацу 4 пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ. Ця норма є бланкетною та обумовлює існування спеціального нормативно-правового акту для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським.

Такий Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі Порядок №260).

Згідно пунктом 9 Розділу 1 Порядку №260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Відповідно до абзацу 1 пункту 6 Розділу III Порядку №260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Зі змісту Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.

Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, який підлягає присудженню на користь позивача з відповідача, необхідно застосовувати норми Порядку №260, беручи до уваги кількість календарних днів для обрахунку грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 17.03.2021 у справі №815/6557/16, від 09.04.2020 у справі №540/426/19, від 26.04.2019 у справі №815/1829/17.

При цьому, розрахунок середньоденної заробітної плати повинен здійснюватися відповідно до Порядку №100 з урахуванням положень Порядку №260 в частині застосування при такому розрахунку саме календарних днів відповідного місяця.

Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з наданої суду довідки ГУНП в Полтавській області від 14.03.2024 № 404/115/29/10/01-2024 розмір середньоденного (за календарний день) грошового забезпечення позивача на день звільнення складав 260,69 грн.

Суд зазначає, що період вимушеного прогулу позивача обраховується, починаючи з 15.02.2024 по день прийняття рішення суду про поновлення позивача на роботі, тобто по 10.06.2024 року і становить 117 днів. Середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, підлягає стягненню на його користь з відповідача в сумі 260,69 х 117 днів = 30500,73 грн.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15 лютого 2019 у справі №826/6583/14, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до положень пунктів 2, 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби. Тож суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць з відрахуванням обов`язкових платежів.

При прийнятті рішення у даній справі суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (м. Полтава, вул. Пушкіна, 83, ідентифікаційний код 40108630) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати п. 1 наказу Головного управління Національної поліції у Полтавській області № 313 від 12.02.2024 року «Про неналежне виконання службових обов`язків та притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким до інспектора взводу № 1 роти № 2 (швидкого реагування) батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби в поліції.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області №74 о/с від14.02.2024 «По особовому складу», яким згідно із п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено інспектора взводу № 1 роти № 2 (швидкого реагування) батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби.

Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 (швидкого реагування) батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 15 лютого 2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 30500,73 грн. за період з 15 лютого 2024 року по 10 червня 2024 року з відрахуванням обов`язкових платежів.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 на посаді інспектора взводу № 1 роти № 2 (швидкого реагування) батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 15.02.2024 та в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць з відрахуванням обов`язкових платежів.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.І. Клочко