Рішення № 119620670, 06.06.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 рокуСправа №160/8464/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні йому періодів з 17.07.1982 року по 18.05.1983 рік та з 05.03.1986 року по 30.04.1997 рік;

- зобов`язати відповідача зарахувати до його страхового стажу період роботи з 17.07.1982 року по 18.05.1983 рік та з 05.03.1986 року по 30.04.1997 рік.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що він звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою щодо зарахування до його страхового стажу періодів роботи з 17.07.1982 року по 18.05.1983 рік та з 05.03.1986 року по 30.04.1997 рік. Проте, відповідачем було відмовлено у зарахуванні періоду роботи з 17.07.1982 року по 18.05.1983 рік через те, що не зазначено кількість відпрацьованих трудоднів. Також періоду з 05.03.1986 року по 30.04.1997 рік, оскільки записи внесено з порушенням постанови Кабінету Міністрів СРСР від 21.04.1975 року № 310 "Про трудові книжки колгоспників", а саме пунктом 6 основних положень "Про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспника" (всі записи в трудовій книжці колгоспника завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою). Вказані дії відповідача він вважає протиправними та зазначає, що відповідно до запису в трудовій книжці в період з 17.07.1982 року по 18.05.1983 рік він був прийнятий на посаду "шофер" у колгоспу "Рассвет", а в період з 05.03.1986 року по 30.04.1997 рік був прийнятий в члени колгоспу ім.Войкова. Інформація стосовно виконання ним трудових обов`язків на підприємствах за цей період вказана у трудовій книжці із відповідною печаткою підприємства, а отже підлягають зарахуванню до його страхового стажу, у зв`язку з чим був змушений звернутися до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.04.2024 року було прийнято позову заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання вимог ухвали суду 24.04.2024 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою щодо зарахування до його страхового стажу періоду роботи з 17.07.1982 року по 18.05.1983 рік та з 05.03.1986 року по 30.04.1997 рік, що дає право на призначення пенсії за віком, відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до електронної бази даних за номером відмовної справи № 047250010438 відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та складає 13 років 07 місяців 02 дні. До загального стажу відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 01.08.1982 р., не зараховано період роботи позивача в колгоспі "Рассвет" з 17.07.1982 р. по 18.05.1983 р., оскільки не зазначено кількість відпрацьованих трудоднів та в колгоспі ім.Войкова з 05.03.1986 р. по 30.04.1997 р., оскільки записи внесено з порушенням постанови Кабінету Міністрів СРСР від 21.04.1975 р. № 310 "Про трудові книжки колгоспників", а саме пунктом 6 основних положень "Про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспника" (всі записи в трудовій книжці колгоспника завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою). У зв`язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". За таких обставин, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 20.01.2024 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив зарахувати до його страхового стажу періоди роботи з 17.07.1982 року по 18.05.1983 рік та з 05.03.1986 року по 30.04.1997 рік в колгоспі, згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 01.08.1982 року.

Листом від 29.02.2024 року відповідач повідомив про неможливість зарахування до загального страхового стажу періоду роботи в колгоспі "Рассвет" з 17.07.1982 р. по 18.05.1983 р., оскільки не зазначено кількість відпрацьованих трудоднів та в колгоспі ім.Войкова з 05.03.1986 р. по 30.04.1997 р., оскільки записи внесено з порушенням постанови Кабінету Міністрів СРСР від 21.04.1975 р. № 310 "Про трудові книжки колгоспників", а саме пунктом 6 основних положень "Про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспника" (всі записи в трудовій книжці колгоспника завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також регулювання порядку формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV (далі- Закон №1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Згідно із ч.ч.1, 2, 4 ст.24 вказаного Закону страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" спірні правовідносини регулював Закон України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п.п.1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Зазначені норми права вказують на те, що першочергово страховий стаж встановлюється на основі трудової книжки і лише в разі її відсутності або відсутності записів у трудовій книжці трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів.

Так, відповідачем було відмовлено в зарахуванні до страхового стажу позивача спірних періодів з підстав відсутності кількість відпрацьованих трудоднів та з підстав того, що записи внесено з порушенням постанови Кабінету Міністрів СРСР від 21.04.1975 р. № 310, а саме пунктом 6 основних положень "Про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспника" - всі записи в трудовій книжці колгоспника завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Так, трудова книжка позивача була розпочата 01.08.1982 року. На той час порядок ведення трудових книжок колгоспників визначався постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 р. № 310 "Про трудові книжки колгоспників" (далі - постанова №310).

Згідно із п.п.1, 2 постанови № 310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

Відповідно до п.6 постанови №310, до трудової книжки колгоспника, крім іншого, вносились наступні дані: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення.

Згідно із п.6 постанови № 310, всі записи у трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою. Відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу.

Відповідальність за своєчасність та правильність заповнення трудових книжок несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа (п.13 постанови № 310).

Як видно з матеріалів справи, що записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , виданої на ім`я позивача, підтверджується факт його роботи у період з 17.07.1982 р. по 18.05.1983 р. та з 05.03.1986 р. по 30.04.1997 р. Вказані записи містить підпис відповідальної особи, яка вносила запис та печатку.

Пункт 13 постанови № 310 передбачав, що відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть відповідальність у відповідності до статуту та правилами трудового розпорядку колгоспу, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тобто, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Суд зауважує, що у позивача наявна трудова книжка, яка дає можливість встановити характер роботи позивача в колгоспі та безпосередню зайнятість позивача. Всі записи у трудовій книжці виконані у хронологічному порядку без підтирань та виправлень.

При цьому обставини наявності певних недоліків допущених особою відповідальною за ведення трудової книжки не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Відтак, дії відповідача щодо відмови в зарахуванні стажу роботи позивача за наявності у трудовій книжці достатніх записів є такими, що тягнуть за собою несприятливі наслідки для прав, та інтересів позивача.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи відповідачем суду не надано.

Суд зазначає, що розбіжності чи невідповідності даних, які можуть міститися у трудовій книжці про підтвердження наявного трудового стажу, могли бути перевірені органом, оскільки такий орган має право вимагати від підприємств, установ та організацій надання підтверджуючих документів.

З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку про те, що відповідачем було протиправно не зараховано спірні періоди роботи позивача до загального страхового стажу, тому періоди роботи з 17.07.1982 року по 18.05.1983 рік та з 05.03.1986 року по 30.04.1997 рік підлягають зарахуванню до його страхового стажу, з урахуванням висновків суду.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, тому судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи з 17.07.1982 року по 18.05.1983 рік та з 05.03.1986 року по 30.04.1997 рік.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 17.07.1982 року по 18.05.1983 рік та з 05.03.1986 року по 30.04.1997 рік, з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати по справі у розмірі 1 211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма