Рішення № 119620602, 10.06.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 рокуСправа №160/9171/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

09.04.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 912150138619 від 20.02.2024 року щодо не зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 періоду роботи за трудовою книжкою колгоспника від 03.03.1985 року серія НОМЕР_1 з 09.02.1984 року по 25.10.1985 року та обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком із урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи за трудовою книжкою колгоспника від 03.03.1985 року серія НОМЕР_1 з 09.02.1984 року по 25.10.1985 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 12.02.2024 року пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-ІV з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021 -2023 роки та виплатити різницю між виплаченою пенсією та перерахованою.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Дніпропетровської області та отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 1058 IV. 12.02.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії - переведенні з пенсії у зв`язку з втратою годувальника на пенсію за віком та надав всі необхідні документи. В кінці лютого 2024 року позивач отримав від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії № 912150138619 від України в Луганській області. Рішення про відмову у проведенні перерахунку позивачу було вмотивовано недоцільністю перерахунку, оскільки позивач зазначив, що отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства в Департаменті соціального захисту населення у розмірі 2361 грн. та одержує пенсію у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 2538,09 грн., що в сумі є більшою ніж пенсія за віком. Позивач вважає вказане рішення протиправним та необґрунтованим, прийнятим усупереч положенням чинного законодавства, а тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 25.04.2024 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

25.04.2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на адресу суду через підсистему «Електронний суд» надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві та вважає їх необгрунтованими з наступних підстав. ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області та з 02.03.2011 року отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника, як особа з інвалідністю з дитинства, відповідно статті 36 Закону № 1058. 12.02.2024 року позивач звернувся з заявою про перерахунок пенсії, а саме - перехід з пенсії у зв`язку з втратою годувальника на пенсію за віком, в якій зазначив, що отримує державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства в Управлінні соціального захисту населення. До заяви ОСОБА_1 не надав документи про припинення виплати допомоги в органах соціального захисту населення. Заяву відпрацьовано за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів, спеціалістом з призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області. За результатами розгляду документів, при розрахунку пенсії за віком з 12.02.2024 року страховий стаж ОСОБА_1 становить 38 років 2 місяці 4 дні (стаж враховано по 31.12.2023 року), коефіцієнт стажу 0,38167. На підставі вищезазначеного та у зв`язку з не наданням документів про припинення державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства в органах соціального захисту населення ОСОБА_1 рішенням №912150138619 від 20.02.2024 року відмовлено в переведенні з пенсії у зв`язку з втратою годувальника на пенсію за віком. Недоцільність проведення перерахунку мотивована також тим, що державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства, яку позивач отримував в Департаменті соціального захисту населення складає 2361 грн, отримувана ним пенсія у зв`язку з втратою годувальника - 2538,09 грн, що в сумі є більшим, ніж очікувана пенсія за віком. Також Згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 з датою заповнення від 03.03.1985 року ОСОБА_1 працював електриком в колгоспі Заповіт Леніна з 09.02.1984 року по 25.10.1985 року. Оскільки в трудовій книжці відсутні відомості про прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві та про виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві до страхового стажу не зараховано період з 09.02.1984 року по 25.10.1985 року в колгоспі Заповіт Леніна на посаді електрика. Крім того, зазначає, що підстав для застосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки 2020-2021-2022 немає. Враховуючи викладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

07.05.2024 року на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов письмовий відзив на позов, в якому управління вважає, що підстави для задоволення позову відсутні та просить при винесенні рішення у справі звернути увагу на наступне. 12.02.2024 року позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою щодо здійснення перерахунку пенсії з 12.02.2024 року на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-ІV з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021 -2023 роки та виплатити різницю між виплаченою пенсією та перерахованою. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 20.02.2024 року № 912150138619 позивачу повідомлено про відмову в перерахунку пенсії - переведенні з пенсії по втраті годувальника на пенсію за віком. Так, згідно змісту вказаного рішення, пенсійний вік визначений в ст.26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 60 років, за наявності страхового стажу з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року - не менше 31 року. Страховий стаж особи становить - 38 років 02 місяці 04 дні. Страховий стаж до 01.01.2004 року - 18 років 02 місяців 04 днів. Страховий стаж після 01.01.2004 року - 20 років 00 місяці 00 днів. Коефіцієнт стажу без урахування кратності 0.38167. Коефіцієнт стажу з урахування кратності ((458/100 х 12) х 1) 0.38167. Страховий стаж враховано по 31.12.2023 року, розмір пенсії обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки. Після проведеного перерахунку розмір пенсії з 12.02.2024 склав 3278,29 грн: 3246,07 грн - розмір пенсії за віком (8504,90 грн х 0,38167) 32,22 грн - доплата за понаднормовий стаж (за 03 роки). До страхового стажу не зараховано період роботи за трудовою книжкою колгоспника від 03.03.1985 року серії НОМЕР_1 з 09.02.1984 року по 25.10.1985 року у колгоспі Заповіт Леніна Павлоградського району Дніпропетровської області - у зв`язку з недолученням документів про трудову участь в громадському господарстві (підлягає уточненню довідкою). Вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області діє в межах повноважень, згідно діючого законодавства, тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області та з 02.03.2011 отримує пенсію у зв`язку з втратою годувальника, як особа з інвалідністю з дитинства, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ.

12.02.2024 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області з заявою №947 про перерахунок пенсії, а саме - перехід з пенсії у зв`язку з втратою годувальника на пенсію за віком.

Заяву відпрацьовано за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів, спеціалістом з призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №912150138619 від 20.02.2024 року відмовлено в проведенні перерахунку пенсії переведенні з пенсії у зв`язку з втратою годувальника на пенсію за віком з наступних підстав. За результатами розгляду документів, при розрахунку пенсії за віком з 12.02.2024 року страховий стаж ОСОБА_1 становить 38 років 2 місяці 4 дні (стаж враховано по 31.12.2023 року), розмір пенсії обчислено із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки. Після проведеного перерахунку розмір пенсії з 12.02.2024 року склав 3278,29 грн: 3246,07 грн - розмір пенсії за віком (8504,90 грн х 0,38167) 32,22 грн - доплата за понаднормовий стаж (за 03 роки). До страхового стажу не зараховано період роботи за трудовою книжкою колгоспника від 03.03.1985 року серії НОМЕР_1 з 09.02.1984 року по 25.10.1985 року у колгоспі Заповіт Леніна Павлоградського району Дніпропетровської області - у зв`язку з недолученням документів про трудову участь в громадському господарстві (підлягає уточненню довідкою). До заяви не долучено атестат про припинення виплати допомоги в органах соціального захисту населення.

Позивач, вважаючи неправомірною відмову відповідача у призначенні пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2021-2023 роки та незарахуванням певного періоду роботи до загального трудового стажу, звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі Закон № 1058- ІV).

Частиною 1 статті 5 Закону №1058-IV визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до п. 1.1 Порядку, заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).

Пенсійне забезпечення громадян в Україні здійснюється за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058 (далі Закон №1058).

Згідно статті 9 Закону № 1058 призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до статті 10 Закону № 1058 особі, яка має, одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - 31 рік.

Відповідно до статті 1 Закону України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю від 16.01.2000 року № 2109-III (далі Закон № 2109), особам з інвалідністю з дитинства, які мають одночасно право на державну соціальну допомогу відповідно до цього Закону та на пенсію, призначається за вибором осіб з інвалідністю з дитинства державна соціальна допомога відповідно до цього Закону або пенсія. При цьому якщо особа з інвалідністю з дитинства має право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника і державну соціальну допомогу відповідно до цього Закону, ці виплати призначаються одночасно.

Відповідно до статті 1 Закону № 2109 особа з інвалідністю з дитинства має право одночасно отримувати зазначені виплати (пенсію у зв`язку із втратою годувальника в органах Пенсійного фонду та державну соціальну допомогу в органах соціального захисту населення).

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи в колгоспі з 09.02.1984 року по 25.10.1985 року, у зв`язку з недолученням документів про трудову участь в громадському господарстві, суд зазначає наступне.

Згідно статті 24 Закону №1058 страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж, необхідний для призначення пенсії, обчислюється відповідно до вимог Закону №1058 за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 року № 1788 (далі - Закон № 1788) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як передбачено статтею 56 Закону № 1788 , при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з`їздом колгоспників 27.11.1969 року і затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969 року, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління. Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).

Відповідно до п. 5, 6 основних положень про порядок видачі трудових

книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та

затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року № 310 до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані: відомості про колгоспника, відомості про членство в колгоспі, відомості про роботу, відомості про трудову участь (прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання), відомості про нагородження та заохочення переведення на іншу роботу, припинення роботи. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.

Враховуючи, що обчислення стажу роботи селян має певні особливості, з огляду на те, що в багатьох із них праця сезонна, слід мати на увазі, що період праці в колективному господарстві після 1965 року зараховують до стажу залежно від виконання встановленого мінімуму трудової участі. Якщо, для прикладу, член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, то враховують тільки час його роботи за фактичною тривалістю.

Тобто для розрахунку стажу за період роботи в колгоспі необхідні дані про встановлений мінімум трудоднів та про кількість фактично відпрацьованих трудоднів.

Слід зазначити, що згідно трудової книжки серія НОМЕР_1 від 03.03.1985 року ОСОБА_1 працював електриком в колгоспі Заповіт Леніна з 09.02.1984 року по 25.10.1985 року.

Однак в трудовій книжці відсутні відомості про прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві та про виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві до страхового стажу не зараховано період з 09.02.1984 року по 25.10.1985 року в колгоспі Заповіт Леніна на посаді електрика.

Уточнюючу довідку про встановлену норму та вироблені вихододні та довідку про перейменування колгоспу позивач пенсійному органу не надав та до матеріалів справи не долучив.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність в матеріалах справи підтвердження виконання позивачем встановленого мінімуму трудоднів за спірний період роботи у колгоспі Заповіт Леніна на посаді електрика, суд не вбачає підстав для зарахування періоду роботи з 09.02.1984 року по 25.10.1985 року.

Щодо обчислення пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати по Україні за 2021 -2023 роки, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 25 Закону № 1058-IV коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою: Кс=См *Вс/100%*12, де:

Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1 %.

Відповідно до статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Пунктом 2.8 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України № 13-1 від 07 липня 2014 року) встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Відповідач свою позицію обґрунтовує тим, що позивачу вперше призначено пенсію у зв`язку із втратою годувальника як особі з інвалідністю з дитинства у 2011 році, а тому відсутні підстави для врахування показника середньої заробітної плати працівників зайнятих у галузях економіки України за 2021-2023 роки.

Суд зазначає, що з аналізу зазначених вище норм законодавства вбачається, що частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV. Однак, у випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом (Закон України «Про пенсійне забезпечення»), а тому має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком).

Наявними матеріалами справи підтверджується, що з 2011 року позивачу призначена пенсія у зв`язку із втратою годувальника як особі з інвалідністю з дитинства відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ. Водночас, для призначення пенсії за віком відповідно до вимог Закону №1058-IV позивач звернувся вперше 12.02.2024 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2021-2023 роки, починаючи з 12.02.2024 року.

Судом враховуються обґрунтування позовних вимог позивача, оскільки у випадку призначення особі пенсії у зв`язку із втратою годувальника як особі з інвалідністю з дитинства відповідно до Закону №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини 3 статті 45 Закону №1058-IV.

Та обставина, що позивач отримував пенсію у зв`язку із втратою годувальника як особі з інвалідністю з дитинства, яка обчислена відповідно до норм Закону №1058-IV, не впливає на те, що призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника як особі з інвалідністю з дитинства передбачено положеннями Закону №1788-ХІІ.

Отже, при зверненні особи, якій було призначено пенсію у зв`язку із втратою годувальника як особі з інвалідністю з дитинства у порядку Закону №1788-ХІІ, до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону №1058-IV, має місце саме призначення такого виду пенсії, а не переведення згідно з ч. 3 статті 45 Закону №1058-IV, а тому позиція відповідача є необґрунтованою.

Вказана позиція суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в постанові №876/5312/17 від 31 жовтня 2018 року.

Верховний Суд України у постанові від 9 червня 2015 року (справа № 21-550а15) та Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року (справа № К/9901/1071/17) висловили свою позицію стосовно того, що при переведенні з одного виду пенсії на інший показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.

Відтак, з урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що при призначенні позивачу у 2024 році пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» підлягає застосуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком згідно частини другої статті 40 цього Закону.

Щодо призначення позивачу пенсії за віком з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021 -2023 роки, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення, призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Водночас, з приводу позовних вимог зобов`язального характеру, які заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд зазначає про таке.

Як вже було вказано у цьому рішенні, за результатами автоматичного розподілу справ у електронній підсистемі за принципом екстериторіальності розгляд заяви позивача від 12.02.2024 року №947 було розподілено на відділ пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Тобто, розгляд заяви позивачки від 12.02.2024 року №947 та прийняття відповідного рішення здійснювалися саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Суд зазначає, що дії зобов`язального характеру, як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнані протиправними та (або) скасовані.

Відтак, у даній справі дії зобов`язального характеру можуть бути застосовані лише до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, як до органу, рішення якого визнається судом протиправним і скасовується.

Відтак, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.

З метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.02.2024 року №947 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням висновків суду в даній справі.

Відповідно достатті 72 Кодексу адміністративного судочинства Українидоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2статті 73 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною 2статті 19 Конституції Українита частиною 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у сумі 1211,20 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 605,60 грн.

Згідно частиною 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 9, 242-246, 250, 255, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 912150138619 від 20.02.2024 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначені пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення від 09.07.2003 року №1058-IV з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2021-2023 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (вул. Шевченка, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, код ЄДРПОУ 21782461) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 12.02.2024 року №947 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням висновків суду в даній справі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (вул. Шевченка, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, код ЄДРПОУ 21782461) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна