Рішення № 119620544, 03.06.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 рокуСправа №160/8033/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №8663-2955/Л-01/8-0400/24 від 09.02.2024р., зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26.03.2024р. (згідно відомостей Укрпошта) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача за №8663-2955/Л-01/8-0400/24 від 09.02.2024р. про відмову у перерахунку пенсії за віком позивачеві з урахуванням періоду роботи з 16.01.2003р. по 27.05.2004р., як пільгового;

- зобов`язати відповідача зарахувати період роботи позивача з 16.01.2003р. по 27.05.2004р., як пільговий, згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 23.02.1983р.;

- зобов`язати відповідача перерахувати призначену пенсію позивача, з урахуванням рішення суду.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 17.01.2024р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив, зокрема, здійснити перерахунок його пенсії відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням пільгового стажу по Списку №1 з 16.01.2003р. по 27.05.2004, на підставі доданих довідок та даних у пенсійній справі, до якої позивач додав у тому числі довідку КП «Дніпровський метрополітен» ДМР №25/24-952 від 21.12.2023р. Листом №8663-2955/Л-01/8-0400/24 від 09.02.2024р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, зокрема, про те, що до загального страхового стажу не зарахований період з 16.01.2003р. по 27.05.2004р. за списком №1 згідно із довідкою №25/24-952 від 21.12.2023р., виданої КП «Дніпровський метрополітен», оскільки посада «машиніст електропоїзду» не передбачена Списком №1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах». Позивач вважає таке рішення пенсійного органу протиправним та таким, що порушує його конституційні права на отримання відповідної пенсії, оскільки посада машиніста електропоїзду метрополітену, на якій працював позивач у спірний період передбачена Списком №1, в трудовій книжці містяться записи про підтвердження право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1, що підтверджуються також і додатково наданою пільговою довідкою. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на постанови Верховного Суду.

Ухвалою суду від 03.04.2024р. було відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача, зокрема, надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.36).

14.05.2024р. через систему «Електронний суд», на виконання вимог вказаної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що листом від 09.02.2024 № 8663-2955/Л-01/8-0400/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, зокрема, що до загального страхового стажу не зарахований період з 16.01.2003 по 27.05.2004 за Списком № 1 згідно із довідкою № 25/24-952 від 21.12.2023, виданої КП Дніпропетровський метрополітен, оскільки посада машиніст електропоїзду не передбачена Списком №1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, з огляду на викладене, підстави для зарахування спірного періоду до пільгового стажу відсутні. Розмір пенсії розраховано відповідно до норм чинного законодавства (а.с.92-94).

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 03.06.2024р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується наявними у справі доказами (а.с.45,46).

17.01.2024р. позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив, зокрема, здійснити перерахунок його пенсії відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням пільгового стажу по Списку №1 з 16.01.2003р. по 27.05.2004, на підставі доданих довідок та даних у пенсійній справі, до якої позивач додав у тому числі довідку КП «Дніпровський метрополітен» ДМР №25/24-952 від 21.12.2023р. (а.с.21-29).

Листом №8663-2955/Л-01/8-0400/24 від 09.02.2024р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, зокрема, про те, що до загального страхового стажу не зарахований період з 16.01.2003р. по 27.05.2004р. за списком №1 згідно із довідкою №25/24-952 від 21.12.2023р., виданої КП «Дніпровський метрополітен», оскільки посада «машиніст електропоїзду» не передбачена Списком №1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», що підтверджується змістом копії відповідного листа, наявної у справі (а.с.30-31).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з рішенням відповідача за №8663-2955/Л-01/8-0400/24 від 09.02.2024р. про відмову у перерахунку пенсії за віком позивачеві з урахуванням періоду роботи з 16.01.2003р. по 27.05.2004р., як пільгового, у зв`язку з чим позивач просить захистити його порушене право на належне пенсійне забезпечення шляхом визнання такого рішення протиправним, його скасування та зобов`язання відповідача зарахувати період роботи позивача з 16.01.2003р. по 27.05.2004р., як пільговий, згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 23.02.1983р.; перерахувати призначену пенсію позивача, з урахуванням рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058) встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Пунктом 3 "Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 383 від 18.11.2005р., передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

При цьому, згідно п.2 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005р. №383 Про затвердження порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу.

Відповідно до статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1, п.2, п.3 постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993р. Про затвердження Порядку підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що чоловіки мають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058 після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах, передбачених Списком №1, та за умови повного робочого дня на відповідних роботах, але не менше 80% робочого часу, при цьому, за відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників; працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

У разі відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, а у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується відповідними комісіями, створеними при Головних управління Пенсійного фонду України в областях, при цьому, територіальні управління Пенсійного фонду повинні надавати заявникам допомогу у зборі необхідних документів.

Для розрахунку пенсії пенсійний орган обчислює страховий стаж за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди, до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, при цьому, у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; на підставі показань свідків; даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідок, виписок із наказів, особових рахунків і відомостей на видачу заробітної плати, посвідчень, характеристик, письмових трудових договорів і угод з відмітками про їх виконання та інших документів, які містять відомості про періоди роботи.

Як вбачається з матеріалів справи, у спірний період з 16.01.2003р. по 27.05.2004р. позивач працював в КП "Дніпропетровський метрополітен" на посаді машиніста електропоїзду, яка була атестована за Списком №1, та виконував роботи з перевезення пасажирів на лініях метрополітену, що підтверджується копіями трудової книжки позивача та довідки КП «Дніпровський метрополітен» ДМР №25/24-952 від 21.12.2023р., наявними в матеріалах справи (а.с.13-20,63-65).

Вказаний період не було зараховано пенсійним органом до пільгового стажу по Списком №1 відповідно до ст.62 Закону України Про пенсійне забезпечення (на підставі записів у трудовій книжці), так як посада «машиніст електропоїзду» не передбачена Списком №1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», що підтверджується змістом копії листа пенсійного органу №8663-2955/Л-01/8-0400/24 від 09.02.2024р. (а.с.30-31).

Разом з тим, судом були досліджені положення Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. №36 та встановлено, що згідно розділу ХХІ Транспортні послуги підрозділу 1. Залізничний транспорт передбачена посада «машиністи електропоїздів (метрополітену)» - 21.1а.

А відповідно, викладені у листі №8663-2955/Л-01/8-0400/24 від 09.02.2024р. доводи пенсійного органу щодо того, що посада «машиніст електропоїзду» не передбачена Списком №1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» є неспроможними та безпідставними.

Окрім того, факт роботи позивача на пільгових умовах за спірний період підтверджується і Відомостями по спеціальному стажу Індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5), копія яких міститься в матеріалах справи (а.с.54-55,70-74, 86 зворот - 91).

Позивач, як громадянин України, за умови підтвердження страхового стажу та відомостей про отриманий дохід наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних (надуманих) підстав, що узгоджується із правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 28 серпня 2018 року у справі № 175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі № 242/65/17 та від 27 лютого 2019 року у справі № 423/3544/16-а.

Згідно ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що за приписами ч.1 ст.50 Закону №1058 суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Тобто, саме на підприємство, яке видає пільгові довідки, покладається відповідальність за зазначення у таких довідках недостовірних даних.

За викладених обставин та аналізуючи вищенаведені норми законодавства та надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що за умови наявності у пенсійного органу всіх вищенаведених документів, які підтверджують пільговий стаж роботи позивача за Списком №1 у спірний період, а також і встановлення судом того факту, що посада машиніста електропоїзду (робота з перевезення пасажирів на лініях метрополітену), яку займав позивач, відновиться до Списку №1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. №36 згідно розділу ХХІ Транспортні послуги підрозділу 1. Залізничний транспорт, відповідачами безпідставно та необґрунтовано не було зараховано до пільгового стажу роботи за Списком №1 вищенаведений спірний період роботи позивача та прийнято оспорювану відмову з порушенням вимог наведеного законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

У відповідності до ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність відмови відповідача, оформленої листом за №8663-2955/Л-01/8-0400/24 від 09.02.2024р., у перерахунку пенсії за віком позивачеві з урахуванням періоду роботи з 16.01.2003р. по 27.05.2004р., як пільгового, з урахуванням норм вищенаведеного законодавства, обставин встановлених судом та з урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка наведена вище та не спростована відповідачем жодними доказами.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність відмови відповідача, оформленої листом за №8663-2955/Л-01/8-0400/24 від 09.02.2024р., у перерахунку пенсії за віком позивачеві з урахуванням періоду роботи з 16.01.2003р. по 27.05.2004р., як пільгового, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовивши у зарахуванні спірного періоду роботи позивача до Списку №1, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, суд приходить до висновку, що своєю відмовою, оформленою листом за №8663-2955/Л-01/8-0400/24 від 09.02.2024р., у перерахунку пенсії за віком позивачеві з урахуванням періоду роботи з 16.01.2003р. по 27.05.2004р., як пільгового, відповідач порушив права позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такої відмови відповідача протиправною та її скасування, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у вказаній частині підлягають задоволенню, виходячи з повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст.9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також і підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача зарахувати позивачеві до пільгового стажу роботи за Списком №1 період роботи з 16.01.2003р. по 27.05.2004р., здійснити перерахунок та виплату перерахованої пенсії, починаючи з 01.02.2024р. з урахуванням раніше виплачених сум, враховуючи те, що судом встановлено протиправність відмови відповідача у зарахуванні такого стажу позивача до пільгового за Списком №1 та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі Чуйкіна проти України констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача зарахувати позивачеві до пільгового стажу роботи за Списком №1 період роботи з 16.01.2003р. по 27.05.2004р., здійснити перерахунок та виплату перерахованої пенсії, починаючи з 01.02.2024р. з урахуванням раніше виплачених сум, що є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

При цьому, вирішуючи питання щодо дати з якої необхідно здійснити перерахунок пенсії позивачеві, суд виходить з наступного.

Згідно ч.4 ст.45 Закону №1058 визначено, що перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки:

- у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа;

- у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

За викладеного, з урахуванням того, що із заявою про проведення перерахунку його пенсії позивач звернувся до пенсійного органу 17.01.2024р. (тобто після 15 числа), позивач має право на перерахунок його пенсії саме з 01.02.2024р.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно фіскального чека платіж №1305627047 від 23.03.2024р. у розмірі 1211,20 грн. (а.с.7,35).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №8663-2955/Л-01/8-0400/24 від 09.02.2024р., зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлену листом за №8663-2955/Л-01/8-0400/24 від 09.02.2024р., у перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням періоду роботи з 16.01.2003р. по 27.05.2004р., як пільгового.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до пільгового стажу роботи за Списком №1 період роботи з 16.01.2003р. по 27.05.2004р., здійснити перерахунок та виплату перерахованої пенсії, починаючи з 01.02.2024р. з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва