Рішення № 119620484, 10.06.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 рокуСправа №160/4963/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, відповідача-2: Новокадацького відділу у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

22.02.2024 року (направлено засобами поштового зв`язку 27.01.2024 року) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, відповідача-2: Новокадацького відділу у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, в якій позивач з урахуванням позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 27.02.2024 року просить суд:

- визнати бездіяльність Новокадацького відділу у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області у наданні адміністративних послуг документування ОСОБА_1 паспортом громадянина України протиправною;

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області та його територіальний підрозділ - Новокодацький відділ у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області видати довідку про реєстрацію громадянкою України для подальшого оформлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) паспорта громадянина України, прийнявши здачу виданого ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 21.02.2022 року тимчасового посвідчення громадянина України серії НОМЕР_2 одночасно з декларацією від 10.10.2023 року про відмову від іноземного громадянства Російської Федерації.

В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне. ОСОБА_1 перебуваючи на законних підставах в Україні з 2003 року з реєстрацією місця проживання постійно з 13.08.2013 року, за фактом свого народження 1971 року у місті Ігрень Дніпропетровської області Української PCP на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України № 2235-ІІІ від 18.01.2001 «Про громадянство України» згідно прийнятому органом міграційної служби рішенню № 1216-000020288 набула за територіальним походженням громадянство України з 27.01.2022 року, про що 07.02.2022 року видана довідка про реєстрацію № 1216-000006110. 10.10.2023 року позивач, ОСОБА_1 , за місцем свого проживання в Україні звернулася до співвідповідача, Новокодацького відділу у м. Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, за здачею свого тимчасового посвідчення громадянина України одночасно з декларацією про відмову від іноземного громадянства, поданою відповідно до ч. 5 ст. 8 вказаного Закону № 2235-ІІІ через неможливість отримати документ про припинення попереднього іноземного громадянства з незалежних від неї причин. Однак, у відповідь співвідповідач заяву-анкету із застосуванням засобів відомчої інформаційної системи ДМС для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру формувати не став, подані позивачем документи для реєстрації такої заяви не прийняв, не перевіряючи їх повноту, та всупереч ч. 10 ст. 28 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», тобто протиправно, ані довідки про реєстрацію ОСОБА_1 , громадянкою України для подальшого оформлення паспорта громадянина України, ані самого такого паспорта не видав по теперішній час поза розумним строком. У своєму листі від 12.12.2023 року за № 1216-1501/1216-23 співвідповідач визнав факт звернення позивача за оформленням паспорта громадянина України, але став виправдовувати свою бездіяльність у наданні адміністративних послуг мотивами неповноти, неясності та відсутності законодавства, яке б врегулювало б спірні відносини множинного громадянства в умовах воєнного стану, що на засадах верховенства права згідно ст. 6 КАС України підлягає розгляду та вирішенню по суду в адміністративній справі за цим позовом. Позивач вважає таке ухилення від своєчасного оформлення їй паспорта громадянина України внаслідок необґрунтованої відмови в умовах воєнного стану прийняти декларацію про відмову від іноземного громадянства держави-агресора протиправною бездіяльністю через дискримінацію за ознакою попереднього громадянства з упередженим порушенням необхідного балансу інтересів всупереч взятим Україною її міжнародно-правовим зобов`язанням, на підставі чого недобросовісне втручання у повагу до мого приватного життя підлягає оскарженню згідно ст. 5 КАС України. Так, будучи громадянкою Росії, на підставі наданого їй дозволу органу міграційної служби від 25.12.2012 року за № с.17 на імміграцію в Україну на постійне проживання ОСОБА_1 , відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» на правах особи, яка має право на набуття громадянства України за територіальним походженням, 25.07.2013 року отримала посвідку на постійне проживання в Україні, видану органом № 1201 у формі книжечки серії НОМЕР_3 , яку своєчасно обміняла 13.03.2020 року на посвідку у формі ID-картки № НОМЕР_4 строком дії до 13.03.2030 року. Після видачі позивачу 21.02.2022 року відповідачем, в якості органу № 1201, тимчасового посвідчення громадянина України серії НОМЕР_2 строком дії до 27.01.2024 року на час виконання зобов`язання припинити громадянство Російської Федерації внаслідок військової агресії останньої на підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року з 05 години 30 хвилин того ж дня на всій території України введений воєнний стан, неодноразово продовжений, востаннє до 14.02.2024 року. Загальновідомо про вручення Міністерству закордонних справ України 23.02.2022 року ноти російської сторони про евакуацію того ж дня персоналу посольства та консульських установ Російської Федерації на території України з розривом Україною наступного дня, 24 лютого, дипломатичних відносин воюючих держав без розриву консульських відносин відповідно до ст. 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року, у зв`язку з чим на виконання взятих на себе зобов`язань припинити іноземне громадянство держави-агресора до консульських установ останньої у Прибалтійських країнах позивач звернулася засобами електронної пошти, не маючи реальної можливості з метою особистої явки виїхати з України та повернутися за виданим тимчасовим посвідченням громадянина України, що підтвердив МЗС України в електронному листі від 01.08.2023 року за № 71/19-536-89943. Тож, 11.04.2023 року на своє звернення позивач отримала відповідь, серед іншого, консульського відділу Посольства Росії в Естонії про передбачену законодавством держави-агресора можливість виходу з її громадянства за умови особистої явки для подачі документів тільки за місцем постійного проживання заявника. Іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство, може засвідчити свою відмову від такого громадянства іншої держави за визначенням чинних абзаців 13, 16 статті 1 зазначеного Закону № 2235-ІІІ від 18.01.2001 у декларації про відмову від іноземного громадянства, якщо існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства, до яких віднесене не тільки недотримання строків його видачі за прийнятим від особи клопотанням про це, а, в тому числі, і нездійснення іноземною державою передбаченої у її законодавстві процедури припинення її громадянства за ініціативою особи, коли в останньої відсутня, зокрема, фактична можливість подати уповноваженим органам іноземної держави відповідне клопотання для виходу з її громадянства. Тому, 10.10.2023 року ОСОБА_1 , підписала декларацію про відмову від іноземного громадянства Росії, не маючи в умовах воєнного стану з незалежних від себе причин ні особисто, ні за посередництва органів державної влади України чи будь-яких держав-покровительок, можливості скористатися процедурою припинення громадянства держави-агресора, яка в умовах ведення неоголошеної війни фактично не здійснює такої процедури для заявників з постійним місцем проживання в Україні у жоден можливий спосіб прийняття відповідних клопотань. З цим, по суті, погодився співвідповідач, який у своєму листі № 1216-1501/1216-23 поставив тлумачення «нездійснення процедури притінення іноземного громадянства» за національним законодавством в залежність від віднесення до цього суспільного явища в іноземному законодавстві ворожої держави-супротивниці відсутності консульського прийому останньою такого роду клопотань, який, власне, припинений на час війни, стан якої Росією не визнається під страхом кримінального переслідування всякого за протилежне. Відповідно, переслідуючи своєю метою отримання адміністративних послуг з оформлення паспорта громадянина України, на виконання ч. 10 ст. 28 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» позивач того ж дня, 10.10.2023 року, прибула особисто до співвідповідача для здачі тимчасового посвідчення громадянина України одночасно з декларацією про відмову від іноземного громадянства, маючи при собі також необхідні для цього документи, а саме: довідку про РНОКПП, витяг про реєстрацію місця проживання в Україні, свідоцтво про народження, нотаріально посвідчений переклад державною мовою російського паспорта і свідоцтва про народження дочки, переклад державною мовою електронного листування з консульською установою держави-агресора у Прибалтиці і лист МЗС України. Однак, працівник співвідповідача, як територіального підрозділу ДМС, повноту поданих позивачем документів і відповідність їх оформлення вимогам законодавства перевіряти упереджено не став, слідуючи суто установками політичного керівництва ДМС України про неможливість прийняття подібних декларацій від натуралізованих іноземців з множинним громадянством держави-агресора, бо для них має прийматися спеціальне законодавство з врегулювання строку виконання їх зобов`язання припинити попереднє громадянство з урахуванням часу воєнного стану. Громадянство Росії стало визнаватися за ОСОБА_1 , як громадянкою Союзу PCP за паспортом серії НОМЕР_5 від 17.06.1988 року, без будь-якої добровільної дії з свого боку в адміністративному порядку обміну посвідчення її особи на паспорт нового зразка за принципом постійного місця проживання на час державонаступництва внаслідок переходу у 1990-91 рр. до Російської Федерації суверенітету над Приморським краєм, на території якого позивач на той час постійно мешкала, оскільки її батьки, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , етнічні українці, здобувши повну вищу технічну освіту, вимушені були переїхати з України у 1971 році у м. Владивосток на виконання обов`язкового для батька державного розподілу на роботу на Далекому Сході в дусі політики асиміляції, що проводилася на той час тоталітарним режимом КПРС. Власне, батьки одружилися у 1967 році, будучи студентами нині Дніпровського національного університету ім. О. Гончара, а позивачем мати завагітніла на останньому курсі навчання батька, і після зарахування його молодим спеціалістом на завод «Електродеталь» у м. Владивостоці з перейменуванням у 1972 році на завод «Ізумруд» мати була прийнята на роботу у 1973 році на одному з батьком підприємстві, що вбачається з копій трудових книжок батьків, свідоцтва про їх одруження в сукупності з архівними довідками. В свою чергу, позивач мусила дотримуватися адміністративного порядку обміну паспортів у зв`язку з оформленням у 1994 році паспорта для виїзду за кордон з комерційною метою за оформленими візами США. Позивач перед поверненням у січні 2013 року вже на постійне проживання в Україну продала належну собі на праві власності на квартиру на АДРЕСА_1 , знявшись у лютому 2011 року за даними адресного листка вибуття з реєстраційного обліку. З квітня 2002 року позивач вела індивідуальне підприємництво в якості комівояжера («челнока») і в 2010 році мусила стати на облік у податковому органі за місцем знаходження своєї згодом проданої квартири, оскільки за попереднім місцем постійного проживання у АДРЕСА_2 , проведене передпродажне зняття з реєстрації сім`ї Єфименків у серпні 2007 року за даними адресних листків вибуття всіх нас до України. За офіційним повідомленням податкових органів іноземної держави (повідомлення та листи записів реєстру у додатку) позивач у зв`язку з прийнятим рішенням про припинення своєї діяльності знята з обліку індивідуальних підприємців 24.12.2019 року, а до того на час ведення цієї діяльності після розпродажу всього нерухомого майна своєї сім`ї стала у вересні 2013 року на реєстраційний облік у м. Владивостоці у знайомих приятелів на АДРЕСА_3 . Тим самим, з урахуванням фактичних обставин спланованої репатріації, в яких свідомо опинилася позивач, возз`єднуючись з родиною, поступово завершивши всі свої майнові, фіскальні та інші справи за місцем свого колишнього звичайного мешкання у Приморському краю, відповідно до ст. 5 Гаазької конвенції 1930 року позивач в очах будь-якої третьої держави позбулася всіляких тісних зав`язків з терористичною Росією в процесі своєї місцевої інтеграції в Україні. Отже, проявляючи упередженість до необхідності формування заяви-анкети на оформлення паспорта громадянина України, працівник територіального підрозділу ГУ ДМС України у Дніпропетровській області нерозсудливо вимагав у позивача здобути дозвіл воюючої ворожої держави-супротивниці на відмову від її громадянства, висунувши завідомо нездійсненну для позивача умову документального підтвердження, що процедура оформлення припинення громадянства Росії не здійснюється, за відсутності у Законі України «Про громадянство України» за правилами обов`язкових для України міжнародних договорів жодної передбаченої ними потреби для заявника подавати будь-який документ такого роду, окрім як, власне, декларацію, через що позивачу довідка про реєстрацію громадянином України для подальшого оформлення паспорта громадянина України своєчасно видана не була за відсутності законних підстав для відмови в цьому, чим відповідачі необґрунтовано допустили оскаржувану бездіяльність, яка не відповідає вимогам також п.п. 1, 3, 6, 10 ч. 2 ст. 2 КАС України, протиправно не враховуючи всіх фактичних обставин припинення за місцем звичайного і переважного проживання позивача в умовах воєнного стану консульського прийому документів в Україні уповноваженими особами держави-агресора, з якою ще до її збройної агресії втрачені позивачем тісні зв`язки, що має значення для здачі тимчасового посвідчення громадянина України одночасно з подачею декларації про відмову від іноземного громадянства. По виходу на пенсію у серпні 2002 року матері позивача, ОСОБА_4 (у дівоцтві ОСОБА_5 ), останні вирішили повернутися в Україну всією родиною і в 2003 році переїхали до м. Дніпра, де у листопаді ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_2 . На час здобуття позивачем вищої освіти до 2005 року і завершення потім всіх майнових та адміністративних справ сім`ї у Приморському краю дочка позивача, ОСОБА_6 , залишилася проживати у своєї баби, матері позивача, та набула громадянство України з видачею їй паспорта у червні 2014 року. За характером джерел своїх доходів і родом трудової діяльності комівояжера до надання позивачу дозволу на імміграцію остання мала переважно мешкати на Далекому Сході у Приморському краю, навідуючи мати і дочку до півроку у м. Дніпрі, що з часом став звичайним для позивача місцем проживання після 2013 року, а з погіршенням у 2019 році здоров`я матері, яка стала потребувати постійного догляду, позивач остаточно припинила свою діяльність індивідуального підприємця на Далекому Сході і розірвала всі зв`язки з терористичною Росією, відшукавши в Україні законні джерела доходів для існування з працевлаштуванням. Співвідповідач, не зважаючи на висловлене позивачем бажання, у письмовому вигляді відмову в прийнятті документів із зазначенням підстав такої відмови не надав, усно проінформувавши позивача про свої переконання, що позивач не має права здавати тимчасове посвідчення громадянина України одночасно з декларацією про відмову від іноземного громадянства, без вжиття відповідачами за даних обставин всіх можливих та необхідних заходів для всебічного аналізу причин оформлення такої декларації, тобто недобросовісно, у зв`язку з чим позивач залишила окрему письмову заяву, на яку отримала відповідь в порядку розгляду звернень громадян листом № 1216-1501/1216-23. Раніше, як встановлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2023 року у № 160/8536/23, відповідач протиправно скасовував дозвіл на імміграцію позивача і посвідку на постійне проживання в Україні у формі ID-картки № НОМЕР_4 від 13.03.2020 року з покладенням на ОСОБА_1 , обов`язку у березні 2023 року виїхати з України, і це незважаючи на набуття нею за час постійного останні десять років проживання в Україні її громадянства у відповідності до мети отриманого поза квотою дозволу на імміграцію, а також на характер й особливості підстав набуття громадянства. У скасованому по суду рішенні відповідач виказує своє ставлення до позивача виключно як до іноземної громадянки воюючої держави-супротивниці з явним порушенням статті 3 Гаазької конвенції, що регулює деякі питання, пов`язані з колізією законів про громадянство, від 12 квітня 1930 року і статті 2 Закону України «Про громадянство України». При цьому, збереження позивачем набутого за територіальним походженням громадянства України відповідно до ст. 21 Закону України № 2235-ІІІ від 18.01.2001 пов`язане із скасувальною обставиною припинення (втрати чи виходу з) громадянства Росії до 27.01.2024 року, внаслідок чого для позивача бездіяльність відповідачів з наданням адміністративних послуг набуває значення несприятливих наслідків не лише ризику позбавлення дипломатичного захисту України, а й втрати її громадянства і документа, який посвідчує особу позивача, внаслідок попереднього протиправного вилучення для знищення посвідки на постійне проживання у формі ID-картки.

10.04.2024 року від Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В мотивування своєї правої позиції відповідач зазначив наступне. 02.11.2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Ігрень, Дніпропетровської області, Україна, звернулася до Новокодацького районного відділу Голодного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням. Відповідно до частини 5 статті 8 Закону № 2235-ІІІ (в редакції від 16.07.2021, чинній на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про набуття громадянства), іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства. Так, 02.11.2021 року ОСОБА_1 подано зобов`язання припинити іноземне громадянство, а саме громадянство російської федерації, протягом двох років з моменту набуття громадянства України і подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України документ про припинення громадянства російської федерації, виданий уповноваженим на те органом цієї держави. Згідно до частини 7 статті 8 Закону № 2235-ІІІ (в редакції від 16.07.2021, чинній на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про набуття громадянства), датою набуття громадянства України у випадках, передбачених цією статтею, є дата реєстрації набуття особою громадянства України. За наслідками проведених перевірок, 27.01.2022 року ГУ ДМС в Дніпропетровській області прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 . Згідно до абзацу 1 пункту 117 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, у разі прийняття щодо особи рішення про встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України або оформлення набуття громадянства України територіальний орган Державної міграційної служби України, дипломатичне представництво чи консульська установа України за місцем її проживання реєструють особу громадянином України. Відповідно до абзацу 4 пункту 117 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, такій особі видається довідка про реєстрацію особи громадянином України, яка подається нею для одержання документів, що підтверджують громадянство України. 07.02.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , видано довідку № 1216-000006110 про реєстрацію особи громадянином України, на підставі частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України». Головним управлінням ДМС у Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлено тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_2 , терміном дії до 27.01.2024. Положеннями пунктів 2, 3 Правил оформлення і видачі тимчасового посвідчення громадянина України передбачено, що тимчасове посвідчення видається особам, які досягли шістнадцятирічного віку, набули громадянства України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство протягом двох років з моменту набуття громадянства України. Тимчасове посвідчення видається на строк до 2 років. 10.10.2023 року ОСОБА_1 звернулася із зверненням за вх. №Є-84/6/1216-23 до Новокодацького відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області в якій зазначила про свій намір оформити паспорт громадянина України та подала задля цього, зокрема, документ в довільній формі невстановленого зразка під назвою «Декларація про відмову від іноземного громадянства». Долучений ОСОБА_1 до звернення документ під назвою «декларація про відмову від іноземного громадянства» не відповідав формі, яка визначена в додатку № 45, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 16.08.2012 року №715. Тож, 12.10.2023 року Новокодацьким відділом у місті Дніпрі Головного управління ДМС у Дніпропетровській області розглянуто звернення ОСОБА_1 від 10.10.2023 року та надано відповідь за вихідним №1216-1501/1216-23 в якій вказано на відсутність підстав для подання декларації. Відповідно до частини 5 статті 8 Закону № 2235-ІІІ (в редакції від 16.07.2021, чинній на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про набуття громадянства), іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства. Згідно до абзацу 16 статті 1 Закону № 2235-ІІІ, декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав. Визначення поняття декларації про відмову від іноземного громадянства базується на презумпції рівності суб`єктів правового зв`язку громадянство: особа має таке ж право на припинення цього зв`язку як і держава. За своїм правовим змістом декларація є односторонньою дією з боку особи і не залежить від рішення держави її громадянства (підданства) щодо припинення громадянства. Так, подавати декларацію про відмову від іноземного громадянства мають лише ті іноземці, які зобов`язалися припинити іноземне громадянство. Форма декларації про відмову віл іноземного громадянства (форма 45) затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ від 16.08.2012 року № 715 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 7 вересня 2012 р. за № 1549/21861 «Про затвердження зразків документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку». Відповідно до абзацу 13 статті 1 Закону № 2235-111, незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури. Даний перелік підстав є вичерпним, отже інші обставини не можуть розглядатись як такі, що унеможливлюють подання документа про припинення іноземного громадянства. Тобто, подання декларації про відмову від іноземного громадянства і взаємопов`язано з наявністю незалежних від особи причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства: декларація подається лише в тих випадках, коли існують такі причини. Таким чином, законодавцем чітко визначено, що саме є незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства та чітко вказано, що особа має вчинити дії щодо виходу з громадянства, а саме звернутись до відповідного органу з клопотанням. Отже, законодавством про громадянство російської федерації передбачено процедуру оформлення виходу з громадянства російської федерації. Так, громадяни російської федерації не мають підстав для подання декларації про відмову від іноземного громадянства. Водночас, доказів того, що з дати реєстрації ОСОБА_1 громадянкою України, тобто з 07.02.2022 року і до 10.10.2023 року включно, уповноважені органи держави громадянства (російської федерації) прийняли від неї клопотання про припинення громадянства (підданства), позивачем не було подано. Нездійснення процедури припинення громадянства, з одного боку, та нездійснення консульського прийому на певній території, як про це зазначає позивач в своїй позовній заяві, з іншого боку, на думку відповідача не є тотожними поняттями. Нездійснення процедури припинення громадянства має бути врегульовано відповідним законодавством зазначеної держави. На даний час відсутні відомості про те, що процедура відмови від громадянства російської федерації, яка має бути врегульована відповідним законодавством саме зазначеної держави, є скасованою або не здійснюється. посилання позивача стосовно того, що законодавством російської федерації передбачено можливість виходу з її громадянства за умови особистої явки для подачі документів тільки за місцем постійного проживання заявника ставляться під сумнів з огляду на наступне. До того ж, посольствами російської федерації видаються довідки про припинення громадянства російської федерації та як наслідок здійснюється процедура виходу з громадянства. Довідка про реєстрацію громадянином України, яка була видана ОСОБА_1 07.02.2022 року є підставою для оформлення документа, що підтверджує громадянство України, а саме тимчасового посвідчення громадянина України. Таким чином, позовна вимога щодо визнання бездіяльності Новокодацького відділу у м. Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області у наданні адміністративних послуг документування ОСОБА_1 паспортом громадянина України протиправною є передчасною, оскільки ОСОБА_1 не видавалась довідка про реєстрацію особи громадянином України саме для подальшого оформлення паспорта громадянина України. В свою чергу, позовна вимога позивача щодо зобов`язання ГУ ДМС у Дніпропетровській області і його територіального підрозділу видати довідку про реєстрацію громадянкою України для подальшого оформлення ОСОБА_1 паспорта громадянина України, прийнявши здачу виданого ОСОБА_1 21 лютого 2022 року тимчасового посвідчення громадянина України серії НОМЕР_2 одночасно з декларацією від 10 жовтня 2023 року про відмову від іноземного громадянства російської федерації також не підлягає задоволенню. Відповідно до пункту 16 Правил оформлення і видачі тимчасового посвідчення громадянина України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1111, тимчасове посвідчення здається до відповідного підрозділу ДМС чи дипломатичного представництва або консульської установи України в іншій державі одночасно з документом, що підтверджує припинення особою іноземного громадянства, або з декларацією про відмову від іноземного громадянства, а заявнику видається паспорт громадянина України. При цьому, по-перше: ОСОБА_1 не надано документу який би підтверджував припинення нею іноземного громадянства, тобто про припинення громадянства російської федерації. По-друге: поданий 10.10.2023 до Новокодацького відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС в Дніпропетровській області ОСОБА_1 документ під назвою «декларація про відмову від іноземного громадянства» взагалі не відповідає формі, яка визначена в додатку № 45, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 16.08.2012 №715. Аналогічна норма закріплена в частині 10 статті 28 вищезазначеного Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» згідно до якої тимчасове посвідчення громадянина України здається розпоряднику Реєстру за місцем проживання заявника в Україні, а в разі постійного проживання заявника за кордоном - ЗДУ одночасно з документом, що підтверджує припинення особою іноземного громадянства, або з декларацією про відмову від іноземного громадянства, а заявнику видається довідка про реєстрацію особи громадянином України для подальшого оформлення паспорта громадянина України. Враховуючи відсутність можливості у ОСОБА_1 здати тимчасове посвідчення до відповідного територіального підрозділу ДМС, внаслідок вище перелічених підстав, а саме через те, що: по-перше: ОСОБА_1 не надано документу який би підтверджував припинення нею іноземного громадянства, тобто про припинення громадянства російської федерації; по-друге: поданий 10.10.2023 до Новокодацького відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС в Дніпропетровській області ОСОБА_1 документ під назвою «декларація про відмову від іноземного громадянства взагалі не відповідає формі, яка визначена в додатку № 45, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 16.08.2012 №715, у ГУ ДМС відсутні підстави для видачі ОСОБА_1 довідки про реєстрацію особи громадянином України, яка слугуватиме підставою для оформлення паспорта громадянина України. Відповідач-1 зауважує, що позивачем доказів звернення до відповідача-2 територіального підрозділу, із декларацією зразка, затвердженого наказом МВС України №715 від 16.08.2012 року, суду не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні. Крім того, враховуючи положення Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 у правовідносинах з питань громадянства України територіальні підрозділи Державної міграційної служби України та територіальні органи Державної міграційної служби України виділені як окремі суб`єкти які в свою чергу наділені власними правами та обов`язками з питань оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України тощо. Так положеннями абзацу 1 пункту 119 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень передбачено, що особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон. Відповідно до положень абзацу 1 пункту 120 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, особам, які проживають в Україні і стосовно яких прийнято рішення про встановлення їх належності до громадянства України відповідно до пунктів 1 - 3 частини першої статті 3 Закону, територіальні підрозділи Державної міграційної служби України видають відповідні документи, які підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України. Проте враховуючи відсутність можливості у ОСОБА_1 здати тимчасове посвідчення до відповідного територіального підрозділу ДМС, внаслідок перелічених означених підстав, у неї відповідно відсутні і підстави для отримання довідки про реєстрацію особи громадянином України для подальшого оформлення паспорта громадянина України. Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 заявлені до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області взагалі є передчасними.

Відповідач-2: Новокадацький відділ у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, у встановлений судом строк, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, причини неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомив.

22.04.2024 року від представника позивача ОСОБА_7 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представником було зазначено, що відповідач-1 не подав будь - якого доказу на спростування зазначених в позовній заяві обставин. Отже висновки, зазначені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2024 року, зазначена вище справа була розподілена та 23.02.2024 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено повністю.

Не погодившись з ухвалою суду від 27.02.2024 року позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову та прийняти нове судове рішення, яким заяву задовольнити.

За наслідками розгляду даної апеляційної скарги, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.05.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 року залишено без змін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2024 року означено позовну заяву було залишено без руху та надано було позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: уточненого адміністративного позову із копією для вручення відповідачу з зазначенням: уточненням змісту позовних вимог із зазначенням відповідачем суб`єкта владних повноважень, у відповідності до вимог ст. 160 КАС України з максимально чітко і зрозуміло сформованими позовними вимогами виходячи із приписів ст. 5 КАС України.

У встановлений ухвалою суду від 27.02.2024 року строк позивач усунула недоліки адміністративного позову.

01.04.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду. Зобов`язано Новокодацький відділ у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області та Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області подати до суду у строк до 25.04.2024 року: засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України копії усіх письмових доказів, яку слугували підставою про відмову у прийнятті ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства від російської федерації; письмові та вмотивовані пояснення щодо відмови у прийнятті ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства від російської федерації.

12.04.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду У задоволенні клопотання представника Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області Рибак Катерини Олегівни про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

В період з 27.05.2024 року по 09.06.2024 року суддя Прудник С.В. перебував у щорічній основній відпустці.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи в Україні з 2003 року з реєстрацією місця проживання постійно з 13.08.2013 року, за фактом свого народження 1971 року у місті Ігрень Дніпропетровської області Української PCP на підставі ч. 1 ст. 8 Закону України № 2235-ІІІ від 18.01.2001 «Про громадянство України» згідно прийнятому органом міграційної служби рішенню № 1216-000020288 набула за територіальним походженням громадянство України з 27.01.2022 року, про що 07.02.2022 року видана довідка про реєстрацію № 1216-000006110.

Так, будучи громадянкою Росії, на підставі наданого відповідачем-1 дозволу позивачу від 25.12.2012 року за № с.17 на імміграцію в Україну на постійне проживання, ОСОБА_1 відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» на правах особи, яка має право на набуття громадянства України за територіальним походженням, 25.07.2013 року отримала посвідку на постійне проживання в Україні, видану органом № 1201 у формі книжечки серії НОМЕР_3 , яку своєчасно обміняла 13.03.2020 року на посвідку у формі ID-картки № НОМЕР_4 строком дії до 13.03.2030 року.

06.03.2020 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ДМС України в Дніпропетровській з заявою про обмін посвідки на постійне проживання у зв`язку з досягненням 45-річного віку та була документована посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_4 від 13.03.2020 року строком дії до 13 березня 2030 року.

02.11.2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Ігрень, Дніпропетровської області, Україна, звернулася до Новокодацького районного відділу Голодного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням.

Також, 02.11.2021 року ОСОБА_1 подано зобов`язання припинити іноземне громадянство, а саме громадянство російської федерації, протягом двох років з моменту набуття громадянства України і подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України документ про припинення громадянства російської федерації, виданий уповноваженим на те органом цієї держави.

07.02.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , видано довідку № 1216-000006110 про реєстрацію особи громадянином України, на підставі частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України». Головним управлінням ДМС в Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлено тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_2 , терміном дії до 27.01.2024 року.

22.03.2023 року відповідачем-1 складено висновок про скасування дозволу на міграцію в Україну, у якому вказав, що оскільки ОСОБА_1 набула громадянство України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року. Відповідно до законодавства України зазначена особа є громадянином України з 27.01.2022, тому підлягає скасуванню дозвіл на імміграцію ОСОБА_1 наданий ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, відповідно до пункту 6 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію». А також, відповідно до підпункту 1 пункту 64, підпункту 4 пункту 72 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321 (далі - Порядок оформлення), посвідка на постійне проживання скасовується у разі скасування дозволу на імміграцію відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію», а також вилучається, визнається недійсною та знищується.

22.03.2023 року Головним управлінням ДМС України в Дніпропетровській області було прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну, видане ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі пункту 6 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію», а також видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання в Україні № НОМЕР_4 від 13.03.2020.

Рішенням Головного управлінням ДМС України в Дніпропетровській області від 22.03.2023 року скасовано посвідку на постійне проживання на підставі підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання № 321.

Позивач, вважаючи рішення Головного управлінням ДМС України у Дніпропетровській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну протиправним, звернулась до суду з метою його скасування.

За реплікацією «Діловодство спеціалізованого суду» установлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2023 року у справі №160/8536/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування рішення задоволено.

Визнано протиправним і скасовано повністю рішення заступника начальника Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 22 березня 2023 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 та про скасування посвідки на постійне проживання в Україні № 900033427 від 13 березня 2020 року.

Стягнуто з Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (вул. В. Липинського, 7, м. Дніпро, 49000, ЄДРПОУ 37806243) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 1073, 60 грн.

Судом установлено, що у зв`язку із наміром отримати громадянство України за народженням та проживанням в Україні, 11.04.2023 року позивач засобами електронного зв`язку звернулася із заявою до Консульського відділу Посольства Росії в Естонії ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) із проханням про надання їй дозволу про вихід із громадянства Російської Федерації у спрощеному порядку із наданням необхідного пакету документів.

До означеної заяви позивачем було долучено оригінали та копії: закордонний паспорт, свідоцтво про народження тощо, довідка про відсутність заборгованості зі сплати податків, довідка про відсутність реєстрації на території Росії, атестат із додатком, диплом, тимчасове посвідчення громадянина України; нотаріальні копії з переказом: посвідка на проживання, довідка про деклароване місце проживання (оригінал з нотаріальним переказом), Декрет про громадянство тощо.

Листом від 11.04.2023 року Консульським відділом Посольства Росії в Естонії на електронну адресу позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) повідомлено про те, що відповідно до закону про громадянство Російської Федерації, вихід з громадянства здійснюється тільки за місцем постійного проживання заявника. Якщо у заявника є постійне проживання в Естонії, то слід записатися на сайті в будь-який зручний час для заявника.

Позивач не маючи реальної можливості з метою особистої явки виїхати з України та повернутися за виданим тимчасовим посвідченням громадянина України, 10.07.2023 року звернулася засобами електронної пошти до Міністерства закордонних справ України та до Державної міграційної служби України.

Листом від 21.07.2023 року №Є-6436-23/6.4/2943-23 Державної міграційною службою України на звернення позивача від 10.07.2023 року повідомлено наступне. Згідно Конституції України та Законом України «Про громадянство України» (далі - Закон) в Україні існує єдине громадянство. Умови та порядок набуття та припинення громадянства України громадянства України регламентуються Законом та Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», яким затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок). Під час подання документів для набуття громадянства України іноземець разом з усіма необхідними документами подає зобов`язання протягом двох років з моменту набуття громадянства України припинити іноземне громадянство. Відповідно до абзацу дванадцятого статті 1 Закону зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України. Таким чином, саме на особу покладається обов`язок припинити іноземне громадянство та подати документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України. 27.01.2022 згідно рішення ГУДМС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 оформлено набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини першої статті 8 Закону та видано довідку про реєстрацію особи громадянином України, на підставі якої останній оформлено тимчасове посвідчення громадянина України терміном дії до 27.01.2024, тобто до 27.01.2024 ОСОБА_1 повинна подати до ГУДМС у Дніпропетровській області документ про припинення громадянства російської федерації. Разом з цим, статтею 1 Закону визначено правові підстави, за наявності яких особа може подати декларацію про відмову від іноземного громадянства. Декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав. Незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури. За наявності вищевказаних причин відповідно до статті 1 Закону особа, яка набула громадянство України, може подати декларацію про відмову від іноземного громадянства. Отже, ОСОБА_1 виконати подане нею зобов`язання припинити іноземне громадянство протягом двох років з моменту набуття громадянства України. Водночас інформовано, що наразі ДМС вживаються заходи щодо внесення змін до законодавства України про громадянство стосовно пролонгації строку виконання зобов`язання припинити іноземне громадянство для громадян російської федерації.

Листом Міністерства закордонних справ України від 01.08.2023 року №71/19-536-89943 на звернення позивача від 10.07.2023 року, останній повідомлено наступне. Міністерство закордонних справ України діє виключно у спосіб та відповідно до чинного законодавства України. Відповідно до положення «Про Міністерство закордонних справ України», затвердженого постановою КМУ № 28 від 30.03.2016, МЗС є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері зовнішніх зносин, здійснює захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб України за кордоном. Перелік повноважень МЗС та закордонних дипломатичних установ України з питань громадянства визначений статтею 25 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року (далі - Закон) і стосується осіб, які відповідно до чинного законодавства України є такими, що постійно проживають за кордоном. Центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, є Державна міграційна служба України (далі - ДМС). Оскільки клопотання про набуття громадянства України розглядалося ДМС України, територіальний підрозділ якої зареєстрував ОСОБА_1 громадянином України, вирішення питання щодо завершення процедури набуття громадянства України не належить до компетенції зовнішньополітичного відомства України. Для завершення процедури набуття громадянства України особа повинна подати до територіального органу Державної міграційної служби України, який прийняв рішення про набуття громадянства України, оригінал документу про припинення іноземного громадянства, та завершити процедуру набуття громадянства України відповідно до діючого порядку. Водночас повідомлено, що визначення поняття «незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства» міститься в абзаці 13 статті 1 Закону України «Про громадянство України». Інформовано також, що згідно з рішенням Президента України, Україна розірвала дипломатичних відносин з росією без розриву консульських відносин, відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року, 24 лютого 2022 року. 23 лютого 2022 року Міністерство закордонних справ України отримало ноту російської сторони про евакуацію цього ж дня персоналу свого посольства та консульських установ рф на території України у зв`язку з ухваленням відповідного рішення керівництвом російської федерації. Наголошено також, що відповідно до Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» тимчасове посвідчення громадянина України не відноситься до документів, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну.

10.10.2023 року ОСОБА_1 , підписала декларацію про відмову від іноземного громадянства Росії, не маючи в умовах воєнного стану з незалежних від себе причин ні особисто, ні за посередництва органів державної влади України чи будь-яких держав-покровительок, можливості скористатися процедурою припинення громадянства держави-агресора, яка в умовах ведення неоголошеної війни фактично не здійснює такої процедури для заявників з постійним місцем проживання в Україні у жоден можливий спосіб прийняття відповідних клопотань. неодноразово продовжений, востаннє до 14.02.2024 року.

Так, як убачається із матеріалів справи, 10.10.2023 року ОСОБА_1 звернулася із зверненням за вх. №Є-84/6/1216-23 до Новокодацького відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області в якій зазначила про свій намір оформити паспорт громадянина України та подала задля цього, зокрема, документ в довільній формі невстановленого зразка під назвою «Декларація про відмову від іноземного громадянства».

Оскільки долучений ОСОБА_1 до звернення документ під назвою «декларація про відмову від іноземного громадянства» не відповідав формі, яка визначена в додатку № 45, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 16.08.2012 року №715, Новокодацьким відділом у місті Дніпрі Головного управління ДМС в Дніпропетровській області розглянуто звернення ОСОБА_1 від 10.10.2023 року та надано 12.10.2023 року відповідь за вихідним №1216-1501/1216-23 в якій вказано на відсутність підстав для подання декларації.

Так, листом від 12.10.2023 року за №1216-1501/1216-23 Новокодацьким відділом у місті Дніпрі Головного управління ДМС в Дніпропетровській області позивачу повідомлено наступне. Згідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Умови та порядок набуття громадянства України регламентуються Законом України «Про громадянство України» в редакції від 18.01.2001 (далі - Закон) та Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 «Питання організації виконання Закону України «Про громадянство України», яким затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі - Порядок). Проведеною перевіркою встановлено, що за рішенням ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 21.02.2022, ОСОБА_1 набула громадянство України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону та документовані тимчасовим посвідченням громадянина України терміном дії до 27.01.2024. Під час подання документів для набуття громадянства України, ОСОБА_1 разом з усіма необхідними документами подала зобов`язання припинити громадянство російської федерації. Абзацом дванадцятим статті 1 Закону встановлено, що зобов`язання припинити іноземне громадянство - це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України, він припинить громадянство іншої держави і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України, подасть документ про припинення громадянства іншої держави до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України. Тобто, саме на особу покладається обов`язок припинити іноземне громадянство та подати документ про припинення свого попереднього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України. Крім цього, абзацом тринадцятим статті 1 Закону визначено незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства, поняття незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства включає такі обставини: невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства, документа про припинення громадянства у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено; відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи; процедура припинення громадянства за ініціативою особи не здійснюється. Перелік підстав є вичерпним, отже жодна інша підстава не може розглядатися як така, що унеможливлює подання документа про припинення іноземного громадянства. 10.10.2023 до Новокодацького відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області Єфименко В.В. було подано копію декларації про відмову від іноземного громадянства російської федерації, у зв`язку з тим, що існують незалежні причини неотримання документа про припинення громадянства російської федерації, а саме - процедура оформлення припинення громадянства російської федерації не здійснюється. Проте документу, що підтверджує саме нездійснення російською федерацією процедури припинення громадянства ОСОБА_1 надано не було. Законодавством про громадянство російської федерації передбачено процедуру оформлення виходу з громадянства російської федерації, яка через повномасштабну агресію рф проти України та розірванням дипломатичних відносин на даний час не здійснюється через посольства та консульства держави-агресора на території України. Наразі відсутнє будь-яке документальне підтвердження, з боку російської федерації, щодо не здійснення російською федерацією процедури оформлення припинення громадянства, або скасування цієї процедури. Нездійснення процедури припинення громадянства та припинення консульського прийому не є тотожними поняттями та має бути врегульовано відповідними законодавчими актами зазначеної держави. Законопроектом передбачено, що громадяни російської федерації, які у період з 24 лютого 2020 року набули громадянство України відповідно до Закону «Про громадянство України» і подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, зобов`язані будуть подати документ про припинення іноземного громадянства протягом року з дня припинення чи скасування воєнного стану, якщо строк виконання такого зобов`язання вже закінчився. Тому повертаємо подану копію бланку декларації про відмову від іноземного громадянства, у зв`язку з тим що це не передбачено чинним законодавством про громадянство України. Додаток: на 3 арк. (копія декларації про відмову від іноземного громадянства, копія тимчасового посвідчення, копія витягу з реєстру територіальної громади).

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулася до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначає Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III (далі - Закон №2235-III).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2235-III, громадянство України - це правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Статтею 6 Закону № 2235-III закріплено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з пунктом 2 частини першої вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.

Приписами частини першої статті 8 Закону №2235-III передбачено, що для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України подається:

- особою без громадянства - декларація про відсутність іноземного громадянства;

- іноземцем - зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Частиною п`ятою статті 8 Закону №2235-III передбачено, що іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Враховуючи викладені вище норми чинного законодавства на іноземця покладається обов`язок припинити іноземне громадянство та подати документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту набуття громадянства. Водночас, у випадку неможливості надання такого документу з незалежних від особи причин, іноземець подає декларацію про відмову від іноземного громадянства.

За правилами абзаців 12, 13 статті 1 Закону №2235-III:

- зобов`язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України;

- незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років від дня подання клопотання, якщо термін не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється або вартість оформлення припинення іноземного громадянства (підданства) перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом в Україні на момент, коли особа набула громадянство України.

Згідно з абзацом 16 статті 1 Закону № 2235-III, декларація про відмову від іноземного громадянства це документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.

Відповідно до частини восьмої статті 8 Закону № 2235-III особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов`язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов`язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2021 року ОСОБА_1 подано зобов`язання припинити іноземне громадянство, а саме громадянство російської федерації, протягом двох років з моменту набуття громадянства України і подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України документ про припинення громадянства російської федерації, виданий уповноваженим на те органом цієї держави.

07.02.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , видано довідку № 1216-000006110 про реєстрацію особи громадянином України, на підставі частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України». Головним управлінням ДМС в Дніпропетровській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлено тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_2 , терміном дії до 27.01.2024 року.

22.03.2023 року відповідачем-1 складено висновок про скасування дозволу на міграцію в Україну, у якому вказав, що оскільки ОСОБА_1 набула громадянство України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року. Відповідно до законодавства України зазначена особа є громадянином України з 27.01.2022, тому підлягає скасуванню дозвіл на імміграцію ОСОБА_1 наданий ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, відповідно до пункту 6 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію». А також, відповідно до підпункту 1 пункту 64, підпункту 4 пункту 72 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321 (далі - Порядок оформлення), посвідка на постійне проживання скасовується у разі скасування дозволу на імміграцію відповідно до статті 12 Закону України «Про імміграцію», а також вилучається, визнається недійсною та знищується.

22.03.2023 року Головним управлінням ДМС України в Дніпропетровській області було прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну, видане ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі пункту 6 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію», а також видану на підставі цього дозволу посвідку на постійне проживання в Україні № НОМЕР_4 від 13.03.2020.

Рішенням Головного управлінням ДМС України в Дніпропетровській області від 22.03.2023 року скасовано посвідку на постійне проживання на підставі підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання № 321.

Позивач, вважаючи рішення Головного управлінням ДМС України у Дніпропетровській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну протиправним, звернулась до суду з метою його скасування.

За реплікацією «Діловодство спеціалізованого суду» установлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2023 року у справі №160/8536/23 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування рішення задоволено.

Визнано протиправним і скасовано повністю рішення заступника начальника Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 22 березня 2023 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну ОСОБА_1 та про скасування посвідки на постійне проживання в Україні № 900033427 від 13 березня 2020 року.

Стягнуто з Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (вул. В. Липинського, 7, м. Дніпро, 49000, ЄДРПОУ 37806243) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 1073, 60 грн.

Судом установлено, що у зв`язку із наміром отримати громадянство України за народженням та проживанням в Україні, 11.04.2023 року позивач засобами електронного зв`язку звернулася із заявою до Консульського відділу Посольства Росії в Естонії ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) із проханням про надання їй дозволу про вихід із громадянства Російської Федерації у спрощеному порядку із наданням необхідного пакету документів.

До означеної заяви позивачем було долучено оригінали та копії: закордонний паспорт, свідоцтво про народження тощо, довідка про відсутність заборгованості зі сплати податків, довідка про відсутність реєстрації на території Росії, атестат із додатком, диплом, тимчасове посвідчення громадянина України; нотаріальні копії з переказом: посвідка на проживання, довідка про деклароване місце проживання (оригінал з нотаріальним переказом), Декрет про громадянство тощо.

Листом від 11.04.2023 року Консульським відділом Посольства Росії в Естонії на електронну адресу позивача ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) повідомлено про те, що відповідно до закону про громадянство Російської Федерації, вихід з громадянства здійснюється тільки за місцем постійного проживання заявника. Якщо у заявника є постійне проживання в Естонії, то слід записатися на сайті в будь-який зручний час для заявника.

10.10.2023 року ОСОБА_1 , підписала декларацію про відмову від іноземного громадянства Росії, не маючи в умовах воєнного стану з незалежних від себе причин ні особисто, ні за посередництва органів державної влади України чи будь-яких держав-покровительок, можливості скористатися процедурою припинення громадянства держави-агресора, яка в умовах ведення неоголошеної війни фактично не здійснює такої процедури для заявників з постійним місцем проживання в Україні у жоден можливий спосіб прийняття відповідних клопотань. неодноразово продовжений, востаннє до 14.02.2024 року.

Так, як убачається із матеріалів справи, 10.10.2023 року ОСОБА_1 звернулася із зверненням за вх. №Є-84/6/1216-23 до Новокодацького відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області в якій зазначила про свій намір оформити паспорт громадянина України та подала задля цього, зокрема, документ в довільній формі невстановленого зразка під назвою «Декларація про відмову від іноземного громадянства».

Оскільки долучений ОСОБА_1 до звернення документ під назвою «декларація про відмову від іноземного громадянства» не відповідав формі, яка визначена в додатку № 45, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 16.08.2012 року №715, Новокодацьким відділом у місті Дніпрі Головного управління ДМС в Дніпропетровській області розглянуто звернення ОСОБА_1 від 10.10.2023 року та надано 12.10.2023 року відповідь за вихідним №1216-1501/1216-23 в якій вказано на відсутність підстав для подання декларації.

Суд зазначає, що подання декларації про відмову від іноземного громадянства взаємопов`язано з наявністю незалежних від особи причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства: декларація подається лише в тих випадках, коли існують такі причини.

Виходячи з вищевикладеного, обов`язковою передумовою для визнання причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства незалежною від особи, є прийняття клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави (в даному випадку Російської Федерації) від особи у встановлений законодавством іноземної держави строк.

Однак, доказів того, що з дати реєстрації позивача громадянином України уповноважені органи держави громадянства (Російської Федерації) прийняли клопотання позивача про припинення громадянства (підданства) матеріали справи не містять, а позивачем таких не подано.

Викладене, у свою чергу, свідчить про відсутність незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства, що не породжує виникнення у позивача права на подання декларації про відмову від громадянства російської федерації до органу Державної міграційної служби, в якого, у свою чергу, не виникає обов`язку з прийняття відповідного документу.

Відповідно до пункту 1 Правил оформлення і видачі тимчасового посвідчення громадянина України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1111 (в чинній редакції Постанови від 17.01.2014), тимчасове посвідчення громадянина України (далі - тимчасове посвідчення) - документ, який посвідчує особу і підтверджує її належність до громадянства України.

Положеннями пунктів 2, 3 вищевказаних Правил оформлення і видачі тимчасового посвідчення громадянина України передбачено, що тимчасове посвідчення видається особам, які досягли шістнадцятирічного віку, набули громадянства України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство протягом двох років з моменту набуття громадянства України.

Тимчасове посвідчення видається на строк до 2 років.

Так, долучений ОСОБА_1 до звернення документ під назвою «декларація про відмову від іноземного громадянства» не відповідав формі, яка визначена в додатку № 45, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 16.08.2012 №715.

12.10.2023 року Новокодацьким відділом у місті Дніпрі Головного управління ДМС у Дніпропетровській області розглянуто звернення ОСОБА_1 від 10.10.2023 року та надано відповідь за вихідним №1216-1501/1216-23 в якій вказано на відсутність підстав для подання декларації.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону № 2235-ІІІ (в редакції від 16.07.2021, чинній на момент звернення ОСОБА_1 із заявою про набуття громадянства), іноземці, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Згідно до абзацу 16 статті 1 Закону № 2235-ІІІ, декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.

Варто зазначити, що визначення поняття декларації про відмову від іноземного громадянства базується на презумпції рівності суб`єктів правового зв`язку громадянство: особа має таке ж право на припинення цього зв`язку як і держава.

За своїм правовим змістом декларація є односторонньою дією з боку особи і не залежить від рішення держави її громадянства (підданства) щодо припинення громадянства. Так, подавати декларацію про відмову від іноземного громадянства мають лише ті іноземці, які зобов`язалися припинити іноземне громадянство.

Форма декларації про відмову від іноземного громадянства (форма 45) затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ від 16.08.2012 № 715 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 7 вересня 2012 р. за № 1549/21861) «Про затвердження зразків документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку».

Відповідно до абзацу 13 статті 1 Закону № 2235-ІІІ, незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) - невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.

Даний перелік підстав є вичерпним, отже інші обставини не можуть розглядатись як такі, що унеможливлюють подання документа про припинення іноземного громадянства.

Тобто, подання декларації про відмову від іноземного громадянства взаємопов`язано з наявністю незалежних від особи причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства: декларація подається лише в тих випадках, коли існують такі причини.

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що саме є незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства та чітко вказано, що особа має вчинити дії щодо виходу з громадянства, а саме звернутись до відповідного органу з клопотанням.

Законодавством про громадянство російської федерації передбачено процедуру оформлення виходу з громадянства російської федерації. Так, громадяни російської федерації не мають підстав для подання декларації про відмову від іноземного громадянства.

Водночас, доказів того, що з дати реєстрації ОСОБА_1 громадянкою України, тобто з 07.02.2022 року і до 10.10.2023 року включно, уповноважені органи держави громадянства (російської федерації) прийняли від неї клопотання про припинення громадянства (підданства), позивачем не було подано.

Отже у даному випадку суд вважає, що нездійснення процедури припинення громадянства, з одного боку, та нездійснення консульського прийому на певній території, як про це зазначає позивач в своїй позовній заяві, з іншого боку, не є тотожними поняттями.

Нездійснення процедури припинення громадянства має бути врегульовано відповідним законодавством зазначеної держави.

На даний час відсутні відомості про те, що процедура відмови від громадянства російської федерації, яка має бути врегульована відповідним законодавством саме зазначеної держави, є скасованою або не здійснюється.

Восьмим апеляційний адміністративним судом у своїй постанові від 09.01.2024 року у справі № 500/2483/23 дійшов наступних висновків:

«... колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що після набуття нею громадянства України, а саме з 08.02.2021, існували незалежні від неї обставини, що перешкоджали отриманню документа про припинення російського громадянства, а саме: нездійснення процедури припинення громадянства консульствами російської федерації внаслідок призупинення прийому громадян в Україні, оскільки доказів звернення до уповноважених органів (консульських установ) російської федерації щодо припинення громадянства російської федерації, ОСОБА 1 не надано.

Чинним законодавством України не передбачене прийняття декларації про відмову від громадянства за наведених позивачкою обставин, а розрив Україною дипломатичних відносин з російською федерацією не впливає на суть правовідносин між УДМС у Тернопільській області та ОСОБА 1, оскільки позивачка у будь-який час, починаючи з 08.02.2021, могла звернутись із відповідною заявою до дипломатичного (консульського) представництва російської федерації.

Отже, подання ОСОБА 1 декларації про відмову від іноземного громадянства без актуальної, незалежної причини її подання, є необґрунтованим та передчасним заходом...».

Крім того, посилання позивача стосовно того, що законодавством російської федерації передбачено можливість виходу з її громадянства за умови особистої явки для подачі документів тільки за місцем постійного проживання заявника ставляться під сумнів з огляду на наступне.

Слід звернути увагу на той факт, що посольствами російської федерації видаються довідки про припинення громадянства російської федерації та як наслідок здійснюється процедура виходу з громадянства.

Окрім того, пунктом 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» від 14.12.2021 № 1941-IX (далі - Закон № 1941-IX), установлено, що право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства, при чому у визначеній, а не в довільній формі, у разі неможливості виконати зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) мають особи, які набули громадянство України у період з 1 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом (набрав законної сили 19.12.2021 року) та:

1) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України або які в установленому законодавством України порядку проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, контракт яких припинено (розірвано), та звільнені з військової Служби з підстав, передбачених підпунктами "а", "б" пунктів 1-3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

2) які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України;

3) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу у Збройних Силах України та нагороджені державною нагородою України;

4) є іноземцями з числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства";

5) які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, що зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань через політичні переконання, що підтверджується документом, передбаченим цим Законом.

На даний час положення Закону № 1941-IX законної сили не втрачали.

Проте, позивач в своєму зверненні від 10.10.2023 року також не надала документів які б підтвердили її належність до зазначених вище категорій.

Крім того, правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначено Законом України Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 № 5492-УІ (далі - Закон №5492-VI).

Відповідно до частини 1 статті 21 Закону №5492-УІ, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

В свою чергу, положеннями абзацу 2 частини 2 статті 21 Закону №5492-VI, передбачено, що оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положеннями пункту 35 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302, передбачено, що заявник для оформлення паспорта подає, зокрема, у разі набуття особою громадянства України на території України, довідку про реєстрацію особи громадянином України.

Довідка про реєстрацію громадянином України, яка була видана ОСОБА_1 07.02.2022року є підставою для оформлення документа, що підтверджує громадянство України, а саме тимчасового посвідчення громадянина України.

Таким чином, позовна вимога щодо визнання бездіяльності Новокодацького відділу у м. Дніпрі ГУ ДМС України в Дніпропетровській області у наданні адміністративних послуг документування ОСОБА_1 паспортом громадянина України протиправною є передчасною, оскільки ОСОБА_1 не видавалась довідка про реєстрацію особи громадянином України саме для подальшого оформлення паспорта громадянина України.

В свою чергу, позовна вимога позивача щодо зобов`язання ГУ ДМС у Дніпропетровській області і його територіального підрозділу видати довідку про реєстрацію громадянкою України для подальшого оформлення ОСОБА_1 паспорта громадянина України, прийнявши здачу виданого ОСОБА_1 21 лютого 2022 року тимчасового посвідчення громадянина України серії НОМЕР_2 одночасно з декларацією від 10 жовтня 2023 року про відмову від іноземного громадянства російської федерації також не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 16 Правил оформлення і видачі тимчасового посвідчення громадянина України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1111, тимчасове посвідчення здається до відповідного підрозділу ДМС чи дипломатичного представництва або консульської установи України в іншій державі одночасно з документом, що підтверджує припинення особою іноземного громадянства, або з декларацією про відмову від іноземного громадянства, а заявнику видається паспорт громадянина України.

При цьому, ОСОБА_1 не надано документу який би підтверджував припинення нею іноземного громадянства, тобто про припинення громадянства російської федерації.

Поданий 10.10.2023 року до Новокодацького відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 документ під назвою «декларація про відмову від іноземного громадянства" взагалі не відповідає формі, яка визначена в додатку № 45, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 16.08.2012 №715.

Аналогічна норма закріплена в частині 10 статті 28 вищезазначеного Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» згідно до якої тимчасове посвідчення громадянина України здається розпоряднику Реєстру за місцем проживання заявника в Україні, а в разі постійного проживання заявника за кордоном - ЗДУ одночасно з документом, що підтверджує припинення особою іноземного громадянства, або з декларацією про відмову від іноземного громадянства, а заявнику видається довідка про реєстрацію особи громадянином України для подальшого оформлення паспорта громадянина України.

Враховуючи відсутність можливості у ОСОБА_1 здати тимчасове посвідчення до відповідного територіального підрозділу ДМС, внаслідок вище перелічених підстав, а саме через те, що ОСОБА_1 не надано документу який би підтверджував припинення нею іноземного громадянства, тобто про припинення громадянства російської федерації; поданий 10.10.2023 до Новокодацького відділу у місті Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області ОСОБА_1 документ під назвою «декларація про відмову від іноземного громадянства" взагалі не відповідає формі, яка визначена в додатку № 45, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 16.08.2012 №715, у ГУ ДМС відсутні підстави для видачі ОСОБА_1 довідки про реєстрацію особи громадянином України, яка слугуватиме підставою для оформлення паспорта громадянина України.

Варто зауважити, що позивачем доказів звернення до відповідача-2 - територіального підрозділу, із декларацією зразка, затвердженого наказом МВС України №715 від 16.08.2012 року, суду не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Крім того, враховуючи положення Порядку провадження за заявами поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 у правовідносинах з питань громадянства України територіальні підрозділи Державної міграційної служби України та територіальні органи Державної міграційної служби України виділені як окремі суб`єкти які в свою чергу наділені власними правами та обов`язками з питань оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України тощо.

Так положеннями абзацу 1 пункту 119 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень передбачено, що особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.

Відповідно до положень абзацу 1 пункту 120 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, особам, які проживають в Україні і стосовно яких прийнято рішення про встановлення їх належності до громадянства України відповідно до пунктів 1 - З частини першої статті 3 Закону, територіальні підрозділи Державної міграційної служби України видають відповідні документи, які підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України.

Проте враховуючи відсутність можливості у ОСОБА_1 здати тимчасове посвідчення до відповідного територіального підрозділу ДМС, внаслідок вище перелічених підстав, у неї відповідно відсутні і підстави для отримання довідки про реєстрацію особи громадянином України для подальшого оформлення паспорта громадянина України.

Суд звертає увагу, що відповідно до Указу Президента РФ від 14.11.2002 №1325 «Про затвердження положення про порядок розгляду питань громадянства Російської Федерації» заява з питань громадянства РФ (далі - заява) та документи, необхідні для набуття або припинення громадянства РФ, подаються за місцем проживання заявника: особою, яка проживає за межами Російської Федерації і не має місця проживання на території Російської Федерації, - до дипломатичного представництва або консульської установи Російської Федерації, які перебувають за межами Російської Федерації.

Також, відповідно до вимог статті 19 Федерального закону від 31.05.2002 №62-ФЗ «Про громадянство Російської Федерації» вихід з громадянства Російської Федерації особи, яка проживає на території іноземної держави, здійснюється на підставі добровільного волевиявлення такої особи у спрощеному порядку, за винятком випадків, передбачених статтею 20 цього Закону.

Тобто, жодного обмеження щодо країни місця проживання особи, яка не має місця проживання на території Російської Федерації, та повинна виконати зобов`язання припинити іноземне громадянство, зазначеним законодавством РФ не передбачено, як і не передбачено чинним законодавством України, яке регламентує процедуру набуття громадянства України.

Належних і допустимих доказів того, що позивач скористався такою, передбаченою законодавством РФ для його випадку, процедурою матеріали справи не містять.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, відповідача-2: Новокадацького відділу у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С. В. Прудник