Ухвала суду № 1196179, 05.09.2007, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №22а-343/07                                                                                                                               Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку – 14                                                                                                      інстанції –  C.Б.Колодій

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

            05  вересня 2007 року                                                                                 м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді     –  Проценко О.А. (доповідач)

суддів                            –  Коршуна А.О., Туркіної Л.П.,

при секретарі               –  Духневичі   О.С.,

за участі представників:

позивача             –  Вставська Т.В., Яворська Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Кіровограді

на постановугосподарського суду Кіровоградської області від 13.04.07р. в адміністративній справі №14/50

за позовомЗакритого акціонерного товариства «Радій» 

до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.08.06р. №0001172310/0, від 18.10.06р. №0001172310/1, від 28.12.06р. №0001172310/2,

                                                          ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2007 року Закрите акціонерне товариства «Радій»  звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді з вимогою про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.08.06р. №0001172310/0, від 18.10.06р. №0001172310/1, від 28.12.0 р. №0001172310/2, якими визначено до сплати податок на додану вартість у розмірі 137964,00грн., штрафні санкції  у розмірі 68982,00грн., на загальну суму 206946,00грн. Позов обґрунтований тим, що позивач правомірно включив суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту 96964,41грн. у зв’язку з тим, що збільшення податкового кредиту відбулось у листопаді 2004 року по даті отримання податкової накладної; такі дії є правомірними та вчиненими у відповідності із п.7.5.1. п.7.5. ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. N168/97-ВР; правомірним також вважає включення до складу податкового кредиту сум ПДВ у розмірі 41000,00 грн. на підставі податкової  накладної №6 від 31.08.05р., виписаної у зв’язку із придбанням станків.

Відповідач проти позову заперечував, посилався на те, що позивач не проводив оплату за товар, для підтвердження факту отримання товару позивач пред’явив старі, зношені станки у цехах підприємства, які у виробництві не використовуються; зазначене порушення призвело до завищення підприємством суми податкового кредиту за грудень 2005 року в розмірі 41000 грн. та відповідно до заниження податкових зобов’язань з ПДВ за грудень 2005 року в сум 41000 грн.; посилався на невикористання станків у господарський діяльності, відсутності доказів монтажу станків; відсутність факту списання коштів з банківського рахунку позивача; посилався на те, що підприємством через коригування неправомірно включено до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, що не відносяться до перевіряємого періоду на загальну суму ПДВ 96964,41 грн.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 13.04.07р. в адміністративній справі позов задоволено, оскаржувані рішення визнані протиправними та скасовані. При цьому суд першої інстанції встановив факт невключення позивачем до податкового кредиту ПДВ за спірними податковими накладними у період з 01.10.2002р. по 30.06.2004р., що спростувало висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту та заниження податкового зобов’язання з ПДВ за липень 2004р., травень 2005р., вересень 2005р. на 96964,41грн. Суд першої інстанції зробив висновок про те, що відповідач не довів наявність порушень п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» з боку позивача в спірний період.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв’язку з порушенням судом норм матеріального права, а саме пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. N168/97-ВР. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що до податкового кредиту включено ПДВ по податковій накладній №6 від 31.08.05р. ПП «Форвард-В» у розмірі 41000грн. За вказаний у податковій накладній станок позивач розрахунки не проводив, а для підтвердження факту отримання станків перевіряючим показані старі, зношені станки у цехах підприємства, які у виробництві не використовуються. Крім того, позивач не визнав здійснення коригування податку шляхом включення до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, що не відносяться до перевіряємого періоду на загальну суму ПДВ 96964,41грн.

            Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, Державною податковою інспекцією у м.Кіровограді проведена комплексна планова документальна перевірка Закритого акціонерного товариства «Радій»  з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.04р. по 31.03.06р., за наслідками якої складено акт від 28.07.06 р. №67-23-1/14312430. Згідно вказаного акту перевірки, за даними ЗАТ «Радій» на протязі періоду, що перевірявся, придбало значну кількість основних засобів у ПП «Форвард-В» на загальну суму 1924040,00грн  з ПДВ. Зазначене обладнання відповідно до документів ЗАТ «Радій» оприбутковано та введено в експлуатацію згідно з актами введення в експлуатацію. В ході перевірки ЗАТ «Радій» пред’явило для огляду станки, нібито придбані у ПП «Форвард-В», та технічну документацію до них. При огляді було встановлено, що всі, нібито придбані станки (за виключенням 2-х) знаходяться у неробочому стані, від’єднанні від електроспоживання. За станки  ЗАТ «Радій»  видало ПП «Форвард-В»  векселі на загальну суму 10340000, на решту нібито отриманих станків станом на 01.04.06 р. на ЗАТ «Радій» обліковується кредиторська заборгованість на рахунку №6310 в сумі 890040, 00 грн.  Як зазначено в акті перевірки, при перевірці достовірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за період, що підлягає перевірці, відповідачем встановлено, що  підприємством позивача через коригування включено до податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, що не відносяться до перевіряємого періоду на загальну суму ПДВ 96964,41грн., тобто з минулих звітних періодів по яким у листопаді 2004 року проведено документальну перевірку спеціалістами ДПІ у м.Кіровограді з питання повноти нарахування податків за період з 01.10.02р. по 30.06.04р. Крім того, у грудні 2005 року до податкового кредиту включено ПДВ по податковій накладній №6 від 31.08.05р. ПП «Форвард-В» за станки на суму 246000грн., в тому числі ПДВ 41000грн., чим порушено вимоги пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. N168/97-ВР, а саме, за зазначені у податковій накладній станки підприємство розрахунки не проводило, а для підтвердження отримання станків перевіряючим показані старі, зношені станки у цехах підприємства, які у виробництві не використовуються. Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що зазначене вище порушення призвело до завищення підприємством позивача суми податкового кредиту за грудень 2005 року в розмірі 41000грн. та відповідно податкові зобов’язання з ПДВ за грудень 2005 року у сумі 41000грн.

На підставі акту від 28.07.06р. №67-23-1/14312430 відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.08.06р. №0001172310/0, яким визначено до сплати податок на додану вартість у розмірі 137964,00 грн., штрафні санкції  у розмірі 68982,00грн., на загальну суму 206946,00грн.

В результаті процедури апеляційного узгодження податкового зобов'язання, в порядку   Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.00р. №2181-III, відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення від 18.10.06р. №0001172310/1, від 28.12.06р. №0001172310/2.

 Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності з боку позивача порушень пп.7.5.1. п.7.5. ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість».   

Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. N168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів справи вбачається, що згідно договору купівлі-продажу №50/128 від 15.08.05р. ПП «Форвард-В» (продавець) зобов’язався передати у власність ЗАТ «Радій» (покупець) п’ять верстатів на загальну суму 246000,00 грн. в т.ч. податок на додану вартість 41000,00грн. На виконання даного договору 31.08.2005р. ПП «Форвард-В» як продавець видав позивачу (покупцю) податкову накладну №6 на суму 246000грн., в тому числі ПДВ  41000грн. (т.2 а.с.6); за товарно-транспортною накладною №3-08/02 від 31.08.2005р. (т.1 а.с.116) товар передано позивачу. Ввод в експлуатацію верстатів підтверджується актами приймання-передачі основних засобів від 01.09.2005р. №№1540,1541,1542,1543 (т.2 а.с.2-5). Використання позивачем в господарській діяльності вищезазначених верстатів матеріалами справи підтверджується (т.2 а.с.7-126, т.3 а.с.1-78).

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо невключення позивачем до податкового кредиту ПДВ за спірними податковими накладними у період з 01.10.2002р. по 30.06.2004р., що спростовує доводи відповідача про завищення позивачем податкового кредиту та заниження податкового зобов’язання з ПДВ за липень 2004р., травень 2005р., вересень 2005р. на 96964,41грн.

За приписами пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

У відповідності до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Разом з тим, як свідчать матеріали справи позивачем під час розгляду спору надані достатні докази того, що  підтверджують невключення позивачем до податкового кредиту ПДВ за спірними податковими накладними у період з 01.10.2002р. по 30.06.2004р.

 Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у м.Кіровограді на постанову господарського суду Кіровоградської області від 13.04.07р. у справі №14/50   залишити  без задоволення.

Постанову  господарського суду Кіровоградської області від 13.04.07р. у справі №14/50   залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця до Вищого адміністративного суду України у відповідності до ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                         О.А.Проценко

Судді:                                                                                    А.О. Коршун  

                                                                                                          Л.П. Туркіна

  Ухвалу складено у повному обсязі 02.11.07 р.