Рішення № 119617650, 10.06.2024, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/599/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго", м. Харків до Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба, м. Харків про стягнення 107 507,22 грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Харківобленерго" (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області 26 лютого 2024 року із позовною заявою про стягнення з Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба (надалі - Відповідач) заборгованість в загальній сумі 107 507,22 грн (де:

- пеня у сумі 31 179,19 грн;

- 3% річних у сумі 8 456,07 грн;

- інфляційні збитки у сумі 67 871,96 грн), а також суму судового збору у сумі 3028,00 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням умов Договору про постачання електричної енергії № 2-902К від 05.01.1998 року, у зв`язку з чим утворилась вищезазначена заборгованість.

Ухвалою від 29.02.2024 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі №922/599/24, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Судом виконано процесуальний обов`язок щодо повідомлення Відповідача про розгляд справи. Так, в розумінні ст. 6 та ст. 242 ГПК України був повідомлений про відкриття провадження у справі. Оскільки отримання учасниками справи процесуальних документів відбувалось в електронному вигляді, наявність зареєстрованих в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу підтверджується відповідними даними щодо реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

Отже враховуючи, що відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Учасником справи відомі процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Згідно з ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022 також визначено, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Отже, виходячи з нормативних актів, які були прийняті, режим роботи кожного конкретного суду визначається окремо, з урахуванням ситуації, що склалась у регіоні, суд у випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, оперативно приймає рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ при цьому уникаючи надмірного формалізму.

Також Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв`язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів міста Харкова та Харківської області (керованими боєприпасами, КАБ, С-300 та інш., що може повністю покривати місто Харків, будь-який район, навіть населені пункти Харківської області), відсутність електроенергії у зв`язку з пошкодженням обладнання, після масованих ракетних обстрілів росії (майже знищено всі основні енергетичні об`єкти, які живлять місто) суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

Суд приймає до уваги, що сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення всіх учасників процесу стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин викладених у вимогах сторони процесу.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, оскільки судом вчинені всі необхідні визначені процесуальним законом вимоги щодо повідомлення сторін, суд визнає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, як того вимагають приписи ст. ст.120, 242 ГПК України, однак не скористався своїми правами на подання відзиву на позов та участь у судовому засіданні.

Крім того, господарський суд зазначає, що учасники процесу не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Так, Відповідачем було надано відзиві (вх. № 6368) у якому повністю не визнає заявлених позовних вимог щодо стягнення пені у загальному розмірі 31 179,19 грн., 3% річних у сумі 8 456,07 грн. та інфляційних збитків у розмірі 67 871,96 грн. та вважає позовну заяву необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, мотивує відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог Позивача, посилаючись на п.п. 16 п. 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 р. № 332 Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану, п.п. 4 п. 3 Прикінцевих положень Закону України №530-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби COVID-19".

Позивачем було подано відповідь на відзив (вх. №7091), де не погоджується з аргументами Відповідача. При цьому посилається також на ст. 625 ЦК України, де визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

11.06.2017 набув чинності Закон України Про ринок електричної енергії №2019-VІІІ, який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Статтею 4 вказаного Закону визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з розподілу.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі за текстом - НКРЕКП) № 312 від 14.03.2018 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії, які регулюють взаємовідносини, що виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами, (п. 1.1.1 ПРРЕЕ).

З 01.01.2019 відповідно до постанови НКРЕКП № 1446 від 16.11.2018 позивач є оператором системи розподілу (далі - ОСР) та здійснює діяльність з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території Харківської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, та не є постачальником електричної енергії.

Пунктом 4 постанови № 312 (в редакції, яка діяла на час приєднання до публічного договору приєднання) встановлено, що у період з дати отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії до 01.12.2018 операторам систем розподілу (далі - ОСР) потрібно укласти договори про надання послуг з розподілу електричної енергії, які укладаються зі споживачем, з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані на території діяльності ОСР. Договір розробляється ОСР на основі істотних умов, визначених Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП № 310 від 14.03.2018, та форми, встановленої Правилами, і розміщується на сайті ОСР, у засобах масової інформації і в пунктах обслуговування споживачів ОСР. ОСР направляє поштовим відправленням споживачу заяву-приєднання до зазначеного договору, яка формується за базами даних вертикально інтегрованого суб`єкта господарювання та містить ЕІС-коди точок комерційного обліку об`єкта споживача. Направлення такої заяви-приєднання є пропозицією споживачу про приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах діючого договору про користування або постачання електричної енергії (індивідуальні характеристики об`єкта, потужність, клас надійності, ідентифікаційні коди, особливості обліку тощо).

Договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви- приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії.

Судом встановлено та не спростовується учасниками справи, що 16.01.2019 Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (Споживач, Відповідач) приєдналось до умов Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії за технічними даними паспорту точки розподілу за об`єктами споживача, наведеними в додатках до цієї заяви на умовах договору постачання електричної енергії №2-902К від 05.01.1998 (далі - Договір) за особовим рахунком №902 бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом.

На виконання умов Договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, Постачальником надавались послуги з розподілу електричної енергії. Проте, Боржником в порушення умов договору оплата за отримані послуги здійснювалась несвоєчасно. Так, на виконання вказаного договору АТ «Харківобленерго» було надано наступні послуги:

Здійснюючи свої зобов`язання за Договором Позивачем у листопаді 2021 було надано послуги з розподілу електричної енергії у обсязі 291 265кВт*год на суму 285 458,35 грн, що підтверджується Актом про обсяги розподіленої електричної енергії та Актом приймання передачі послуг з розподілу електричної енергії за листопад 2021. В подальшому, Позивачем - 07.12.2021 було виставлено рахунок на оплату послуги з розподілу електричної енергії розподіленої в листопаді 2021, згідно якого, вартість послуг за розподіл електричної енергії становить 285 458,35 грн, строком оплати до 21.12.2021.

У грудні 2021 Позивачем було надано послуги з розподілу електричної енергії у обсязі 300 944кВт*год на суму 294 944,38 грн, що підтверджується Актом про обсяги розподіленої електричної енергії та Актом приймання передачі послуг з розподілу електричної енергії за грудень 2021. В подальшому, Позивачем - 31.12.2021 було виставлено рахунок на оплату послуги з розподілу електричної енергії розподіленої в грудні 2021, згідно якого, вартість послуг за розподіл електричної енергії становить 294 944,38 грн, строком оплати до 18.01.2022.

За період з листопада по грудень 2021 Відповідачу було надано послуги з розподілу електричної енергії у обсязі 592 209 кВт*год на суму 580 402,73грн. Однак, в порушення умов договору вказані рахунки відповідачем своєчасно не сплачені.

Позивач зазначає, а Відповідач не спростовує, що фактичне погашення зобов`язань за період листопад грудень 2021 відповідачем проведено лише у листопаді 2022 року на підставі платіжних доручень №3399 від 18.11.2022 на суму 141 597,07грн., №3396 від 18.11.2022 на суму 162 956,29грн., №2292 від 18.11.2022 на суму 2 999,81грн., №4573 від 17.12.2021 на суму 272 849,56грн. - загальна сума погашення складає 580 402,73грн.

Надаючи послуги Відповідачу з розподілу електричної енергії у червні 2022 здійснено Позивачем у обсязі 100 144кВт*год на суму 110 556,56 грн, що підтверджується Актом про обсяги розподіленої електричної енергії та Актом приймання передачі послуг з розподілу електричної енергії за червень 2022. В подальшому, Позивачем -13.07.2022 було виставлено рахунок на оплату послуги з розподілу електричної енергії розподіленої в червні 2022, згідно якого, вартість послуг за розподіл електричної енергії становить 110 556,56 грн, строком оплати до 27.07.2022.

У липні 2022 Позивачем було надано послуги з розподілу електричної енергії у обсязі 100 320кВт*год на суму 110 750,88 грн, що підтверджується Актом про обсяги розподіленої електричної енергії та Актом приймання передачі послуг з розподілу електричної енергії за липень 2022. В подальшому, Позивачем -10.08.2022 було виставлено рахунок на оплату послуги з розподілу електричної енергії розподіленої в липні 2022, згідно якого, вартість послуг за розподіл електричної енергії становить 110 750,88 грн, строком оплати до 25.08.2022.

У серпні 2022 Позивачем було надано послуги з розподілу електричної енергії у обсязі 89 328кВт*год на суму 98 615,98 грн, що підтверджується Актом про обсяги розподіленої електричної енергії та Актом приймання передачі послуг з розподілу електричної енергії за серпень 2022. В подальшому, Позивачем -12.09.2022 було виставлено рахунок на оплату послуги з розподілу електричної енергії розподіленої в серпні 2022, згідно якого, вартість послуг за розподіл електричної енергії становить 98 615,98 грн, строком оплати до 26.09.2022.

У вересні 2022 Позивачем було надано послуги з розподілу електричної енергії у обсязі 140 034кВт*год на суму 154 594,19 грн, що підтверджується Актом про обсяги розподіленої електричної енергії та Актом приймання передачі послуг з розподілу електричної енергії за вересень 2022. В подальшому, Позивачем -13.10.2022 було виставлено рахунок на оплату послуги з розподілу електричної енергії розподіленої в вересні 2022, згідно якого, вартість послуг за розподіл електричної енергії становить 154 594,19 грн, строком оплати до 28.10.2022.

Отже, за період з червня по вересень 2022 Відповідачу було надано послуги з розподілу електричної енергії у обсязі 429 826кВт*год на суму 474 517,61грн. Однак, в порушення умов договору вказані рахунки відповідачем своєчасно не сплачені.

Як вказує Позивач та не заперечує Відповідач фактичне погашення зобов`язань за червень, липень 2022 останнім проведено лише у серпні 2022 року на підставі платіжних доручень №1681 від 15.08.2022 на суму 110 556,56грн., №1841 від 30.08.2022 на суму 110 750,88грн., за серпень 2022 сплачено на підставі платіжного доручення №3032 від 30.09.2022 на суму 98 615,98грн., за вересень 2022 сплачено на підставі платіжного доручення №3387 від 15.11.2022 на суму 154 594,19грн. - загальна сума погашення складає 474 517,61грн.

У квітні 2023 Позивачем було надано послуги з розподілу електричної енергії у обсязі 123 148кВт*год на суму 155 317,22 грн, що підтверджується Актом про обсяги розподіленої електричної енергії та Актом приймання передачі послуг з розподілу електричної енергії за квітень 2023. В подальшому, Позивачем -08.05.2023 було виставлено рахунок на оплату послуги з розподілу електричної енергії розподіленої в квітні 2023, згідно якого, вартість послуг за розподіл електричної енергії становить 155 317,22 грн, строком оплати до 22.05.2023.

У травні 2023 Позивачем було надано послуги з розподілу електричної енергії у обсязі 124 389кВт*год на суму 156 882,40 грн, що підтверджується Актом про обсяги розподіленої електричної енергії та Актом приймання передачі послуг з розподілу електричної енергії за травень 2023. В подальшому, Позивачем -06.06.2023 було виставлено рахунок на оплату послуги з розподілу електричної енергії розподіленої в травні 2023, згідно якого, вартість послуг за розподіл електричної енергії становить 156 882,40 грн, строком оплати до 20.06.2023.

У липні 2023 Позивачем було надано послуги з розподілу електричної енергії у обсязі 109 922кВт*год на суму 221 972,10 грн, що підтверджується Актом про обсяги розподіленої електричної енергії та Актом приймання передачі послуг з розподілу електричної енергії за липень 2023. В подальшому, Позивачем -08.08.2023 було виставлено рахунок на оплату послуги з розподілу електричної енергії розподіленої в липні 2023, згідно якого, вартість послуг за розподіл електричної енергії становить 221 972,10 грн, строком оплати до 22.08.2023.

У вересні 2023 Позивачем було надано послуги з розподілу електричної енергії у обсязі 108 514кВт*год на суму 219 128,83 грн, що підтверджується Актом про обсяги розподіленої електричної енергії та Актом приймання передачі послуг з розподілу електричної енергії за вересень 2023. В подальшому, Позивачем -10.10.2023 було виставлено рахунок на оплату послуги з розподілу електричної енергії розподіленої в вересні 2023, згідно якого, вартість послуг за розподіл електричної енергії становить 219 128,83 грн, строком оплати до 24.10.2023.

У жовтні 2023 Позивачем було надано послуги з розподілу електричної енергії у обсязі 146 532кВт*год на суму 295 900,85 грн, що підтверджується Актом про обсяги розподіленої електричної енергії та Актом приймання передачі послуг з розподілу електричної енергії за жовтень 2023. В подальшому, Позивачем -07.11.2023 було виставлено рахунок на оплату послуги з розподілу електричної енергії розподіленої у жовтні 2023, згідно якого, вартість послуг за розподіл електричної енергії становить 295 900,85 грн, строком оплати до 21.11.2023.

Таким чином, за квітень, травень, липень, вересень, жовтень 2023 Відповідачу було надано послуги з розподілу електричної енергії у обсязі 612 505кВт*год на суму 1 049 201,40грн. Однак, в порушення умов договору вказані рахунки відповідачем своєчасно не сплачені.

Позивач зазначає, а Відповідач не спростовує, що фактичне погашення зобов`язань за квітень 2023 останнім проведено на підставі платіжних доручень №1f4281b913 від 14.04.2023 на суму 29 009,95грн., №4bd33а69d5dsl від 26.04.2023 на суму 34 227,34грн. №16cdbd2c06 від 12.05.2023 на суму 12 964,86грн., №7347041172 від 23.05.2023 на суму 34 879,27грн. №1199 від 16.06.2023 на суму 44 235,80грн., за травень 2023 відповідачем проведено погашення на підставі платіжних доручень №1199 від 16.06.2023 на суму 76 202,15грн., №1327 від 29.06.2023 на суму 80 680,25грн., за липень 2023 на підставі платіжних доручень №1517 від 20.07.2023 на суму 76 202,15грн., №1768 від 23.08.2023 на суму 145 769,95грн., за вересень 2023 на підставі платіжних доручень №1981 від 16.09.2023 на суму 76 202,15грн., №3294 від 26.10.2023 на суму 142 926,68грн., за жовтень 2023 на підставі платіжних доручень №3294 від 26.10.2023 на суму 76 202,15грн., №3471 від 21.11.2023 на суму 106415,88грн. та №3521 від 30.11.2023 на суму 113 282,82грн. - загальна сума погашення складає 1049 201,40грн.

Позивач, посилається, що Харківський національний університет повітряних сил імені Івана Кожедуба не заперечував, стосовно порушених строків сплати за надані послуги, що є порушенням умов Договору №2-902К від 16.01.2019, зокрема розділу 5, п.7.1 розділу 7 Договору та п.п.5.1.1 глави V ПРРЕЕ. Зобов`язання щодо оплати за послугу з розподілу електричної енергії повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та чинних нормативно-правових актів (ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України). Аналогічне викладено у п.п. 1 п.6.2 Договору, передбачено обов`язок Відповідача виконувати умови цього Договору.

Таким чином, у відповідності до вищезазначених положень договору та чинного законодавства, Відповідач зобов`язаний сплатити на користь Позивача пеню у загальному розмірі 31 179,19 грн., яка нарахована за прострочення Відповідачем термінів оплати суми боргу за період листопад-грудень 2021, червень-вересень 2022, квітень, травень, липень, вересень, жовтень 2023, а саме:

листопад 2021 - з 01.06.2022 по 21.06.2022;

грудень 2021 з 01.06.2022 по 18.07.2022;

червень 2022 - 28.07.2022 по 15.08.2022;

липень 2022 - з 26.08.2022 по 30.08.2022;

серпень 2022 - з 27.09.2022 по 30.09.2022;

вересень 2022 - з 29.10.2022 по 15.11.2022;

квітень 2023 - з 23.05.2023 по 16.06.2023;

травень 2023 - з 21.06.2023 по 29.06.2023;

липень 2023 - 23.08.2023;

вересень 2023 - з 25.10.2023 по 26.10.2023;

жовтень 2023 - з 22.11.2023 по 30.11.2023.

Також, Позивачем, на підставі ст. 625 ЦК України, було нараховано до стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних втрат, які не є штрафною санкцією, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитору, оскільки самі нарахування відносяться до суми основного боргу, а відтак згідно вимог чинного законодавства не передбачено можливість зменшення 3% річних та інфляційних втрат.

Також, Позивач посилається на те, що 16.01.2019 уповноваженою особою Споживача, а саме начальником університету Турінським О.В. підписано заяву-приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах діючого договору про постачання електричної енергії №2-902К від 05.01.1998 (з зазначенням кожної точки комерційного обліку за об`єктом споживача, що є Додатком до заяви-приєднання).

Договір споживача з розподілу вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання та/або сплати за рахунком, який надсилається одночасно з Договором споживача про розподіл та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії (п. 4 Постанови 312, п.п. 1.2.15, п.п. 2.1.6 ПРРЕЕ). Відповідно до абз. 3, п. 5 Постанови 312, з дати набрання чинності договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії ОСР надає послуги комерційного обліку споживачам. Відповідно до п. 1.2 Типового договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії умови Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ, та є однаковими для всіх споживачів, що відповідає положенням ст. 633, 634 ЦК України. Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є основним документом та визначає зміст правових відносин, прав та обов`язків сторін. Зокрема, укладення Договору означає, що між розподільчою організацією та споживачем досягнуто згоди з усіх його умов. Договір є публічним, та розміщена на офіційному сайті АТ «Харківобленерго»: www.oblenergo.kharkov.ua, всі додатки, зокрема, Додаток №2 Порядок розрахунків є невід`ємною частиною до укладеного Договору №2-902К від 16.01.2019.

Отже, у зв`язку з неналежним виконанням з боку Відповідача умов Договору Позивач вважає належним та обґрунтованим стягнення з першого суму заявленої пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму суд керується наступним.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків виникають з договорів та інші правочинів. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 205 ЦКУ правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Окрім того, частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки Позивача, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову в цій частині та стягнення з Відповідача загальної суму у розмірі заборгованість в загальній сумі 76 328,03 грн (де: - 3% річних у сумі 8456,07 грн; - інфляційні збитки у сумі 67 871,96 грн), що на думку суду є належно обґрунтованими, доведеними фактичними обставинами та такими, що не порушують норм законів, а отже підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з Відповідача пені за період листопад-грудень 2021 за порушення виконання грошового зобов`язання, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

За приписами п. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частинами 1-3 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Сторонами в п. 5.3. Договору №902 передбачено, що у разі внесення платежів, передбачених п. 2.2. глави 2 цього Договору, з порушенням термінів (строків) Споживач сплачує Оператору системи пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування пені та 3% річних, від суми боргу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день оплати.

Так, як вже зазначалося, приписами частини шостої статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Водночас, хоча законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду, однак його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Ураховуючи Постанову Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 902/959/19.

Судді ВС підкреслили, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік.

Отже, з огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним, то позовна давність спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Близька за змістом правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.07.2019 зі справи № 911/1563/18, від 22.08.2019 зі справи № 914/508/17, від 11.11.2019 зі справи № 904/1038/19, від 11.02.2020 у справі №916/612/19.

З цього приводу, суд вважає, що Позивачем не правомірно було нарахована пеня за вищезазначений період.

Щодо нарахування пені за інший період, суд зазначає наступне.

У Позивача АТ "Харківобленерго", на підстав вищевикладеного, виникло право вимагати сплати Відповідачем пені за порушення строків виконання грошового зобов`язання, де перший нарахував відповідну суму.

Проте, суд не погоджується з таким твердженням Позивача, оскільки останній не враховує положення пп. 16 п. 1 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 25.02.2022 № 332 Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану, згідно з яким на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України Про ринок електричної енергії.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

В подальшому відповідними Указами Президента України воєнний стан неодноразово був продовжений та триває по теперішній час.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 12.05.2015 «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 цього Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Статтею 17 вказаного Закону визначено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об`єднання, а також громадяни зобов`язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.

Згідно з ч. 1 ст. 20 наведеного Закону, правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 22.09.2016 «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Згідно з ч. 1 ст. 3 цього Закону, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про ринок електричної енергії», до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Отже, НКРЕКП (Регулятор) прийняв постанову № 332 від 25.02.2022 в межах своїх повноважень, тому вказана постанова має застосовуватись, у тому числі, підпункт 16 пункту 1 цієї постанови, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно з ч. 2 цієї статті, рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 вказаного Закону, для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

Як вбачається з тексту Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, її прийнято відповідно до законів України «Про ринок електричної енергії», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду з метою забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25.02.2022.

Отже, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов`язковими до виконання.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 26.07.2023 у справі № 922/1948/22.

Суд звертає увагу, що у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційної скарги по справі №911/1359/22 від 19.04.2024 викладено щодо правового висновку, викладеного у постанові від 26.07.2023 у справі №922/1948/22, а саме: "9.5. Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 у справі №922/1948/22 зазначив, що НКРЕКП (регулятор) прийняв Постанову №332 (у редакції від 26.04.2022) в межах своїх повноважень. Тому має застосовуватись, у тому числі підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

9.6. Об`єднана палата дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від вказаного висновку з урахуванням уточнення такого змісту:

- підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332 має обов`язковий характер як норма щодо правового регулювання договірних відносин учасників ринку електроенергії щодо відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії;

- зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії є обов`язковим з урахуванням імперативного характеру підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП №332.

Отже з підстав зазначеного, суд дійшов висновку, що Позивачем з порушенням вимог пп. 16 п. 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 було нарахована пеня Відповідачу за період з червень-вересень 2022, квітень, травень, липень, вересень, жовтень 2023 тобто, за період дії воєнного стану в Україні, у зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК).

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Харківського національного університету повітряних сил імені Івана Кожедуба (адреса: 61023, м. Харків, вул. Сумська, буд. 77/79; код ЄДРПОУ 24980799) на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (адреса: 61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 149; код ЄДРПОУ 00131954) суму у розмірі заборгованість в загальній сумі 76 328,03 грн (де: - 3% річних у сумі 8456,07 грн; - інфляційні збитки у сумі 67 871,96 грн), а також суму судового збору у сумі 2149,82 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині позовних вимог щодо нарахування пені у сумі 31 179,19 грн - відмовити.

Повне рішення складено "10" червня 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

СуддяІ.П. Жигалкін