Рішення № 119617589, 30.05.2024, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2024м. ХарківСправа № 922/1022/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської окружної прокуратури, м. Харків в інтересах держави, в особі Мереф`янської міської ради, м. Мерефа до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сан Ойл", м. Харків про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення коштів за участю представників:

прокурора - Хряка О.О.

ВСТАНОВИВ:

Харківська окружна прокуратура (надалі - Прокурор) в інтересах держави, в особі Мереф`янської міської ради (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області 29 березня 2024 року із позовною заявою про:

- визнання недійсною додаткову угоду № 2 від 22.03.2021 до договору № 134 від 11.03.2021, укладеного між Мереф`янською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сан ойл» (надалі - Відповідач);

- стягнення з Відповідача на користь Позивача надмірно сплачені кошти в сумі 26 902,80 гривень;

- судові витрати покласти на Відповідача.

Судом 03 квітня 2024 року постановлено ухвалу про прийняття позову до розгляду, відкриття провадження у справі №922/1022/24, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначенням підготовчого засідання на 25 квітня 2024 року о 11:00. Ухвалою від 25.04.2024 зазначено наступне: - у задоволенні клопотання (вх. № 10064 від 16.04.2024) про залишення позову без розгляду - відмовлено; - відзив (вх. № 16.04.2024 від 10071) з додатком долучено до матеріалів справи; - заперечення (вх. № 10195 від 17.04.2024) з додатком долучено до матеріалів справи; - заяву (вх. № 10767 від 23.04.2024) про розгляд справи без участі представника Позивача прийнято до розгляду; - підготовче засідання у справі відбудеться 09 травня 2024 року о(б) 11:45 год.

Ухвалою суду від 09.05.2024 судом було вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 30 травня 2024 року о 11:45.

Прокурор у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Представник Позивача у судове засідання не з`явилися. Про день та час розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Представник Відповідача у судове засідання не з`явилися. Про день та час розгляду справи повідомлявся судом належним чином.

Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.

Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.

Враховуючи вищевказане суд вважає, що учасники процесу були належним чином повідомлений судом про розгляд спору за їх участю. В той же час, вони не були позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалами Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення всіх учасників процесу стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин викладених у вимогах сторони процесу.

Так, процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу, а також про наявність учасників процесу та їх представників наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, оскільки судом вчинені всі необхідні визначені процесуальним законом вимоги щодо повідомлення сторін, суд визнає, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи, як того вимагають приписи ст.ст.6, 120, 242 ГПК України, однак не скористався своїми правами на подання пояснень, доказів, заперечень на позов та участь у судовому засіданні.

Так, з боку Відповідача було подано відзив на позовну заяву, де надає свої заперечення щодо заявлених позовних вимог. Так, обґрунтування Відповідача полягає у тому, що між Позивачем та Відповідачем було погоджено такі умови Договору, де у п. 11.1 зазначено, що умови договору, що визначені Законом України «Про здійснення державних закупівель», як істотні не повинні змінюватись, крім випадків передбачених частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Зміна умов договору відбувається з обов`язковим укладанням додаткової угоди.

На думку Відповідача між сторонами було чітко передбачена можливість збільшення ціни товару у договорі, що погоджується з висновком Постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22, виколаденої у п. 55, що Відповідач (Постачальник) не повинен був ще додатково обґрунтувати таке підвищення.

Відповідач також посилається на відповідність п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Відповідач зазначає, що висновок Прокурора стосовно цінової довідки Торгово-промислової палати №649/21 від 17.03.2021 є хибним, стосовно твердження оскільки не є належним доказом коливання ціни на ринку. Причину такого висновку зазначає, що з неї неможливо відслідкувати динаміку цін, отже і встановити її рух (такий документ не наданий до матеріалів справи). Прокурор фактично наводить лише позиції судів касаційної інстанції, однак чітко не зазначає які саме дефекти довідки роблять її «неналежним доказом». Як зазначено Прокурором у позовної заяві, в довідці надано відомості про ціни на пальне станом на 22.02.2021 та 15.03.2021.

Так, Відповідач вказує, що 22.02.2021 це день в який вже неможливо було надавати цінові пропозиції або вносити зміни до такої пропозиції, а 15.03.2021 - день здійснення Торгово промисловою палатою такого аналізу цін на товар. Отже, з моменту надання тендерних пропозицій і до дня внесення пропозиції про внесення змін до договору відбулось коливання ціни на ринку у зв`язку з чим, Відповідач запропонував Позивачеві на підставі договору внести відповідні зміни в договір, що на думку Відповідача є належним та допустимим доказом.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що в ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Суд зазначає, що ним були здійснені заходи щодо належного повідомлення Відповідача стосовно розгляду справи та надання до суду відповідних доказів, заперечень проти позову (за наявності), щодо вказівки на незгоду з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

З`ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.

Харківська окружна прокуратура Харківської області звертаючись до суду з позовом зазначає, що за результатам вивчення стану законності у сфері публічних закупівель було встановлено, що Мереф`янською міською радою (Замовник) 04.02.2021 на веб-сайті «Prozorro» (https://prozorro.gov.ua) здійснено оприлюднення оголошення за ID: UA-2021-02-04-011222-a про проведення відкритих торгів за предметом закупівлі ДК 021-2015 Код 09130000-9 «Нафта ти дистиляти» (Паливо в талонах (бланках-дозволах): бензин А-92, дизельне паливо) з очікуваною вартістю предмета закупівлі 3 413 000,00 грн.

У відкритих торгах прийняли участь 5 юридичних осіб: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сан ойл» (далі ТОВ «ТД «Сан ойл» або Постачальник) з остаточною ціновою пропозицією 3093775, 29 300,00 грн з ПДВ;

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» з остаточною ціновою пропозицією 3 151 829,00 грн з ПДВ;

3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Глуско-карт Україна» з остаточною ціновою пропозицією 3260635, 20 грн з ПДВ;

4. Фізична особа підприємець з остаточною ціновою пропозицією 3355545,60 грн з ПДВ;

5. Товариство з обмеженою відповідальністю «Крейн Енерджі» з остаточною ціновою пропозицією 3 413 000,00 грн з ПДВ.

Згідно протоколу розкриття тендерний пропозицій від 22.02.2021, учасника ТОВ«ТД «Сан ойл» визнано таким, що відповідає кваліфікаційним критеріям, встановленим в тендерній документації; відсутні підстави для відмови, установлені ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі».

Відповідно до повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, переможцем визнано ТОВ«ТД «Сан ойл» з ціною тендерної пропозиції 3093775,20грн з ПДВ. З повідомлення про намір укласти договір про закупівлю UA-2021-02-04-011222-a вбачається, що джерелом фінансування даної закупівлі є кошти місцевого бюджету. Між Замовником та Постачальником 11.03.2021 укладено договір № 134 (далі - Договір), предметом якого є товар «Нафта та дистиляти» за ДК 021:2015: 09130000-9 Дизельне паливо та Бензин А - 92» (далі Товар), загальна вартість Договору 3 093 775,20 грн за обсяг дизельного палива 80120 л. та бензину А 92 в обсязі 56400 л.

Згідно специфікації (додаток 1 до Договору), ціна за 1 л дизельного палива з ПДВ становить 22,86 грн.

Відповідно до п.10.1. Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 31.12.2021, або до повного виконання його сторонами.

Відповідно до п. 2.1. Договору Постачальник зобов`язується передати (поставити) Замовнику Товар (товари).

Згідно з п. 11.1 Договору - Умови Договору, що визначені Законом України «Про здійснення державних закупівель», як істотні не повинні змінюватись, крім випадків передбачених частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Зміни умов договору відбуваються з обов`язковим укладанням додаткової угоди.

Прокурор вказує, що 17.03.2021 сторони уклали додаткову угоду до Договору, внесено зміни до п 1.1. та викладено його в наступній редакції «Постачальник зобов`язується протягом дії даного Договору, але не пізніше 31 грудня 2021 року поставити Замовникові Паливо в талонах (бланках дозволах): бензин А- 92, дизельне паливо, надалі Товар, зазначений у Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору), за письмовою заявою Замовника, а Постачальник прийняти і оплатити такий Товар».

В подальшому, 22.03.2021 між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору , якою зменшено обсяг дизельного палива з урахуванням збільшення його ціни.

Так, на підставі додаткової угоди № 2 до Договору та Специфікації до нього підвищено ціну на дизельне паливо з 22, 86 грн за 1 л до 23,92 грн за 1 л. Обсяг товару дизельного палива за додатковою угодою установлено в розмірі 76 577 л. Отже, ціна на товар за додатковою угодою № 2 збільшена на 4,64% відповідно до первинної ціни, зазначеної у Договорі.

Також даною додатковою угодою Сторони погодили зменшити суму Договору та встановити її у розмірі 3093754, 28 грн.

Внесено зміни до специфікації (додаток № 1 до Договору) та визначено, що 180,0 л дизельного палива закуповується за ціною 22,86 грн за 1 л; 76 577 л за ціною 23, 92 грн за 1 л.

Після цього, Сторони уклали додаткову угоду № 3 від 17.06.2021 до Договору та враховуючи зобов`язання Державної аудиторської служби України Північно східного офісу Держаудитслужби за результатами проведеного моніторингу закупівлі UA-2021-02-04-011222-a, керуючись п. 1 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п. 1.3. та 3.2. Договору Сторони дійшли згоди зменшити суму Договору на 2051589, 08 грн., в тому числі ПДВ в зв`язку з чим виклали пункти 1.2. та 3.1. в новій редакції.

Тим самим, визначили обсяг дизельного палива у кількості 25560 л. та визначили ціну договору 1042165, 20 грн., у тому числі ПДВ.

Згідно додаткової угоди № 4 від 17.06.2021 до Договору враховуючи зобов`язання Державної аудиторської служби України Північно східного офісу Держаудитслужби за результатами проведеного моніторингу закупівлі UA-2021-02-04-011222-a Сторони дійшли згоди достроково розірвати договір № 134 від 11.03.2021 з 18.06.2021.

Згідно видаткової накладної № 37918 від 12.03.2021 ТОВ «ТД «Сан ойл» поставлено, а Мереф`янською міською радою сплачено за 180 літрів дизельного палива за ціною 22, 86 грн за 1 літр 4114, 80 грн., видаткової накладної № 38 020 від 22.03.2021 за 4 340 літрів дизельного палива за ціною 23, 92 грн за 1 літр 103812, 80 грн., видаткової накладної № 38 336 від 06.04.2021 за 2 000 літрів дизельного палива за ціною 23, 92 грн за 1 літр 47840, 00 грн., видаткової накладної № 38 351 від 08.04.2021 за 14 040 літрів дизельного палива за ціною 23, 92 грн за 1 літр 335836, 80 грн., видаткової накладної № 39 389 від 10.06.2021 за 5 000 літрів дизельного палива за ціною 23, 92 грн за 1 літр 119600, 00 грн.

Таким чином, внаслідок укладення додаткової угоди № 2 збільшено ціну за одиницю товару дизельного палива з 22, 86 грн до 23,92 грн за 1 л, тобто на 1, 06 грн (на 4,64 % більше від первинної ціни), при цьому, кількість літрів палива зменшено.

Прокурор зазначає, що Постачальник - ТОВ «ТД «Сан ойл» підписало основний договір № 134 від 11.03.2021, чим засвідчило, що має можливість та погоджується виконати домовленість, вказану у Договорі та додатках до нього, тобто добровільно взяло на себе зобов`язання поставити Замовнику дизельне паливо обсягом 80120,00 л, за ціною 22, 86 грн з ПДВ за 1 літр

У відповідь на запит окружної прокуратури від 07.02.2022 №62-504вих-22 щодо підстав та законності укладення вказаних додаткових угод до Договору, Мереф`янська міська рада надала копію листа ТОВ «ТД «Сан ойл» яким ініціювалось укладення додаткової угоди та копію Цінової довідки № 649/21 Харківської торгово-промислової палати. Проте, підставою укладення додаткової угоди № 2 від 22.03.2021 до Договору став лист ТОВ «ТД «Сан ойл» від 19.03.2021 № 663 з пропозицією зміни ціни за одиницю товару до 23,92 грн за 1 л дизельного палива. Додатком до даного листа долучено експертний Цінової довідки № 649/21 від 17.03.2021 Харківської торгово-промислової палати, де надано інформації про рівень роздрібних цін на дизельне паливо на території м. Харків та Харківської області станом на 22.02.2021 та 15.03.2021 та зазначено про зростання середнього значення вартості дизельного палива на 4, 64%.

Прокурор посилається на порушення Відповідачем своїх зобов`язань, вказуючи те що на запит окружної прокуратури цінова довідка Торгово-промислової палати №649/21 від 17.03.2021 не підтверджує коливання цін на дизельне паливо з моменту укладання договору до дати укладання додаткової угоди. З неї неможливо відслідкувати динаміку цін, отже і встановити її рух.

Прокурор вважає, що при укладенні спірної додаткової угоди безпідставно змінено істотні умови Договору, при укладенні додаткової угоди сторонами Договору належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни дизельного палива на ринку після укладення Договору. Отже, посилання Постачальника на стрімке підвищення цін за одиницю товару на ринку є безпідставним.

Щодо правомірності представництва інтересів держави у суді прокуратурою судом встановлено таке.

Суд виходить з того, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі (рішення Конституційного Суду України у від 01.04.2008 № 4-рп/2008).

Законом України за №1401-VIII від 02.06.2016 «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, п. 3 ч. 1, якої передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №3-рп/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація «інтересів держави» може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 по справі №806/1000/17).

Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є належною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова ВСУ від 21.02.2018 у справі № 553/3280/16-а).

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, з спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції).

Згідно з ч. ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Ч. 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Згідно даного позову, прокурор звернувся до суду в інтересах компетентного органу, як органу місцевого самоврядування у зв`язку з невжиттям заходів, спрямованих на повернення надмірно сплачених коштів, у тому числі, шляхом звернення до суду.

Проведення процедури публічних закупівель та укладення додаткових угод, які суперечать вимогам законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Харківською окружною прокуратурою листами від 06.12.2023 № 62-5604вих-23, від 25.12.2023 № 62-5911вих-23 та від 15.01.2024м № 62-179вих-24 повідомлено Мереф`янську міську раду про виявлені прокурором порушення та орієнтовано на вжиття заходів щодо визнання спірної додаткової угоди недійсною та стягнення безпідставно сплачених коштів.

З листа Мереф`янської міської ради № 378 від 26.01.2024, отриманого у відповідь на запити, вбачається, що міська рада не зверталась з позовом до ТОВ «ТД «Сан ойл» в рамках виконання вказаного договору, оскільки у неї відсутнє фінансування видатків на сплату судового збору. Крім того, рада не заперечує проти вжиття прокуратурою відповідних заходів.

Міська рада будучи розпорядником коштів місцевого бюджету, є власником вказаних грошових коштів та представником інтересів територіальної громади у силу вимог чинного законодавства України, проте ним не вчинялись відповідні дії, що призвели до порушень інтересів держави.

Так, Великою Палатою Верховного Суду у п.36 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (п.37. постанови).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п.38. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19).

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (п.39. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (п.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19).

Щодо наявності підстав для звернення прокурора в інтересах сторони договору, з аналогічним висновком, дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у справі №906/1204/19 (п.5.7 ухвали від 08.10.2020). Так, суд касаційної інстанції погодився із доводами апеляційного суду, що державна закупівля проводилася за рахунок коштів місцевого (районного) бюджету, селищна рада є розпорядником витрачених бюджетних коштів та стороною договору, тому прокурор вірно визначив позивачів у цій справі та підтвердив підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі зазначених позивачів у цій справі.

Таким чином, при наявності порушень інтересів держави та бездіяльності органу, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, прокурором встановлена наявність визначених ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для представництва інтересів держави шляхом звернення до суду з даною позовною заявою.

Зазначене дає суду підстави для однозначного переконливого висновку про те, що Прокурор при зверненні до суду з даним позовом належно, фактично та мотивував і юридично обґрунтував підстави представництва інтересів територіальної громади в суді.

Враховуючи викладене, суд погоджується, що у Прокурора наявні підстави для звернення до суду з відповідним позовом на захист порушених інтересів держави.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 180 ГК України (ч. ч. 1, 2, 3) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями ч. 2 ст. 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.

Згідно зі ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

За приписами ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З матеріалів справи вбачається, що договір №134 від 11.03.2021, визнання недійсними додаткових угод до якого є предметом спору, укладено на підставі проведених відкритих торгів, ідентифікатор закупівлі UA-2021-02-04-011222-а.

Правовідносини в сфері державних закупівель регулюються Законом України „Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. У свою чергу, стаття 5 Закону України "Про публічні закупівлі" до принципів закупівлі відносить: добросовісну конкуренцію серед учасників; максимальну економію, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінацію учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Положеннями ч. 2 ст. 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Мереф`янською міською радою (Покупець) укладено з ТОВ «ТД«Сан ойл» (Постачальник) Договір №134 від 11.03.2021, на умовах якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві товар ДК 021:2015: 09130000-9 Дизельне паливо та Бензин А - 92» (далі Товар), загальна вартість Договору 3 093 775,20 грн за обсяг дизельного палива 80120 л. та бензину А 92 в обсязі 56400 л. Згідно з додатку 1 до Договору - Специфікації, ціна за 1 л дизельного палива з ПДВ становить 22, 86 грн.

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів переможця процедури закупівлі та не повинні змінюватися після підписання договору про закупівлю до повного виконання зобов`язань сторонами, крім випадків визначених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі та умовами даного договору, зокрема: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадку зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії; покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі з разі коливання ціни товару на ринку; зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни ставок та/або пільг з оподаткування; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts. ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В подальшому, до вищевказаного договору, сторони уклали додаткові угоди стосовно внесення змін до істотних умов такого договору (Договір №134 від 11.03.2021), а саме: в Додаткових угодах №2 від 22.03.2021, №3 від 17.06.2021, №4 17.06.2021 зазначено, як необхідність зміни ціни та обсягів закупівлі.

З аналізу змісту вищевказаних спірних додаткових угод вбачається, що в результаті їх укладення відбулось підвищення ціни за одиницю товару фактично збільшено дизельного палива, а обсяг поставки за договором товару зменшився.

Відповідно до ч. 4 п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

У роз`ясненні Мінекономрозвитку України від 27.10.2016р. №3302-06/34307-6 зазначено, що внесення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Тобто для збільшення ціни закупівлі товару у договорі закупівлі товару за державні кошти сторонами договору повинно бути доведено та документально підтверджено факт коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення.

З аналізу вищенаведеного слідує, що коливання ціни товару на ринку передбачає динаміку ціни товару у бік збільшення за період з моменту укладення договору та до моменту виникнення необхідності у внесенні відповідних змін, зумовлених таким коливанням. Тобто, повинно бути доведено наявність коливання ціни у бік підвищення на ринку природного газу за період з дати укладення основного договору до дати укладення додаткових угод.

Згідно роз`яснення Мінекономіки від 24.11.2020р. №3304-04/69987-06 під пропорційністю розуміється збільшення ціни саме на такий відсоток, на який відбулося коливання на ринку, але не більше 10 відсотків.

Враховуючи вищевикладене, для законодавчо обґрунтованої зміни договору, укладеного за результатами відкритих торгів, сторонам такого договору слід врахувати: 1) наявність коливання ціни товару на ринку такого товару; 2) таке коливання має бути документально підтверджене; 3) в результаті коливання ціни товару, збільшення такої ціни за одиницю товару не може перевищувати 10 відсотків; 4) збільшення ціни договору за одиницю товару має бути пропорційним збільшенню ціни такого товару на ринку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, викладено правову позицію, у якій визначено критерії, яким повинні відповідати документи, які надаються на підтвердження коливання цін на ринку. Так, надані відповідачем довідки та висновки територіального підрозділу Торгово-промислової палати України не можуть вважатись належними доказами на підтвердження факту коливання ціни на товар з огляду на наступне: 1) у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору; 2) кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження; 3) документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

У справі № 927/491/19 Верховним судом зазначено, що для внесення змін у договір постачання природного газу постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Також, суд погоджується з наданою позицією, де він посилається на висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.04.2019 у справі № 915/346/18, що відповідач повинен надати докази того, що саме в момент (в день та час) укладення додаткової угоди відбулось коливання ціни на природний газ, яке підтверджує збільшення ціни відповідних товарів.

У постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19 під час розгляду аналогічної справи, суд, наголосив, що визначальним для розгляду справи такої категорії є те, що внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку коливання ціни такого товару на ринку, яке (коливання) повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим і відповідати запропонованим змінам. Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було б отримано під час підписання договору.

Вказані обставини свідчать про те, що при внесенні змін до договору на підставі спірних угод, сторони договору не дотримались вимог закону щодо: пропорційності збільшення ціни договору у порівнянні з динамікою зміни таких цін на ринку; документального підтвердження коливання ціни товару на ринку; в деякий випадках збільшення ціни товару більш ніж на 10 відсотків.

З огляду на викладене, судом приймаються до уваги доводи прокуратури у справі щодо відсутності документального підтвердження наявності підстав (коливання ціни дизельного палива на ринку у відповідній пропорції) для внесення змін до договору на підставі спірних додаткових угод. При цьому, дії сторін щодо збільшення ціни за одиницю товару шляхом укладення спірних додаткових угод не відповідають вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

З огляду на зазначене, Відповідачем, всупереч інтересів держави/територіальної громади, без будь-яких належних на те підстав, укладено спірні додаткові угоди, згідно яких суттєво зменшено обсяги постачання дизельного палива та безпідставно збільшено ціну за одиницю товару, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації.

Зазначене, в свою чергу порушує основні принципи, що передбачені ст. 5 Закону України „Про публічні закупівлі", а саме: добросовісна конкуренція серед учасників, максимальна економія та ефективність, відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; запобігання зловживанням.

З огляду на вищевикладене, спірні додаткові угоди підлягають визнанню недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, а позов - задоволенню. При цьому, враховуючи останні зміни до спеціального законодавства щодо спірних правовідносин, підстави для твердження про нікчемність спірних угод відсутні.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Роуз Торія проти Іспанії", параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", параграф 32).

Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.

У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.

Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.

Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Суд вважає за можливе у виниклих правовідносинах за суттю спору застосувати принцип справедливості визначений на законодавчому рівні у межах ч. 1 ст. 2 ГПК України.

На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 зазначено: "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі". "Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права" (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004).

Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю "питомою вагою" принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: "правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах"

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору покладаються пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 22.03.2021 до договору № 134 від 11.03.2021, укладеного між Мереф`янською міською радою (код ЄДРПОУ 04058692) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сан ойл» (ЄДРПОУ 39197130).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сан ойл» (61058, м. Харків, вул. Ромена Ролана, 12, код ЄДРПОУ: 39197130) на користь Мереф`янської міської ради (62472, вул. Дніпровська, 213, м. Мерефа, Харківський район, Харківська область, код ЄДРПОУ: 04058692) надмірно сплачені кошти в сумі 26 902,80 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сан ойл» (61058, м. Харків, вул. Ромена Ролана, 12, код ЄДРПОУ: 39197130) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 02910108, UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) суму судового збору сплаченого за пред`явлення позовної до суду у розмірі 6056,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "07" червня 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

СуддяІ.П. Жигалкін