Рішення № 119617571, 03.06.2024, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2024м. ХарківСправа № 922/803/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Бойко О.Н.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (місцезнаходження: 61037, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11; код ЄДРПОУ: 31557119) до Науково-виробничого підприємство Хартрон-Аркос ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) (місцезнаходження: 61070, місто Харків, вулиця Академіка Проскури, будинок 1; код ЄДРПОУ: 25184774) про стягнення 3 755 702,57 грн. за участю представників:

позивача:Підгорний Б.Б. (самопредставництво);

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Науково-виробничого підприємства Хартрон-Аркос ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) заборгованості за Договором про постачання теплової енергії №9017 від 01.11.2001 за період січень - березень 2022 в сумі 3 755 702,57 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 45 308,43 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.03.2024 позовну заяву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/803/24, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 08 квітня 2024 року о 11:00, встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

Науково-виробниче підприємство Хартрон-Аркос ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) разом з тим, наданими відповідачу процесуальними правами не скористалось, відзив на позовну заяву до суду не подало.

З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали Господарського суду Харківської області від 19.03.2024 про про відкриття провадження у справі було направлено в паперовій формі - рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою НВП Хартрон-Аркос ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю), вказаною у позовній заяві, яка також співпадає з юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 61070, місто Харків, вулиця Академіка Проскури, будинок 1. Однак, зазначене відправлення не вручено адресатові та повернуто до суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою", згідно Довідки про причини повернення/досилання відділення поштового зв`язку Укрпошти від 30.03.2024 (а.с.54).

У відповідності до частини шостої статті 120 Господарського процесуального кодексу України, суд також намагався повідомити відповідача про розгляд даної справи телефонограмою. Проте за номерами, які вказано у реєстрі та позовній заяві, телефонограма не була прийнята (номери не відповідають). Відомостей щодо інших засобів зв`язку із НВП Хартрон-Аркос ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) матеріали справи не містять.

Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про розгляд даного позову, а відповідач, у відповідності до пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України визнається таким, що був належним чином повідомленим про розгляд даної справи.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

03.06.2024 в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 03.06.2024 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений шляхом направлення копії ухвали про закриття підготовчого провадження від 20.05.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою НВП Хартрон-Аркос ЛТД, вказаною у позовній заяві, яка також співпадає з юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Станом на 03.06.2024, відповідно до трекінгу Укрпошти, відправлення № 0600267408014 вручено за довіреністю 31.05.2024.

Отже, суд належним чином виконав вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо направлення процесуальних документів учасникам справи та здійснив всі необхідні дії з метою належного їх повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання; відповідач мав достатньо часу підготувати заперечення на позовну заяву і визнається таким, що був належним чином повідомленим про розгляд даної справи (згідно частини 6 статті 242 ГПК України).

Зважаючи на те, що в ході розгляду справи судом було створено учасникам справи необхідні умови та надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст.42 ГПК України, враховуючи те, що неявка учасників справи в судове засідання, відповідно до приписів частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи по суті суд вважає за можливе розглянути справу № 922/803/24 за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.11.2001 між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (енергопостачальна організація) та Науково - виробничим підприємством Хартрон Аркос ЛТД (ТОВ) (споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії №9017 (надалі - Договір ).

Відповідно до п.1.1. Договору за цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячої воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Обидві сторони зобов`язуються керуватися Правилами користування тепловою енергією, затвердженими наказом Міненерго України і Державним комітетом з будівництва, архітектури і житлової політики України від 28.10.1999р. №307/262 (п.1.2.Договору 1).

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року; технологічні потреби - відповідно з виробничої програмою; кондиціювання повітря - по мірі необхідності (п.2.1.Договору 1).

Згідно з п.3.2.2. Договору споживач теплової енергії зобов`язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладом обліку (п.5.1.Договору 1).

Проектування та встановлення приладів обліку теплової енергії виконується організаціями, які мають відповідні ліцензії. Установлення приладів обліку виконується згідно технічних умов та з узгодженим енергопостачальною організацією проектом на межі балансової належності тепломереж енергопостачальної організації та споживача. У разі встановлення приладів обліку теплової енергії не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначеної за фактичними показниками приладів обліку, додаються втрати на дільницях тепломережі, що перебувають на балансі споживача, від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку (5.2.Договору ).

Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 1 до договору (п.5.3.Договору ).

Межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в додатку 2 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку (п.5.4.Договору ).

При відсутності приладів обліку або виході його з ладу - кількість теплової енергії, що відпущена споживачу, визначається енергопостачальною організацією, як виняток, розрахунковим способом (п.5.5.Договору ).

У разі підключення споживача без приладів обліку теплової енергії, визначеної за приладами обліку ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені за приладами обліку споживачів, підключених до ЦТП, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється споживачу - пропорційно його договірним навантаженням (п.5.6.Договору ).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів (п.6.1.Договору ).

Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 3-х примірниках) на відпуск-получення теплової енергії (п.6.2.Договору ).

Споживач за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальної організації попередню оплату вартості, необхідного обсягу теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду (п.6.3.Договору ).

Якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку:

при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця;

у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку (п.6.4.Договору ).

Споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується споживачем не пізніше як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку на оплату.При не сплаті споживачем за отриману теплову енергію попередньої оплати, в указаний в договорі термін, подальший відпуск теплової енергії здійснюється на умовах товарного кредиту. (п.6.5.Договору ).

Відсоток за товарний кредит встановлюється в розмірі 1,5 облікової ставки НБУ (п.6.6.Договору ).

Згідно п. 10.1., п. 10.4. Договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2002. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками.

Додатком №1 від 01.11.2001 та від 01.12.2011 сторони погодили обсяги постачання теплової енергії споживачу.

На підставі розпоряджень Харківського міського голови в опалювальному сезоні 2021-2022 років позивач здійснював постачання теплової енергії у приміщення відповідача за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1. На підтвердження чого надано акти підключення/відключення споживача.(а.с.10).

По особовому рахунку відповідача 17420 - 1601 обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опалення за Договором в сумі 3 755 702,57 грн., яка утворилася за період: січень 2022 - березень 2022.

Позивачем було надіслано відповідачу відповідні рахунки-фактури за спожиту теплову енергію за січень 2022 - березень 2022:

рахунок - фактура №17420-1601 від 03.02.2022 з призначенням платежу: плата за теплову енергію за січень 2022 (а.с.15);

рахунок - фактура №17420-1601 від 16.03.2022 з призначенням платежу: плата за теплову енергію за лютий 2022 (а.с.15 зворотня сторона);

рахунок - фактура №17420-1601 від 12.04.2022 з призначенням платежу: плата за теплову енергію за березень 2022 (а.с.16 );

рахунок - фактура №17420-1601 від 04.07.2022 з призначенням платежу: плата за теплову енергію за червень 2022 (а.с.16 зворотня сторона).

Крім того, в червні 2022 позивачем у відповідності до Постанови КМУ від 10.11.2021 № 1209 "Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв`язку із зміною ціни природного газу" проведено перерахунок нарахувань за січень-березень 2022 року.

Як стверджує позивач, вказані вище рахунки відповідачем в повному обсязі сплачені не були.

Доказів сплати відповідачем вказаних рахунків матеріали справи не містять.

За результатами виконання договірних зобов`язань по особовому рахунку Відповідача 17420-1601 обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опалення за Договором в сумі 3 755 702,57 грн., яка утворилася за період: січень - березень 2022 у сумі 3 755 702,57 грн.(заборгованість за січень 2022 - 2 747 597,71 грн., за лютий 2022 - 905 309,23 грн., за березень 2022 - 102 795,63 грн.).

Відповідач направляв позивачу вимогу з доданими актом виконаних робіт та рахунком - фактурою на оплату спожитої теплової енергії за спірний період (а.с.14) та пропонував відповідачу у десятиденний термін з моменту отримання даної вимоги оплатити вказану заборгованість шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, проте відповідачем заборгованість сплачено не було.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 3 755 702,57 грн. заборгованості.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.

Отже, згідно положень Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов`язання, оплата вартості одержаної від постачальника теплової енергії повинна проводитись споживачем відповідно до умов Договору та чинних нормативно-правових актів.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Також згідно приписів статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України Про теплопостачання у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Доказів відсутності опалення, або відключення від опалення споживача у спірний період матеріали справи не містять.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт споживання Відповідачем теплової енергії на потреби опалення приміщення за вищевказаною адресою підтверджуються актом про підключення опалення на початку опалювальному сезоні 2021-2022 та відключення опалення наприкінці зазначеного опалювального сезону. Також, факт споживання теплової енергії підтверджується частковою оплатою заборгованості Відповідачем. Повної сплати відповідачем заборгованості за договором матеріали справи не містять.

Судом здійснено перевірку нарахованої позивачем суми боргу за неналежне виконання договірних зобов`язань зі сплати спожитої теплової енергії у розмірі 3 755 702,57 грн., а саме відповідно до наданого позивачем розрахунку нарахувань та встановлено, що сума боргу за вище значеними рахунками є арифметичною вірною.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності дост.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач своїх зобов`язань щодо оплати заборгованості за договором про постачання теплової енергії №9017 від 01.11.2001 не виконав, суму заборгованості у розмірі 3 755 702,57 грн. не сплатив. Таким чином зобов`язання відповідача щодо оплати заборгованості за поставлену теплову енергію в гарячій воді на час розгляду справи не виконане. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Таким чином, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували наведені у позові обставини, судом здійснено розгляд справи з урахуванням наявних у ній матеріалів, які підтверджують правомірність вимог позивача.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 3 755 702,57 грн. за невиконання зобов`язань за договором про постачання теплової енергії №9017 від 01.11.2001 за період січень - березень 2022 є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Позовні вимоги у даній справі задоволено в повному обсязі, а відтак витрати по сплаті судового збору в розмірі 45 068,43 грн. покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 14, 15, 42, 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256, 257, 259 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" задовольнити повністю.

Стягнути з Науково-виробничого підприємство Хартрон-Аркос ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) (місцезнаходження: 61070, місто Харків, вулиця Академіка Проскури, будинок 1; код ЄДРПОУ: 25184774) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (місцезнаходження: 61037, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11; код ЄДРПОУ: 31557119, р/р НОМЕР_1 в Філії Харківського обласного управління АТ «Ощадбанк», МВФ 351823) заборгованість за Договором про постачання теплової енергії №9017 від 01.11.2001 за період січень - березень 2022 в сумі 3 755 702,57 грн.та витрати зі сплати судового збору в сумі 45068,42 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "10" червня 2024 р.

СуддяВ.В. Рильова

Справа №922/803/24