Рішення № 119615464, 10.06.2024, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/17510/23

Категорія 36

2/295/139/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді Зосименко О.М.,

з участю секретаря с/з Стелюти М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування,

встановив:

Позивач звернувсядо судіз вказанимпозовом вякому проситьстягнути з ОСОБА_1 накористь ПАТ«Страхова компанія«Універсальна» суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 32501 грн. 04 коп.

В обґрунтування позову вказує, що 23.06.2021року між ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування майна № 2121/242/005740. Предметом даного договору є майнові інтереси страхувальника пов`язані із володінням та користуванням квартирою АДРЕСА_1 . 05.04.2022р. із застрахованим майном сталася страхова подія залиття квартири водою. Про дану подію комісією ТОВ «керуюча компанія «ДОМКОМ-Житомир» складено акт від 05.04.2022р. про виявлення затоплення квартири АДРЕСА_2 . Страхувальник за договором добровільного страхування майна № 2121/242/005740 звернувся до ПАТ «Страховакомпанія «Універсальна» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. Дана заява була розглянута, залиття квартири АДРЕСА_1 визнано страховим випадком, у зв`язку з чим ПАТ «Страховакомпанія «Універсальна» здійснило виплато суми страхового відшкодування в розмірі 32501 грн. 04 коп. Таким чином, з моменту виплати страхового відшкодування, позивач отримав право вимоги до власника квартири АДРЕСА_1 відповідача, як до особи відповідальної за завдання збитків власнику квартири АДРЕСА_2 .

Сторони та їх представники в судове засідання не з`явилися, у позові представник позивача вказав про розгляд справи у його відсутність. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Підставою для виплати страхового відшкодування є настання страхового випадку, передбаченого договором або законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Частиною першою статті 990 ЦК України передбачено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно із ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Судом встановлено,що 23.06.2021року між ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування майна № 2121/242/005740, а саме квартири АДРЕСА_1 (а.с.6).

Згідно з витягу з державного реєстру речових прав власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 (а.с. 20).

Згідно акту ТОВ «Керуюча компанія «ДОМКОМ-Житомир» від 05.04.2022р., комісія в складі інженера ОСОБА_3 , майстра ОСОБА_4 , електрогазозварювальника ОСОБА_5 , склала даний акт, що комісійним обстеженням 05.04.2022р. в квартирі АДРЕСА_1 виявлено сліди затоплення з квартири АДРЕСА_3 . Причина затоплення невідома.(а.с.11). 08.04.2022р. ОСОБА_2 звернулася до ПАТ «Страховакомпанія «Універсальна» із повідомленням страхувальника про настання події, що має ознаки страхової.

В зв`язку з тим, що відбулось вищезазначене залиття квартири, страховиком ПАТ «Страховакомпанія «Універсальна» на підставі умов договору добровільного страхування майна № 2121/242/005740, звіту №30789/1 про незалежну оцінку вартості матеріального збитку пошкодженого майна-техніки від 14.04.2022 року, страхового акту №114431/1, ОСОБА_2 було виплачено страхове відшкодування в розмірі 32501 грн. 04 коп., що підтверджується платіжним дорученням №13562 від 15.06.2022р. (а.с. 25-44). Таким чином, позивач виконав свої зобов`язання перед страхувальником згідно умов договору.

За приписами ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 27 постанови № 4 від 01 березня 2013, що при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика, суди повинні розрізняти поняття регрес та суброгація. Так, у випадку суброгації, відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні, із збереженням самого зобов`язання, на підставі договору страхування, а також ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування». У випадку регресу, одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється нормами ст. 1191 ЦК України.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України в справі № 755/18006/15-ц від 04.07.2018 року, згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем, у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілого страхового відшкодування, засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілого у деліктному зобов`язанні.

Згідно з ч. 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.

Таким чином, до ПАТ «Страховакомпанія «Універсальна» перейшло право вимоги до відповідача на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України - в порядку суброгації. У порядку суброгації страховик може стягнути із завдавача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, тому з урахуванням положення статті 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на положення ст. 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 на момент виникнення спірних правовідносин був власником квартири АДРЕСА_4 з якої відбулося затоплення, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №320315660 (а.с. 46).

Згідно статті 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім права власності існує і так званий тягар власника, яке полягає у необхідності підтримувати своє майно в справному стані, вживати заходів по своєчасному усуненню несправностей. До обов`язків власників квартир належать: використання приміщень житлових будинків за призначенням, забезпечення збереження житлових і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків, дотримання правил пожежної безпеки, вжиття заходів по усуненню несправностей у квартирі власними силами або силами підприємств з обслуговування житла.

Згідно з роз`ясненнями п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Згідно положень п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року за № 76, у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт згідно встановленого зразка.

Порядок складання акту про залиття, аварії квартир регулюється Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17 травня 2005 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №927/11207.

Відповідно до додатку №4 Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій вбачається, що в Акті про залиття обов`язково описується, що трапилося і які наслідки (що залите, які обсяги робіт, які ушкодження, які речі ушкоджено, чітко зазначається причини залиття (несанкціоноване втручання мешканців квартири у роботу системи (заміна радіаторів, трубопроводів, вентилів, рушникосушарок тощо), незадовільне технічне обслуговування систем, передчасний вихід з ладу радіаторів опалення, трубопроводів, вентилів, гнучких підводок та ін.); акт повинен містити висновки і рекомендації комісії (надаються висновки про те, що необхідно зробити, хто заподіяв шкоду та ін.); члени комісії повинні підписати акт та з актом повинні бути ознайомлені мешканці квартир, які його також підписують.

Крім того, з типової форми Акту про залиття вбачається, що такий складається комісійно, комісія складається з головного інженера виконавця послуг, голови комісії, майстра технічної дільниці, майстра ремонтної дільниці, слюсара - сантехніка, представника організації, яка обслуговує внутрішньобудинкові системи водопостачання, представника власника будинку. Також з актом мають бути ознайомлені мешканці квартир, про що проставляється їх підпис внизу форми акту.

В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік):прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності: прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини: завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність (у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи (прізвище, ім`я, по батькові) підписувати складений акт відмовилися із зазначенням причин.).

У листі Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 29.12.2009 року № 12/20-11-1975, також зазначено, що при складанні акту про залиття присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. Якщо винуватець події відмовляється підписувати акт, необхідно запросити свідків з числа сусідів. Вони також можуть засвідчити факт затоплення та скласти опис пошкоджень та зіпсованого майна.

Тобто факт залиття, характер залиття та його причини, завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень, перелік пошкоджених внаслідок - залиття речей та їх орієнтовна вартість) та його наслідків має бути зафіксований актом комісійного обстеження квартири, складеним за обов`язкової участі винної особи.

Разом з тим, наданий позивачем акт ТОВ «Керуюча компанія «ДОМКОМ-Житомир» від 05.04.2022р. не відповідає вищевказаним вимогам до такого акту, зокрема не встановлено причини затоплення, (зазначено, що причина затоплення невідома), відсутні відомості, що з даним актом ознайомлені мешканці (власники) квартир АДРЕСА_5 , або відомості, що вони відмовилися від ознайомлення, та відсутні відомості про фіксування факту недопуску у квартиру АДРЕСА_3 з метою встановлення причини затоплення, тому даний акт не може братись судом до уваги як належний доказ підтвердження вини відповідача у залитті квартири позивача. Крім того, наданий акт не доводить протиправності поведінки відповідача, не встановлює причинно-наслідкового зв`язку між його діями чи бездіяльністю та спричиненою шкодою, не відображає дійсної причини затікання води з квартири АДРЕСА_3 . Інших належних та допустимих доказів вини відповідача у залитті квартири позивача до суду не надано.

Враховуючи викладені обставини, оцінюючи всі зібрані і досліджені судом докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вини відповідача у заподіянні шкоди.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст. 12,13,81,82,89, 264-265, 268, 274-279 ЦПК України, ст. 990,993, 979, 980, 1166, 1192 ЦК України, Законом України «Про страхування», суд

ухвалив:

в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляд.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.

Суддя О.М. Зосименко