Рішення № 119615257, 07.06.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.06.2024Справа № 910/4065/24Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс"

до Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України"

про стягнення 89 310,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" про стягнення 89 310,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу № 271-К-23 від 15.11.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін; визначено сторонами строки для подачі своїх заяв по суті спору.

Відповідачем 19.04.2024 надано суду відзив, яким заперечено вимоги повністю.

Позивачем до Господарського суду міста Києва 25.04.2024 подано відповідь на відзив.

Відповідачем до Господарського суду міста Києва 30.04.2024 подано заперечення на відповідь на відзив позивача.

Позивачем 30.04.2024 подано до суду додаткові пояснення у справі.

Згідно з частиною другою статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 15.11.2023 укладено договір купівлі-продажу № 271-К-23, за умовами пункту 1.1. якого позивач зобов`язався продати і відвантажити цукор і супутні продукти в обсязі, за адресами територіальних уповноважених представників відповідача та у терміни, визначені у рознарядці, а відповідач - забезпечити приймання та оплату товару за цінами згідно з умовами цього договору.

Пунктом 3.1. договору купівлі-продажу встановлено, що ціна договору становить 1 468 806,00 грн, у тому числі обов`язкові податки та збори. Ціна договору включає в себе вартість самого товару, його упаковки, маркування, доставки на умовах договору, усі податки та збори, що сплачуються або мають бути сплачені щодо поставки товару.

Відповідно до пункту 4.1. договору розрахунок за цим договором проводиться шляхом оплати товару відповідачем за фактом поставки товару протягом 20 банківських днів з дати отримання товару на склад Територіального уповноваженого представника відповідача у міру надходження бюджетних коштів на підставі рахунків-фактур відповідача, належним чином оформлених накладних, актів приймання.

Згідно з пунктом 4.3. договору датою отримання товару є дата, зазначена в накладній.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що поставка товару здійснюється окремими партіями в обсязі, за адресами Територіальних уповноважених представників відповідача та у терміни (строки), визначені у рознарядці (додаток 1 до цього договору), позивач повинен здійснити поставку товару у повному обсязі включно до 10 грудня 2023 року.

Відповідно до пункту 5.4. договору територіальні уповноважені представники відповідача здійснюють прийом товару після надання усього комплекту документів, зазначених в пунктах 2.1. та 4.1. цього договору, з урахуванням положень пункту 2.3. цього договору.

Згідно з пунктом 5.7. договору моментом поставки товару визначається момент передачі товару від представника позивача Територіальному уповноваженому представнику відповідача.

Пунктом 10.1. договору визначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року.

Як стверджує позивач, ним поставлено товар на адресу відповідача на загальну суму 1 468 806,00 грн, однак відповідачем не здійснено вчасно та в повному обсязі оплату коштів, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 89 310,00 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.

Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).

Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, на виконання зобов`язань за договором № 271-К-23 від 15.11.2023 позивачем у грудні 2023 року поставлено відповідачу цукор білий кристалічний першої категорії на суму 1 468 801,00 грн, що підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами приймання товару.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначив, що документи на поставку товару в розмірі 89 310,00 грн було направлено на адресу відповідача в січні 2024 року, тобто з порушенням установленого пунктом 4.1. договору строку, а тому усі бюджетні призначення втратили чинність після закінчення бюджетного періоду - 2023 року, підстави для оплати коштів відсутні.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що поставка товару на суму 89 310,00 грн була здійснена 25.12.2023, що підтверджується копіями видаткової накладної № 3476 від 25.12.2023, довіреності № 87 від 25.12.2023, товарно-транспортної накладної № 3476 від 25.12.2023, акта приймання № 148 від 25.12.2023, які підписано сторонами.

Таким чином, доводи відповідача не підтверджуються, а посилання у відзиві на товарно-транспортні накладні №№ 59001082383503, 59001082875779, 59001085076869, 59001083990231, 59001079411265, 59001078988838, 59001079520228, 59001079817553, 59001080889246, якими направляв позивач первинну документацію у тому числі за 25.12.2023 не беруться судом до уваги, оскільки жодних доказів вкладень документів саме за поставкою товару 25.12.2023 до цих товарно-транспортних накладних останнім не надано.

Судом встановлено, що строк оплати товару за договором № 271-К-23 від 15.11.2023 є таким, що настав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 89 310,00 грн є правомірною і підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

У відповідності до частини першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач та адвокат Мондріч А.Є. 25.03.2024 уклали договір про надання правової допомоги № 2503НК/24, за яким адвокат зобов`язався надавати позивачу правову допомогу, а позивач - прийняти та сплатити її вартість.

Відповідно до пункту 4.1. договору за правову допомогу, надану адвокатом, позивач сплачує гонорар, розмір та порядок якого є конфіденційною інформацією і зазначається у додатковій угоді, яка є частиною цього договору.

Згідно з додатковою угодою №1 від 25.03.2024 сторони погодили вартість послуг.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано копію договору про надання правової допомоги №2503НК/24 від 25.03.2024, копію додаткової угоди № від 25.03.2024, копію акту надання юридичних послуг № 1/НК/24 від 01.04.2024.

При цьому, суд зауважує, що згідно з акту надання юридичних послуг № 1/НК/24 від 01.04.2024 включено також 2 год. представництва інтересів позивача у судових засіданнях, однак справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, а тому включення до витрат на правову допомогу суми в розмірі 4 000,00 грн є безпідставним.

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної установи "Генеральна дирекція Державної кримінально-виконавчої служби України" (03115, м. київ, вул. Святошинська, 27; ідентифікаційний код 41220556) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ісполін Плюс" (49081, м. Дніпро, вул. Артільна, 2; ідентифікаційний код 33667686) 89 310,00 грн основного боргу, 3 028,00 грн витрат зі сплати судового збору та 16 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Т.Ю. Кирилюк