Рішення № 119603694, 07.06.2024, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/329/24

Провадження № 2-а/378/12/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.06.2024 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Скороход Т. Н.,

за участю секретаря Соколової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селище Ставище справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи: Державна Казначейська служба України, Державна судова адміністрація України, про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До судуз вказанимпозовом звернулася ОСОБА_1 ,посилаючись нате,що 20травня 2024року воназасобами поштовогозв`язку отрималапостанову відділупримусового виконаннярішень ДепартаментуДВС Міністерстваюстиції Українипро закінченнявиконавчого провадженнявід 21.11.2017.У постановіголовний державнийвиконавець вказаноговідділу зазначає,що виконавчепровадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-11866/11 виданого 29.01.2016 Ставищенським районним судом Київської області, яким зобов`язано відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі №2-а-11866/11, виданого 29.01.2016 на підставі постанови Ставищенського районного суду Київської області від 11 листопада 2011 року, зміненої постановою Вищого адміністративного суду України від 9 липня 2015 року про зобов`язання Державної казначейської служби України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені для Державної судової адміністрації України, на користь Володарського районного суду Київської області для придбання житла для ОСОБА_1 в розмірі 659548 грн., закінчено. Головний державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження зазначила, що після відкриття виконавчого провадження копії постановбуло направленоборжнику довиконання тастягувачу довідома.Рішення судуборжником невиконано.Остання вказує,що неюбуло вжитоусіх можливихзаходів длявиконання рішеннясуду,передбачених чиннимзаконодавством,тому вонаприйняла рішенняпро закінченнявиконавчого провадженняз примусовоговиконання рішенняСтавищенського районногосуду Київськоїобласті №2а-11866/11.З такимтвердженням головногодержавного виконавцяпозивач непогоджується,і вважає,що діїголовного державноговиконавця щодозакриття виконавчогопровадження ВП№ 50298636є передчаснимита протиправними,виходячи знаступних підстав.На данийчас постановаСтавищенського районногосуду Київськоїобласті від11листопада 2011року невиконана, про що фактично сама державний виконавець зазначає у своїй постанові від 08.05.2024, оскільки не відбулося фактичного виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом, як того вимагає чинне законодавство.

Позивач просить суд визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 08.05.2024 ВП № 50298636, якою закінчено виконавче провадження на підставі п. 11 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»; скасувати вказану постанову та зобов`язати відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції відновити виконавче провадження ВП №50298636 за виконавчим листом № 2а-11866/11 за постановою Ставищенського районного суду Київської області 2011 року, яка змінена 9 липня 2015 року постановою Вищого адміністративного суду України про зобов`язання Державної казначейської служби України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені для Державної судової адміністрації України, на користь Володарського районного суду Київської області для придбання житла для ОСОБА_1 в розмірі 659548 грн.

Ухвалою судді Ставищенського районного суду Київської області від 27 травня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами розгляду окремих категорій термінованих адміністративних справ, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позовну заяву; витребувано у Відділі примусовоговиконання рішеньДепартаменту державноївиконавчої службиМіністерства юстиціїУкраїни виконавчепровадження ВП№ 50298636відкрите завиконавчим листом№ 2а-11866/11та уСтавищенському районномусуді адміністративнепровадження №2а-11866/11і адміністративнусправу №378/1033/179(а.с.45-46).

В судове засідання позивач не прибула, подала до суду заяву, в якій просить справу розглядати без її участі (а.с. 61).

В судове засідання представник відповідача Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не прибув, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав до суду відзив на позовну заяву (а.с. 64-68), в якому просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 50298636 з примусового виконання виконавчого листа № 2а-11866/11, виданого Ставищенським районним судом Київської області про зобов`язання Державної казначейської служби України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені для Державної судової адміністрації України, на користь Володарського районного суду Київської області для придбання житла для ОСОБА_1 в розмірі 659548 грн.. Органи казначейства виконують у повному обсязі свої зобов`язання щодо відкриття асигнувань та спрямування коштів Державній судовій адміністрації України як головному розпоряднику бюджетних коштів. Відповідно наданих повноважень казначейство не має права втручатися у діяльність та розпоряджатися або розділяти кошти, що надані ДСА України. Таким чином, казначейством забезпечено виконання судового рішення по справі №2а-11866/11 у встановлений спосіб і порядок у межах наданих законом повноважень, тому виконавче провадження підлягає закінченню у частині, що стосується казначейства. 4 серпня 2016 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням, яку постановою Ставищенського районного суду від 11.10.2016 скасовано. 29.12.2016 державним виконавцем винесено постанову про відновлення вищевказаного виконавчого провадження. В межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем 26.01.2017 направлено вимогу боржнику щодо виконання рішення суду в триденний термін з моменту отримання вимоги, про що повідомити відділ; винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду та повторно зобов`язано боржника виконати рішення суду, про що повідомити відділ; 29.03.2017 винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 10200 грн. за невиконання рішення суду та попереджено про кримінальну відповідальність. Станом на 20.11.2017 рішення боржником не виконане. Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 05.04.2024 у справі № 2-а-11866/11 в задоволенні заяви відмовлено. Приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виходив з того, що ним вжито усіх необхідних заходів щодо примусового виконання рішення, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», що є підставою для закінчення виконавчого провадження згідно п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 64-68).

Представники третіх осіб: Державної Казначейської служби України та Державної судової адміністрації України в судове засідання не прибули, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином (а. с. 53, 54,57,58).

Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України,неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до цієї статті, не перешкоджає розгляду справи першої інстанції.

Розглянувши вищевказану позовну заяву, вивчивши доводи учасників, дослідивши матеріали, додані до позову, матеріали справи № 2а-11866/11, 2а/378/2/18, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Суд, дослідивши письмові докази, з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що постановою Ставищенського районного суду Київської області від 11.11.2011 у справі № 2а-11866/11 задоволено позов ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації (т. 1 а. с. 97-98 (справа № 2а-11866/11)), яка ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27 березня 2013 року залишена без змін (т. 1 а. с. 155-158 (справа № 2а-11866/11)).

Постановою Вищого адміністративного суду України від 09.07.2015 зазначені вище судові рішення було змінено в частині способу захисту порушеного права, зобов`язано Державну казначейську службу України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені для Державної судової адміністрації України, на користь Володарського районного суду Київської області для придбання житла для ОСОБА_1 в розмірі 659548 грн. (т. 2 а. с. 130-132 (справа № 2а-11866/11)).

На підставі змін, внесених постановою Вищого адміністративного суду України від 09.07.2015, у справі № 2а-11866/11 позивачу на підставі її заяви 29.01.2016 було видано виконавчий лист (т. 2 а. с. 155, 156 (справа № 2а-11866/11)).

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 16.01.2018 у справі № 378/1033/17 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 21.11.2017 року ВП №50298636, якою закінчено виконавче провадження ВП №50298636 на підставі п. 11 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Скасовано постанову старшого державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 21.11.2017 року ВП №50298636, якою закінчено виконавче провадження ВП №50298636 на підставі п. 11 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Зобов`язано відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження ВП №50298636 за виконавчим листом №2а-11866/11 за постановою Ставищенського районного суду Київської області 2011 року, яка змінена 09 липня 2015 року постановою Вищого адміністративного суду України про зобов`язання Державної казначейської служби України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені для Державної судової адміністрації України, на користь Володарського районного суду Київської області для придбання житла для ОСОБА_1 в розмірі 659548 гривень.

Як зазначено в ухвалі Ставищенського районного суду Київської області від 05.04.2024 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Бурла В. Е. 24.02.2016 було відкрито виконавче провадження по даному виконавчому листу та в подальшому при його виконанні винесено наступні постанови: 04.08.2016 постанову про закінчення виконавчого провадження, 29.12.2016 постанову про відновлення виконавчого провадження на підставі постанови Ставищенського районного суду Київської області від 11.10.2016 №6-а/378/2/16, 21.11.2017 постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», 14.08.2019 постанову про відновлення виконавчого провадження на підставі рішення Ставищенського районного суду Київської області від 16.01.2018; 08.05.2024 постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

На вимогуголовного державноговиконавця Відділупримусового виконаннярішень ДепартаментуДВС Міністерстваюстиції УкраїниРагімової А.Н.від 19.09.2022Державна казначейськаслужба Українилистом від06.10.2022№ 5-06-06/14129повідомила вказанийвідділ,що органи Казначейства здійснюють платежі на підставі платіжних доручень за дорученнями розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів у разі наявності в обліку відповідного бюджетного зобов`язання та бюджетного фінансового зобов`язання у межах залишків на рахунках для обліку відкритих асигнувань (пункт 11.3 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.12.2012 № 1407). У разі звернення розпорядника бюджетних коштів з відповідним дорученням на проведення видатків з державного бюджету з метою виконання вказаного рішення суду, Казначейством будуть вжиті заходи, передбачені законодавством.

Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 05.04.2024 у справі № 2-а-11866/11 в задоволенні заяви державного виконавця про зміну способу та порядку виконання рішення суду шляхом стягнення з ДКСУ на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 659548 грн. (а.с. 112-117).

Суд вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 08.05.2024 винесена передчасно, без перевірки всіх фактичних обставин, які передбачені вимогами ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 1404-VIII).

Закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої п.11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» мотивоване тим, що державним виконавцем вжито усіх можливих заходів для виконання рішення суду, передбачених чинним законодавством.

Проте, відсутні будь-які фактичні дані, що підтверджують реальне виконання вищевказаного судового рішення, а відповідач та треті особи не надали суду доказів, які б спростували чи підтвердили даний факт.

Статтею 19Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України всі судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з вимогами статті 2Закону №1404-VІІІ серед основних засад здійснення виконавчого провадження законодавець називає верховенство права та обов`язковість виконання рішень.

Відповідно до частини першої статті 13Закону №1404-VІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За правилами частини першої і другої статті 18Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Спірна постанова прийнята головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Регіновою А. на підставі вимог пункту 11 частини 1 статті 39 статті 40 Закону №1404-VІІІ.

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 39Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

Відповідно до частин 1-3 статті 63Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, в межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем 26.01.2017 направлено вимогу боржнику щодо виконання рішення суду в триденний термін з моменту отримання вимоги, про що повідомити відділ; 06.03.2017 винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду та повторно зобов`язано боржника виконати рішення суду, про що повідомити відділ (а.с. 71 зв., 72 зв.). Проте, станом на 23.05.2024 рішення боржником не виконане.

Відповідачем не надану суду доказів того, що 29.03.2017 винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 10200 грн. за невиконання рішення суду та попереджено про кримінальну відповідальність, а судом даних обставин не встановлено.

Зважаючи на значний проміжок часу, який минув після ухвалення на користь ОСОБА_1 судового рішення, та пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого на виконання цього рішення, державним виконавцем постанова про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а-11866/11 винесена передчасно за відсутності доказів, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення.

Суд вважає, що неналежне виконання державним виконавцем дій з примусового виконання рішення суду у виконавчому провадженні позивача призвело до прийняття передчасної постанови про закінчення виконавчого провадження. Відповідач діяв всупереч встановленому законом порядку вчинення виконавчих дій, факти подання належних і допустимих доказів неможливості виконання судового рішення не встановлено, а рішення суду залишається і досі невиконаним.

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі «Immobiliare Saffi «проти Італії», заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого ст. 1 Протоколу № 1 (п. 53 рішення ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» від 29 червня 2004 року № 18966/02).

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (п. 53-54) Європейський суд з прав людини постановляв, що відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Суд зазначав, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують або перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Згідно рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio». Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Приписами національного законодавства встановлено, що у відповідності до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з частиною 1 статті 41 Закону № 1404-VІІІ, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

За таких обставин, суд вважає, що у державного виконавця відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження, оскільки рішення суду залишається невиконане.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 7 серпня 2019 року по справі № 378/1033/17 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, треті особи: Державна казначейська служба України, Державна судова адміністрація України, про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, зобов`язання відновити виконавче провадження.

Враховуючи викладене, суд вважає, що на час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження вищевказане рішення суду не виконане, дії старшого державного виконавця щодо винесення оспорюваної постанови є неправомірними, в зв`язку з чим дана постанова підлягає скасуванню, а виконавче провадження підлягає відновленню.

Відповідно до ст. 139 КАС України з відповідача на користь спеціального фонду Державного бюджету України слід стягнути судові витрати.

Керуючись ст. ст. 19, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 13, 18, 39, 41, 63 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ, ст. ст. 2, 6, 139, 241-246, 250, 287, 370 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №50298636 від 08.05.2024, якою закінчено виконавче провадження №50298636 на підставі п. 11 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Скасувати постанову головного державного виконавця від 08.05.2024 про закінчення виконавчого провадження № 50298636, якою закінчено виконавче провадження № 50298636 на підставі п. 11 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Зобов`язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження №50298636 за виконавчим листом №2а-11866/11 за постановою Ставищенського районного суду Київської області від 11 листопада 2011 року, яка змінена 09 липня 2015 року постановою Вищого адміністративного суду України про зобов`язання Державної казначейської служби України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені для Державної судової адміністрації України, на користь Володарського районного суду Київської області для придбання житла для ОСОБА_1 в розмірі 659548 гривень.

Стягнути з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь спеціального фонду Державного бюджету України судові витрати в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Т. Н. Скороход