Рішення № 119592164, 06.06.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2024 року м. Львівсправа № 380/28828/23

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (Позивач/ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (Відповідач/ГУ ДПС у Львівській області), в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області форми «Р» № 12669/13-01-24-09 від 02.06.2023 року;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області форми «Р» № 12664/13-01-24-09 від 02.06.2023 року;

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області форми «Р» № 12667/13-01-24-09 від 02.06.2023 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21 квітня 2023 року Головним управлінням ДПС у Львівській області було складено Акт № 9582/13-01-24-09/ НОМЕР_1 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 року по 31.03.2021 року, за наслідками якого відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, які підлягають скасуванню з наступних підстав.

Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки господарські операції із придбання паливно-мастильних матеріалів, запчастин та ремонту транспортних засобів позивач здійснював на підставі договорів поставки, про що було складено акти надання послуг, видаткові накладні, оплата за товари та послуги здійснювалась на підставі рахунків, платіжних доручень. Окрім цього, усі господарські відносини ФОП ОСОБА_1 із його контрагентами у період з 01.07.2017 року по 30.09.2018 року відбулись на підставі договорів на виконання перевезення вантажів автомобільним транспортом; здійснення операцій з отримання послуг оформлено актами надання послуг; за результатами наданих послуг, виставлені відповідні рахунки на оплату; складено товаро-транспортні накладні; про оплату послуг згідно договорів свідчать виписки про рух коштів, видані банком.

Позивач наголошує на тому, що податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV, повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також представник позивача у поданих відповіді на відзив від 15.01.2024 року та додаткових поясненнях у справі від 19.03.2024 року підтримав доводи, наведені у позовній заяві, та додатково зазначив, що у березні 2023 року позивачем отримано наказ ГУ ДПС у Львівській області № 674-ПП від 28.02.2023 року про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ФОП ОСОБА_1 з 10 квітня 2023 року тривалістю 5 робочих днів. У повідомленні № 6235/6/13-01-24-09 від 03.03.2023 року посадовими особами податкового органу повідомлено позивача про необхідність надання всіх необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій та розрахунків по податках та інших обов`язкових платежах до бюджету та державних цільових фондів.

На виконання вимог посадових осіб відповідача особисто позивачем було надано усі первинні документи на підтвердження господарських операцій у період з 01.01.2017 року по 31.03.2021 року, в тому числі, у період перебування його на загальній системі оподаткування (01.07.2017 року по 30.09.2018 року).

Позивач зазначив, що жодного документу з описом та переліком документів, які були позивачем надані до перевірки посадовими особами контролюючого органу не складалось, що є грубим порушенням розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 20.08.2015 року № 727 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.12.2021 року № 702) (далі Порядок № 727).

Окрім цього, акт перевірки не містить жодних відомостей про складені акти про ненадання (надання не в повному обсязі чи/або відмову в наданні) документів (їх копій), хоча обов`язок складання таких актів та внесення відомостей про ці акти чітко передбачено положеннями п.п. 2 п. 4 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків.

Позивач наголошує, що в акті перевірки від 21.04.2023 року № 9582/13-01-24-09/ НОМЕР_1 міститься узагальнений перелік документів, які були використані при проведенні перевірки. Вказаний перелік очевидно свідчить, що позивач до перевірки надав певний обсяг документів. При цьому висновки податкового органу базуються виключно на ненаданні позивачем первинних документів, без з`ясування того, які саме первинні документи все ж таки надавалися відповідачу. В змісті акту перевірки відсутні дослідження та оцінка наданих документів, не вказано чи підтверджують надані документи господарські операції, за результатами яких сформовано показники податкового обліку, а лише містяться передчасні висновки про непідтвердження задекларованих позивачем показників.

Обґрунтовуючи підстави позову та інших заяв по суті даного спору, позивач покликається на релевантні висновки Верховного Суду, які були сформовані виходячи з аналізу подібних правовідносин.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 12669/13-01-24-09 від 02.06.2023 року, № 12664/13-01-24-09 від 02.06.2023 року, № 12667/13-01-24-09 від 02.06.2023 року.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, в якому зазначив, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2017 року по 31.03.2021 року Головним управлінням ДПС у Львівській області складено акт від 21.04.2023 року № 9582/13-01-24-09/ НОМЕР_1 та встановлено ряд порушень норм податкового законодавства позивачем, зокрема:

- в частині заниження сум податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 281856,01 грн, в тому числі за 2017 рік в розмірі 43661,11 грн та за 2018 рік 238 194,90 грн;

- в частині заниження податкового зобов`язання з військового збору в сумі 23488,00 грн, в тому числі за 2017 рік в сумі 3638,42 грн, за 2018 рік в сумі 19849,58 грн;

- заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 307779,61 грн;

- несвоєчасне подання податкової декларації платника єдиного податку за І квартал 2021 року.

Відповідач зазначає, що до перевірки позивачем у період з 01.07.2017 року по 30.09.2018 року надавалися послуги автомобілями VOLVO ВС 5220 ЕХ, а/м VOLVO ВС 4331 АЕ, а/м VOLVO ВС 1645 ЕР та а/м МАЗ НОМЕР_3 . Згідно листа ТСЦ МВС 4642 (від 18.04.2023 року № 334), а/м VOLVO ВС 5220 ЕХ, а/м VOLVO ВС 4331 АЕ, а/м VOLVO ВС 1645 ЕР перебувають у власності гр. ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а а/м МАЗ НОМЕР_3 гр. ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), будь-яких документів (шляхових, подорожніх чи маршрутних листів, що підтверджують списання нафтопродуктів), передбачених частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які підтверджують використання транспортних засобів (свідоцтво на право власності, договір оренди транспортних засобів) у підприємницькій діяльності до перевірки не надано. Такі документи, як стверджує відповідач, також не були надані ревізору під час проведення податкової перевірки.

Також відповідач наголошує на тому, що в акті перевірки № 9528/13-01-24-09 від 21.04.2023 року міститься узагальнений перелік документів, які були предметом дослідження, серед яких відсутні будь-які відомості про договори оренди транспортних засобів № 0401-01 від 04.01.2016 року, акту приймання-передачі від 06.01.2016 року, договорів оренди № 301201Т, № 301202Т, № 301203Т від 30.12.2016 року, актів приймання-передачі від 03.01.2017 року, що по суті свідчить про ненадання згаданих документів позивачем до перевірки.

Відповідач у відзиві на позовну заяву також вказує, що плата за оренду транспортних засобів, яка зазначена у наведених вище договорах, становить 0 гривень, що суперечить правовій природі договорів оренди. На відсутність транспортних засобів у позивача, на думку відповідача, також вказує неподання позивачем повідомлення про об`єкти оподаткування, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність на транспортні засоби, які бралися в оренду (довідка форми 20-ОПП).

Отже, на думку відповідача, у контролюючого органу були підстави для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, саме тому відповідач вважає вимоги позивача, викладені в позовній заяві необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 08 грудня 2023 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче судове засідання.

В підготовчому судовому засіданні ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання 27.02.2024, продовжено строк підготовчого судового засідання відповідно до вимог ч. 4 ст. 173 КАС України

Ухвалою суду, яка занесена в протокол судового засідання 19.03.2024 було задоволено клопотання представника позивача про виклик свідка, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 14.05.2024 року суд заслухав додаткові пояснення представників сторін, ухвалив закінчити з`ясування обставин у даній справі та перевірку їх доказами, і перейти до розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Суд заслухав пояснення представників позивача та відповідача, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, здійснив допит свідків, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом заступника начальника ГУ ДПС у Львівській області від 28.02.2023 № 674-ПП «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )» на підставі п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, ст.79, п.п. 69.2 ст. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, наказано провести документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 10 квітня 2023 року тривалістю 5 робочих днів.

03.03.2023 року відповідачем складено вимогу про надання інформації та документів пов`язаних із здійсненням господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 № 6235/6/13-01-24-09.

ГУ ДПС у Львівській області складено акт від 21.04.2023 року № 9582/13-01-24-09/ НОМЕР_1 (далі - Акт перевірки) та встановлено ряд порушень норм податкового законодавства позивачем, зокрема:

- п.п. 54.3.5. п. 54.3. ст. 54, п.п. 163.1.1. п. 163.1. ст. 163, п.п. 164.1.3. п. 164.1. ст. 164, п. 177.1., п. 177.2., п. 177.4., п.п. 177.5.2., п. 177.5., п.п. 177.5.3., п. 177.5., п. 177.10., п. 177.1. ст. 177 ПК України в частині заниження сум податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 281856,01 грн, в тому числі за 2017 рік в розмірі 43661,11 грн та за 2018 рік 238 194,90 грн;

- п.п. 1.2, 1.3, 1.6 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу ХХ, п.п. 54.3.5. п. 54.3. ст. 54, п.п. 163.1.1. п. 163.1. ст. 163, п.п. 164.1.3. п. 164.1. ст. 164, п. 177.1., п. 177.2., п. 177.4., п.п. 177.5.2. п. 177.5., п.п. 175.5.3. п. 177.5., п. 177.10., п. 177.1. ст. 177 ПК України в частині заниження податкового зобов`язання з військового збору в сумі 23488,00 грн, в тому числі за 2017 рік в сумі 3638,42 грн, за 2018 рік в сумі 19849,58 грн;

- п. 44.1, п. 44.6, ст. 44, п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.6. ст. 198 ПК України, а саме занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 307779,61 грн, в тому числі за жовтень 2017 року на суму 13183,48 грн, за листопад 2017 року на суму 1330,83 грн, за березень 2018 року на суму 2001,03 грн, за травень 2018 року на суму 39174,33 грн, за червень 2018 року на суму 31020,40 грн, за липень 2018 року на суму 65100,20 грн, за серпень 2018 року на суму 65942,00 грн, за вересень 2018 року на суму 78234,00 грн, за жовтень 2018 року на суму 12320,00 грн, за листопад 2018 року на суму 2133,34 грн;

- п. 120.1 ст. 120 ПК України, а саме: несвоєчасне подання податкової декларації платника єдиного податку за І квартал 2021 року.

В подальшому, на підставі Акта перевірки від 21.04.2023 року, 02 червня 2023 року ГУ ДПС у Львівській області, винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 12664/13-01-24-09, згідно якого встановлено порушення п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 189.1. ст. 189, п.п. «б» п. 198.1., п. 198.2., п. 198.3., п. 198.5. ст. 198, п. 2001.1., п. 200.4. ст. 200, п. 201.1., п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, у зв`язку із заниженням суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість за жовтень листопад 2017 року, березень, травень листопад 2018 року, внаслідок чого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість на суму 307779,61 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 76944,90 грн;

- № 12667/13-01-24-09, згідно якого встановлено порушення п.п. 1.2. п. 16 підрозділу 10 Розділу ХХ, ст. 163, п.п. 164.1.3. п. 164.1. ст. 164 Податкового кодексу України, у зв`язку із неперерахуванням до бюджету занижено нараховану суму військового збору за 2017, 2018 рік, внаслідок чого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: військовий збір, що сплачується фізичною особою за результатами річного декларування на суму 23488,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 5872,00 грн;

- № 12669/13-01-24-09, згідно якого встановлено порушення п. 177.1., п. 177.2., п. 177.4., п.п. 177.5.3, п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, у зв`язку із заниженням суми податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2017, 2018 рік, внаслідок чого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 281856,01 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 70464,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Предметом спору у даній справі є правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень № 12669/13-01-24-09 від 02.06.2023 року, № 12664/13-01-24-09 від 02.06.2023 року, № 12667/13-01-24-09 від 02.06.2023 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 року, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (далі - ПК України).

Насамперед, суд зазначає, що Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2020 року в справі № 520/8836/18 висловлена правова позиція, відповідно до якої оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Відтак, суд, в першу чергу, надає оцінку доводам позивача щодо порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Так, відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (пункт 44.3 статті 44).

Статтею 83 ПК України визначено, які матеріали є підставами для висновків під час проведення перевірок. Для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

З огляду на вказані норми права слідує, що факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків, які останній надає контролюючому органу під час здійснення заходу контролю.

Згідно вимог пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (пункт 85.4 статті 85 ПК України).

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис (пункт 85.6 статті 85 ПК України).

Згідно приписів пункту 85.7 статті 85 ПК України, отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Отже платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, а контролюючий орган зобов`язаний скласти відповідний опис наданих первинних документів, а у разу відмови надання документів скласти відповідний акт.

Відповідно до вимог пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

У даній справі відповідач як на стадії проведення перевірки, так в подальшому під час подання відзиву на позовну заяву, посилається на порушення позивачем приписів статті 44 Податкового кодексу України. Як вбачається з акту перевірки, та на чому наголошує відповідач, однією з підстав для висновку про завищення позивачем валових витрат, в результаті чого занижено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 281856,01 грн та занижено податкове зобов`язання з військового збору в сумі 23488,00 грн, безпідставне віднесення до складу податкового кредиту на загальну суму ПДВ 307779,61 грн, слугувало те, що позивачем під час перевірки не було надано первинних документів, які свідчать про використання транспортних засобів VOLVO, д.н.з. НОМЕР_4 , VOLVO, д.н.з. НОМЕР_5 , VOLVO, д.н.з. НОМЕР_6 , МАЗ, д.н.з. НОМЕР_3 та інших документів на формування витрат в частині придбання паливно-мастильних матеріалів, автозапчастин та послуг по обслуговуванню таких транспортних засобів у підприємницькій діяльності.

Позивач же під час судового розгляду заперечував обставини щодо неподання до перевірки відповідних документів та стверджував про надання таких у повному обсязі, однак відповідач в порушення вимог 85.7 статті 85 ПП України не склав відповідного опису, який би засвідчував обсяг наданих документів.

Судом встановлено, що 03.03.2023 року відповідачем складено вимогу про надання інформації та документів пов`язаних із здійсненням господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 № 6235/6/13-01-24-09. Дана обставина не заперечувалась сторонами у справі.

Допитаний в судовому засіданні 02.04.2024 року в якості свідка позивач ОСОБА_1 підтвердив, що ним особисто подано усі первинні документи на підтвердження господарських операцій та використання транспортних засобів у господарській діяльності, в тому числі і договори оренди автомобілів у період з 01.01.2017 року по 31.03.2021 року посадовим особам податкового органу за адресою: 82100, м. Дрогобич, вул. Шевченка, 9, каб. 50. Інших додаткових документів працівники податкового органу від нього не вимагали, у зв`язку з чим, позивач вважав, що наданих документів є достатньо для підтвердження даних податкового та бухгалтерського обліку. Також свідок підтвердив, що жодних документів, які б підтверджували факт передачі посадовим особам відповідача первинних документів, він не підписував.

З цього приводу суд зазначає, що положення наведеного вище пункту 85.7 статті 85 ПК України встановлюють імперативний обов`язок оформлення описом отримання копій документів. При цьому положення цієї норми визначають, що копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

У постанові від 23 березня 2023 року в справі № 580/9734/21 Верховний Суд прийшов до висновку: «Наслідки, передбачені пунктом 44.6 статті 44 ПК України стосуються документів, що відповідають сукупно наступним умовам: це документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки; на підставі яких платник веде облік доходів, витрат та інших показників; безпосередньо пов`язані із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань; їх зберігання є законодавчим обов`язком платника податків; а вимога щодо їх надання містилася у належно оформленому запиті контролюючого органу.

Колегія суддів зазначає, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати».

Водночас, на виконання вимог ухвали суду, жодних доказів щодо складання контролюючим органом опису, який би засвідчував обсяг наданих документів позивачем, до матеріалів справи не надано. Будь-які акти щодо ненадання позивачем документів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, в порядку, передбаченому пунктом 85.6 статті 85 ПК України, також відповідачем не складались. Дані обставини підтверджені і представником відповідача під час розгляду справи.

З огляду на наведене, суд резюмує, що позивач під час проведення перевірки надав повний обсяг документів, в тому числі договори оренди транспортних засобів № 0401-01 від 04.01.2016 року, акт приймання-передачі від 06.01.2016 року, договори оренди № 301201Т, № 301202Т, № 301203Т від 30.12.2016 року, акт приймання-передачі від 03.01.2017 року, однак відповідач в порушення вимог 85.7 статті 85 ПП України не склав відповідного опису, який би засвідчував обсяг наданих документів.

Відтак, суд відхиляє покликання відповідача на лист ТСЦ МВС 4642 (від 18.04.2023 року № 334), зі змісту якого слідує, що а/м VOLVO ВС 5220 ЕХ, а/м VOLVO ВС 4331 АЕ, а/м VOLVO ВС 1645 ЕР перебувають у власності гр. ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а а/м МАЗ НОМЕР_3 гр. ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який, у свою чергу, слугував єдиною підставою для констатації факту неподання позивачем документів, які підтверджують використання транспортних засобів у підприємницькій діяльності.

Щодо порушень норм податкового законодавства, викладених відповідачем в Акті перевірки, суд враховує наступне.

Згідно приписів пп. 14.1.36. п. 14.1. ст. 14 ПК України, господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Приписами п. 162.1. ст. 162 ПК України, платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Згідно з п.п. 163.3.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України, об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування врегульовано положеннями ст. 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 177.1 ст. 177 ПК України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою підприємцем встановлено п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України.

Пунктом 177.4 ст. 177 ПК України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (п.п. 177.4.1. п. 177.4 ст. 177 ПК України);

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (п.п. 177.4.2. п. 177.4 ст. 177 ПК України);

- суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (п.п. 177.4.3. п. 177.4 ст. 177 ПК України);

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п.п. 177.4.4. п. 177.4 ст. 177 ПК України).

Згідно з п.п. 177.4.5 п. 177.4 ст.177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; документально не підтверджені витрати.

Згідно з п.п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (надалі Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням наведених норм законодавства, суд висновує, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV, повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Так, судом встановлено, що в період з 01.07.2017 року по 30.09.2018 року позивач здійснював господарську діяльність за основним видом діяльності, згідно КВЕД 49.41: «Вантажний автомобільний транспорт», на загальній системі оподаткування та сплачував до бюджету самостійно розраховані авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб, згідно статті 177 Податкового кодексу України.

За даними податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік: загальний оподатковуваний дохід становить 995114,15 грн; вартість документально підтверджених витрат становить 933801,16 грн.

За даними документальної перевірки цієї ж декларації - загальний оподатковуваний дохід 995114,15 грн, вартість документально підтверджених витрат 691239,45 грн. Тобто відповідачем в Акті перевірки встановлено, що розбіжність вартості документально підтверджених витрат між даними податкової декларації позивача та даними перевірки, становить 242561,71 грн.

Також згідно податкової декларації позивача про майновий стан і доходи за 2018 рік: загальний оподатковуваний дохідстановить 1611154,40 грн; вартість документально підтверджених витрат становить 287849,42 грн. При цьому Актом перевірки встановлено, що розбіжність вартості документально підтверджених витрат між даними податкової декларації та даними перевірки, становить 1323304,98 грн.

Судом встановлено, що позивачем у період з 01.07.2017 року по 30.09.2018 року надавались послуги перевезення вантажів автомобілями марки VOLVO, д.н.з. НОМЕР_4 , VOLVO, д.н.з. НОМЕР_5 , VOLVO, д.н.з. НОМЕР_6 та МАЗ, д.н.з. НОМЕР_3 .

Вказані транспортні засоби позивач використовував на підставі договорів оренди № 301202Т від 30.12.2016 року, № 301203Т від 30.12.2016 року, № 301202Т від 30.12.2016 року та № 0401-01 від 04.01.2016 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Здійснення господарської діяльності із перевезення вантажів супроводжувалось витратами позивача на придбання паливно-мастильних автозапчастин, послуг з обслуговування вказаних вище транспортних засобів у ТОВ «ВОГ ТРЕЙД», ТОВ «Торговий ДІМ «ОЙЛ-СЕРВІС», ТОВ «Альянс Холдинг», ТОВ «Леойл», ТОВ «КПП ЦЕНТР», ТОВ «ФХ сервіс», ТОВ «ЗАХІД БП ГРУП».

На підтвердження придбання автозапчастин у період з липня по грудень 2017 року в ТОВ «КПП ЦЕНТР» позивач надав видаткові накладні: № FTM00060970/17 від 11.07.2017 року на суму 21200,00 грн, № FTM00066558/17 від 26.07.2017 року на суму 2100,00 грн, № FTM00069322/17 від 03.08.2017 року на суму 2060,00 грн, № FTM00071942/17 від 11.08.2017 року на суму 7515,01 грн, № FTM00100928/17 від 30.10.2017 року на суму 7985,00 грн, № FTM00118074/17 від 07.12.2017 року на суму 1700,00 грн. Оплата за вказаний товар проведена на підставі платіжних доручень № 126 від 10.07.2017 року, № 127 від 10.07.2017 року, № 128 від 13.07.2017 року, № 140 від 09.08.2017 року, № 143 від 22.08.2017 року, № 197 від 22.11.2017 року, № 218 від 20.12.2017 року, що підтверджується випискою про рух коштів по контрагентам за період з 01.07. 2017 року по 31.12.2017 року.

Також позивач у період з липня по грудень 2017 року придбав в ТОВ «ФХ сервіс» послуги по обслуговуванню транспортних засобів, що підтверджується актами виконаних робіт, списання запасних частин та паливно-мастильних матеріалів № ST-FH1703767 від 25.09.2017 року на суму 5199,53 грн, № ST-FH1703892 від 16.10.2017 року на суму 4777,94 грн. Оплата за надані послуги проведена на підставі платіжних доручень № 164 від 29.09.2017 року, № 183 від 31.10.2017 року, що підтверджується випискою про рух коштів по контрагентам за період з 01.07.2017 року по 31.12.2017 року.

Придбання моторної оливи в ТОВ «Торговий ДІМ «ОЙЛ-СЕРВІС» здійснювалось на підставі платіжних доручень № 181 від 25.10.2017 року на суму 10730,04 грн, № 182 від 27.10.2017 року на суму 3000,00 грн, № 196 від 16.11.2017 року на суму 5058,94 грн, що підтверджується випискою про рух коштів по контрагентам за період з 01.07.2017 по 31.12.2017 року.

01.06.2017 року між ТОВ «ВОГ ТРЕЙД» (Продавець) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) укладено генеральний договір поставки нафтопродуктів № 10/ДГ-108, згідно якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця нафтопродукти в кількості та в асортименті, що передбачені в накладних на відпуск товару, виписаних продавцем, а покупець зобов`язується прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

На підставі вказаного вище договору № 10/ДГ-108 від 01.06.2017 року у період з липня по грудень 2017 року ФОП ОСОБА_1 здійснював придбання паливно-мастильних матеріалів - дизельне пальне в ТОВ «ВОГ ТРЕЙД» на загальну суму 103400,00 грн згідно рахунку фактури № 2379 від 17.08.2017 року, видаткової накладної № 14752 від 21.08.2017 року. Оплата за дизельне пальне проведена на підставі платіжних доручень № 133 від 17.08.2017 року, № 145 від 23.08.2017 року, що підтверджується випискою про рух коштів по контрагентам за період з 01.07.2017 року по 31.12.2017 року.

24.10.2017 року між ТОВ «Альянс Холдинг» (Продавець) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір № ЖР-002199, згідно якого продавець за цим договором передає покупцю, а покупець зобов`язується прийняти нафтопродукти на підставі документів установленого зразку (бланки дозволу на відпуск нафтопродуктів), які належать покупцю, і підтверджують право на отримання зазначеної кількості товару, а саме: А-92, А-95, ДП, А-76, А-95 Прем., ДП Євро, через автозаправні станції. (п. 2.1. договору).

Позивач за умовами договору № ЖР-002199 від 24.10.2017 року здійснював придбання в ТОВ «Альянс Холдинг» дизельного пального на загальну суму 69264,00 грн відповідно до видаткової накладної № ОТЖР-00001367 від 25.10.2017 року. Оплата за дизельне пальне проведена на підставі платіжного доручення № 178 від 24.10.2017 року, що підтверджується випискою про рух коштів по контрагентам за період з 01.07.2017 року по 31.12.2017 року.

У період з січня по вересень 2018 року позивач здійснював придбання автозапчастин у контрагентів: - ТОВ «КПП ЦЕНТР», що підтверджується рахунками-фактурами № 000149103/18 від 22.05.2018 року на суму 7651,99 грн, № 000152416/18 від 24.05.2018 року на суму 2800,00 грн, № 000176853/18 від 13.06.2018 року на суму 940,00 грн, № 000181457/18 від 16.06.2018 року на суму 12800,00 грн, № 000208169/18 від 10.07.2018 року на суму 5540,00 грн, № 000241198/18 від 06.08.2018 року на суму 9130,00 грн, № 000240407/18 від 06.08.2018 року на суму 18990,00 грн, № 000259106/18 від 20.08.2018 року на суму 8050,00 грн, № 000249016/18 від 13.08.2018 року на суму 880,06 грн, № 000260019/18 від 21.08.2018 року на суму 9155,00 грн, № 000279921/18 від 05.09.2018 року на суму 1750,01 грн, № 000294052/18 від 17.09.2018 року на суму 18199,99 грн та видатковими накладними № FTM00065308/18 від 22.05.2018 року на суму 7651,99 грн, № FTM00066481/18 від 24.05.2018 року на суму 2800,00 грн, № FTM00078848/18 від 16.06.2018 року на суму 940,00 грн, № FTM00078851/15 від 16.06.2018 року на суму 12800,00 грн, № FTM00090247/18 від 10.07.2018 року на суму 5540,00 грн, № РН-0000537 від 31.07.2018 року на суму 22398,00 грн, № FTM00104172/18 від 06.08.2018 року на суму 18990,00 грн, № FTM00104345/18 від 06.08.2018 року на суму 9130,00 грн, № FTM00108011/18 від 13.08.2018 року на суму 880,06 грн, № FTM00109435/18 від 15.08.2018 року на суму 4050,00 грн, № FTM00112497/18 від 20.08.2018 року на 8050,00 грн, № FTM00112624/18 від 21.08.2018 року на суму 9155,00 грн, № FTM00112620/18 від 21.08.2018 року на суму 2800,01 грн, № FTM00120806/18 від 05.09.2018 року на суму 1750,01 грн, № FTM00126656/18 від 17.09.2018 року на суму 18199,99 грн, актом прийому-передачі товару № № FTM00066481/18 від 24.05.2018 року;

- ТОВ «ЗАХІД БП ГРУП», що підтверджується рахунками-фактурами № СФ-0000431 від 15.05.2018 року на суму 18099,00 грн; № СФ-0000874 від 27.08.2018 року на суму 11802,00 грн; № СФ-0000867 від 27.08.2017 року на суму 42408,00 грн та видатковими накладними № РН-0000300 від 15.05.2018 року на суму 18099,00 грн, № РН-0000615 від 27.08.2018 року на суму 42408,00 грн, № РН-0000622 від 27.08.2018 року на суму 11802,00 грн.

Оплата за зазначені вище автозапчастини проведена на підставі платіжних доручень № 44 від 24.05.2018 року на суму 10451,99 грн, № 45 від 24.05.2018 року на суму 18099,00 грн, № 66 від 02.07.2018 року на суму 13740,00 грн, № 78 від 16.07.2018 року на суму 5540,00 грн, № 108 від 09.08.2018 року на суму 9130,00 грн, № 107 від 09.08.2018 року на суму 18990,00 грн, № 112 від 15.08.2018 року на суму 880,06 грн, № 90 від 31.07.2018 року на 13939,81 грн, № 113 від 15.08.2018 року на суму 4050,00 грн, № 118 від 21.08.2018 року на суму 8050,00 грн, № 128 від 29.08.2018 року на суму 54210,00 грн, № 132 від 10.09.2018 року на суму 175001 грн, № 148 від 20.09.2018 року на суму 10000,00 грн, № 150 від 25.09.2018 року на суму 8199,99 грн, що підтверджується випискою про рух коштів по контрагентам за період з 01.01.2018 року по 30.09.2018 року.

У період з січня по вересень 2018 року позивач придбав в ТОВ «ФХ сервіс» послуги по обслуговуванню транспортних засобів, що підтверджується актами виконаних робіт, списання запасних частин та паливно-мастильних матеріалів № ST-FH1801233 від 28.03.2018 року на суму 120006,20 грн, № ST-FH1802387 від 20.06.2018 року на суму 16742,56 грн, № ST-FH1802842 від 20.07.2018 року на суму 7659,43 грн, № ST-FH1803193 від 14.08.2018 року на суму 28906,46 грн, № ST-FH1803519 від 05.09.2018 року на суму 6548,95 грн, № ST-FH1803515 від 05.09.2018 року на суму 5879,63 грн, № ST-FH1803685 від 18.09.2018 року на суму 28467,08 грн, № ST-FH1803783 від 25.09.2018 року на суму 4894,00 грн.

Оплата за надані послуги проведена на підставі платіжних доручень № 19 від 17.04.2018 року на суму 12006,20 грн, № 63 від 20.06.2018 року на суму 16742,56 грн, № 66 від 02.07.2018 року на суму 13740,00 грн, № 78 від 16.07.2018 року на суму 5540,00 грн, № 88 від 30.07.2018 року на суму 7659,43 грн, № 116 від 17.08.2018 року на суму 28906,46 грн, № 133 від 10.09.2018 року на суму 12428,58 грн, № 147 від 20.09.2018 року на суму 28467,08 грн, № 151 від 25.09.2018 року на суму 4894,00 грн, що підтверджується випискою про рух коштів за період з 01.01.2018 року по 30.09.2018 року.

08.05.2018 року між ТОВ «Леойл» (Продавець) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір № 08-05/2018 року поставки нафтопродуктів, згідно умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця для комерційного використання, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити на умова договору нафтопродукти. (п. 1.1. договору).

16.05.2018 року між ТОВ «Альянс Холдинг» (Продавець) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір № КРБК-002721/18, відповідно до умов цього договору продавець зобов`язується передати у власність покупця товар (для власного кінцевого споживання покупцем у зв`язку з його господарською діяльністю) на АЗС з використанням Смарт-карт, а також надати послугу обслуговування, а покупець прийняти і оплатити їх. (п. 2.1. договору).

У період з січня по вересень 2018 року ФОП ОСОБА_1 здійснював придбання дизельного пального у наступних контрагентів:

- ТОВ «ЛЕОЙЛ», що підтверджується видатковими накладними № 272 від 08.05.2018 року на суму 24800,00 грн, № 283 від 11.05.2018 року на суму 49600,00 грн.

- ТОВ «Альянс Холдинг», що підтверджується Актом прийому передачі товару № АХКВ-00010540 31.05.2018 року до договору № КРБК-002721/18 від 16.05.2016 року на суму 106763,44 грн; Актом прийому передачі товару № АХКВ-00012856 від 30.06.2018 року до договору № КРБК-002721/18 від 16.05.2018 року на суму 141045,79 грн; Актом прийому передачі товару № АХКВ-00015182 від 31.07.2018 року до договору № КРБК-002721/18 від 16.05.2018 року на суму 231666,15 грн; Актом прийому передачі товару № АХКВ-00017469 від 31.08.2018 року до договору № КРБК-002721/18 від 16.05.2018 року на суму 325897,80 грн; Актом прийому-передачі товару № АХКВ-00019777 від 30.09.2018 року на суму 323239,33 грн.

Оплата за дизельне пальне проведена на підставі платіжних доручень № 34 від 08.05.2018 року на суму 24800,00 грн, № 37 від 11.05.2018 року на суму 49600,00 грн, № 57 від 05.06.2018 року на суму 31000,00 грн, № 58 від 06.06.2018 року на суму 24000,00 грн, № 61 від 13.06.2018 року на суму 45000,00 грн, № 64 від 20.06.2018 року на суму 33000,00 грн, № 65 від 02.07.2018 року на суму 36000,00 грн, № 77 від 03.07.2018 року на суму 28000,00 грн, № 77 від 03.07.2018 року на суму 28000,00 грн, № 79 від 16.07.2018 року на суму 32000,00 грн, № 82 від 18.07.2018 року на суму 12000,00 грн, № 83 від 20.07.2018 року на суму 12000,00 грн, № 84 від 20.07.2018 року на суму 12000,00 грн, № 85 від 24.07.2018 року на суму 30000,00 грн, № 87 від 25.07.2018 року на суму 117000,00 грн, № 97 від 31.07.2018 року на суму 81000,00 грн, № 109 від 09.08.2018 року на суму 74000,00 грн, № 110 від 09.08.2018 року на суму 25000,00 грн, № 117 від 17.08.2018 року на 96000,00 грн, № 129 від 29.08.2018 року на суму 49800,00 грн, № 130 від 03.09.2018 року на суму 96000,00 грн, № 143 від 11.09.2018 року на суму 114500,00 грн, № 149 від 24.09.2018 року на суму 24000,00 грн, № 152 від 25.09.2018 року на суму 75000,00 грн.

Отже, у сукупності вищенаведені фактичні обставини справи та надані докази доводять, що придбані паливно-мастильні матеріали, автозапчастини та послуги на технічне обслуговування транспортних засобів були використані у власній господарській діяльності позивача із здійсненням вантажного автомобільного перевезення та підтверджені належним чином оформленими первинними документами.

Також матеріалами справи підтверджено, що позивач в період з 01.07.2017 року по 30.09.2018 року надавав послуги перевезення вантажів наступним суб`єктам господарювання: ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 , ТОВ «ОЗОН», ПАТ «Івано-Франківськцемент», ТОВ «ГРУПА СПЕЦТЕХНОЛОГІЯ», ТОВ «Тройдбуд», ПрАТ «Миколаївцемент», ТОВ «Весткон», ТОВ «Львівський бетон», ТОВ «ЕФЕ Бетон», ДП МОУ «Львівський завод збірних конструкцій», ТОВ «БЕТОНБУД».

Надання позивачем послуг з перевезення вантажів автомобілями марки VOLVO, д.н.з. НОМЕР_4 , VOLVO, д.н.з. НОМЕР_5 , VOLVO, д.н.з. НОМЕР_6 та МАЗ, д.н.з. НОМЕР_3 підтверджується належним чином складеними первинними документами, а саме: видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортними накладними, випискою про рух коштів по контрагентам за період з 01.07.2017 року по 31.12.2017 року та випискою про рух коштів за період з 01.01.2018 року по 30.09.2018 року.

Аналіз первинних документів, долучених до матеріалів справи, вказує, що такі повною мірою відображають зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а відтак суд приходить до висновку щодо реальності здійснення ним зазначених господарських операцій з вищезазначеними контрагентами та безпідставність висновків відповідача в частині заниження сум податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2017-2018 роки в сумі 281856,01 грн та в частині заниження податкового зобов`язання з військового збору в сумі 23488,00 грн.

Щодо висновків відповідача про заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 307779,61 грн, суд враховує такі норми податкового законодавства.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг.

Приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України зазначено, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов`язкові реквізити. Обов`язкові реквізити, які зазначаються в податкові накладній визначені пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

У відповідності до пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Актом перевірки встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 податкового зобов`язання по ПДВ на загальну суму 307779,61 грн, в тому числі за жовтень 2017 року на суму 13183,48 грн, за листопад 2017 року на суму 1330,83 грн, за березень 2018 року на суму 2001,03 грн, за травень 2018 року на суму 39174,33 грн, за червень 2018 року на суму 31020,40 грн, за липень 2018 року на суму 65100,20 грн, за серпень 2018 року на суму 65942,00 грн, за вересень 2018 року на суму 78234,00 грн, за жовтень 2018 року на суму 12320,00 грн, за листопад 2018 року на суму 2133,34 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, що стосуються господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та перерахованих вище контрагентів позивача, суд враховує документи первинного бухгалтерського обліку, які детально проаналізовано судом вище.

Під час розгляду справи судом встановлено, що податковий кредит сформовано за фактом оплати за придбані товари (паливно-мастильні матеріали), виконані роботи (надані послуги) з обслуговування транспортних засобів та надані послуги із вантажного перевезення, що підтверджується оформленими первинними документами. Сплата податку в ціні придбаного товару (робіт, послуг) відбулась в ході оплати отримувачем робіт/послуг у період липень грудень 2017 року, січень вересень 2018 року, що підтверджується належним чином складеними позивачем податковими накладними за відповідний період (а.с.239 250 т.4, а.с. 1-250 т. 5, а.с. 1- 10 т.6).

Суми ПДВ по взаємовідносинах з контрагентами позивача відображено у податковій звітності, в тому числі і додатках № 5 до податкових декларацій з ПДВ за липень грудень 2017 року, січень вересень 2018 року. Розрахунки із контрагентами відображено у бухгалтерського обліку позивача, що підтверджується платіжними документами, які долучені до матеріалів справи.

Із урахуванням встановлених обставин суд констатує, що на підставі проведених господарських операцій та належним чином складених та оформлених первинних документів позивачем було правомірно визначено фінансовий результат до оподаткування відповідно до чинних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Отже, віднесення сум податку на додану вартість, що були включені позивачем до складу податкового кредиту в сумі 307779,61 грн на підставі досліджених судом податкових накладних є правомірним.

Суд також звертає увагу, що Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затверджено наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 року № 727 (далі - Порядок № 727, в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин).

Порядком № 727 визначаються основні вимоги до форми та змісту акта (довідки) документальної перевірки, інформативних додатків до акта (довідки), порядку його (її) підписання, реєстрації та зберігання.

Пунктом 2 Порядку № 727 передбачено, що акт документальної перевірки визначено як службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У відповідності до пунктів 3 - 5 Розділу II Порядку № 727, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом 2 пункту 4 Розділу III Порядку № 727 передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

- викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення;

- викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів;

- у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів.

При цьому, згідно пункту 1 Розділу IV Порядку, опис отриманих копій документів належить до інформативних додатків до акту перевірки.

Таким чином, детальне відображення в Акті перевірки змісту виявлених порушень є обов`язковою умовою вчинення податковим органом подальших дій щодо притягнення платника до податкової відповідальності, застосування механізмів примусового стягнення податку, а також слугує гарантією дотримання прав платника, а факти податкових порушень, не зафіксовані належним чином в Акті перевірки, не можуть слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності.

Водночас дослідивши Акт перевірки від 21.04.2023 року, суд зазначає, що викладені в ньому обставини порушень позивачем податкового законодавства сформовані не на підставі аналізу первинної документації, зауважень до змісту та оформлення документів бухгалтерського та податкового обліку позивача, а зводяться лише до констатації тверджень, що господарські операції ФОП ОСОБА_1 не мали реального характеру.

В Акті перевірки від 21.04.2023 року відсутні посилання відповідача на відповідну первинну документацію, відсутність якої по кожному з контрагентів, призвела до висновку про заниження позивачем податкових зобов`язань. Відповідачем узагальнено зазначено про заниження позивачем податкових зобов`язань та не доведено, які саме первинні документи досліджувалися та на підставі яких здійснені донарахування та прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Також суд зазначає, що Акт перевірки від 21.04.2023 року не мітить жодних додатків, які б давали змогу встановити обсяг документів, що ревізувались в ході перевірки. Не надано таких відповідачем і на виконання вимог ухвали суду під час розгляду справи.

Відтак, суд критично оцінює доводи відповідача, що в акті перевірки № 9528/13-01-24-09 від 21.04.2023 року міститься узагальнений перелік документів, які були предметом дослідження, серед яких відсутні будь-які відомості про договори оренди транспортних засобів № 0401-01 від 04.01.2016 року, акту приймання-передачі від 06.01.2016 року, договорів оренди № 301201Т, № 301202Т, № 301203Т від 30.12.2016 року, актів приймання-передачі від 03.01.2017 року, що по суті свідчить про ненадання згаданих документів позивачем до перевірки.

З наведених підстав, суд також не враховує і покликання відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву щодо змісту наданих договорів оренди та неподання позивачем повідомлення про об`єкти оподаткування, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність на транспортні засоби, які бралися в оренду (довідка форми 20-ОПП), адже жодних застережень стосовно таких доводів Акт перевірки від 21.04.2023 не містить.

Таким чином, невикористання контролюючим органом наданих платником податків документів під час проведення документальної перевірки може свідчити про порушення встановлених Податковим кодексом України правил проведення такої перевірки і може породжувати сумніви у об`єктивності та обґрунтованості результатів такої перевірки. Неналежне використання наданих документів може також призвести до неправомірності прийнятих рішень.

Наведена позиція по суті узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 09.08.2023 року в справі № 320/12774/21, постанові від 11.10.2023 року в справі № 420/13218/22, постанові від 14.02.2023 року в справі № 420/7184/19.

З огляду на наведене, суд погоджується з доводами позивача про відсутність у контролюючого органу правових підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Львівській області форми «Р» № 12669/13-01-24-09 від 02.06.2023 року, форми «Р» № 12664/13-01-24-09 від 02.06.2023 року, форми «Р» № 12667/13-01-24-09 від 02.06.2023 року.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених обставин та наведених правових положень, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано наведені приписи ч. 2 ст. 2 КАС України, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 12669/13-01-24-09 від 02.06.2023 року, № 12664/13-01-24-09 від 02.06.2023 року та № 12667/13-01-24-09 від 02.06.2023 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 8444,10 грн.

З урахуванням того, що позивач заявив позовні вимоги майнового характеру з ціною позову 766404,52 грн, сума судового збору за такі вимоги повинна становити 7664,05 грн (1 відсоток ціни позову).

Отже, позивач сплатив судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За цих обставин надмірно сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 770,05 грн (8444,10 грн 7664,05 грн) може бути йому повернута за його клопотанням за ухвалою суду відповідно до вимог пункту першого частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Водночас оскільки позов задоволено у повному обсязі, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить стягнути 7664,05 грн сплаченого судового збору.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст. ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп. 15.5 п. 15 Перехідних положень КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 12669/13-01-24-09 від 02.06.2023 року, № 12664/13-01-24-09 від 02.06.2023 року та № 12667/13-01-24-09 від 02.06.2023 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ ВП 43968090) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 7664,05 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 06 червня 2024 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна