Рішення № 119591046, 07.06.2024, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2024 року м. Житомир справа № 240/31419/21

категорія 111031101

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0663287-2407-0650 від 27 травня 2021 року Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на суму 27660,64 грн, яке стосується ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що контролюючим органом безпідставно винесено податкове повідомлення-рішення зі сплати податку на нерухоме майно (приміщення бетонної комори), відмінне від земельної ділянки, оскільки вказана будівля не підпадає під оподаткування передбачене підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23.06.2022, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2023, в задоволенні позову - відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 31.01.2024 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.06.2022 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2023 скасовано, а справу №240/31419/21 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою судді від 12.03.2024 прийнято до провадження адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

27.03.2024 на електронну адресу суду від представника Головного управління ДПС у Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що позивачу на праві приватної власності придбаний об`єкт нежитлової нерухомості, приміщення бетонної комори. Такий об"єкт складає комплекс промислового призначення, придатний для промислового виробництва, та за своїми ознаками даний об"єкт відповідає класу будівель промисловості Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 відноситься до класу 1252 "Резервуари, силоси та склади", код 1252.9 "Склади та сховища інші". На підтвердження факту використання нерухомого майна у вигляді нежитлових будівель загальною площею 638,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення бетонної комори, не використовується за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва, і позивачем жодних таких доказів до матеріалів справи не надано, що унеможливлює застосування податкової пільги до об"єкта оподаткування, а тому підстави для застосування пп. "є" п.п. 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України відсутні.

08.04.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачу на праві приватної власності належитьоб`єкт нежитлової нерухомості: приміщення бетонної комори, номер запису про право власності 768663, по АДРЕСА_1 , загальною площею 638,9 кв.м.

Право власності зареєстроване 23.04.2013 за ОСОБА_1 , на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 853, виданий 23.04.2013, видавник: ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Малинського районного нотаріального округу Житомирської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу: 2821718; дата, час формування: 23.04.2013 20:10:31), який міститься в матеріалах справи.

27.05.2021 Головним управлінням ДПС у Житомирській області на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.53 та підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) сформоване податкове повідомлення-рішення №0663287-2407-0650 про визначення ОСОБА_3 податкового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік на суму 27660,64 грн, яке направлено позивачу засобами поштового зв`язку та отримано останнім (зворотне позивачем не зазначено).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, з урахуванням висновків Верховного Суду у даній адміністративній справі, суд виходить з такого.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, є Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до статті 266 ПК України: податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (підпункт 266.7.2 пункту 266.7); базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1 пункту 266.6).

За змістом наведених норм, у разі наявності об`єкта оподаткування з податку на нерухоме майно, платник податку, зобов`язаний сплатити суму податку обчисленого контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Спірним питанням у даній справі є віднесення нерухомого майна до будівель промисловості, зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств до об`єктів, які можуть бути звільнені від оподаткування.

Згідно з підпунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Відповідно до статті 266 ПК України: платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункту 266.1); об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2);

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1-266.3.2 пункту 266.3);

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

У п.266.2 ст.266 ПК України наведений перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Так, згідно з пп. "є" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;

Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні, заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості").

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо. До класу (код 1252) "Резервуари, силоси та склади" належать, зокрема, спеціальні склади, складські майданчики.

Отже, з метою застосування норм підпункту 266.2.2 ст. 266 ПК при визначенні промислових підприємств необхідно дотримуватись вимог Національного класифікатора України ДК 009:2010 та Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Як свідчать матеріали справи, позивачу належить на праві приватної власності придбаний (за договором купівлі-продажу) об`єкт нежитлової нерухомості (нежитлове приміщення, приміщення бетонної комори), номер запису про право власності 768663, по АДРЕСА_1 , загальною площею 638,9 кв.м, право власності за позивачем зареєстроване 23.04.2013.

Відтак, такий об`єкт складає комплекс промислового призначення, придатний для промислового виробництва, та за своїми ознаками дані об`єкти відповідають класу будівель промисловості Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 відноситься до класу 1252 "Резервуари, силоси та склади", код 1252.9 "Склади та сховища інші".

Суд зазначає, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання таких обов`язкових умов:

- будівля (об`єкт нежитлової нерухомості) віднесена до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000,

- власниками будівлі є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти,

- будівля використовується у господарській діяльності суб`єктів господарювання (фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб), основний вид діяльності яких класифікується у секціях B-F КВЕД Державного класифікатора 009:2010,

- будівля використовується суб`єктами господарювання за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції, оброблення товарів, надання промислових послуг),

- будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку третім особам.

З аналізу наведених норм встановлено, що законодавець визначив необхідною умовою звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, використання власником нерухомого майна таких будівель за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях В-F КВЕД ДК 009:2010.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у п.п. «є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

При цьому, сама по собі наявність спеціального статусу будівлі, а саме: будівлі промисловості, не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на таке майно не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Отже, застосування п. «є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні, юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.02.2020 року у справі №820/3556/17.

У цій постанові судова палата частково відступила від висновків Верховного Суду у постанові від 15.05.2018 року (справа №806/2676/17), а саме в частині, що застосування п.п. «є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

За наведеного тлумачення положень ПК України, під час розгляду справ цієї категорії підлягає встановленню, чи фактично використовував позивач у межах власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво) належні йому об`єкти нерухомості.

З`ясування цих обставин є необхідним для висновку щодо наявності чи відсутності у позивача підстав для застосування до нього пільги, передбаченої п. «є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст. 266 ПК України.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.03.2023 року у справі №140/2387/19.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт "є" пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

За весь час розгляду даної справи в різних інстанціях, позивач не навів жодних аргументів та не надав належних доказів використання вказаного нежитлового приміщення за його функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Суд також звертає увагу, що згідно ідентифікаційних даних з АІС "Податковий блок" позивач з 30.01.2019 припинив свою підприємницьку діяльність.

Відповідно до пп. 266.7.3. п. 266.7 ст. 266 ПК України, платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на прав власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Відтак, позивач не був позбавлений можливості надати до податкового органу уточнюючі документи щодо характеристик оподаткованих будівель для вірного розрахунку податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки шляхом застосування вірних коефіцієнтів для обчислення такого податку. Однак, позивачем не вчинялися дії щодо звірки даних для обчислення податку відповідно до податкового законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Обов`язок платника податку сплачувати податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки виникає у власників з дня виникнення права власності на об`єкти нерухомості, що відповідно до норм ПК України є об`єктами оподаткування.

Враховуючи, що під час розгляду справи позивач не надав до суду жодного доказу на підтвердження того, що вказане приміщення використовується за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва, суд не приймає до уваги доводи позивача щодо розповсюдження на нього пільги, встановленої пунктом "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2. ст. 266 Податкового кодексу України.

Згідно із п. п. 1, 3 частини другої ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Наведене доводить, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволені позовних вимог питання щодо відшкодування витрат пов`язаних з розглядом справи в порядку статті 139 КАС України судом не вирішується.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 139, 241-246, 257-262 КАС України, суд -

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003. ЄДРПОУ: 44096781) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.Г. Попова

07 червня 2024 р.