Рішення № 119591039, 06.06.2024, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року м. Житомир справа № 240/115/24

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства оборони України в особі комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене протоколом засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями №140 від 25.10.2023 в частині не погодження розподілу житлової площі для його постійного проживання - однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , оформленого протоколом засідання об`єднаної житлової комісії, який затверджено наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2021 року;

- зобов`язати погодити рішення військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2021 року, оформленого протоколом засідання об`єднаної житлової комісії, який затверджено наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2021 року, на користь ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що перебував на квартирному обліку на позачергове отримання житла. Протоколом засідання об`єднаної житлової комісії військових частин було вирішено розподілити ОСОБА_1 однокімнатну квартиру. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 20.01.2021 року таке рішення затверджено. Однак, рішенням Відповідача, оформленого протоколом засідання Комісії №52 від 09.02.2021 року було вирішено повернути однокімнатну квартиру виділену Позивачу на перерозподіл через невідповідність статті 12 Закону України "Про соціальний та правовий захист". Позивач таке рішення оскаржив в судовому порядку і рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28.10.2022 року у справі №240/10895/21 позов був задоволений.

Як зазначається у позові, після набрання законної сили судовим рішенням протоколом засідання об`єднаної житлової комісії військових частин від 03.03.2023 року було відмовлено Позивачу в розподілі спірної квартири для постійного проживання. Вказане рішення об`єднаної житлової комісії військових частин та наказ командира військової частини НОМЕР_1 про його (рішення) затвердження Позивач оскаржив в судовому порядку. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 року у справі №240/10955/23 позов був задоволений.

Після набрання законної сили судовим рішенням на засіданні об`єднаної житлової комісії військових частин не приймалося жодних рішень. В листопаді 2023 року йому вручено рішення, оформлене протоколом засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями №140 від 25.10.2023 в частині не погодження розподілу житлової площі для його постійного проживання - однокімнатної квартири. Позивач вважає таке рішення протиправним.

Ухвалою суду від 03.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі і її призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 03.01.2024 року вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 та будь-яким органам, установами чи організаціям приймати будь-які рішення або вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Представник Відповідача, Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, направив до суду відзив на позов, в якому проти позову заперечується. На думку Відповідача, оскаржуваним рішенням Комісії Позивачу правомірно було відмовлено у погодженні рішення про надання Позивачу для постійного проживання однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Таке рішення, як зазначено в позові, зумовлено відсутністю у Позивача вислуги років в 20 років, передбаченої ст.12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також невідповідністю нормам забезпечення житлом.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні відносини, що виникли між сторонами у справі щодо соціального захисту військовослужбовців, в тому числі щодо забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, врегульовано правовими нормами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), що були чинні на день таких відносин.

Судом встановлено та визнається сторонами, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України.

Згідно протоколу №5 засідання житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2018 вирішено ОСОБА_1 зарахувати на квартирний облік з 05.04.2018 зі складом сім`ї одна особа за пунктом 6 статті 34 Житлового кодексу України (які проживають у гуртожитках), на підставі пункту 18 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (інвалід ІІІ групи) та включено в позачергову чергу з 05 04.2018. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2019 №341 ОСОБА_1 зараховано на квартирний облік шляхом забезпечення постійним житлом.

Судом встановлено та визнається сторонами, що протоколом засідання об`єднаної житлової комісії військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 , 31 гарнізонного будинку офіцерів, відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 № 309 від 19.01.2021 року вирішено повторно розподілити зі складом сім`ї одна особа постійну однокімнатну квартиру АДРЕСА_3 . Наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 20.01.2021 року №596 затверджено протокол засідання об`єднаної житлової комісії від 19 січня 2021 року № 309.

Судом встановлено, що рішенням засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, оформленим протоколом засідання № 52 від 09.02.2021 року, було ухвалено: "Повернути однокімнатну квартиру по АДРЕСА_4 житловою площею 14,3 кв.м., на перерозподіл у зв`язку з невідповідністю ст. 12 ЗУ "Про соціальний та правовий захист".

Вказане рішення Відповідача було оскаржено Позивачем в судовому порядку. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2022 року у справі № 240/10895/21 визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, оформлене протоколом № 52 від 09.02.2021 в частині, що стосується ОСОБА_1 , тобто в частині повернення на перерозподіл квартири АДРЕСА_1 .

Як зазначає Позивач, після набрання законної сили судовим рішенням на засіданні об`єднаної житлової комісії військових частин не приймалося жодних рішень. В листопаді 2023року йому вручено рішення, оформлене протоколом засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями №140 від 25.10.2023 в частині не погодження розподілу житлової площі для його постійного проживання - однокімнатної квартири.

Суть спірних відносин між сторонами в даній справі зведена виключно до правомірності вказаного рішення Відповідача в частині не погодження розподілу житлової площі для його постійного проживання - однокімнатної квартири.

Відповідно до оскаржуваного рішення Відповідача та доводів Відповідача, наведених у відзиві на позов, Комісією з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (протокол №140 від 25.10.2023) відмовлено у погодженні рішення об`єднаної житлової комісії щодо виділення Позивачу спірної однокімнатної квартири з підстав відсутності у Позивача стажу військової служби не менше 20 років та невідповідності площі квартири нормам забезпечення житлом.

Такі доводи Відповідача не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.

Безспірно, за приписами ч.1 ст.12 Закону № 2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац четвертий пункту 1 статті 12 Закону № 2011-XII).

Суд погоджується із доводами Відповідача, наведеними у відзиві, що пунктом 2 розділу VII Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 31 липня 2018 року № 380 (далі - Інструкція № 380), визначено, що житлові приміщення, які надаються військовослужбовцям для постійного проживання, мають відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.

Житлові приміщення надаються військовослужбовцям та членам їх сімей не менше рівня середньої забезпеченості громадян житловою площею, але не більше 13,65 квадратних метрів житлової площі на одну особу за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Одночасно суд враховує, що відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Разом з тим, при досліджені судом протоколу засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями №140 від 25.10.2023 року встановлено, що таке рішення взагалі не містить жодних підстав та обґрунтувань для відмови у погодженні рішення об`єднаної житлової комісії щодо виділення Позивачу спірної однокімнатної квартири.

Вказаний протокол містить лише зауваження у вигляді зробленого допису "у зв`язку із невідповідністю нормам забезпечення житлом а також вислугою на в/с 11 років".

Суд вважає безпідставними доводи Відповідача, що такий допис в тексті протоколу, зроблений у вигляді зауваження до нього, слід вважати підставами для прийняття комісією оскаржуваного рішення відносно Позивача.

В зв`язку з цим суд погоджується із доводами Позивача про відсутність жодних обґрунтувань для прийняття Відповідачем оскаржуваного рішення.

Одночасно суд враховує, що приписами абзацу другого пункту 3 статті 12 Закону № 2011-XII прямо передбачено, що особам, звільненим з військової служби і визнаним особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час виконання обов`язків військової служби, або захворювання, одержаного під час проходження військової служби, жилі приміщення в населених пунктах, обраних ними для проживання з урахуванням встановленого порядку, надаються позачергово за рахунок військових формувань або органів виконавчої влади, в яких вони перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Аналогічно, відповідно до пункту 1 розділу VIІ Інструкції № 380 особи, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, забезпечуються жилим приміщенням згідно з чергою у військовій частині, що визначається часом зарахування на облік (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень, або до списків осіб, які користуються правом позачергового одержання житлових приміщень) за рішенням житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії), яке затверджується наказом командира військової частини.

Відповідно до пункту 10 розділу VІІ Інструкції № 380 військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю I чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3 - 7 цього розділу. Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Аналіз вказаних правових норм дає підстави зробити висновок, що законодавець обов`язковою умовою для надання житлових приміщень для постійного проживання зазначає виключно факт перебування військовослужбовця та членам його сім`ї на обліку осіб, які набули права та потребують поліпшення житлових у відповідній військовій частині.

В зв`язку з цим суд вважає безпідставними доводи представника Відповідача, що військовослужбовець та його сім`я має право на забезпечення житлом виключно після 20 років військової служби. Тобто, з огляду на позицію Відповідача, без 20 років стажу військової служби військовослужбовець та його родина позбавлені права на забезпечення державою їхніх житлових прав. Такі доводи стали наслідком помилкового трактування Відповідачем положень Закону № 2011-XII.

Відповідач не врахував, що відповідно до ч.1,ч.2 статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 6-зп від 25.11.1997 головним обов`язком держави, згідно зі статтею 3 Конституції України, є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (стаття 8 Конституції України).

Крім того, відповідно до абзацу другого підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 № 4-р/2019, утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, частини першої статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні ефективного механізму такого захисту.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 2-р(II)/2022 від 06.04.2022 гарантована Конституцією України рівність усіх людей у їхніх правах і свободах означає конечність забезпечення їм рівних юридичних можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.

Суд враховує, що відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

На підставі викладеного суд робить висновок, що оскаржуване рішенні Відповідача, оформлене протоколом засідання Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями №140 від 25.10.2023 в частині не погодження розподілу житлової площі для постійного проживання Позивача є таким, що прийнято не на підставі вимог чинного законодавства, необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), а тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

Керуючись статтями 9, 72, 77, 143, 243-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (проспект Повітрофлотський, 6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, оформлене протоколом засідання №140 від 25.10.2023 в частині відмови в погодженні рішення об`єднаної житлової комісії відносно ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Ф. Нагірняк