Рішення № 119590962, 06.06.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2024 року Справа№200/2398/24

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В. розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі відповідач), в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення відділу перерахунків пенсії №2 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 16.10.2023 №053130009313 про відмову в перерахунку ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.10.2023 №3792 щодо перерахунку пенсії, зарахувавши до загального страхового стажу роботи періоди його трудової діяльності: з 27.06.1983 по 31.12.1991 у науково-дослідному і проектно-технологічному інституті машинобудування; з 01.01.1992 по 31.03.1992 у державному науково-виробничому підприємстві «СТАНМЕТ».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 10.10.2023 звернувся до відділу обслуговування громадян №1 (сервісний центр) відповідача за місцем проживання з письмовою заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон №1058-IV).

Вказує, що після реєстрації заяви за принципом екстериторіальності подані документи було направлено на розгляд ГУ ПФУ у Львівській області, яким було прийнято рішення №053130009313 від 16.10.2023 про відмову у перерахунку заміну страхового стажу набутого до 01.01.2004 у зв`язку з відсутністю документів що підтверджують звільнення з Науково-дослідного та проектно-технологічного інституту машинобудівництва.

Позивач, вважає прийняте відповідачем рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 29.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну від 07.05.2024, який надійшов від відповідача зазначено, що позивач звернувся до ГУ ПФУ у Донецькій області (за місцем проживання) із заявою про перерахунок пенсії. Заяву за принципом екстериторіальності було розглянуто відповідачем та 16.10.2023 прийнято рішення №053130009313 про відмову у перерахунку пенсії.

Представник відповідача вказав, що обов`язковою умовою для зарахування до страхового стажу періодів роботи особи після 01.01.2004 (дата набрання чинності Закону 1058) є нарахування та сплата страхових внесків за ці періоди роботи.

Страховий стаж, набутий до 01.01.2004 підтверджується трудовою книжкою та документами, визначеними Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Вказує, що позивачу призначено пенсію за віком з 15.05.2022 відповідно до Закону 1058. За матеріалами пенсійної справи та індивідуальними відомостями про застраховану особу, що містяться в системі персоніфікованого обліку, позивач. працює. Страховий стаж складав 32 років 09 місяці 26 днів (стаж зараховано по 31.12.2021). Відповідно коефіцієнт страхового стажу із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% 0,32750. Розмір пенсії обчислений із заробітної плати за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 по 31.12.2021. Індивідуальний коефіцієнт заробітку 0,62711. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії становив 6801,87 грн. (10846.37грн. х 0,62711, де 10846.37 показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні для обчислення пенсії за 2019-2021 роки). Розмір пенсійної виплати позивачу станом на 01.03.2024 становить 2427,61 грн.

Одночасно повідомляє, що 10.10.2023 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про перерахунок пенсії, а саме зміна страхового стажу набутого до 01.01.2004. Відділом перерахунків пенсій № 2 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг відповідача розглянуто заяву від 10.10.2023 № 3792 позивача, щодо проведення перерахунку пенсії, а саме зміна страхового стажу набутого до 01.01.2004 відповідно до Закону № 1058 та прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії від 16.10.2023 № 053130009313 з огляду на те, що для здійснення перерахунку зміна страхового стажу набутого до 01.01.2004 до заяви ОСОБА_1 від 10.10.2023 була додана архівна довідка про підтвердження трудового стажу за період роботи з 27.06.1983 по 31.12.1991 в Науково-дослідному та проектно-технологічному інституті Машинобудівництва, видана Комунальним підприємством Краматорської Районної ради «Трудовий архів», де підтверджено запис про прийняття наказом № 72 від 27.06.1983, проте не підтверджено запис про звільнення. Проаналізувавши матеріали електронної пенсійної справи позивача відповідно до заяви від 10.10.2023 прийнято рішення про відмову в проведенні перерахунку зміна страхового стажу набутого до 01.01.2004 у зв`язку з відсутністю документів що підтверджують звільнення з Науково-дослідного та проектно-технологічного інституту Машинобудівництва.

Вважає, що дії відповідача є правомірними та такими, що ґрунтуються на Конституції, законах України, а відтак позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У відповіді на відзив позивач підтримав доводи, викладені у позовній заяві, та зазначив, що після ознайомлення з відзивом на позовну заяву не погоджується з доводами відповідача.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у ГУ ПФУ у Донецькій області як отримувач пенсії за віком.

10.10.2023 позивач звернувся до відділу обслуговування громадян №1 (сервісний центр м. Краматорськ) Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою щодо перерахунку призначеної пенсії за віком та зарахування до загального страхового стажу роботи періодів трудової діяльності з 27.06.1983 по 31.03.1992.

Відповідачем розглянуто заяву від 10.10.2023 № 3792 позивача щодо проведення перерахунку пенсії, а саме зміна страхового стажу набутого до 01.01.2004 відповідно до Закону №1058 та прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії від 16.10.2023 № 053130009313 з огляду на те, що для здійснення перерахунку зміна страхового стажу набутого до 01.01.2004 до заяви позивача від 10.10.2023 була додана архівна довідка про підтвердження трудового стажу за період роботи з 27.06.1983 по 31.12.1991 в Науково-дослідному та проектно-технологічному інституті Машинобудівництва, видана Комунальним підприємством Краматорської Районної ради «Трудовий архів», де підтверджено запис про прийняття наказом № 72 від 27.06.1983, проте не підтверджено запис про звільнення. Відповідно до заяви від 10.10.2023 прийнято рішення про відмову в проведенні перерахунку зміна страхового стажу набутого до 01.01.2004 у зв`язку з відсутністю документів що підтверджують звільнення з Науково-дослідного та проектно-технологічного інституту Машинобудівництва.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Також до матеріалів справи також додано:

Трудову книжку серії НОМЕР_1 від 10.07.1980, з якої вбачається, що позивач у спірний період працював: 27.06.1983 прийнято слюсарем слюсар контрольно-вимірювальних приладів науково-дослідного і проектно-технологічного інституті машинобудування; 31.12.1991 позивача звільнили з науково-дослідного і проектно-технологічного інституті машинобудування за переводом до державного науково-виробничого підприємства «СТАНМЕТ»; 01.01.1992 позивача прийняли до державного науково-виробничого підприємства «СТАНМЕТ» за переводом на посаду слюсаря контрольно-вимірювальних приладів та автоматики 6 розряду; 31.03.1992 позивача звільнили з державного науково-виробничого підприємства «СТАНМЕТ» за переводом до науково-дослідного і проектно-технологічного інституті машинобудування.

Архівну довідку КП «Трудовий архів» Краматорської районної ради від 27.09.2023 №07-07/60 з якої вбачається наступна інформація: «За документами «Науково-дослідного і проектно-технологічного інституту машинобудування» прийнятих на депоноване зберігання, маємо запис, що в наказі № 72 від 27.06.1983: «Принять ОСОБА_1 -слесарем КИП 6 розряда в отдел 44» Підтвердити запис про звільнення та перевод згідно трудової книжки не має можливим, оскільки книга наказів ГНПП « СТАНМЕТ» за 1991, 1992 рік на зберігання не надходили.»

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Закон №1058-ІVвизначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел.

Згідно з п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-ІVправо на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у ст.36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

П.1 ч.1 ст.9 Закону №1058-ІVвизначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.

За приписами ст.1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом;

персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку;

працюючий пенсіонер - особа, якій призначено пенсію та яка є застрахованою відповідно до п.1 - 7, 11 - 13 ч.1 ст.11 цього Закону;

роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання; фізична особа, яка використовує працю найманих працівників (у тому числі іноземців, які на законних підставах працюють за наймом в Україні); власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародної), філії та представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Згідно із абз.1 ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Ч.2 ст.24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IVперіоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із ст.56 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ст.62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.

Постановою КМУ №637 від 12.08.1993 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

П.1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1зі мінами).

П. 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

За приписами ч.1, 3 ст.44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Як визначено п. 4.2 розділу IV Порядку №22-1, при прийманні документів працівник сервісного центру: реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01.01.2004, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до ч.3 ст.24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів тощо. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до ч.5 ст.45 Закону №1058-IVдокументи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж, є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

Таким чином, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

За наслідками розгляду заяви позивача від 10.10.2023 відповідачем прийнято рішення про відмову в проведенні перерахунку зміна страхового стажу набутого до 01.01.2004 у зв`язку з відсутністю документів що підтверджують звільнення з Науково-дослідного та проектно-технологічного інституту Машинобудівництва.

Як слідує зі змісту позовної заяви, позивач просить зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 27.06.1983 по 31.12.1991 у науково-дослідному і проектно- технологічному інституті машинобудування; з 01.01.1992 по 31.03.1992 у державному науково-виробничому підприємстві «СТАНМЕТ».

Як слідує із записів трудової книжки позивача :

27.06.1983 прийнято слюсарем слюсар контрольно-вимірювальних приладів науково-дослідного і проектно-технологічного інституті машинобудування;

31.12.1991 позивача звільнили з науково-дослідного і проектно-технологічного інституті машинобудування за переводом до державного науково-виробничого підприємства «СТАНМЕТ»;

01.01.1992 позивача прийняли до державного науково-виробничого підприємства «СТАНМЕТ» за переводом на посаду слюсаря контрольно-вимірювальних приладів та автоматики 6 розряду;

31.03.1992 позивача звільнили з державного науково-виробничого підприємства «СТАНМЕТ» за переводом до науково-дослідного і проектно-технологічного інституті машинобудування.

Станом на час початку ведення трудової книжки позивача від 10.07.1980 порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162.

Відповідно до абз.1 п.1.1 глави 1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

П.2.3 глави 2 Інструкції №162 встановлено, що всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також нагороди і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видачі наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - в день звільнення і повинні чітко відповідати тексту наказу (розпорядженню). Записи проводяться арабськими цифрами (число та місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, пір`яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.

За змістом абз. 1-3 п.2.13 Інструкції №162 у графі 3 розділу «Відомості про роботу» у виді заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: «Прийнятий або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду.

Згідно із п.2.25, 2.26 Інструкції №162 записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац перший пункту 4.1.Інструкції № 162).

Зазначена Інструкція в Україні не застосовується з прийняттям наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція №58).

Згідно пункту 1.1.Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт2.3 Інструкції №58).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача встановлено, що наявні відповідні записи щодо спірних періодів роботи та вказані в чіткій логічній послідовності. Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи відповідачем суду не надано.

Що стосується спірного періоду, суд зауважує, що у розглядуваному випадку записи трудової книжки вчинені в хронологічному порядку, містять чітку дату прийому, переведення та звільнення з роботи, реквізити наказів (їх дату та номер), посади на якій працював позивач, підпис особи, відповідальної за внесення записів, та відбиток печатки підприємств при звільненні з роботи. Записи про періоди роботи не містять жодних виправлень.

Суд зазначає, що періоди роботи позивача з 27.06.1983 по 31.03.1992 підтверджено записами його трудової книжки та ці записи, на переконання суду, є належними та допустимим доказами для підтвердження його трудового стажу, а наведені відповідачем аргументи щодо неврахування періоду трудової діяльності позивача при реалізації ним конституційного права на пенсійне забезпечення є безпідставними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018, справа № 275/615/17.

Більше того, суд зауважує, що відповідно до п.4 постанови КМУ від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а отже, й не може впливати на його особисті права. Певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні/перерахунку пенсії.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 в справі №677/277/17, від 11.07.2019 в справі 683/737/17.

Суд зазначає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Висновки, аналогічні за своїм змістом, містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно не зарахувало до страхового стажу спірні періоди роботи згідно його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення/перерахунку пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Верховний Суд у постановах від 30.09.2019 в справі №638/18467/15-а та від 25.04.2019 в справі №593/283/17 зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Відповідно до вимог ч. 5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду.

Відтак з врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Приймаючи рішення у даній справі, суд зазначає, що обставини, які підлягали встановленню судом у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі та враховує ступінь вини позивача у відсутності повного об`єму необхідних для реалізації його прав документів та повноті записів у наявних підтверджуючих загальний стаж документах, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

Згідно вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів, які б свідчили, що дії щодо не зарахування позивачу спірних періодів його роботи до страхового стажу для перерахунку пенсії вчинені відповідно до норм законодавства, з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення для їх вчинення.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, оскільки права позивача були порушені саме прийняттям протиправного рішення відповідача, тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань вказаного відповідача судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 16.10.2023 №053130009313 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.10.2023 №3792 щодо перерахунку пенсії, зарахувавши до загального страхового стажу роботи періоди його трудової діяльності: з 27.06.1983 по 31.12.1991 у науково-дослідному і проектно-технологічному інституті машинобудівництва; з 01.01.1992 по 31.03.1992 у державному науково-виробничому підприємстві «СТАНМЕТ».

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судові витрати у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).

Судове рішення складено та підписано 06.06.2024.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Шинкарьова