Рішення № 119590949, 03.06.2024, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2024 року Справа№200/14223/21

Донецький окружний адміністративний суд: у складі

головуючого судді Дмитрієва В.С., при секретарі судового засідання Кононенко І.Ю.,

за участю:

представника позивача Константинової О.М.,

представника відповідача Коршунова В.Е.,

розглянувши у судовому засіданні, в режимі відеоконференції, справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 з вимогами до військової частини НОМЕР_1 про:

- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не донарахування та невиплати позивачу в повному обсязі грошового забезпечення в сумі 96524,42 грн, ненадання йому грошового атестату, із врахуванням календарної вислуги років 29 років 9 місяців 28 днів, довідки про додаткові види грошового забезпечення із зазначенням премій та винагород за останні 24 місяці служби перед звільненням;

- зобов`язати відповідача встановити, нарахувати та виплатити належні позивачу суми його грошового забезпечення, а саме одноразову допомогу за 6 календарних років військової служби в сумі 96524,42 грн, скласти та надати йому грошовий атестат, із врахуванням календарної вислуги років 29 років 9 місяців 28 днів, довідки про додаткові види грошового забезпечення із зазначенням премій та винагород за останні 24 місяці служби перед звільненням.

В обґрунтування позову зазначено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 позивача виключено зі списків особового складу та знято з усіх видів забезпечення. Разом з цим, позивач вважає, що розрахунок при звільненні проведено не в повному обсязі, а саме не було виплачено одноразову грошову допомогу за весь час календарної військової служби, в тому числі за час проходження строкової служби, служби в міліції та в Національній поліції. Позивач вказав, що його календарна служба в Збройних Силах України складає 5 років 5 місяців 24 дні та служба в Національній поліції 1 рік 1 місяць 14 днів, а всього 6 років 7 місяців 8 днів, проте відповідач здійснив виплату тільки за час знаходження позивача на службі у Збройних Сил України за 3 календарні роки в сумі 20228,45 грн. Також за зверненням позивача, відповідач не надав атестат грошового забезпечення із зазначенням календарної вислуги років та довідки про додаткові види грошового забезпечення із зазначенням премій та винагород за останні 24 місяці служби перед звільненням. Вважає бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушує його права.

До суду надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 в період з 29 січня 2018 року по 29 січня 2021 року, тобто вислуга у військовій частині складає три роки, а не шість років, як зазначає позивач. При цьому ОСОБА_1 виплачено 20536,50 грн за три роки служби у військовій частині НОМЕР_1 , оскільки у нього є 10 років календарної вислуги. Відповідач вважає, що розрахунок грошового забезпечення проведено правильно.

20 грудня 2021 року від представника позивача надійшли письмові пояснення в якій зазначено, що при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, позивач має право до включення до грошового забезпечення, усіх видів грошового забезпечення, в тому числі премії за участь в АТО/ООС та індексації грошового забезпечення. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року прийнято адміністративну справу до розгляду, відкрито провадження в адміністративний справі, вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у відповідача докази по справі.

Ухвалою суду від 29 грудня 2021 року вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 27 січня 2022 року.

Ухвалою суду від 27 січня 2022 року витребувано у відповідача докази у справі, закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 24 лютого 2022 року.

24 лютого 2022 року судове засідання у справі не відбулось, у зв`язку з введення воєнного стану, постійними обстрілами території України та введення активних бойових дій на території Донецької області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи.

Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.

Ухвалою суду від 2 червня 2022 року вирішено відкласти розгляд справи, продовжити строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін, встановити учасникам справи строк протягом десяти днів з отримання зазначеної ухвали для надання клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження або надання клопотання про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану на території України.

Розгляд справи був призначений на 29 листопада 2022 року.

Ухвалою суду від 29 листопада 2022 року провадження у справі зупинено за клопотанням відповідача.

Ухвалою суду від 24 травня 2024 року поновлено провадження у справі, призначено судове засідання на 3 червня 2024 року, задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

31 травня 2024 року від представника відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Оскільки судове засідання призначено на 3 червня 2024 року, суд надав можливість представнику відповідача взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на обставини викладені у відзиві.

Заслухавши представників сторін, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Кіровським РВ Макіївського МУ УМВС України в Донецькій області 21 листопада 1998 року.

Позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 5 листопада 2015 року.

Згідно з копією військового квитка серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 у період з 30 червня 1990 року по 25 червня 1992 року проходив строкову військову службу, з 2 червня 2017 року по 1 грудня 2017 року військову службу за контрактом, з 29 січня 2018 року по 29 січня 2021 року військову службу за контрактом.

Так, 29 січня 2018 року ОСОБА_1 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України з Міністерством оборони України в особі командира НОМЕР_5 окремої мотопіхотної бригади. Контакт набрав чинності 29 січня 2018 року.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29 січня 2021 року №57 ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення. Згідно з вказаним наказом, вислуга років у Збройних Силах становить: календарна 05 років 05 місяців 24 дні. Загальна вислуга років на 29.01.2021 становить: 29 років 09 місяців 27 днів.

При цьому, 15 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до командира 1-ї артилерійської батареї артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 із рапортом про виплату грошової компенсації відповідно до п. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку із звільненням з служби, одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

19 січня 2021 року позивач повторно звернувся до командира 1-ї артилерійської батареї артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 із рапортом про виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

17 червня 2021 року позивач звернувся до керівника військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні за всі роки проходження служби, а саме за період служби в Збройних Силах України з 1990 року по 1992 року, служби в міліції з 1990 року по 2015 рік, служби в поліції з 2015 по 2016 рік.

Листом від 6 липня 2021 року №1130 відповідач повідомив, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 31 травня 2021 року №101 та у відповідності до платіжного доручення №2612 від 9 червня 2021 року ОСОБА_1 , здійснено доплату за три роки проходження служби в Збройних Силах України в сумі 20228,45 грн.

В матеріалах справи міститься копія наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 8 червня 2021 року №219 про внесення змін до наказу від 29 січня 2021 року №57 та додати абзац 9 до пункту 2 наказу, зокрема щодо виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за три повних років служби у зв`язку зі звільненням відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

25 липня 2021 року ОСОБА_1 знову звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (29 років).

11 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із заявою в якій просив: скласти та видати грошовий атестат із зазначенням достовірних даних про календарну вислугу років, а саме 29 років 9 місяців 28 днів; видати довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій для обчислення пенсії військової служби: нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% грошового забезпечення за кожний повний рік календарної служби, тобто за 29 років із грошового забезпечення 39397,75 грн.

Докази розгляду заяви позивача від 11 вересня 2021 року в матеріалах справи відсутні.

Оскільки заява ОСОБА_1 не була задоволена, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача в частині нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні не в повному обсязі та у ненаданні грошового атестата, довідки про розмір грошового довідки про додаткові види грошового забезпечення із зазначенням премій та винагород за останні 24 місяці служби перед звільненням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Звертаючись до суду, позивач наголосив, що його календарна служба в Збройних Силах України складає 5 років 5 місяців 24 дні та служба в Національній поліції 1 рік 1 місяць 14 днів, а всього 6 років 7 місяців 8 днів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає наступне.

Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 15 Закону №2011 XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям при звільненні з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне корупційне правопорушення, пов`язане з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», одноразова грошова допомога передбачена цим пунктом, не виплачується.

Абзацом 6 частини другої статті 15 Закону №2011-XII передбачено, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Аналогічні положення містить стаття 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції виникнення спірних правовідносин), а саме: особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем чи у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, не виплачується. Одноразова грошова допомога також не виплачується військовослужбовцям, звільненим з військової служби на підставах, визначених пунктами 2-4 частини другої статті 36 (крім випадків звільнення у зв`язку з виявленням однієї з підстав, зазначених у пунктах 1 і 9 частини другої статті 31) Закону України "Про розвідку".

Виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, співробітникам Служби судової охорони, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за №638/15329, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкції №260; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 38.4 Інструкції №260 у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання одноразової грошової допомоги, установленої Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 (далі - Постанова №393; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Абзацами першим-четвертим пункту 10 Постанови №393 установлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським і особам рядового і начальницького складу: які звільняються із служби за службовою невідповідністю, у зв`язку із систематичним невиконанням ними умов контракту, у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, одноразова грошова допомога не виплачується; які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги (абзаци п`ятий-сьомий пункту 10 Постанови №393).

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови (абзац восьмий пункту 10 Постанови №393).

Отже, предметом розгляду цього спору є обставини наявності підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 6 повних календарних років служби (з врахуванням вислуги років за час попереднього проходження служби).

З аналізу статті 15 Закону №2011-XII та пункту 10 Постанови №393 випливає, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби.

Обов`язковою умовою для такої виплати є наявність у військовослужбовця вислуги 10 років і більше, оскільки саме від наявності вислуги у зазначеній кількості років та підстав звільнення військовослужбовця залежить розмір одноразової грошової допомоги, яка підлягає до виплати при повторному звільненні зі служби.

Водночас, положеннями статті 15 Закону №2011-XII та пункту 10 Постанови №393 встановлено виняток, за умови якого повторно звільненій з військової служби особі виплачується одноразова грошова допомога з урахуванням періоду попередньої служби, як-то ненабуття права на отримання такої грошової допомоги при попередньому звільненні зі служби.

Отже, для визначення періоду за який виплачується грошова допомога визначальною є обставина набуття чи не набуття особою права на отримання відповідної допомоги під час проходження служби у попередніх періодах.

Відповідно до військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 від 25 травня 2014 року, призовною комісією Кіровського району м. Макіївка Донецької області, позивач, 30 червня 1990 року був призваний на строкову військову службу, 25 червня 1992 року - звільнений (демобілізований) у запас;з 2 червня 2017 року по 1 грудня 2017 року проходив військову службу за контрактом, з 29 січня 2018 року по 29 січня 2021 року проходив військову службу за контрактом.

Також, у період з 18 серпня 1992 року по 6 листопада 2015 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ, з 7 листопада 2015 року по 21 грудня 2016 року проходив службу в Національній поліції України, що підтверджується трудовою книжкою серії НОМЕР_6 від 3 липня 2015 року.

При цьому, згідно з довідкою Головного управління МВС України в Донецькій області від 13 лютого 2019 року №776 при звільненні позивача у запас Збройних Сил України з 6 листопада 2015 року за п. 64 «з» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та відповідно до п.9 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію», одноразова грошова допомоги не нараховувалась та не виплачувалась, що передбачено нормами ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до довідки про виплату грошової допомоги при звільненні Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №1722 від 17 грудня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з органів поліції згідно з п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію», а тому одноразова грошова допомога при звільнені не виплачувалась, що передбачено нормами ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Суд в межах спірних правовідносинах зазначає, що факт ненабуття позивачем права на отримання грошової допомоги при попередньому звільнення не може надавати останньому право на виплату одноразової грошової допомоги при повторному звільненні зі служби з врахуванням наявної за попередні роки вислуги років, оскільки попереднє звільнення позивача пов`язане з порушенням ним дисципліни, що дискредитує звання особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вказана обставина взагалі виключала можливість отримання позивачем одноразової допомоги при попередньому звільненні.

Таким чином, суд зазначає, що позивач не тільки не набув при попередньому звільненні права на виплату одноразової грошової допомоги, але і не міг його набути зважаючи на підстави його звільнення зі служби.

Зазначена підстава попереднього звільнення позивача зі служби виключала можливість отримання ним вихідної допомоги при попередньому звільненні.

Тобто, у даному випадку, за встановлених судом обставин справи, має місце не факт не набуття позивачем права на отримання грошової допомоги при попередньому звільненні, а відсутність такого права, а отже відсутні підстави, визначені в статті 15 Закону № 2011-XII та пункту 10 Постанови № 393, зокрема, для виплати одноразової грошової допомоги позивачу з урахуванням періоду попередньої служби.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі №440/1620/19, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

При цьому, суд зазначає, що у період з 30 червня 1990 року по 25 червня 1992 року позивач проходив строкову військову службу, та після звільнення з Національної поліції позивач прийнятий на військову службу за контрактом 2 червня 2017 року та звільнений 1 грудня 2017 року (військова служба 5 місяців 29 днів) та вдруге прийнятий за контрактом 29 січня 2018 року та звільнений 29 січня 2021 року (військова служба 3 роки), що загалом становить 5 років 5 місяців 24 дні, що саме і визначено в наказі про звільнення як вислуга років у Збройних Силах.

Таким чином, ураховуючи зазначені вище норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України, та обставину, що позивач повторно звільнений зі служби, при цьому не набув право на виплату після звільнення з Національної поліції, суд вважає, що ОСОБА_1 належить виплатити одноразову грошову допомогу за період календарної служби в Збройних Силах за 5 (п`ять) календарних роки служби (загальна 5 років 5 місяців 24 дні).

З наведеного вище вбачається, що розрахунок одноразової грошової допомоги в розмірі 50% грошового забезпечення за 3 (три) календарних роки служби ОСОБА_1 здійснено відповідачем неправильно.

Отже, позовні вимоги в цій частині є частково обґрунтованими.

Стосовно тверджень представника позивача про те, що розрахунок одноразової грошової допомоги при звільнені має бути розрахований з розміру отриманої виплати за останній повний місяць служби перед звільненням (за грудень 2020 року у розмірі 38917,29 грн) суд зазначає наступне.

Згідно з довідкою відповідача від 17 листопада 2021 року №0989/10/888 про розмір грошового забезпечення із визначенням складових суми для розрахунку ОГД при звільненні, нарахованої згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 8 червня 2021 року №219 позивачу нарахована одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі 20536,50 грн (перераховано на картку 20228,45 грн). При цьому розрахунок проведений з місячного грошового забезпечення у розмірі 13691 грн, що включає: оклад за військовим званням 950 грн, посадовий оклад 3350 грн, надбавка за вислугу років 2150 грн, премія (91%) - 3048,50 грн.

При цьому, згідно з відомостями з картки особового рахунку військовослужбовця, що надана відповідачем на вимоги ухвали суду, вбачається, у грудні 2020 року (останній повний місяць служби позивача перед звільненням) ОСОБА_1 нараховано: оклад за військовим званням 950 грн, посадовий оклад 3350 грн, надбавка за вислугу років 2150 грн, надбавка за виконання ОВЗ (НОПС) 4192,50 грн, премія 3048,50 грн, інше (додаткова премія, одноразові виплати) 1000 грн, АТО 17000 грн, (усього ГЗ 13691 грн), індексація 226,29 грн, інше 7000 грн, загальна сума до виплати 38917,29 грн.

Отже, до розрахунку грошового забезпечення для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні відповідачем не включено: надбавка за виконання ОВЗ (НОПС), інше (додаткова премія, одноразові виплати), АТО, індексація та інше (7000 грн).

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 2 Постанови № 704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 5 Постанови № 704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надано право установлювати, зокрема надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, а також здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.

Наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260затвердженоПорядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок № 260), яким згідно з пунктом 1 розділу I, визначено механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Порядок № 260 розроблено, зокрема відповідно до Постанови № 704.

Згідно з положеннями абз. 1, 2 пункту 5 розділу ХХХІІ Порядку №260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою; які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних командирів (начальників) та тим, які до дня звільнення з військової служби були звільнені від посад (у тому числі у зв`язку зі скороченням штатних посад), - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою на день звільнення з військової служби з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.

Таким чином, одноразова грошова допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення, на яке має право військовослужбовець на день звільнення та розраховується станом на момент звільнення за останньою посадою, яку займав військовослужбовець.

Відповідно до розділу VI наказу Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) щомісячно виплачується надбавка за особливості проходження служби в розмірах до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків.

Виходячи з наявного фонду грошового забезпечення на відповідний рік надбавка за особливості проходження служби окремим категоріям військовослужбовців збільшується на відповідний коефіцієнт згідно з Переліком окремих категорій військовослужбовців, яким збільшується розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби відповідно до мінімального розміру залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків (додаток), або може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України у фіксованому розмірі до 100 відсотків посадового окладу, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років.

Розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби розраховується від мінімального розміру цієї надбавки, який встановлюється Міністром оборони України, у відсотках для осіб офіцерського складу та окремо для осіб рядового, сержантського та старшинського складу виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Мінімальний розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби не може перевищувати 65 відсотків.

Залежно від складності та важливості виконуваних обов`язків розмір щомісячної надбавки за особливості проходження служби збільшується на відповідний коефіцієнт від 1 до 1,55.

Розрахунковий розмір надбавки за особливості проходження служби, отриманий шляхом множення мінімального розміру щомісячної надбавки на відповідний коефіцієнт, округлюється в бік збільшення до одного знака після коми.

Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання надбавки за особливості проходження служби за різними коефіцієнтами, ця надбавка обчислюється з урахуванням більшого коефіцієнта.

Надбавка за особливості проходження служби у встановлених розмірах виплачується щомісяця з дня вступу до виконання обов`язків за посадою, у тому числі й у разі тимчасового виконання обов`язків за посадою, до дня звільнення від виконання обов`язків за посадою, яка передбачає цю надбавку.

У разі допущення військовослужбовця до тимчасового виконання обов`язків за посадою, яка передбачає виплату надбавки за особливості проходження служби в менших або більших розмірах, виплата такої надбавки здійснюється в розмірі, встановленому за тимчасово виконуваною посадою.

Виплата надбавки за особливості проходження служби здійснюється на підставі наказу командира про встановлення цієї надбавки.

Отже, з наведеного вище слідує, що надбавка за особливості проходження служби є щомісячною додатковою виплатою військовослужбовця.

Дослідивши картки особового рахунку позивача за весь період його служби, судом встановлено, що надбавка за виконання ОВЗ (НОПС) виплачувалася постійно, щомісячно.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні без врахуванням надбавки за виконання ОВЗ (НОПС) є протиправними.

Також, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання, встановлених Конституцією України, гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначено Законом України "Про індексацію грошових доходів населення", згідно зі статтею 1 якого індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Тобто індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

При цьому, індексація має спеціальний статус виплати з боку держави у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому індексація є невід`ємною складовою частиною сум грошового забезпечення.

З розрахункових листів позивача за останні 24 місяці, що передували звільненню вбачається, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення проводилася щомісяця.

Отже, враховуючи те, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, що забезпечує дотримання прав осіб, звільнених з військової служби, як складової конституційного права на соціальний захист.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що викладеною в постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 638/5794/17, від 27 грудня 2019 року у справі № 643/11749/17.

За таких обставин, виплативши позивачеві індексацію грошового забезпечення, яка є складовою грошового забезпечення військовослужбовця (абз. 2 ч. 3ст. 9 Закону №2011-XII), така повинна включатися до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Стосовно наявності/відсутності підстав для включення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції/операції об`єднаних сил до складу грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів УкраїниДеякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейськихвід 20 січня 2016 року №18 установлено, що за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується винагорода в порядку, визначеному керівниками відповідних державних органів за:

безпосередню участь в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду, - в розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, у межах бюджетних призначень пропорційно часу участі в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду;

створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров`я під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - в розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів.

Аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави вважати, що винагорода за участь в антитерористичній операції є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. При цьому, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва). Тобто, така виплата не є постійною і не має систематичного характеру, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції, так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира.

Отже, винагорода за участь в антитерористичній операції не має систематичного характеру, є тимчасовою виплатою для тих військовослужбовців, які залучені до участі у ній, вона залежить від певних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, у зв`язку з чим така винагорода не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні відповідно доЗакону №2011.

Як вбачається з карток особового рахунку позивача за 2019-2021 роки, винагорода за участь в антитерористичній операції здійснювалася не кожного місяця (відсутня виплата у січні, лютому, травні, червні 2019 року та у липні 2020 року).

За таких обставин, винагорода за участь в АТО/ООС не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення,позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

Таке правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним серед іншого в постановах від 2 червня 2021 року у справі №240/11441/19, від 10 червня 2021 року у справі №126/2383/16-а, від 17 червня 2021 року у справі № 423/2139/17.

Стосовно наявності/відсутності підстав для включення до складу грошового забезпечення нарахувань: інше (додаткова премія, одноразові виплати) 1000 грн та інше у розмірі 7000 грн суд зазначає, що вказані виплати не є постійними додатковими складовими грошового забезпечення, що вбачається з самої назви таких нарахувань та підтверджується відомостями карток особового рахунку позивача за період його служби, отже підстави для урахування таких виплат при обрахунку спірної виплати немає.

Таким чином, на підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача в частині не включення до розміру грошового забезпечення позивача для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні: індексації грошового забезпечення та надбавки за виконання ОВЗ (НОПС), а відтак відповідач порушив право позивача на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в належному розмірі.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині шляхом зобов`язання відповідача провести перерахунок одноразової грошової допомоги позивача при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 5 (п`ять) років служби з урахуванням індексації грошового забезпечення, надбавки за виконання ОВЗ (НОПС) та здійснити виплату з урахуванням раніше сплачених сум.

Стосовно позовних вимог в частині зобов`язання відповідача скласти та надати грошовий атестат ОСОБА_1 , із врахуванням календарної вислуги років 29 років 9 місяців 28 днів, довідки про додаткові види грошового забезпечення із зазначенням премій та винагород за останні 24 місяці перед звільненням, суд зазначає наступне.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 11 вересня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу грошового атестату із зазначенням достовірних даних про календарну вислугу років 29 років 9 місяців 28 днів; про видачу довідки про розміри щомісячних видів грошового забезпечення премій для обчислення пенсії із зазначенням винагороди ООС та винагороди за створення безпечних умов. Вказану заяву відповідач отримав 22 вересня 2021 року, що підтверджується інформацією з сайту Укрпошти за трек-номером 8753402091131.

Разом з тим, докази розгляду заяви позивача відповідачем не надані та в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1 Закону України «Про звернення громадян» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Отже, не надавши відповідь на заяву позивача від 11 вересня 2021 року відповідач допустив протиправну бездіяльність.

Стосовно надання атестату із зазначенням календарної вислуги років 29 років 9 місяців 28 днів, суд зазначає, що кількість календарної вислуги років не є спірним в межах даної справи. При цьому, згідно наказів командира військової частини щодо звільнення позивача, календарна вислуга років у Збройних Силах становить 05 років 05 місяців 24 дні, загальна вислуга років на 29 січня 2021 року становить 29 років 9 місяців 27 днів. Ураховуючи, що ОСОБА_1 у період з 30 червня 1990 року по 25 червня 1992 року проходив строкову військову службу, з 18 серпня 1992 року по 6 листопада 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ, з 7 листопада 2015 року по 21 грудня 2016 року проходив службу в Національній поліції України з 2 червня 2017 року по 1 грудня 2017 року військову службу за контрактом, з 29 січня 2018 року по 29 січня 2021 року військову службу за контрактом.

Отже загальна календарна вислуга років позивача становить 29 років 9 місяців 27 днів.

Стосовно зазначенням у довідці про розміри щомісячних видів грошового забезпечення премій та винагород за останні 24 місяці перед звільненням, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 2, 3ст. 9 Закону № 2011-XIIдо складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Спеціальнимзаконом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема,Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992(далі - Закон № 2262-ХІІ).

Частиною 3статті 43 Закону №2262-XIIвизначено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цимЗаконом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей»пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Таким чином,Закон № 2262-ХІІ, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеногост. 43 Закону № 2262-ХІІ, який є вичерпним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 06 березня 2019 року у справі № 522/11262/16-а, від 13 березня 2019 року у справі № 758/12628/16-а.

При цьому, Верховний Суд в постанові від 02 червня 2021 року у справі № 240/11441/19 (адміністративне провадження №К/9901/13812/20) виснував про те, що винагорода за участь в антитерористичній операції не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ.

Наказом Міністерства оборони України від 18 вересня 2020 року №340 затверджено Порядок виплати винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров`я під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Згідно з вказаним Порядком розмір винагороди визначається пропорційно дням виконання обов`язків за посадами (у тому числі тимчасового виконання обов`язків за посадами) у складі сил та засобів здійснення заходів із ЗНБО. Отже, виплата винагороди за створення безпечних умов виконання бойових завдань не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення.

Отже, винагорода за створення безпечних умов не є щомісячними додатковими видами грошового забезпечення.

На підставі викладеного вище, ураховуючи, що заява ОСОБА_1 не розглянута відповідачем, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині шляхом зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача від 11 вересня 2021 року з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір» як учасник бойових дій.

Разом з тим, як убачається з квитанції від 5 жовтня 2021 року позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 965,25 грн.

Отже, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» позивач може звернутися до суду з клопотанням про повернення суми помилково сплаченого судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо проведення розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби без урахування індексації грошового забезпечення та надбавки за виконання ОВЗ (НОПС).

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_7 ) перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 5 (п`ять) років служби з урахуванням індексації грошового забезпечення, надбавки за виконання ОВЗ (НОПС) та здійснити виплату, з урахуванням раніше сплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 11 вересня 2021 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_7 ) від 11 вересня 2021 року з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 3 червня 2024 року, у повному обсязі рішення виготовлено 7 червня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв