Рішення № 119590835, 29.04.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 рокуСправа №160/4991/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді:Царікової О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/4991/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНКОПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (08500, м. Фастів (3), вул. Саєнка Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23.02.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №047050024917 від 06.12.2023 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1;

- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1;

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оформлену у вигляді листа-роз?яснення №9666-2797/Я-01/8-0400/24 від 14.02.2024, що полягала у не зарахуванні до пільгового стажу роботи за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, періодів роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006, та з 29.12.2011 по 25.12.2012 в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат», та зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України періоди роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006, та з 29.12.2011 по 25.12.2012 в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат», призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, починаючи з 04.12.2023, з дня подачі заяви про призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 04.12.2023 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №047050024917 від 06.12.2023, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, з причин недосягнення пенсійного віку. Крім того, не погодившись із розрахунком пільгового стажу, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за роз`ясненням. Останнім позивачу повідомлено про незарахування спірних періодів до пільгового стажу позивача з причин непідтвердження атестацією робочих місць. Зазначене стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.02.2024 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

25.03.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №24726/24), в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058. Заяву відпрацьовано за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області та прийнято спірне рішення, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії з причин недосягнення необхідного пенсійного віку 50 років та відсутності необхідного пільгового стажу. З огляду на викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

17.04.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву (вх. №14552/24), в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058. Заяву відпрацьовано за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області та прийнято спірне рішення, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії з причин недосягнення необхідного пенсійного віку 50 років та відсутності необхідного пільгового стажу. З огляду на викладене, відповідач просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , 04.12.2023 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

За результатами розгляду заяви позивача за принципом екстериторіальності Головним управлінням пенсійного фонду України у Київській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 06.12.2023 №047050024917.

Додатково повідомлено, що вік заявника 47 років, страховий стаж складає 31 рік 4 місяці 21 день, пільговий стаж 14 років 4 місяці 24 дні.

Не погодившись із розрахунком стажу, позивач 16.01.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за роз`ясненням.

Листом «Про розгляд звернення» від 14.02.2024 №9666-2797/Я-01/8-0400/24 позивачу повідомлено про те, що періоди роботи позивача з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006, та з 29.12.2011 по 25.12.2012 в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат» не зараховано до пільгового стажу позивача з причин непідтвердження атестацією робочих місць.

Позивач вважає таку позицію відповідачів протиправною, що стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За приписами статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Згідно п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі Закон №1788-XII від 05.11.1991, у редакції чинній до прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (далі Закон №213-VIII від 02.03.2015) віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали у період з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року набували право на пенсію по досягненню 50 років.

Закон №213-VIII від 02.03.2015 набув чинності з 01.04.2015.

Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону №1058-IV від 09.07.2003 (станом на 01.04.2015) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Отже, після набуття чинності нормами Закону №1058-IV (в редакції, чинній з 02.03.2015) правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII.

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017 (далі Закон №2148-VIII від 03.10.2017), яким текст Закону №1058-IV від 09.07.2003 доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому, Законом №2148-VIII від 03.10.2017 у новій редакції викладений пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV від 09.07.2003, де передбачалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 (у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку, як зокрема: 50 років з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

У силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII від 03.10.2017 наведені вище норми закону підлягали застосуванню з 01.10.2017.

Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991 у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 та пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.

Положення згаданих законів щодо умов призначення пенсії за віком були повністю ідентичними.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України Рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.

Пунктом першим резолютивної частини цього Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини даного Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VIII від 02.03.2015 для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам».

Таким чином, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: пункт «а» статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991 у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.

Відносно позивача правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом «а» статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991 у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, та 50 років за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.

Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи положення частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви №23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 у справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява №39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.

Критерії законності рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень встановлені законодавцем у приписах ч. 2 ст. 2 КАС України, а обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на суб`єкта владних повноважень ч. 2 ст. 77 КАС України.

З наведеного слідує, що суб`єкт владних повноважень повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування «баланс вірогідностей».

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи, суд констатує, що обрані Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, у даному випадку, мотиви вчинення владного управлінського волевиявлення не враховують правила розв`язання колізій між чинними актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб`єкта приватної особи (тобто на користь позивача).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону.

Так, розглядаючи заяву позивача про призначення пенсії, відповідач віддав перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для призначення пенсії, оскільки рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії, прийнято не на підставі Конституції та діючого законодавства України, а від так підлягає скасуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення відповідача прийняте без повного з`ясування обставин справи та інших документів наданих позивачем.

В той же час, враховуючи правову позицію Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 позивач має право на призначення пенсії при досягненні 45-річного віку у відповідності до п. «а» статті 13 Закону №1788-XII, а відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії від 25.04.2023 №047150025380 підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи позивача з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006, та з 29.12.2011 по 25.12.2012 в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат», суд зазначає про таке.

Як вбачається з оспорюваного листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області «Про розгляд звернення» від 14.02.2024 №9666-2797/Я-01/8-0400/24 до пільгового стажу позивач не зараховано періоди роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006, та з 29.12.2011 по 25.12.2012 в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат» з причин непідтвердження атестацією робочих місць.

Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 07.09.1994, копія якої міститься у матеріалах справи, наявні наступні записи щодо спірних періодів роботи позивача:

- 01.09.1994 прийнята до Дніпровського металургійного комбінату ім. Ф.Е.Дзержинського в рейкобалочний цех слюсарем-інструментальником 2 розряду згідно розпорядження про прийом №410 від 19.08.1994;

- 01.07.1998 присвоєний 4 розряд в тій де посаді згідно розпорядження по цеху №311 від 26.06.1998;

- 30.11.1998 переведена там само оператором поста управління №28 дільниці криниць сповільненого охолодження рейок 4 розряду згідно розпорядження по цеху №587 від 30.11.1998;

- 20.01.1999 переведена там само оператором поста управління №7, 12 гарячої дільниці тимчасово 4 розряду згідно розпорядження по цеху №49 від 28.01.1999;

- 30.03.2000 переведена там само оператором поста управління №3в 3 розряду згідно розпорядження по цеху №134 від 27.03.2000;

- 01.07.2000 присвоєний 4 розряд в тій же професії згідно розпорядження по цеху №394 від 26.07.2000, робоче місце атестовано згідно постанови №992 від 29.12.2006;

- 09.06.2012 у зв`язку з вдосконаленням структури управління комбінату переведена в новопрокатний цех гарячої дільниця робіт оператором поста управління 3 розряду за строковим договором згідно наказу по комбінату №88 від 01.02.2011, розпорядження про переведення №1620 від 25.05.2012;

- 25.07.2012 переведена там само на гарячу дільницю робіт оператором поста управління 3 розряду за строковим договором згідно розпорядження про переведення №2998 від 25.07.2012; розділ ІІІ підрозділ 3 позиція 3.3а, затвердженому постановою КМУ від 16.01.2003 №36;

- 14.01.2015 переведена там само гаряча дільниця робіт оператором посту управління 3 розряду за строковим договором згідно розпорядження про переведення №6 від 05.01.2015.

Записи трудової книжки позивача виконані охайно, у чіткій послідовності, без виправлень та підчисток, доказів визнання відповідних записів недійсними у судовому порядку матеріали справи не містять.

Разом з тим, суд наголошує, що у трудовій книжці позивача містяться записи про проведення атестації робочих місць за умовами праці за професією, займаною позивачем, що відноситься до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників.

Крім того, спірні періоди роботи позивача підтверджені уточнюючими довідками №023-1080 від 10.05.2021, від 11.12.2019 №023-2849, від 11.12.2019 №023-2850 та наказами про проведення атестації робочих місць за умовами праці, копії яких містяться у матеріалах справи.

У відповідності до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як вже було встановлено судом, спірні періоди роботи позивача підтверджені записами, що містяться у трудовій книжці позивача, копія якої міститься у матеріалах справи, крім того, за результатами атестації робочих місць за умовами праці підтверджено право позивача на пенсійне забезпечення за Списком №1.

Відтак, наведені обставини свідчать про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області безпідставно не зараховано спірні періоди до пільгового стажу позивача за Списком №1.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком №1 з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006, та з 29.12.2011 по 25.12.2012 в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат».

Щодо позовних вимог про зобов`язання призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Пенсійний орган, виконуючи зазначене рішення суду, повинен буде здійснити розрахунок пільгового та страхового стажу позивача.

Суд звертає увагу, що у рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вирішення питання щодо здійснення розрахунку пільгового стажу позивача, а також вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії на пільгових умовах за Списком №1 віднесено до дискреційних повноважень пенсійного органу, відтак, суд позбавлений можливості вручатися у дискреційні повноваження пенсійного органу та зобов`язувати його призначати пенсію, у зв`язку з чим, вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Водночас, суд у відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, подану 04.12.2023, відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні, оскільки це є необхідним для повного захисту прав та законних інтересів позивача.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем частково доведено правомірність пред`явленого позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує питання судових витрат.

На підставі ст. 139 КАС України суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог в рівних частинах з кожного відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНКОПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (08500, м. Фастів (3), вул. Саєнка Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ 22933548) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області №047050024917 від 06.12.2023 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом №9666-2797/Я-01/8-0400/24 від 14.02.2024 у зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 періодів роботи з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006, та з 29.12.2011 по 25.12.2012 в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат».

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи ОСОБА_1 з 20.10.1999 по 24.12.2001, з 25.12.2006 по 28.12.2006, та з 29.12.2011 по 25.12.2012 в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат».

Зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.12.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» із урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 та висновків суду, викладених у даному рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНКОПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 302 (триста дві) грн 80 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (08500, м. Фастів (3), вул. Саєнка Андрія, буд. 10, код ЄДРПОУ 22933548) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНКОПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 302 (триста дві) грн 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 29.04.2024.

Суддя О.В. Царікова