Рішення № 119590461, 03.06.2024, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 року справа № 580/11733/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тайрс" до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Тайрс" (далі - позивач) з позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100721/2 від 20.11.2023 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2023/002968 від 20.11.2023;

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100720/2 від 20.11.2023 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2023/002967 від 20.11.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у митного органу були відсутні жодні підстави для відмови у митному оформленні товару згідно з поданими позивачем, у відповідності до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, оскільки наданими позивачем документами повністю підтверджується і числове значення митної вартості і відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З огляду на викладене, позивач зазначає, що застосування резервного методу для визначення вартості є необґрунтованим.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, надавши відзив на позовну заяву, де зазначено, що рішення відповідача є правомірними та прийнятими у відповідності до вимог чинного законодавства. Щодо рішення про коригування митної вартості № UA209000/2023/100721 від 20.11.2023 відповідач зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ позивачу виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана, а також переклади документів відповідно до вимог ст. 254 МКУ. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Позивачем додатково надано звіт про незалежну оцінку товару № 136 від 10.10.2023, виданий TOB «ЮК «Правозахист Україна», такий звіт сформовано лише на аналізі зовнішнього ринку, а також товар на момент складання висновку знаходився за межами митної території України. Документів, які спростовують попередньо зазначені розбіжності не надано. Таким чином, відповідачем було встановлено неподання документів, визначених ч. 2 ст. 54 МКУ (банківські платіжні документи, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, виписки з бухгалтерської документації); розбіжності в поданих документах, що є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням позивачем або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, відповідач не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2a (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості - товару № 1 слугувала МД від 10.11.2023 № UA205140/2023/094805, де вартість подібного товару становить 3,01 дол США за кг. Декларант скористався правом на випуск товарів за МД від 20.11.2023 № 23UA209230122817U0 у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до положень частини сьомої статті 55 Кодексу. Різниця митних платежів склала: 100 506,42 грн. Щодо рішення про коригування митної вартості № UA209000/2023/100720 від 20.11.2023, відповідач зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана. Декларантом додатково надано Звіт про незалежну оцінку товару № 136 від 10.10.2023, виданий TOB «ЮК «Правозахист Україна», такий звіт сформовано лише на аналізі зовнішнього ринку, а також товар на момент складання висновку знаходився за межами митної території України. Документів, які спростовують попередньо зазначені розбіжності не надано. Таким чином, митницею було встановлено неподання документів, визначених ч. 2 ст. 54 МКУ (банківські платіжні документи, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, виписки з бухгалтерської документації); розбіжності в поданих документах, що є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням позивачем або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, відповідач не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2a (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару № 1 слугувала митна декларація від 10.11.2023 № UA205140/2023/094805, де вартість подібного товару становить 3,01 дол США за кг. Декларант скористався правом на випуск товарів за МД від 20.11.2023 № 23UA209230122811U6 у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до положень частини сьомої статті 55 Кодексу. Різниця митних платежів склала: 130 293,98 грн. Також відповідач зазначає, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.

03.04.2024 вх. № 17065/24 представник позивача подав до суду клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн.

12.04.2024 вх. № 18561/24 представник відповідача подала до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, зазначивши, що згідно п. 5.2 Договору про надання послуг з адвокатської діяльності від 27.11.2023 розмір оплати праці виконавця при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються Сторонами в додатках до цього договору, однак таких додатків до заяви не надано. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені вимог про відшкодування таких витрат (аналогічна позиція висловлена у постанові ВС від 02.07.2019 у справі № 810/795/18). Звернула увагу суду, що така послуга як вивчення документів, проведення попередніх консультацій із замовником є складовою частиною послуги підготовка позовної заяви та штучно виділена для збільшення розміру вартості правової допомоги. Вважає, що заявлена до відшкодування вартість наданої позивачу послуги є значно завищеною та не співмірною зі складністю справи. Написання позовної заяви не вимагало значної юридичної і технічної роботи для такого високого розміру гонорару. Предмет спору у даній категорії справи не є складним, містить один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складеність процесуальних документів не є важкими. У відповіді на відзив Львівської митниці представник позивача виклав ту саму позицію, що і в позовній заяві.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

20.11.2023 позивачем з метою митного оформлення імпорту в Україну зазначених товарів до Львівської митниці було подано в електронному вигляді митну декларацію № 23UA209230122705UO на шини, розміром 9.00R20-16 TTF H0616 ONYX - 330 шт, які перевозилися в окремому контейнері (далі - Товар 1), в якій була вказана митна вартість автомобільних шин - 39 930,00 доларів США (38 280,00 доларів США (вартість автомобільних шин) + 1 650,00 дол США (вартість доставки). Разом з декларацією позивачем були надані копії документів, перелік, яких наведено в ч 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі - МКУ), а саме:

- Пакувальний лист (Packing list) б/н 02.08.2023;

- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 23CFUKR-LB007С від 02.08.2023;

- Коносамент (Bill oflading) MAEU 229725962 від 16.08.2023;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 091123/2 від 09.11.2023;

- Інвойс на транспортне перевезення BV/2023/l 0/0028 від 16.10.2023;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортноекспедиційні послуги LS-4519832 від 10.11.2023;

- Страховий поліс № 202302020000642 від 08.08.2023;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 07.10.2022;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 10.03.2023;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 21102020001 від 21.10.2020;

- Договір про надання послуг митного брокера № 84-2022 від 08.08.2022;

- Договір на перевезення № 2022 від 09.11.2023;

- Договір на перевезення № 872 від 02.08.2021;

- Специфікація від 02.08.2023;

- Специфікація для інвойсу 1 від 01.11.2023 ;

Також, 20.11.2023 позивачем з метою митного оформлення імпорту в Україну зазначених товарів до Львівської митниці було подано в електронному вигляді митну декларацію № 23UA209230122407U7 на шини, автомобільні: розміром 10R20-18 TTF H0616 ONYX - 290 шт, які перевозилися в окремому контейнері (далі - Товар 2), в якій була вказана митна вартість автомобільних шин - 37 610,00 доларів США (35 960,00 доларів США (вартість автомобільних шин ) + 1 650,00 дол США (вартість доставки).

Разом з декларацією позивачем були надані копії документів, перелік, яких наведено в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі МКУ), а саме:

- Пакувальний лист (Packing Iist) б/н від 02.08.2023;

- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 23CFUKR-LB007C від 02.08.2023;

- Коносамент (Bill of lading) MAEU 229725962 від 16.08.2023;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) № 091123/1 від 09.11.2023;

- Інвойс на транспортне перевезення BV/2023/10/0028 від 16.10.2023;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортноекспедиційні послуги LS-4519831 від 10.11.2023;

- Страховий поліс № 202302020000642 від 08.08.2023;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 07.10.2022;

- Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н від 10.03.2023;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 21102020001 від 21.10.2020;

- Договір про надання послуг митного брокера № 84-2022 від 08.08.2022;

- Договір на перевезення № 2022 від 09.11.2023;

- Договір на перевезення № 872 від 02.08.2021;

- Специфікація від 02.08.2023;

- Специфікація для інвойсу 1 від 01.11.2023.

За результатами перевірки поданих митних декларацій відповідачем було направлені повідомлення від 20.11.2023, в яких зазначалося про необхідність відповідно до частин 3- 4 статті 53 Митного кодексу України надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини., переклади документів відповідно до вимог ст. 254 МКУ.

Ha виконання вказаних повідомлень позивачем до вказаних декларацій додатково були надані документи, а саме:

Рахунок-проформа (Proforma invoice) 23CFUKR-LB008 від 17.07.2023 ;

Платіжне доручення № 139 від 19.09.2023;

Платіжне доручення № 141 від 20.09.2023;

Платіжне доручення № 143 від 26.09.2023;

Прайс-лист виробника товару від 16.07.2023;

Звіт № 136 про вартість товару;

Договір про надання послуг з перевезення № 060423 від 06.04.2023;

Лист до оплати № 2 від 02.11.2023;

Договір (контракт) про перевезення № 01123 від 01.11.2023;

Заява на перевезення № 01123-1 від 07.11.2023;

Договір на транспортно-експедиторське обслуговування № 2425 від 03.03.2021;

довідка про склад від 07.11.2023;

Копія митної декларації країни відправлення № 435020230000071039 від 13.08.2023.

Рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100721/2 від 20.11.2023 було відмовлено у митному оформленні товару 1 за митною декларацією № 23UA209230122705U0 з оформленням картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002968 від 20.11.2023.

B обґрунтування вказаного рішення відповідач зазначив, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, виявлені розбіжності, а тому митна вартість не може бути визнана за заявленою вартістю в зв`язку із неподанням декларантом документів, визначених ч. 2 ст. 54 MK України, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, що є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ.

Також, у вказаному рішенні відповідач дійшов до висновку, що для визначення митної вартості товару неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2a (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Використано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару 1 слугувала МД від 10.11.2023 № 23UA205340/2023/094805, де вартість такого товару становить 3,01 дол США за кг.

Також, рішенням Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100720/2 від 20.11.2023 було відмовлено у митному оформленні товару 2 за митною декларацією № 23UA209230122407U7 з оформленням картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2023/002967 від 20.11.2023.

B обґрунтування вказаного рішення відповідач зазначив, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, виявлені розбіжності, а тому митна вартість не може бути визнана за заявленою вартістю в зв`язку із неподанням декларантом документів, визначених ч. 2 ст. 54 MK України, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, що є підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю, відповідно до ч. 6 ст. 54 МКУ.

Також, відповідач дійшов до висновку, що для визначення митної вартості товару неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2a (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Використано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару 1 слугувала МД від 10.11.2023 № 23UA205140/2023/094805, де вартість такого товару становить 3,01 дол США за кг.

Позивач не погоджуючись з прийнятими рішеннями відповідача звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VІ, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до частини 1 статті 53 МКУ, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МКУ, наведений перелік документів (обов`язкові), які підтверджують митну вартість товарів, якими є:

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі- продажу);

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МКУ унормовано, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, шо підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, шо була Фактично сплачена або підлягає сплаті за ні товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь- які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 МКУ).

Відповідно до частини 1 статті 54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною 2 ст. 54 МКУ визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Отже, із аналізу наведених приписів митного законодавства можна дійти висновку, що заявлення митної вартості здійснюється декларантом самостійно шляхом подання декларації митної вартості та обов`язкових (імперативних), а також у передбачених законом випадках, додаткових (альтернативних) документів, що підтверджують митну вартість товару. При ньому, подання додаткових документів відбувається на письмову вимогу митного органу лише у випадках, якщо обов`язкові документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, мають знаки підроблення або не містять всіх відомостей, шо підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті за ці товари.

У постанові Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 804/15600/15 суд зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості, що може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості е обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідно до висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 13.03.2018 у справі № 804/5688/16, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статтей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з цим в силу частини п`ятої ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Суд зазначає, що надані позивачем документи, перелік яких наведений в частині 2 та 3 ст. 53 МКУ, повністю підтверджували числове значення заявленої митної вартості товарів, вказаних позивачем у митних деклараціях № 23UA209230122705UO та № 23UA209230122407U7. Вказані документи, подані позивачем відповідно до переліку, наведеного у ч. 2 та ч. 3 ст. 53 МКУ не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять ознаки підробки та містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В оскаржуваних рішеннях відповідач вказує на невідповідність поданих документів та відсутність належних відомостей, які обгрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

B поданій митній декларації, в якості митної вартості позивачем була вказана ціна, що була фактично сплачена і числове значення якої підтверджене документами, перелік яких наведений в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, зокрема міжнародним контрактом, рахунками, інвойсом, специфікацією, платіжними та розрахунковими, товаро-супровідними та іншими документами.

Суд зазначає, що міжнародна поставка товару здійснювалась відповідно до міжнародного контракту № 21102020001 від 21.10.2020 (із змінами та доповненнями) та комерційного інвойсу № 23CFUKR-LB007C від 02.08.2023 із порту м. Qingdao СНINА до м. Гданськ (Польща) на умовах CIF (Гданськ, Польща) із подальшим транспортуванням в Україну.

Весь шлях перевезення Товару за вказаним інвойсом підтверджується поданими Позивачем при декларуванні договірними, транспортними та іншими документами, які у сукупності повністю підтверджують весь маршрут переміщення задекларованого товару та осіб, які здійснювали перевезення та дозволяли перевірити кількісні, якісні та вартісні складники задекларованої Позивачем митної вартості товару.

Щодо доводів відповідача, викладених у рішеннях про коригування митної вартості, якими відповідач обґрунтовує наявність розбіжностей у поданих позивачем документах суд зазначає наступне.

1. Замовлення покупця, яке передбачене п. 2.2 міжнародного контракту № 21102020001, та на підставі якого продавцем була складена проформа-інвойс 23CFUKR-LB008 від 17.07.2023, не входить до переліку документів, надання яких є обов`язковими (ч. 2 статті 53 МКУ), або додатковими (ч. 3 статті 53 МКУ), що підтверджують митну вартість товарів.

Вказаний пункт контракту взагалі не визначає, що таке замовлення має складатися у вигляді окремого документа або обов`язково має відбуватися в письмовій формі. Вказане замовлення не є ні додатком до контракту ні додатком до проформи-інвойсу, а є лише попереднім обміном інформації між сторонами контракту стосовно погодження бажаного асортименту та кількості товару, на підставі чого постачальником формується загальна проворма-інвойс, а тому ненадання вищевказаного документу або такої інформації всупереч відповідним висновкам відповідача, жодним чином не впливає на визначення та перевірку як кількісних, якісних, і вартісних складових митної вартості задекларованого товару.

Водночас, під час декларування товару позивачем було подано відповідачу проформа інвойс № 23CFUKR-LB008 від 17.07.2023, а також комерційний інвойс № 23CFUKR- LB007C від 02.08.2023, прайс-лист та специфікація товару, на підставі яких можливо чітко визначити кількісні, якісні та вартісні складники товару, що поставляється за вказаним контрактом № 21102020001 від 21.10.2020. Суперечності у вказаних документах відсутні.

Крім того, відповідно до приписів частини 5 статті 53 МКУ забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, а тому вказані доводи відповідача в цій частині є протиправними.

2. Вказана міжнародна поставка товару здійснювалась відповідно до міжнародного контракту № 21102020001 від 21.10.2020 (із змінами та доповненнями) та комерційного інвойсу № 23CFUKR-LB007C від 02.08.2023 на загальну суму товару 74 240,00 доларів США (без урахування фрахту та страхування). Вказаний комерційний інвойс було складено на підставі проформи-інвойсу № 23CFUKR-LB008 від 17.07.2023 на загальну суму 277 040,00 доларів США, в якій (проформі) визначалася «попередня» ціна, кількість та сума товарів, що підлягають постачанню (п. 1 додаткової угоди від 10.03.2023 до Контракту № 21102020001 від 21.10.2020). Водночас, умовами контракту, було визначено, що остаточна номенклатура, кількість та сума кожної партії товару вказується в комерційному інвойсі після завантаження в морський контейнер (п. 3 додаткової угоди від 10.03.2023 до Контракту № 21102020001 від 21.10.2020).

Тобто, основним та визначальним документом, який щдтверджує поставку товару в даному випадку є комерційний інвойс № 23CFUKR-LB007C від 02.08.2023, який в даному випадку передбачав поставку частини (певного траншу) від всього запланованого обсягу товару визначеного за проформою-інвойсом № 23CFUKR-LB008 від 17.07.2023, а тому оплаті за даною поставкою підлягала та частина товару, яка була фактично відвантажена покупцю згідно з вказаним комерційним інвойсом, на загальну суму 77 540,00 доларів США (із вартістю фрахту судна та страхування), а не вся вартість та асортименту товару, що були зазначенів загальній проформі-інвойсі, на суму 277 040,00 доларів США, як то помилково вважає відповідач. A відтак доводи відповідача щодо ненадання декларантом доказів повної оплати суми проформи-інфойсу в сумі 277 040,00 доларів США, є безпідставними.

Водночас, при декларуванні товару позивачем відповідачу були надані документи, які підтверджували повну 100% оплату вартості товару за комерційним інвойсом № 23CFUKR-LB007C від 02.08.2023 на суму 77 540,00 доларів США (із вартістю фрахту судна та страхування), що підтверджується платіжними інструкціями № 139 від 19.09.2023 та № 141 від 20.09.2023 та № 143 від 26.09.2023. Також, відповідні письмові пояснення щодо змісту вказаних платежів та розрахунків із постачальником (в т.ч. зарахування наявних переплат) були надані позивачем митному органу при декларуванні листом № 2 від 02.11.2023, які свідчать про проведення повного фактичного розрахунку за фактично поставлений товар та виконання умов контракту, а тому висновки відповідача в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Поряд із цим, безпідставними є посилання відповідача на те, що згідно з контрактом № 21102020001 від 21.10.2020 (п. 4.2) оплата за Товар здійснюється таким чином: 30% передоплата і 70% після пред`явлення коносаменту. Вказані доводи суперечать умовам контракту, і зокрема положенням п. 5 додаткової угоди від 10.03.2023 до контракту № 21102020001, в якому зазначені умови 100% передоплати Товару до його отримання в порту призначення. Проте, незважаючи на те, що вказаний документ було надано митному органу, його положення відповідачем проігноровані.

За таких підстав в цій частині висновки відповідача щодо наявності суперечностей в поданих документах декларантом та неможливості перевірки дотримання декларантом умов щодо розрахунку за товар є безпідставними та необгрунтованими.

3. Безпідставними є також посилання відповідача на те, що в наданих позивачем накладних на перевезення автомобільним транспортом - CMR від 09.11.2023 № 091123/2 та CMR від 09.11.2023 № 091123/1 у графі 22 «Підпис та штамп відправника» містяться відтиски штампу компаній : STL Trans Logistic Sp та PE Yartuymyk Halyna, PE Kavatska Iryna договірні відносини із якими не підтверджені документально.

Під час декларування товару позивачем окрім вищевказаних автотранспортних накладних, митному органу було надано договір на експедиторське обслуговування та надання послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом № 01123 від 01.11.2023, укладений між позивачем та TOB «Ламан Шипінг», умовами якого вказаній транспортній організації надавалось право для виконання умов цього договору залучати та укладати від свого імені та за рахунок позивача договори з іншими транспортними організаціями, складами зберігання, контейнерними лініями та другими організаціями.

Документами, що підтверджують наявність та зміст такого договору є транспортний документ - коносамент, автомобільна накладна, авіа накладна, або залізнична накладна (п. 2.1.1 договору).

Позивачем під час декларування, окрім вказаних документів, були також подані усі наявні документи, які підтверджують залучення TOB «Ламан Шипінг» інших перевізних та складських організацій (в т.ч. ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 , STL Trans Logistic Sp) для забезпечення виконання перевезення товару позивача, та які у сукупності та в достатній мірі підтверджують увесь маршрут переміщення задекларованого товару (місце завантаження/розвантаження Товару, підстави перевезення, вантажовідправника, вантажоодержувача та особу, яка здійснювала перевезення) та інші обставини щодо перевезення задекларованого Товару, а також усі інші істотні умови такого перевезення, а тому, в цій частині висновки рішення відповідача є також безпідставними та не обґрунтовують, в чому полягала розбіжність у таких документах, та який саме вплив це мало на правильність визначення числових значень складових заявленої декларантом митної вартості Товару, з огляду на зазначені обставини.

4. Посилання відповідача та те, що експортна декларація країни відправлення № 435020230000071039 не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару є також безпідставними, оскільки, надана позивачем експортна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджують митну вартість товарів (ч. 2 ст. 53 МКУ), а тому такий документ надається лише у тому випадку, якщо документи, підтверджують митну вартість товарів (ч. 2 ст. 53 МКУ) містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що в даному випадку відповідачем не доведено.

Надана позивачем під час декларування декларація країни відправлення № 435020230000071039 має форму електронного документа та містить усі необхідні ідентифікатори створення цього електронного документу країною відправлення (зокрема штрих-кодовий ідентифікатор та QR код), що в свою чергу надає митному органу, відповідно до приписів п. 5 ч. 5 ст. 54 МКУ, можливість перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості, а не покладати на декларанта не передбачені законодавством обов`язки щодо підтвердження виконання уповноваженими установами інших країн встановлених ними процедур.

Крім того, в цій частині висновок відповідача не містить правових обґрунтувань, які б підтверджували необхідність подання вказаного документа (створеного в електронній формі) із наявністю у такому документі відмітки (печатки) митних органів країни відправлення, а тому в цій частині висновок відповідача є безпідставним та необґрунтованим.

5. Посилання відповідача на обмеження терміну дії поданого декларантом прайс- листа виробника товару та формування вартості зазначеного в ньому товару на умовах FOB QINGDAO, що не надає можливості перевірити вартісні та кількісні показники задекларованого товару також є необґрунтованими, оскільки вказаний документ (прайс-лист) не є транспортним, товаро-супровідним чи розрахунковим документом та не визначає базис (умови) поставки, або інші умови поставки, а лише наявну у продавця номенклатуру, асортимент та орієнтовну ціну товару, яка пропонується ним для вільного продажу на ринку на певну дату або в певний період. Водночас, умови поставки, вартість товару та його складники, а також інші необхідні характеристики товару, що поставляється за конкретною поставкою та конкретно визначеному покупцю визначається положеннями міжнародного контракту, складеними на його виконання проформами-інвойсами, комерційним інвойсом, а також іншими товаросупровідними та розрахунковими документами, які підтверджують складові числової, кількісної та вартісної характеристики товару, та які (документи) були надані митному органу в достатньому обсязі при декларуванні вищевказаного товару.

Як зазначалося вже вище, умовами міжнародного контракту № 21102020001 від 21.10.2020 було визначено, що попередня вартість товару, його кількість та асортимент визначається в проформах-інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту, а остаточна вартість та асортимент товару, який постачається покупцю в тому числі і базис постачання визначається у комерційному інвойсі, і вказані документи були надані декларантом митному органу при декларуванні товару.

При цьому, співставляючи дані у наданих документах (проформі-інвойсу, комерційного інвойсу та прайс-листа) щодо кількості, асортименту, номенклатури та вартості одиниці товару, вбачається, що вищевказані дані повністю збігаються та корелюються між собою, та дозволяють впевнитись у достовірності числових та кількісних даних стосовно задекларованого товару, а відповідні доводи відповідача щодо наявності розбіжностей які унеможливлюють неможливості впевнитися у достовірності числових даних у даних документах є необгрунтованими та безпідставними.

Отже, вказане свідчить, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач подав митному органу усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують. У наданих позивачем документах відсутні розбіжності, а документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

Твердження відповідача про те, що у наданих декларантом документах виявлено розбіжності чи неточності, які не обгрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом є необгрунтованими і безпідставними, а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях та жодним чином об`єктивно не обґрунтовані та не підтверджені.

Наведені відповідачем в рішеннях обставини не впливають на визначення кількісної та вартісних складників митної вартості товару за основним методом, а тому сумніви відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях та об`єктивно не обґрунтовані та належним чином не підтверджені, та спростовуються наявними документами та фактичними обставинами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача не містять конкретних обставин, які б вказували на наявність розбіжностей в поданих позивачем документах та не вказують на те, яким чином це вплинуло на можливість визначення митної вартості товару на підставі поданих декларантом у відповідності до ч. 2 ст. 53 МКУ документів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Щодо визначення митної вартості не за основним методом, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару та не було дотримано послідовності застосування кожного наступного методу при обґрунтованості неможливості застосування кожного з попередніх методів визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.

Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі № 809/4367/15).

Також, як зазначив Верховний Суд в постанові від 20 червня 2023 року справа № 1.380.2019.006247 адміністративне провадження № К/9901/7199/21 оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суди повинні враховувати, що письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Також, відповідач має надати докази, які б підтверджували обставини того, що митний орган застосовував чи намагався застосувати інші методи визначення митної вартості товару, які передують резервному, але відповідачем не надано обґрунтувань неможливості застосування таких методів.

Водночас, при коригуванні заявленої позивачем митної вартості відповідачем, з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості, було застосовано резервний метод 2ґ (п. 2 ч. 1 ст. 57, ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості Товару 1 за митною декларацією № 23UA209230122705U0 слугувала МД від 10.11.2023 № UA205140/2023/094805, де вартість такого товару становить 3,01 дол США за кг даного виду товару. При коригуванні заявленої позивачем митної вартості відповідачем, з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості, було застосовано резервний метод 2ґ (п. 2 ч. 1 ст. 57, ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості Товару 2 за митною декларацією № 23UA209230122407U7 слугувала МД від 10.11.2023 № UA205140/2023/094805, де вартість такого товару становить 3,01 дол США за кг.

Натомість, посилання на вказані декларації є недостатнім для здійснення коригування за вказаним методом, оскільки не надає можливості дослідити всі істотні умови такої міжнародної операції (умови поставки, логістика, наявність супутніх витрат, які увійшли до складу товару, характер взаємовідносин сторін, вартість за одиницю такого товару згідно інвойсу тощо). При цьому важливим в даному випадку є порівняння саме умов інвойсів тотожних операцій, проформ, специфікацій, рахунків тощо, які відображують вартість за одиницю аналогічного товару або вартості супутніх послуг і їх характеристику.

Також Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанова від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, постанова від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17). У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати іншої митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару слід наводити пояснення щодо зроблених коригувань, та зробити порівняльний аналіз, чи з точно такими ж характеристиками товар ввозився на митну територію України за митною декларацією, що наведена представниками митниці. Кожна зовнішньоекономічна операція містить свої унікальні умови, сторони вправі впроваджувати систему знижок та дисконтів, що надає право ввозити товар на митну територію України за нижчою вартістю.

Вказаних обґрунтувань рішення відповідача не містять, і навпаки, прийняте ним рішення про коригування митної вартості товарів не містить ні даних про наявну у відповідача інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів, ні вичерпного переліку вимог щодо надання додаткових документів, за умови яких митна вартість може бути визнана відповідачем, ні фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до ч. 6 та ч. 7 ст. 54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Верховний Суд у подібних справах неодноразово приходив до висновків, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При ньому в розумінні вишенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Якщо надані декларантом документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом, то прийняте митним органом рішення про коригування митної вартості товарі є протиправним та підлягає скасуванню.

Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість своїх сумнівів, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Як вже зазначалося, позивачем були надані всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, дані в яких повністю підтверджують і числове значення митної вартості товарів і відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі яких митну вартість товарів цілком можна було визначити за метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до положень ст. 58 МКУ, а рішення відповідача не містять достатніх обґрунтувань щодо конкретних обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також необхідність перевірки спірних відомостей.

Відповідно до поданих документів задекларована позивачем вартість товару відповідала даним щодо дати операції, її розміру та вартості, виду товару наданим до митної декларації та доданим до матеріалів справи інвойсом, платіжними дорученнями про перерахування коштів. Достовірність вказаних документів обґрунтованих відповідачем не спростована, а тому рішення відповідача про відмову в митному оформленні є протиправними та підлягають скасуванню.

Також, Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанова від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19, постанова від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17). У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати іншої митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару слід наводити пояснення щодо зроблених коригувань, та зробити порівняльний аналіз, чи з точно такими ж характеристиками товар ввозився на митну територію України за митною декларацією, що наведена представниками митниці. Кожна зовнішньоекономічна операція містить свої унікальні умови, сторони вправі впроваджувати систему знижок та дисконтів, що надає право ввозити товар на митну територію України за нижчою вартістю.

На підставі вищевикладених обставин, суд дійшов висновку визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100721/2 від 20.11.2023 та № UА209000/2023/100720/2 від 20.11.2023, а також картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2023/002968 від 20.11.2023 та № UА209230/2023/002967 від 20.11.2023.

За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат в частині стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Представник позивача звернувся до суду із клопотанням про стягнення витрат на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 132 КАС України такі витрати належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами ст. 134 КАС України витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. ч. 6-7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав суду договір про надання послуг з адвокатської діяльності від 27.11.2023 № 10, Акт прийняття-передачі наданих послуг з правової допомоги від 15.02.2024, попередній кошторис.

Водночас, суду не надано жодних доказів оплати за професійну правничу допомогу.

Суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними, а їх розмір обґрунтованим.

Оскільки позивач у сукупності не надав належних та допустимих доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі, відсутні підстави для їх стягнення на користь позивача.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат в частині стягнення судового збору, суд враховує наступне.

Згідно з ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 10 736,00 грн підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100721/2 від 20.11.2023 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2023/002968 від 20.11.2023.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/100720/2 від 20.11.2023 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2023/002967 від 20.11.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Тадеуша Костюшка 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тайрс» (вул. Смілянська 127/11, м. Черкаси, 18007, код ЄДРПОУ 39790780) сплачений судовий збір в сумі 10 736 (десять тисяч сімсот тридцять шість) гривень 00 копійок.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 КАС України.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ