Ухвала суду № 119587061, 04.06.2024, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/350/22

Провадження № 1-кп/761/1411/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020101060000157 від 14.05.2020, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Алма-Ати Республіки Казахстан, громадянина Республіки Казахстан, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Алма-Ати Республіки Казахстан, громадянина Республіки Казахстан, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Вінниця, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 ,

за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 146 КК України,

за участю:

секретаря - ОСОБА_7 ,

прокурора - ОСОБА_8 ,

захисників - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

перекладача - ОСОБА_12 ,

ВСТАНОВИВ :

Судом проводиться судовий розгляд у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 146 КК України

Ухвалою суду від 19 квітня 2024 року відносно обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожного окремо, було продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 17 червня 2024 року включно.

Прокурор ОСОБА_8 у судовому засіданні оголосив письмові клопотання та просив продовжити строк тримання обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , кожного, під вартою, обумовлюючи обставинами кримінального правопорушення, його ступенем тяжкості, наслідками його вчинення, даними, які характеризують обвинувачених та ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих, експертів та свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше, або продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_11 щодо задоволення клопотання прокурора заперечував, аргументувавши порушенням розумних строків тримання особи під вартою. Також зазначив, що в Дарницькому районному суді м. Києва, де також здійснюється провадження стосовно підзахисного, питання щодо запобіжного заходу досі судом не вирішено. Звернув увагу, що із плином часу ризики, які існували на момент застосування до особи найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зменшуються, а, враховуючи, що ОСОБА_5 утримується під вартою тривалий час, припинили своє існування. Таким чином, на даний час вказані прокурором у клопотанні ризики є штучно створеними. Також вказав, що деякі з осіб, які є причетними до інкримінованих підзахисному кримінальних правопорушень, не мають статусу обвинувачених в рамках даного провадження, а виведені прокурором у статус свідків. У свою чергу, потерпілі на виклики суду у судові засідання не з`являються, що унеможливлює контактування підзахисного з останніми. Враховуючи наведене, просив зменшити попередньо визначений розмір застави в межах, передбачених законом, або змінити запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний із триманням під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_10 просив долучити свої письмові заперечення. Вважає, що клопотання прокурора не підлягає задоволенню, оскільки ризики не доведені, та є ефемерними. Так, підзахисний попередньо не вчиняв дій, які б свідчили про намір останнього переховуватися від суду, щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення - клопотання не містить конкретизації таких дій та не підтверджується жодними доказами. У свою чергу, на спростування ризику незаконного впливу на потерпілого, свідків у даному провадженні зазначив, що стороною захисту неодноразово у клопотаннях про зміну запобіжного заходу висловлювалося прохання про зміну порядку дослідження доказів та перехід до допиту потерпілих та свідків, однак, судом у задоволенні такого прохання було відмовлено. Враховуючи наведене, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити підзахисному ОСОБА_4 запобіжний захід із тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9 у судовому засіданні заперечувала щодо клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 Звернула увагу на добросовісну процесуальну поведінку підзахисного, наявність міцних соціальних зв`язків, відсутність судимостей, а також просила врахувати той факт, що стан здоров`я останнього за час перебування в умовах СІЗО суттєво погіршився, що унеможливлює подальше його тримання під вартою. Також стверджувала, що раніше визначений для обвинуваченого розмір застави є непомірним для ОСОБА_6 , в той час, як заявлені прокурором ризики належним чином не обґрунтовані. Просила змінити запобіжний захід щодо її підзахисного на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю або зменшити раніше визначений розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав свого захисника та просив суд врахувати його належну процесуальну поведінку, а також те, що попередньо він до кримінальної відповідальності не притягувався.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що йому відомо про інших осіб, зокрема ОСОБА_13 , які не є обвинуваченими в цьому кримінальному провадженні. Вказав, що ризики, якими прокурор обґрунтовує необхідність продовження стосовно брата - ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні, так само, як і будь-які докази, які б давали суду підстави прийти до висновку про необхідність застосування найсуворішого запобіжного заходу. Відтак, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та звільнити останнього з-під варти, вказавши, що він сам продовжить перебувати під вартою, що буде стримувати його брата від втечі з України.

Обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що заявлені прокурором ризики є лише його домислами, більше того, жодним чином не обґрунтованими. Просив врахувати, що стан його здоров`я за час перебування в умовах ізоляції погіршився, а належна медична допомога не надається. Також просив врахувати, що має місце проживання та у разі звільнення його з-під варти зобов`язується працювати. Враховуючи наведене, просив визначити мінімальний розмір застави, передбачений законом для відповідної тяжкості правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується.

Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Проаналізувавши доводи, наведені сторонами у судовому засіданні, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, конкретних обставин кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які утворюють сукупність тяжких та особливо тяжких злочинів, покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років із конфіскацією майна, яка може бути призначена обвинуваченим у разі доведення їх винуватості, та усвідомлення ними цієї обставини переконливо дає підстави вважати про існування наступних ризиків, а саме: можливість переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих, експертів та інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, вчинити нове кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому вони обвинувачуються.

При цьому колегією суддів у контексті вирішення питання щодо наявності ризику вчинити нове кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому вони обвинувачуються, враховується, що в рамках інших кримінальних проваджень ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожен окремо, підозрюються у вчиненні умисних кримінальних правопорушень з корисливих мотивів, зокрема таких, які пов`язані із застосуванням насильства. Більш того, як раніше повідомляв обвинувачений ОСОБА_4 в ході судового розгляду 04 серпня 2023 року його було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ст. 115 КК України. Разом з тим, судом також враховується, що на даний час триває процес апеляційного оскарження такого вироку, а отже, вказаний вирок не набрав законної сили.

При цьому, суд нагадує про те, що свідки та потерпілі у кримінальному провадженні не були допитані в судовому засіданні, оскільки така стадія судового розгляду ще не настала, а тому існує висока ймовірність настання ризику вчинення незаконного тиску на останніх.

З`ясовуючи питання щодо наявності ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кожного окремо, на які послався прокурор у своєму клопотанні, обґрунтовуючи необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та чи переважають характеризуючі дані щодо осіб обвинувачених ці ризики, колегія суддів враховує, що ризиком є подія або дія, яка може настати або вчинитися з високим ступенем ймовірності, вірогідність яких має оцінюватись у сукупності з обґрунтованістю підозри та вагомістю доказів на її підтвердження, мірою покарання, яка загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у вчиненні інкримінованого діяння.

Враховуючи наявні ризики, колегія суддів доходить до обґрунтованого переконання, що загальносуспільний інтерес переважає інтереси обвинувачених на особисту свободу, а тому в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим.

Висунення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кожному окремо обвинувачення у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, фактичні обставини за яких їм інкримінується вчинення цих правопорушень та наслідки їх вчинення, міра покарання, яка загрожує кожному з них у разі визнання винуватими у скоєнні цих кримінальних правопорушень, у сукупності свідчить про високий ступінь ймовірності втечі обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у разі застосування до кожного більш м`якого запобіжного заходу.

Отже, колегія суддів, розглянувши питання про можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів щодо кожного з обвинувачених та оцінивши доводи кожної сторони, з урахуванням наведених вище доводів, прийшла до обґрунтованого висновку про те, що прокурором доведено, що при застосуванні до кожного обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не можна буде запобігти вказаним ризикам.

Висунення ОСОБА_4 обвинувачення у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, фактичні обставини, за яких йому інкримінується вчинення цих правопорушень та наслідки їх вчинення, міра покарання, яка загрожує йому у разі визнання винуватим у скоєнні цих кримінальних правопорушень, у сукупності з даними про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який не має зареєстрованого місця проживання в Україні, є громадянином іншої держави, відсутність у суду даних про сталі соціальні зв`язки останнього, свідчить про високий ступінь ймовірності втечі обвинуваченого ОСОБА_4 у разі застосування до останнього більш м`якого запобіжного заходу.

Характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_4 не спростовують можливих ризиків неправомірної його поведінки.

А тому на даний час суд не вбачає підстав для зміни ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який, оскільки наявні обґрунтовані побоювання щодо настання встановлених ризиків у разі застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_4 .

Також судом враховуються доводи сторони обвинувачення, зокрема і щодо ризику вчинення нового кримінального правопорушення, в контексті того, що ОСОБА_4 , окрім статусу обвинуваченого в рамках даного кримінального провадження, одночасно також має статус обвинуваченого, щодо якого вже ухвалено обвинувальний вирок за вчинення особливо тяжкого злочину в рамках іншого кримінального провадження, а також статус обвинуваченого, у іншому кримінальному провадженні, у вчинені ряду кримінальних правопорушень, які утворюють сукупність нетяжкого та тяжкого злочинів.

Крім того, при вирішенні питання щодо можливості визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченими обов`язків, передбачених цим Кодексом, суд враховує фактичні обставини кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_4 , поєднаних із насильством та погрозою застосування насильства, а також підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України щодо високого ступеню ризику ухилення обвинуваченого ОСОБА_4 від суду з урахуванням в тому числі даних про особу обвинуваченого.

З урахуванням наведеного, суд не визначає розмір застави у кримінальному провадженні для обвинуваченого ОСОБА_4 .

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого ОСОБА_4 для запобігання ризикам, наведеним вище.

Висунення ОСОБА_5 обвинувачення у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, фактичні обставини за яких йому інкримінується вчинення цих правопорушень та наслідки їх вчинення, міра покарання, яка загрожує йому у разі визнання винуватим у скоєнні цих кримінальних правопорушень, у сукупності з даними про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який не має зареєстрованого місця проживання в Україні, є громадянином іншої держави, відсутність у суду підтверджених даних про сталі соціальні зв`язки останнього, свідчить про високий ступінь ймовірності втечі обвинуваченого ОСОБА_5 у разі застосування до останнього більш м`якого запобіжного заходу.

Разом з тим, характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_5 , в тому числі надані суду відомості щодо орендованого житла та можливості працевлаштування, не спростовують можливих ризиків неправомірної його поведінки, зокрема колегія суддів враховує, що обвинувачений, крім того, що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 189 КК України в рамках даного кримінального правопорушення, також обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 187 КК України в рамках іншого кримінального правопорушення, при цьому в рамках того кримінального правопорушення зібрана стосовно ОСОБА_5 кількість доказів, була визнана прокурором достатньою для складання обвинувального акту.

А тому на даний час суд не вбачає підстав для зміни ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який, оскільки наявні обґрунтовані побоювання щодо настання встановлених ризиків у разі застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_5 .

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого ОСОБА_5 для запобігання ризикам, наведеним вище.

Визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, враховуючи тривалість перебування під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , суд вважає, що на даному етапі судового розгляду стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 доцільним буде зменшити раніше визначений розмір застави та встановити заставу у співставленні з існуючими ризиками та даними про особу обвинуваченого, у розмірі 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 816 800 (один мільйон вісімсот шістнадцять тисяч вісімсот) гривень, враховуючи, що зазначений розмір застави буде належною гарантією того, що у разі сплати його, ОСОБА_5 вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави що щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину може становити від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Водночас, у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, аналізуючи рішення ЄСПЛ, зокрема «Мангурас проти Іспанії» від 28.09.2010 суд приходить до висновку, що хоча, у відповідності до положень Конвенції розмір застави повинен оцінюватися, як правило, з огляду на особу обвинуваченого і його майновий стан, за певних обставин не буде безпідставним врахування також і завданої шкоди, відповідальність за яку покладається на обвинуваченого - при цьому такий підхід був визнаний Європейським судом з прав людини таким, що не суперечить пункту 3 статті 5 Конвенції.

В контексті цього питання судом враховується ґрунтовність ризиків, на які вказує прокурор, при цьому судом також береться до уваги, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні сукупності тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років із конфіскацією майна, яка може бути призначена останньому у разі доведення його винуватості, пов`язаних із застосуванням насильства щодо потерпілого та погроз застосування насильства щодо близьких родичів потерпілого, і таке насильство, відповідно до формулювання обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, вчинено у складі злочинної організації, що ще більше підвищує негативні наслідки такого кримінального правопорушення для суспільства.

Разом з тим, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 такі обов`язки, а саме: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати документ, що надає право виїзду за межі України на зберігання до відповідного органу державної влади.

Висунення ОСОБА_6 обвинувачення у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, фактичні обставини за яких йому інкримінується вчинення цих правопорушень та наслідки їх вчинення, міра покарання, яка загрожує йому у разі визнання винуватим у скоєнні цих кримінальних правопорушень, у сукупності з даними про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , свідчить про високий ступінь ймовірності втечі обвинуваченого ОСОБА_6 у разі застосування до останнього більш м`якого запобіжного заходу.

Характеризуючі дані обвинуваченого ОСОБА_6 , перебування його у шлюбі, наявність на утриманні малолітньої дитини, постійного місця проживання, посередньої характеристики з місця утримання, не переважають можливих ризиків неправомірної його поведінки.

Також колегія суддів при вирішенні щодо наявності підстав для зміни запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 бере до уваги, що жодних нових доказів про те, що ризики відпали, зменшилися і є неактуальними, сторона захисту не надала. Наявність житла у ОСОБА_6 в м. Києві, сама по собі не може бути підставою для висновку, що останній не буде порушувати процесуальні обов`язки, а його поведінка буде належною.

Враховуючи вказані факти, суд справедливо доходить до висновку, що зміна запобіжного заходу ОСОБА_6 на цілодобовий домашній арешт з носінням електронного засобу контролю, не лише не зможе запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законодавством України, але й може зашкодити суспільному інтересу та завдати шкоди правам та охоронюваним законом інтересам потерпілих у даному провадженні.

А тому на даний час суд не вбачає підстав для зміни ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який, оскільки наявні обґрунтовані побоювання щодо настання встановлених ризиків у разі застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_6 .

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого ОСОБА_6 для запобігання ризикам, наведеним вище, з огляду на що клопотання захисника ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо необхідності продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судом також враховуються вік та стан здоров`я кожного з обвинувачених, відомості щодо соціальних та сімейних зв`язків.

Об`єктивні дані, які б безперечно свідчили про неможливість перебування ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в умовах тримання під вартою - відсутні.

При цьому, суд звертає свою увагу і на той факт, що у своїх запереченнях на клопотання прокурора, сторона захисту посилається на практику Європейського суду і вказує на недопустимість обґрунтування продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посиланням на тяжкість обвинувачення.

Суд погоджується з твердженнями захисників, що сама по собі тяжкість обвинувачення дійсно не може бути єдиною підставою для застосування та продовження тримання особи під вартою, ні з точки зору вимог Конвенції, ні з точки зору уявлення колегії суддів про справедливе та мотивоване рішення про застосування до особи виняткового запобіжного заходу.

Разом з тим, згідно з практикою ЄСПЛ суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Так, у рішенні по справі «Летельє проти Франції» ЄСПЛ визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, а у рішенні по справі «W проти Швейцарії» зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства. Водночас, колегія суддів наголошує, що при винесенні рішення не спирається виключно на тяжкість обвинувачення, проте оцінює всі доводи сторін та докази якими вони ці доводи обґрунтовують в сукупності, де тяжкість обвинувачення є лише одним з факторів, що беруться до уваги.

Оцінюючи доводи захисника ОСОБА_9 та її підзахисного, обвинуваченого ОСОБА_6 , про необхідність зменшення раніше визначеного обвинуваченому розміру застави, який колегія суддів вважає достатнім для належного забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, колегія суддів приходить до таких висновків.

В контексті цього питання судом враховується ґрунтовність ризиків, на які вказує прокурор, при цьому судом також береться до уваги, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні сукупності тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років із конфіскацією майна, яка може бути призначена останньому у разі доведення його винуватості, пов`язаного із застосуванням насильства щодо потерпілого та погроз застосування насильства щодо близьких родичів потерпілого, і таке насильство, відповідно до формулювання обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті вчинено у складі злочинної організації, що ще більше підвищує негативні наслідки такого кримінального правопорушення для суспільства.

Разом з тим, судом враховується строк, протягом якого обвинувачений перебуває під вартою в рамках даного кримінального провадження, його процесуальна поведінка, зокрема і поведінка продемонстрована в ході судового розгляду кримінального провадження в судових засіданнях, а також надані захисником документи на підтвердження наявності у обвинуваченого соціальних зв`язків у м. Києві, окрім його родини, зокрема осіб, які готові гарантувати внесення частини застави за обвинуваченого та осіб, готових працевлаштувати ОСОБА_6 у разі внесення останнім визначеної судом застави, а також позитивні характеристики обвинуваченого від вищезазначених осіб.

Враховуючи викладене та визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави, а також виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, суд з урахуванням фактичних обставин справи, даних про особу обвинуваченого, вважає за можливе зменшити раніше визначений обвинуваченому розмір застави, та приходить до переконання, що на даному етапі судового розгляду, ОСОБА_6 слід визначити розмір застави у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605 600 (шістсот п`ять тисяч шістсот) гривень, враховуючи, що зазначений розмір застави, у сукупності з вищезазначеними факторами, буде належною гарантією того, що у разі його сплати, ОСОБА_6 вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу.

Такий розмір застави є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права обвинуваченого, підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_6 суд не вбачає.

Разом з тим, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 такі обов`язки, а саме: прибувати до суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати документ, що надає право виїзду за межі України на зберігання до відповідного органу державної влади.

Строк дії ухвали слід встановити до 02 серпня 2024 року включно.

Враховуючи викладене, керуючись 177, 182, 183, 194, 331 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 02 серпня 2024 року включно.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 02 серпня 2024 року включно.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених КПК України у розмірі 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 816 800 (один мільйон вісімсот шістнадцять тисяч вісімсот) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави:

Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві,

ЄДРПОУ: 26268059,

МФО: 820172,

Банк: Державна казначейська служба України м. Київ,

р/р: № UA128201720355259002001012089,

призначення платежу: застава за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 04 червня 2024 року у справі №761/350/22.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі обов`язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати документ, що надає право виїзду за межі України на зберігання до відповідного органу державної влади.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухвалою суду обов`язків - 60 днів з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до 02 серпня року включно.

Визначити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розмір застави достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених КПК України у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605 600 (шістсот п`ять тисяч шістсот) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншими фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави:

Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві,

ЄДРПОУ: 26268059,

МФО: 820172,

Банк: Державна казначейська служба України м. Київ,

р/р: № UA128201720355259002001012089,

призначення платежу: застава за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 04 червня 2024 року по справі №761/350/22.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такі обов`язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати документ, що надає право виїзду за межі України на зберігання до відповідного органу державної влади.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ухвалою суду обов`язків - 60 днів з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти у зв`язку із внесенням застави у розмірі, визначеному судом.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, обвинуваченими, захисниками.

Повний текст ухвали оголосити 07 червня 2024 року о 11 год. 10 хв.

Судді: