Рішення № 119586954, 07.06.2024, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 758/9845/23

Провадження 2-а/760/618/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.

з участю секретаря судового засідання - Тодосюк Г.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

22 серпня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Олійник Б.І. звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до Інспектора 2 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в м. Києві старшого лейтенанта Зузлова Дениса Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, у якому просить суд: скасувати постанову інспектора 2 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в м. Києві старшого лейтенанта Зузлова Дениса Олександровича серії ЕАТ №7555285 від 18 серпня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн, а провадження по справі - закрити; стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. та судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 18 серпня 2023 року інспектором 2 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в м. Києві старшим лейтенантом Зузловим Денисом Олександровичем прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №7555285 відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 6800,00 грн на підставі ч. 3 ст. 122 КУпАП.

За змістом оскаржуваної постанови 18 серпня 2023 року о 21 год. 35 хв. в м. Києві по просп. Правди, 21А позивач керуючи транспортним засобом BMW 428І, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушив п.17.1 Правил дорожнього руху.

Позивач вважає постанову незаконною та необґрунтованою, та такою, що порушує його права та законні інтереси. Зазначає, що, дійсно, здійснив поворот з середнього ряду в праву крайню смугу з метою подальшої висадки пасажира та відвідування АЗС, а тому відповідно до п.17.2. ПДР діяв правомірно. Наведені в оскаржуваній постанові обставини не відповідають дійсності, жодних доказів, які б підтвердили вчинення позивачем порушення ПДР, відповідачем не надано, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.

Крім того, інспектор патрульної поліції не дотримав процедуру розгляду справи, оскільки доказів вчинення інкримінованого правопорушення позивачу не надав, перед початком розгляду справи не представився.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 29 серпня 2023 року адміністративну справу передано на розгляд за підсудністю до Солом`янського районного суду м. Києва.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 вересня 2023 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 22 вересня 2023 року вищевказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

24 жовтня 2023 року на виконання ухвали суду від 22 вересня 2023 року представник позивача подав позовну заяву у новій редакції, зазначивши відповідачем - Департамент патрульної поліції.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва 25 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

04 грудня 2023 року від представника Департаменту патрульної поліції - Пєлєшенко Д.Р. надійшов відзив на позовну заяву, в якій представник просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування заперечень вказала, що викладені в позовній заяві твердження позивача не відповідають дійсності, а позовні вимоги є безпідставними та такими що не підлягають задоволенню з огляду на те, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень. Інспектор при винесенні оскаржуваної постанови діяв в межах повноважень та у спосіб визначений КУпАП.

Так, під час патрулювання Подільського району м. Києва, здійснюючи реагування на порушення ПДР за рух на смузі для громадського транспорту на просп. Правди, екіпажем Рубін-702 було виявлено транспортний засіб BMW 428І, д.н.з. НОМЕР_1 , який здійснював рух смугою маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.11.

Зупинивши автомобіль, інспектор підійшов до нього, представився, пояснив причину зупинки, та на підставі п.2.4.а висунув законну вимогу водію пред`явити документи, зазначені у п.2.1. ПДР.

Водій ОСОБА_1 погодився з вчиненим правопорушенням, зазначаючи, що не помітив розмітки, адже вона взагалі на цій ділянці відсутня. Втім, поліцейський роз`яснив, що дорожні знаки мають перевагу над дорожньою розміткою, а дорожній знак 5.11 чітко зображений на відповідній смузі проїзної частини.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі ч.4 ст.229 КАС України судовий розгляд справи здійснювався без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З`ясувавши доводи та аргументи позивача, викладені в позовній заяві, заперечення відповідача, обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов таких висновків.

Установлено, що 18 серпня 2023 року інспектор 2 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в м. Києві старший лейтенант Зузлов Денис Олександрович прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №7555285 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу розміром 680 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови встановлено, що 18 серпня 2023 року о 21 год. 36 хв. в м. Києві по просп. Правди, 21А, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом BMW 428І, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушив п.17.1 ПДР.

Позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, вважає оскаржувану постанову необґрунтованою та незаконною, адже до неї не додано жодного доказу на підтвердження вчинення ним порушення ПДР, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Положеннями п.8 ч.1 ст.23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року №1395.

У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (абз.1 п.4 розділ 1 Інструкції).

Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно з п.2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п`ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч.2, ч.4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.

Частина 3 статті 122 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення у вигляді накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР).

За пунктом 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).

Крім того, у п. 1.5 ПДР, вказано, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Відповідно до п. 8.1. ПДР, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до пункту 8.4 ПДР дорожні знаки поділяються на групи: попереджувальні знаки - інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду; знаки пріоритету - встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги; заборонні знаки - запроваджують або скасовують певні обмеження в русі; наказові знаки - показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження; інформаційно-вказівні знаки - запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила; знаки сервісу - інформують учасників дорожнього руху про розташування об`єктів обслуговування; таблички до дорожніх знаків - уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.

Відповідно до пункту 17.1 ПДР України на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 «Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів» або 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі.

Дорожній знак 5.8 «Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів» - дорога, на якій по спеціально відведеній смузі здійснюється рух транспортних засобів за встановленим маршрутом та велосипедистів.

Дорожній знак 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» - смуга призначена для руху транспортних засобів, що рухаються за встановленими маршрутами, та велосипедистів, якщо рух такою смугою здійснюється попутно загальному потоку транспортних засобів.

Дія знака поширюється на смугу руху, над якою він установлений. Якщо знак установлений праворуч від дороги, його дія поширюється на праву смугу руху.

Водію, який повертає праворуч на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, що відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, дозволено виконувати поворот із цієї смуги. У таких місцях дозволяється також заїжджати на неї під час виїзду на дорогу і для посадки чи висадки пасажирів біля правого краю проїзної частини.

Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, також повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до абзацу першого пункту 5 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року №1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу XIII цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 постанови).

Суд звертає увагу, що в оскаржуваній постанові відсутнє посилання на жоден із доказів, які передбачені ст.251 КУпАП, зокрема інформація про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення.

Водночас, приписами ч.3 ст.283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис, згідно з вимогами статей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 листопада 2018 року у справі №524/5536/17, від 17 липня 2019 року у справі №295/3099/17, від 24 липня 2019 року у справі №161/10598/16-а, від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а, від 19 лютого 2020 року у справі №607/3394/17, від 27 лютого 2020 року у справі №344/4629/16-а.

В контексті наведеного Верховний Суд у постанові від 05 березня 2020 року у справі №607/7987/17 зауважив, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Згідно частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 08 липня 2020 року в справі №463/1352/16-а.

За встановлених обставин, надані відповідачем відеозаписи не можуть вважатися належним доказом інкримінованого позивачу правопорушення та не досліджуються судом.

Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

За таких обставин суд вважає, що в діях позивача відсутня подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП.

Відповідно до статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За правилами ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з вимогами ч.1 ст.139 КАС України, з відповідача - Департаменту патрульної поліції, який є суб`єктом владних повноважень на користь позивача необхідно стягнути понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору у сумі 536,80 грн.

Також враховуючи, що позивачем було сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено у постанові Велика Палата Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №543/775/17, на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач має право на звернення до суду з клопотанням про повернення переплаченого судового збору у сумі 536,80 грн (1073,60-536,80 грн).

Перевіряючи наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову щодо розподілу судових витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 вказаного Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З аналізу положень ст. 134 КАС України встановлено, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Позивачем до суду, для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подано наступні документи: угоду про надання правової (правничої) допомоги №01/08-ОЗ, укладену 19 серпня 2023 року між адвокатом Олійником Б.І. та ОСОБА_1.; ордер серії АІ №1445801 від 21 серпня 2023 року на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 адвокатом Олійником Б.І; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №9390/10, виданого 18 вересня 2020 року головою Ради адвокатів Київської області Олійнику Б.І. ; акт виконаних робіт від 21 серпня 2023 року до угоди про надання правової (правничої) допомоги №01/08-ОЗ на суму 10000,00 грн; копію платіжної інструкції №0.0.3156497870.1 від 19 серпня 2023 року на суму 10000,00 грн.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з п. п. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката,

Суд враховує складність справи та наявність численної усталеної судової практики в аналогічних справах, час, вказаний як витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціну позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, і робить висновок про те, що слід відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу, у розмірі 1500,00 грн., що є співмірним заявленим позовним вимогам.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-78, 90, 134, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ №7555285 від 18 серпня 2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в сумі 680 грн, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок в рахунок відшкодування судового збору та 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Шостого адміністративного апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач - Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3; код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя Солом`янського

районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова