Рішення № 119586361, 29.05.2024, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/27131/23-ц

пр. 2-3607/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року

Печерський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Ільєвої Т.Г.,

при секретарі - Ємець Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу 757/27131/23-ц за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява до ОСОБА_1 про стягнення шкоди.

Так, позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідач, перебуваючи на посаді заступника голови установи, виконуючи обов`язки голови правління установи, 11.06.2021 наказом В.о. голови правління Установи №167-к/тр звільнив з посади інженера із застосування комп`ютерів Відділу господарського забезпечення установи Фесана Дмитра Миколайовича, якого, на підставі рішення суду, було поновлено на посаді інженера із застосування комп`ютерів Відділу господарського забезпечення установи, а також стягнуто з установи середній заробіток.

Відтак, на виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08.11.2021 та ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 12.10.2021 у справі № 759/15139/21 з рахунку установи було стягнуто 227 306 гривень 42 коп. Таким чином, посилаючись на те, що саме винними діями відповідача установі завдано шкоду, пов`язану із виплатою працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи шкоду, заподіяну у зв`язку з оплатою ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та затримкою виконанням рішення суду в сумі 227 306 гривень 42 коп.

30.06.2023 ухвалою суду позов було залишено без руху.

11.07.2023 надійшла заява про усуненння недоліків.

13.07.2023 ухвалою суду було призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

26.07.2023 ухвалою суду було забезпечено позов, шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки Infiniti, модель QX60, 2014 року випуску, дата державної реєстрації 14.05.2020, об`єм (потужність) двигуна, см3 3498, що на праві власності належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

06.10.2023 ухвалою суду було скасовано заходи забезпечення позову.

09.10.2023 представником відповідача було подано відзив на позовну заяву. У відзиві представник зазначив, що позивач просить суд стягнути і витрати по сплаті виконавчого збору, які становлять 21 203,60 грн., з якими відповідач не погоджується, оскільки не несе відповідальності за відмову позивача виконувати рішення добровільно.

Відтак, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

07.11.2023 представником позивача було подано відповідь на відзив, в якому останній зазначив, доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки він в повній мірі несе відповідальність за завдану шкоду установі.

29.05.2024 ухвалою суду клопотання про об`єднання цивільних справ було залишено без розгляду.

Представник позивача в судове засідання з`явилась, подала заяву про розгляд справи без фіксування технічними засобами, вимоги підтримала.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся, шляхом направлення судових повісток та розміщенням оголошення на сайті Печерського районного суду м. Києва, тому в силу положень ст. 131 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Окрім цього, суд бере до уваги, що справа перебуває в провадженні суду з червня 2023 року, а тому у відповідача було достатньо часу прийняти участь у судовому засіданні та подати всі необхідні документи на спростування доводів позивача або ж залучити свого представника.

Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що наказом Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України № 2/п від 28.01.2021 на заступника голови правління Державної інноваційної фінансово-кредитної установи Кондратюка Олександра Станіславовича покладено виконання обов`язків голови правління Державної інноваційної фінансово-кредитної установи.

На підставі зазначеного наказу відповідач виніс наказ № 13-к/тр від 28.01.2021, за яким приступив до виконання обов`язків голови правління установи (а.с. 85, том 1).

Відповідач, перебуваючи на посаді заступника голови установи та виконуючі обов`язки голови правління установи, 11.06.2021 наказом В.о. голови правління Установи №167-к/тр звільнив з посади інженера із застосування комп`ютерів Відділу господарського забезпечення УСТАНОВИ ОСОБА_2 (а.с. 74, том 1).

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 08.11.2021 (а.с.32-36, том 1), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 01.06.2022 у справі № 759/15139/21 скасовано наказ від 11.06.2021 №167-к/тр про звільнення ОСОБА_2 , та останнього поновлено на посаді інженера із застосування комп`ютерів Відділу господарського забезпечення установи, а також стягнуто з установи середній заробіток за час вимушеного прогулу 80 783 грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 908 грн. 00 коп. (а.с.41-50, том 1).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09.09.2022, яке залишено без змін Ухвалою Київського апеляційного суду від 21.11.2022 у справі № 759/15139/21, задоволено заяву ОСОБА_2 та стягнуто з Установи середній заробіток в зв`язку з затримкою виконанням рішення суду в розмірі 124 405 грн. 82 коп. (а.с. 37-40,том 1).

Постановами Шевченківського відділу ДВС у місті Києві від 02.08.2022 відкрито виконавче провадження (ВП НОМЕР_2) про примусове стягнення 81 691,00 грн., 8 169,10 грн. виконавчого збору та 300,00 грн. мінімальні витрати виконавчого провадження, що загалом становить 90 160,10 грн., на підставі виконавчого листа № 759/15139/21 виданого 25.07.2022 Святошинським районним судом міста Києва.

Крім того, постановами Шевченківського відділу ДВС у місті Києві від 30.09.2022 відкрито виконавче провадження (ВП НОМЕР_3) про примусове стягнення 124 405,82 грн., 12 440,50 грн. виконавчого збору та 300,00 грн. мінімальні витрати виконавчого провадження, що загалом становить 137 146 грн. 32 коп., на підставі виконавчого листа № 759/15139/21 виданого 22.09.2022 Святошинським районним судом міста Києва.

Відповідно до постанови Шевченківського відділу ДВС у місті Києві від 10.11.2022 про закінчення виконавчого провадження (ВП НОМЕР_2), стягнуто заборгованість в повному обсязі, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

Відповідно до постанови Шевченківського відділу ДВС у місті Києві від 21.11.2022 про закінчення виконавчого провадження (ВП № НОМЕР_3), борг в повному обсязі стягнуто на депозитний рахунок Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) та перераховано стягувачу. Крім того, з боржника стягнуто та перераховано на користь держави виконавчий збір та витрати виконавчого провадження. Виконавчий документ виконано. (копія постанови додається).

Таким чином, на виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08.11.2021 та ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 12.10.2021 у справі № 759/15139/21 з рахунку позивача стягнуто 227 306 гривень 42 коп.

Відтак, відповідач, перебуваючи на посаді заступника голови установи, виконуючи обов`язки голови правління установи, 11.06.2021 наказом В.о. голови правління Установи №167-к/тр звільнив з посади інженера із застосування комп`ютерів Відділу господарського забезпечення установи Фесана Дмитра Миколайовича, якого на підставі рішення суду, було поновлено на посаді інженера із застосування комп`ютерів Відділу господарського забезпечення установи, а також стягнуто з установи середній заробіток.

З врахуванням даних осбстаивн, у позивача виникло право на регресну вимогу до відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Даною статтею встановлено загальне правило відповідальності, згідно з яким на боржника за регресною вимогою покладається обов`язок відшкодувати кредитору виплачене ним третій особі відшкодування в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, яка заподіяна підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу врегульовано нормами КЗпП України.

За приписами ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Пунктом п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України визначено, що службові особи, винні в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Відповідно до роз`яснень, викладених п.п.13,33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз`яснено, що застосовуючи матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди на підставі пункту 8 статті 134 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що за цим законом покладається обов`язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою незаконно звільненому чи незаконно переведеному працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи, на винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або яким затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі. Відповідальність в цих випадках настає незалежно від форми вини.

При незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію пункту 8 статті 134 та нової редакції статті 237 КЗпП (з 11 квітня 1992 року) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Отже, чинне законодавство не містить додаткових підстав для відшкодування майнової шкоди з винних службових осіб, за наказом або розпорядженням яких звільнення працівника здійснено з порушенням вимог закону або затримано виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Статтею 136 КЗпП України визначений порядок покриття шкоди, заподіяної працівником.

Приписами ч. 4 ст. 136 КЗпП України передбачено, що стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Згідно зі статтею 237 КЗпП України, суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Таким чином, відповідач як посадова особа, за наказом якого незаконно звільнено працівника, та несвоєчасно виконано негайне виконання рішення суду, має покрити шкоду, заподіяну установі у повному розмірі сплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням усіх витрат в сумі 205 188 гривень 82 коп. та судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Аналогічна позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 401/1745/16-ц.

Водночас суд зазначає, що положеннями ст. 237 КЗпП України, на яку посилався позивач в обґрунтування вимог заявленого позову, не передбачено обов`язку особи, винної у незаконному звільненні працівника, відшкодувати підприємству, установі або організації шкоду, заподіяну виплатами, які були здійснені у виконавчому провадженні, зокрема сплати виконавчого збору та витрат на виконавче провадження, відтак позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача виконавчого збору за виконавчими провадженнями у загальному розмірі 21 209 грн. 60 коп. задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 3 409 грн. 59 коп.

Враховуючи наведене, суд приходить висновку про часткове задоволення позову.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 161,258-259, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до ОСОБА_1 про стягнення шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ), на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (адреса: 01054,м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 65-Б, код ЄДРПОУ 00041467) майнову шкоду в порядку регресу у розмірі 205 188 (двісті п`ять тисяч сто вісімдесят вісім) гривень 82 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи судовий збір у розмірі 3 409 (три тисячі чотириста дев`ять) грн. 59 коп.

В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07.06.2024.

Суддя Тетяна ІЛЬЄВА