Ухвала суду № 119586092, 06.06.2024, Деснянський районний суд міста Києва

1-кп/754/824/24

Справа № 754/6001/24

У Х В А Л А

Іменем України

06 червня 2024 року Деснянський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3

за участю адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42023112340000317 від 22.12.2023 року відносно ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.410ч.4,209ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Деснянського районного суду м. Києва знаходиться кримінальне провадження за обвинувальним актом по обвинуваченню ОСОБА_5 .

Прокурор в судовому засіданні зазначив, що строк тримання під вартою ОСОБА_5 продовжений ухвалою Деснянського районного суду м. Києва закінчується 01.07.2024 року, а тому заявив клопотання про продовження строку тримання обвинувачених під вартою. Крім цього вказав, що на даний час продовжують існувати ризики, які дають йому достатні підстави вважати, що обвинувачений спробує переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, перешкоджатиме кримінальному провадженню, а саме ухилятиметься від забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Захисник просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора, оскільки прокурор в своєму клопотанні не навів достатність ризиків, що передбачені ст.177 КПК України, за наявністю яких обвинуваченому необхідно продовжити строк тримання під вартою. Просила з врахуванням даних про особу обвинуваченого змінити ОСОБА_5 запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений в судовому засіданні підтримав доводи свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Відповідно до ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 03.05.2024 року строк тримання під вартою ОСОБА_5 спливає 01.07.2024 року, а по справі оголошується перерва.

Прокурор зазначає, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватися від суду, незаконно впливатиме на свідків, може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, а також перешкоджатиме кримінальному провадженню будь-яким іншим чином.

Розглядаючи питання наявності ризиків на які посилався прокурор у клопотанні про продовження строку запобіжного заходу та позицію захисту, суд приходить до наступного

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу, в тому числі його продовження, ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Зокрема, доказами на обґрунтування ризиків, заявлених прокурором, можуть бути: незаконний вплив на свідка, підтверджений документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв`язки особи; докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю, тощо.

Прокурор, розкриваючи ризик переховування, посилається, як на тяжкість можливого покарання, що передбачає позбавлення волі від 10 до 15 років.

Існування цього ризику, на переконання суду, пов`язане, у першу чергу, із тяжкістю кримінального правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 .

За таких обставин, у разі визнання ОСОБА_5 винним в інкримінованому йому злочині, останній повинен буде понести виключно реальне покарання у виді позбавлення волі.

Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання суду, сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Ризик переховування від правосуддя, суд також оцінює в світлі обставин цього кримінального провадження та особистої поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 , (сімейного стану, роботи, місця проживання, засобів до існування) і приходить до висновку, що ризик переховуватися залишається досить актуальним, вважаючи на особистість обвинуваченого та тяжкість ймовірного покарання за ч.4ст.410 КК України, санкція статті якої передбачає покарання від 10 до 15 років позбавлення волі.

Суд повинен врахувати наведену поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 у сукупності з іншими обставинами, при вирішенні питання про існування ризику переховування від суду і вважає, що цей ризик продовжує залишатися актуальним.

Таким чином, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_5 від суду, який з часом зменшився, але продовжує існувати.

Щодо доводів сторони обвинувачення про можливе перешкоджання кримінальному провадженню та впливу на свідків.

Прокурор зазначає, що встановлені у кримінальному провадженні свідки не допитані судом та ОСОБА_5 , у випадку не продовження запобіжного заходу та покладених процесуальних обов`язків, матиме можливість контактувати з невстановленими досудовим розслідуванням особами і здійснювати тиск вже на встановлених свідків з метою зміни ними своїх показань або відмови від наданих показань, а також свідків, які не встановлені на даний час.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань, що після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - свідок допитується безпосередньо в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).

При вирішенні питання про можливе продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, прокурор посилається на те, що жодний інший запобіжний захід не зможе запобігти наведеним ризикам.

Суд уважно ставиться до того, що зі сплином часу продовження запобіжного заходу потребує більшого обґрунтування тих ризиків на які посилається сторона обвинувачення і що прокурор повинен надавати додаткові підстави щодо цього питання, проте вже надані прокурором доводи існуючих ризиків дозволяє суду прийти до висновку, що існуючий запобіжний захід цілком відповідає встановленим ризикам та особі обвинуваченого.

Застосування щодо ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання реалізації ним встановленого ризиків переховування від органу досудового розслідування та суду, а також впливу на свідків та потерпілого у провадженні.

Таким чином, зважаючи на доволі високий ризик переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, ймовірність впливу на свідків та потерпілого, дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідною для запобігання їх реалізації у майбутньому.

Оцінивши зазначені обставини в їх сукупності, дані про особу обвинуваченого, суд приходить до висновку про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.177,178,183,331 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора задовольнити. Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) діб, до 04 серпня 2024 року, включно.

Визначений альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в сумі 1392880грн. залишити без зміни.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок:

Код ЄДРПОУ 26268059, МФО 820172, банк: Державна казначейська служба України м. Київ , рахунок UA128201720355259002001012089 .

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 у разі внесення застави наступні обов`язки:

- прибувати у кримінальному провадженні за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися з м. Києва без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з моменту оголошення.

Суддя: