Ухвала суду № 119582563, 03.06.2024, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/298/23

1-кп/405/4/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2024 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі: ОСОБА_2 ,

за участю прокурора: ОСОБА_3 ,

захисника: ОСОБА_4 ,

обвинуваченого: ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022121010003599 від08.12.2022, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

встановив:

Згідно ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08.04.2024 обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 06.06.2024, включно.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

В судовому засіданні постало питання щодо доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначивши, що ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу тримання під вартою не зменшились, ОСОБА_5 , вчинив тяжкий злочин, при цьому маючи незняту та непогашену судимість, враховуючи тяжкість покарання обвинувачений може ухилитися від суду, враховуючи, що ОСОБА_5 до затримання не працював, тобто не мав сталого джерела доходу, не одружений, тобто не має міцних соціальних зв`язків, існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, також перебував у розшуку, є мешканцем іншої області.

Захисник ОСОБА_4 заперечив проти продовження строку тримання під вартою, вказавши, що ризики відсутні. ОСОБА_5 був з іншими особами, які вчинили злочин, однак, він до крадіжки не причетний, тому просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку захисника.

Заслухавши клопотання прокурора, враховуючи думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для справи; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста; вчинити інше кримінальне правопорушення.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 судом враховані обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саметяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого. Також, судом взято до уваги практику Європейського суду з прав людини.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Так, ОСОБА_5 неодружений, не має утриманців, тобто не має міцних соціальних зв`язків, є мешканцем іншої області. Не працевлаштований, тому не має сталого джерела доходу. Раніше судимий. Обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яке у відповідності до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, покарання за яке передбачено у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

Наведене свідчить про наявність ризиків, встановлених п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які вказують на можливість обвинуваченим у разі застосування до нього запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в подальшому триманні обвинуваченого під вартою, а тому суд приходить до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 строком на 60 днів, тобто до 06 червня 2024 року, включно, так як більш м`який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків та завдань кримінального провадження.

Відповідно до положення ч.5 ст.182, ч.3, ч.4 ст. ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, беручи до уваги суспільну небезпеку кримінального правопорушення, в скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_5 , його особу, суд приходить до висновку щодо визначення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

У відповідності до положень ч. 3ст. 183 КПК України, у разі внесення застави покласти на обвинуваченого обов`язки визначені цією нормою права.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 331КПК України,

постановив:

Продовжити ОСОБА_5 запобіжнийзахід увиді триманняпід вартоюна 60днів до 02 серпня 2024 року, включно.

Визначити розмір застави у розмірі 80 /вісімдесят/ прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 /двісті сорок дві тисячі двісті сорок/ гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26241445, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA458201720355279001000002505. Призначення платежу: забезпечення виконання рішення згідно статті 182 КПК України по справі №12022121010002463.

В разі внесення заставодавцем визначеної в ухвалі суми застави, звільнити з-під варти та зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_5 виконувати наступні обов`язки:

- прибувати за викликом до суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- утриматись від спілкування зі свідками та потерпілою у даному кримінальному проваджені.

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_5 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України з одночасним вирішенням питання, передбаченого ч. 10 ст. 182 КПК України.

Копію ухвали надіслати в ДУ Кропивницький СІ для виконання.

Ухвала суду може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення і подання апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда ОСОБА_6