Рішення № 119575304, 07.06.2024, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.06.2024Справа № 910/20003/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Львівського обласного центру зайнятості

в особі Самбірської філії Львівського обласного центру зайнятості

до Акціонерного товариства "Укрпошта"

про стягнення 32 467,38 грн,

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Львівський обласний центр зайнятості в особі Самбірської філії Львівського обласного центру зайнятості (далі - позивач/заявник) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укрпошта" (далі - відповідач) про стягнення 32 467,38 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ним виплачено ОСОБА_1 кошти як допомогу по безробіттю в заявленому до стягнення розмірі, проте, як встановлено, відповідач наказом від 29.12.2021 № 2906/К ОСОБА_1 поновив на роботі з 30.06.2020, у зв`язку з чим така особа не мала права на виплату. Позивач вказав, що кошти мають бути сплачені відповідачем як роботодавцем такої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 відкрито провадження у справі № 910/20003/23 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій.

Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Так, ухвала суду від 18.01.2024 була отримана позивачем, філією позивача, представником позивача, а також відповідачем 19.01.2024 в електронний кабінетах.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, проте 06.05.2024 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у даній справі, яке мотивоване тим, що, на переконання відповідача, вказана справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Суд не погоджується з даним твердженням відповідача, оскільки у спірних правовідносинах позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів, проте в даному випадку відносини між позивачем та відповідачем не є публічно-правовими, а носять приватно-правовий характер, оскільки спірні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли у зв`язку з поновленням відповідачем як роботодавцем конкретної фізичної особи на займаній посаді.

Вказане виключає можливість розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

До Самбірського міськрайонного центру зайнятості, правонаступником якого є Львівський обласний центр, згідно з наказом Міністерства економіки України від 20.10.2022 № 4054 «Про реорганізацію державних установ Державної служби зайнятості», 21.08.2020 із заявою про надання статусу безробітного звернулася громадянка ОСОБА_1 .

У зв`язку з відсутністю підходящої для неї роботи, згідно зі ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» ОСОБА_1 цього ж дня (21.08.2020) було надано статус безробітного (наказ від 21.08.2020 № НТ200821) та розпочато виплату допомоги по безробіттю.

Вказане підтверджується заявами ОСОБА_1 від 21.08.2020, адресованими Самбірському міськрайонному центу зайнятості.

Як вказано вище, Самбірський міськрайонний центр зайнятості реорганізовано шляхом його приєднання до Львівського обласного центру зайнятості. Відповідно до вищевказаного наказу (від 20.10.2022 № 4054) Львівський обласний центр зайнятості є правонаступником всіх майнових та немайнових прав та обов`язків Самбірського міськрайонного центру зайнятості.

Наказом Львівського обласного центру зайнятості від 16.12.2022 № 1941 «Про створення Дрогобицької, Золочівської, Львівської, Самбірської, Стрийської, Червоноградської, Яворівської філій Львівського обласного центру зайнятості» створено новий структурний підрозділ - Самбірська філія Львівського обласного центру зайнятості. Згідно з частиною першою статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Законом України «Про зайнятість населення» визначено, що безробітний - це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування. Особи визнані у встановленому порядку безробітними, мають право на одержання, відповідно до чинного законодавства України, допомоги по безробіттю, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Згідно з пунктами 1, 3, 4 ст. 22 та п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 21.08.2020 ОСОБА_1 призначено допомогу по безробіттю та з 21.08.2020 розпочато її виплату.

Як зазначається позивачем у позові, на підставі обміну даних з ПФУ, які надійшли 07.08.2023, з`ясовано дату припинення трудових відносин ЛД АТ «Укрпошта» (22336769) з ОСОБА_1 30.06.2023. Проте, була відсутня дата початку трудових відносин.

З метою з`ясування причини відсутності дати початку трудових відносин Самбірською філією Львівського обласного центру зайнятості 11.08.2023 скеровано запит за № 1306.3-1170/23 з проханням підтвердити чи спростувати дату початку трудових відносин з ОСОБА_1 . Згідно з отриманою відповіддю від 31.08.2023 № 1.03.001.005.113.-11234-23, надісланою АТ «Укрпошта», встановлено, що наказом ЛД АТ «Укрпошта» від 29.12.2021 № 2906/К ОСОБА_1 поновлено на роботі з 30.06.2020 року на посаді оператора поштового зв`язку 1-го класу відділення поштового зв`язку Самбір Львівської дирекції АТ «Укрпошта» на виконання рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 06.05.2021 у справі № 452/1965/20.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 06.05.2021 у справі № 452/1965/20 поновлено громадянку ОСОБА_1 на роботі на посаді оператора поштового зв`язку 1-го класу відділення поштового зв`язку Самбір Львівської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» з 30 червня 2020 року. Дане рішення набрало законної сили 20.12.2021 з дати перегляду вищевказаного рішення суду Львівським апеляційним судом.

Наказом Львівської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» від 29.12.2021 № 2906/К «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » поновлено ОСОБА_1 на посаді оператора поштового зв`язку 1-го класу відділення поштового зв`язку Самбір Львівської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» з 30.06.2020.

За період перебування на обліку у центрі зайнятості ОСОБА_1 виплачено 32 467,38 грн допомоги по безробіттю.

27.09.2023 на адресу Львівської дирекції АТ «Укрпошта» (вул. Словацького, 1, м. Львів,79000) надіслано претензію про відшкодування коштів у п`ятнадцятиденний термін.

На адресу Самбірської філії Львівського обласного центру зайнятості 02.11.2023 надійшла відповідь АТ «Укрпошта» від 30.10.2023 №1.03.009.-17738-23, в якій зазначено, що внесено зміни до ЄДР, статус філії "закрита" та про відсутність підстав для задоволення претензії.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань дата припинення статусу Львівської дирекції АТ «Укрпошта» як юридичної особи 18.10.2023. При цьому організаційно-правова форма Львівська дирекція АТ «Укрпошта» згідно з даними - філія (інший відокремлений підрозділ), материнська компанія АТ «Укрпошта» (код 21560045).

З метою відшкодування коштів позивачем скеровано претензію від 24.10.2023 за № 1306.4-1523/23 на адресу АТ «Укрпошта».

У відповідь на вказану претензію АТ «Укрпошта» повідомило, що підприємство не вбачає підстав для задоволення претензійних вимог.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача суму виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення у зв`язку з отриманням статусу безробітного.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України від "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Пунктом 8 статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення" реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до підпункту 1 пункту 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 № 792, Центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу (розпорядження) про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі.

Пунктом 2 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що виплата допомоги по безробіттю також припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що Фонд має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Приписами ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що з роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Отже, положеннями статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 21.08.2020 звернулась до центру з заявою про надання (поновлення) статусу безробітного та згідно заяви.

У той же час, рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 06.05.2021 у справі № 452/1965/20, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 20.12.2021, вирішено поновити громадянку ОСОБА_1 на роботі на посаді оператора поштового зв`язку 1-го класу відділення поштового зв`язку Самбір Львівської дирекції Акціонерного товариства «Укрпошта» з 30 червня 2020 року.

Таким чином, незаконність звільнення з посади вищевказаної особи відповідачем, встановлена судовим рішенням, яким, зокрема, і поновлено на посаді ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Таким чином, судове рішення у справі № 450/1611/21 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, у тому числі й у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт незаконності звільнення ОСОБА_1 підтверджено рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 06.05.2021 у справі № 452/1965/20, яке набрало законної сили 20.12.2021.

Судом встановлено, що за період перебування на обліку у центрі зайнятості з 21.08.2020 по 22.12.2020 та з 29.03.2021 по 30.08.2021 позивачем виплачено ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 32 467,38 грн, що підтверджується листом Самбірської філії Львівського обласного центру зайнятості та доданим до нього розрахунком суми допомоги по безробіттю.

Суд зазначає, що відповідач по відношенню до ОСОБА_1 є роботодавцем у розумінні частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а тому саме на відповідача покладено обов`язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Суд звертає увагу відповідача, що вказане не є покладенням на відповідача подвійної компенсації, а є встановленим законом обов`язком компенсації здійсненої безробітному виплати, оскільки у центу зайнятості фактично не було підстав для такої виплати. Крім того, відповідачем не надано суду доказів повідомлення позивача про поновлення ОСОБА_1 на посаді до моменту звернення позивача до відповідача з метою уточнення даних про початок трудових відносин відповідача та ОСОБА_1 .

Частина 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не передбачає жодних підстав чи можливостей зменшити суму виплаченого забезпечення безробітному та вартості наданих йому соціальних послуг, які підлягають відшкодуванню роботодавцем у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, в тому числі, і на суму коштів, стягнутих в якості оплати за час вимушеного прогулу.

Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду у справах № 914/1875/17 від 09.07.2018 та № 914/2087/17 від 12.06.2018.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем, у порушення вимог ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", спірну суму виплаченого забезпечення безробітному не відшкодовано позивачу, у зв`язку з чим у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 32 467,38 грн.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги Львівського обласного центру зайнятості до АТ «Укрпошта» про стягнення заборгованості у розмірі 32 467,38 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи задоволення позовних вимог покладаються судом на відповідача, а саме в розмірі 2 147,20 грн, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом в електронній формі та відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» до ставки судового збору, який підлягає сплаті мав застосовуватись коефіцієнт 0,8.

Судом враховано, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

За вказаних обставин сума судового збору в розмірі 536,80 грн може бути повернута позивачу за клопотанням, поданим в порядку ст. 7 ЗУ «Про судовий збір», проте станом на момент прийняття рішення у даній справі від позивача не надходило клопотання про повернення судового збору.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Укрпошта" (вул. Хрещатик, м. Київ, 01001, код 21560045) на користь Львівського обласного центру зайнятості (вул. Бортнянського, 11а, м. Львів, 79033, код 03491180) суму виплаченого забезпечення ОСОБА_1 у розмірі 32 467,38 грн (тридцять дві тисячі чотириста шістдесят сім грн 38 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім грн 20 коп.).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 07.06.2024.

Суддя О.Г. Удалова