Рішення № 119570097, 30.05.2024, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/2803/23

2/950/67/24

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕ НЕ М У КР АЇ НИ

30 травня 2024 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В. за участю секретаря - Гладкової С.В., з участю позивачки - ОСОБА_1 , представника позивачки - ОСОБА_2 , відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів;

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що 7 березня 2023року нею були передані Відповідачеві - ОСОБА_3 у присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 50000 грн., які останній зобов`язався повернути у строк до 1 вересня 2023 року, про що написав Розписку, копію якої я надає, а оригінал є в у неї в наявності. В той же час Відповідач своїх зобов`язань щодо повернення: грошових коштів не виконав - грошові кошти повернуті не були. Її не однократні звернення до Відповідача в усній формі з вимогою повернути суму боргу залишилися без реагування, а грошові кошти так і не були повернуті.

Ст.202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей того ж роду та такої ж якості.

Ст.1047 ЦК України встановлено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який; посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Крім того, ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.610 ЦК України простроченням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

ст.624 ЦК України встановлено, що якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно ч.1 ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Згідно умов Розписки від 7 березня 2023 року Відповідач взяв на себе зобов`язання у випадку прострочення повернення грошових коштів сплати на її користь штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно повернутих коштів.

Таким чином Відповідач має сплати на мою користь штраф у розмірі 10000 грн. = 50 000,00грн. х 20%.

Загальна сума заборгованості Відповідача переді станом на день подачі даного позову до суду становить 60000 грн, = 50000 грн. (неповернутих коштів за розпискою від 7 березня 2023р.) + 10000 грн. (штрафу за порушення строків повернення грошових коштів за розпискою від 07 березня 2023р.), що і є ціною даного позову.

Тому вона просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошові кошти на загальну суму 60000 грн., в т.ч.: 50000 грн. - неповернутих коштів за розпискою від 07 березня 2023р., 10000 грн. - штрафу за порушення строків повернення грошових коштів за розпискою від 7 березня 2023р. Судові витрати по справі покласти на Позивача.

У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти позову заперечив з тих підстав, що він не отримував кошти від позивачки, вона примусила його написати розписку, за те, що він потрапив у ДТП, керуючи її автомобілем, коли віз до госпіталя, де перебував її син. Факт написання розписки не заперечив, заперечив факт підписання свідками розписки у його присутності. Надав суду відзив на позов у якому заперечив позовні вимоги оскільки грошових коштів в борг у позивача не брав, відповідно між нами не виникли правовідносини з приводу договору позики, а розписка на яку посилається позивач складена мною під тиском. Щодо фактичних обставин справи пояснив, що дійсно знайомий з позивачем, оскільки працює викладачем інформатики в Лебединській гімназії з початковою школою №4, а позивач є заступником директора відповідної гімназії, що підтверджується інформацією з офіційного сайту навчального закладу. Так, син позивача є військовослужбовцем та на час виникнення спірних правовідносин проходив військову службу в зоні бойових дій, де згодом отримав поранення. 6 лютого 2023 року до нього звернулася позивачка з проханням довезти її та її чоловіка у військовий госпіталь, що знаходиться в Харківській області в м. Лозова, де в той час їх син знаходився на лікуванні після поранення. Чоловік позивача не міг самостійно поїхати до сина, оскільки на той час був позбавлений права керування транспортними засобами, а позивач знаходилася в стані сильного хвилювання, у зв`язку із чим і звернулася до нього за допомогою. 7 лютого 2023 року на в`їзді до міста Охтирка Сумської області сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якої він не врахував ожеледицю на дорозі допустив зіткнення автомобіля позивача із бетонним габіоном, що встановлений на проїзній частині, у зв`язку із чим автомобіль зазнав механічних пошкоджень. Того ж дня, він викликав евакуатор, який доставив автомобіль позивача до місця проживання позивачки для подальшого ремонту. Оскільки пошкодження автомобіля сталося під час його керування, він погодився оплатити вартість послуг евакуації авто та подальшого його ремонту. Він не заперечував проти оплати вартості ремонту транспортного засобу позивача на станції технічного обслуговування, але позивачка та її чоловік виявили бажання ремонтувати автомобіль на іншій станції, вартість послуг якої значно вища від тієї яку пропонував він. У зв`язку з тим, що сума грошей за ремонт, яку просила від нього позивачка, на його думку, перевищує вартість самого ремонту та потребує значних коштів, він попросив позивача розраховуватись за ремонт авто частинами. Окрім цього він захворів та потребував значних коштів для лікування, що підтверджується відповідною медичною документацією. Проте згодом, 7 березня 2023 року позивач попросила прийти до неї додому для розмови. Під час спілкування того дня в будинку позивача були присутні він, позивач та її чоловік. Інших осіб в той день не було. Того ж дня позивач сказала написати розписку, яка ї долучена нею до позову нібито для забезпечення виплати ним грошових коштів, необхідних для ремонту транспортного засобу. Оскільки він не відмовлявся оплачувати ремонт така вимога була. незрозумілою, однак позивач разом із чоловіком змусили її написати відповідну розписку. При цьому, позивач, яка є моїм безпосереднім керівником в навчальному закладі, настояла на тому, що необхідно до розписки включити відомості стосовно двох свідків, які нібито були присутні під час передачі коштів, яких насправді того дня в будинку позивача не було. При цьому, жодних грошових коштів від позивача не отримував ні в день написання розписки ні в інші дні у зв`язку із чим між нами не виникало договірних правовідносин. Відповідно до частини п`ятої статті 203 ЦК України правовий має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно з частиною першою статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом, недійсним.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК. України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК. України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її. установчими документами, довіреністю, законом: або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових, коштів є документом, який боржник, видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не засновані на дійсних обставинах, що мали місце 07.03.2023 року, а отже не підлягають задоволенню.

Правом надання відповіді на відзив сторона позивача не скористалась.

Під час судового розгляду були встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

7 березня 2023 року відповідачем ОСОБА_3 була складена розписка (а.с.4), оригінал якої був оглянутий судом. Відповідно до розписки відповідач ОСОБА_3 отримав від позивачки ОСОБА_1 кошти у сумі 50000 грн., які він зобов`язується повернути в строк до 1 вересня 2023 року, у випадку прострочення повернення коштів зобов`язується сплатити штраф у розмірі 20 відсотків від несвоєчасно поверненої суми. У розписці зазначено, що вона складена у присутності свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Крім того у розписці зазначені серії номера паспортів ОСОБА_3 , свідків, а також ОСОБА_1 сам факт написання розписки з зазначенням усіх відомостей, крім підписів свідків відповідачем ОСОБА_3 не заперечується, а тому не потребує доказуванню.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , ствердили факт написання розписки ОСОБА_3 , передачу коштів ОСОБА_1 у сумі 50000 грн. ОСОБА_3 також повідомили, що написання розписки та передача коштів відбулася у будинку по місцю проживання ОСОБА_1 .

Відповідачем до відзиву наданий витяг з медичної карти стаціонарного хворого №9937 (а.с.21), світлини з зображенням пошкодженого автомобіля (а.с.23-25), проте зазначені докази не підлягають врахуванню судом, оскільки вони не містять інформації щодо предмета доказування, а саме належного підтвердження доводів відповідача щодо відсутності факту отримання ним суми позики,

Крім того у додатку бо відзиву на позов відповідач надав роздруківку з кабінету посадової особи ОСОБА_1 (а.с.22), але стороною позивача не заперечується той факт, що ОСОБА_1 є керівником у навчальному закладі де працює ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики унаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання у борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

З аналізу зазначених норм вбачається, що належним доказом на підтвердження факту укладання договору позики законодавець визначив розписку позичальника або інший документ, який посвідчує передання позичальнику позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Таким чином судом встановлено, що 7 березня 2023 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 позику у розмірі 50000 грн, про що власноручно склав розписку.

Відповідач зобов`язався повернути кошти у зазначеному розмірі до 1 вересня 2023 року.

У разі прострочення повернення коштів зобов`язується сплатити штраф у розмірі 20 відсотків від несвоєчасно поверненої суми.

Позичальник ОСОБА_3 не оспорював договір позики від 7 березня 2023 року на тій підставі, що грошові кошти на справді не були ним одержані від позикодавця, з відповідним позовом до суду не звертався.

Належних доказів погашення заборгованості за договором ОСОБА_3 не надав.

Розписка від 7 березня 2023 року перебувала у позикодавця ОСОБА_1 , що також є підтвердженням невиконання позичальником своїх зобов`язань за договором.

Суд зазначає те, що згідно вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень та вважає, що в судовому засіданні представниками позивача було доведено проживання сторін в шлюбі, придбання ними в цей час спільного майна певної вартості та перебування цього майна у власності сторін після розірвання шлюбу.

Згідно вимог ч. 1, 5, 6 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому суд доходить висновку, що між сторонами існують договірні правовідносини з позики, позичальником не виконані зобов`язання перед позикодавцем; кошти, отримані у позику не повернуті; врахувавши встановлену статтею 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_3 на користь позивачки заборгованості у розмірі 50000 грн. та 10000 грн. за порушення строків повернення грошових коштів передбаченого договором та зазначеного у розписці.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. ст.11, 202,207, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 15, 16, 77, 80, 81, 89, 137, 141, 142, 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 60000 (шістдесят тисяч) грн. з яких : 50000 (п`ятдесят тисяч) грн. - неповернуті кошти за розпискою від 7 березня 2023 року; 10000 (десять тисяч) грн. - штраф за порушенння строків повернення грошових коштів за розпискою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду або через Лебединський районний суд Сумської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідач: ОСОБА_3 - (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ).

Позивач: ОСОБА_1 - (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 )

Повний зміст рішення виготовлений 07.06.2024 р.

Суддя Роман БАКЛАНОВ