Рішення № 11956765, 28.10.2010, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 2 2177/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2010 року Приморський районний суд міста Одеси

у складі : головуючого - судді Ільченко Н.А.

при секретарі Довгань Ж.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі його Одеської обласної дирекції до ОСОБА_1 ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом ;

ВСТАНОВИВ :

В липні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1. та ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № 014/0027/81/73153 від 13.04.2007 року в сумі 145062,13 дол.США, що в еквіваленті за курсом НБУ на 08.07.2009 року складає 1107941,03 грн., мотивуючи свої вимоги невиконанням відповідачами своїх зобовязань за цим договором щодо повернення наданого кредиту та внесення плати за кредит у розмірі, строки і на умовах визначених цим договором.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов і наполягав на задоволені позовних вимог позивача в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2., а також представник відповідача ОСОБА_1. ОСОБА_3не повідомили суду причини своєї неявки, хоча про дату і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення про одержання ними судових повісток.

Разом з тим, 11.06.2010 року відповідач ОСОБА_1 подала адресовані суду свої письмові заперечення на позов, у яких зазначила, що просить відмовити у задоволені позовних вимог позивача у звязку з наявністю підстав для визнання недійсним кредитного договору № 014/0027/81/73153 від 13.04.2007 року на підставі ст.ст.203,215,229,230 ЦК України, так як, по-перше, пункт 1.1. цього договору № 014/0027/81/73153 від 13.04.2007 року, в якому зазначений предмет та істотна умова цього договору сума договору у іноземній валюті (доларах США), без жодного посилання на національну валюту України, не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, суперечить вимогам ст.524 ЦК України ; по-друге, неправомірне посилання банку на долари США у предметі цього договору зумовило те, що в момент його підписання нею було допущено помилку щодо обставин, які мають істотне значення для неї як позичальника, оскільки вона не мала можливості розраховувати на те, що співвідношення курсу валюти кредиту (долари США) до курсу національної валюти України зміниться настільки, що її доходи, які вона, а також члени її родини та її поручителі, отримують в гривнях, не вистачатиме на погашення платежів за кредитним договором, у звязку з чим на теперішній час вона не має можливості у повному обсязі сплачувати тіло кредиту та відсотки за користування ним, оскільки її доходу у гривнях не вистачає на це ; по-третє, її помилка є результатом того, що в момент підписання цього договору представниками банку, як спеціалістами з цього питання, зовсім не було розяснено їй усіх ризиків, які можуть виникнути у звязку зі стрімкою зміною курсу гривні по відношенню до іноземною валюти, що в свою чергу дозволяє зробити висновок про бажання позивача як позикодавця ввести її в оману ; і, по-четверте, подальше виконання умов цього кредитного договору, в умовах стрімкого падіння курсу гривні по відношенню до валюти кредиту приведе до явного порушення її майнових прав та позбавить її як позичальника того, на що вона розраховувала при укладенні цього кредитного договору, оскільки в результаті знецінення гривні її видатки на погашення кредиту значно перевищують розмір видатків, на які вона розраховувала при укладені цього договору.

Дослідивши матеріали справи і вислухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобовязується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти ; за ч.2 цієї статті до відносин за кредитним договором застосовуються вимоги закону за позикою.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями статей 530,612,625 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Судом установлено, що згідно з кредитним договором № 014/0027/81/73153 від 13.04.2007 року ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, назва якого змінена на Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль”, надав ОСОБА_1. кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 108070,00 дол.США на строк 96 місяців, з 13.04.2007 року по 13.04.2015 року, із сплатою комісії за оформлення кредиту, процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою у розмірі 13,25% річних, з погашенням кредиту та процентів за користування кредитом щомісячними фіксованими платежами згідно Графіку погашення кредиту, який є Додатком № 2 до цього договору та його невідємною частиною, з кінцевим строком повернення кредиту та усіх нарахувань за ним 13.04.2015 року.

Позивач повністю та в строки виконав свої зобовязання за цим кредитним договором, надавши ОСОБА_1. кредитні кошти у розмірі і терміни згідно умов цього договору.

Однак відповідач ОСОБА_1 не виконує свої зобовязання перед позивачем за цим кредитним договором щодо часткового повернення наданого кредиту та сплати відсотків за кредит у встановлені цим договором терміни.

Згідно з п.10.1. зазначено кредитного договору за порушення будь-яких грошових зобовязань за цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Згідно з положеннями п.6.5. цього кредитного договору, у випадках невиконання позичальником умов цього договору, кредитор має право вимагати дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків, а позичальник зобовязаний здійснити таке дострокове погашення не пізніше 30 календарного дня з дня надіслання йому повідомлення від кредитора з вимогою дострокового погашення.

В забезпечення виконання ОСОБА_1 своїх зобовязань за кредитним договором № 014/0027/81/73153 від 13.04.2007 року, між позивачем і ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, посвідчений 13.04.2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Плигіною Ж.О. за р.№ 2412, згідно умов якого предметом іпотеки є квартира підАДРЕСА_1яка належить іпотекодавцю ОСОБА_1. на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Плигіною Ж.О. 06.10.2006 року за р.№ 6874, зареєстрованого в КП „ОМБТІ та РОН” в книзі № 149пр. на стор.103 за № 913.

Крім того, наданий відповідачу ОСОБА_1. кредит забезпечений порукою відповідача ОСОБА_2, про що 13.04.2007 року між позивачем і поручителем ОСОБА_2. був укладений договір поруки № 014/0027/81/73153/1.

Відповідно до п.п.2.1., 3.1. цього договору поруки, у випадку невиконання боржником взятих на себе зобовязань по кредитному договору, поручитель і позичальник несуть солідарну відповідальність перед банком на всю суму заборгованості (включаючи сплату основного боргу, нарахованих процентів за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків) у відповідності до ч.ч.1,2 ст.554 ЦК України.

20.03.2009 року позивач направив на адресу відповідачів ОСОБА_1. та ОСОБА_2 письмову претензію-вимогу про дострокове погашення кредиту у 30-денний термін у повному обсязі разом із сплатою процентів та пені відповідно до умов кредитного договору, яка 20.04.2009 року отримана відповідачем ОСОБА_1, про що свідчить її підпис на копії цієї претензії-вимозі банку.

Таким чином, у відповідності до п.6.5. кредитного договору № 014/0027/81/73153 від 13.04.2007 року встановлений заново термін повернення кредиту та усіх нарахувань за ним вже сплинув на дату розгляду даної справи в суді, але відповідачі ще не виконали вищевказану письмову претензію-вимогу позивача щодо дострокового погашення кредиту.

Станом на 08.07.2009 року заборгованість відповідачів перед позивачем за кредитним договором № 014/0027/81/73153 від 13.04.2007 року складає 145062,13 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ на вказану дату (за 1дол.США- 7,6377грн.) складає 1107941,03 грн., з яких :

- заборгованість за кредитом 108065,64 дол.США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 825372,94 грн. ;

- заборгованість за відсотками 1686,86 дол.США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 12883,73 грн. ;

- заборгованість за простроченими відсотками 14140,23 дол.США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 107998,83 грн. ;

- пеня 21169,40 дол.США, що в еквіваленті по курсу НБУ складає 161685,53 грн.

Вирішуючи дану справу, суд також бере до уваги, що банківською ліцензією № 10

від 11.10.2006 р., дозволом від 13.11.2006 р. № 161 та дозволом № 10-4 від 11.10.2006 р. ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” (ПАТ „Райффайзен Банк Аваль”) надане право здійснювати банківські операції, визначені пунктами частиною 1 та п.п.5-11 ч.2 ст.47 Закону України „Про банки і банківську діяльність”. Згідно з додатком до дозволу № 10-4 від 11.10.2006 р. банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема, вести рахунки клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюти, вести кореспондентські рахунки банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті, залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України.

Згідно ч.ч.1,2,4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрі України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993р. № 15-93 Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим декретом ; генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового звязку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання ; індивідуальні ліцензії видають резидентам і нерезидентам та здійснення разовою валютної операції не період, необхідний для здійснення такої операції.

Відповідно до а.2 ст.6 згаданого Декрету уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України, від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів, мають право від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам резидентам.

З урахуванням викладеного, а також на підставі Дозволу на здійснення банківських та інших операцій, ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” (колишня назва ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”) має право здійснювати торгівлю іноземною валютою виключно у випадках і в порядку, передбачених Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженим постановою Правління НБУ від 10.08.2005р. № 281.

Крім того, матеріалами справи підтверджено волевиявлення сторін кредитного договору № 014/0027/81/73153 від 13.04.2007 року на отримання кредиту в іноземній валюті (доларах США), а також факт одержання ОСОБА_1 від Банку кредиту в іноземній валюті.

Частина 1 ст.1056-1 ЦК України встановлює, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ст.49 Закону України „Про банки та банківську діяльність” банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладені згаданого кредитного договору позичальнику ОСОБА_1. були відомі всі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили її прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти України гривні.

Відповідно до ст.36 Закону України „Про Національний Банк України” офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком.

Згідно з ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю” валютні курси встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Правлінням Національного Банку України № 496 від 12.11.2003р., визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформацій про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, при укладені кредитного договору № 014/0027/81/73153 від 13.04.2007 року в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обовязки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, ОСОБА_1 повинна була усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинна була передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.

Крім того, відповідно до п.8.1, 8.2., 8.3 цього кредитного договору, при одержанні кредиту ОСОБА_1 усвідомлювала та гарантувала, що умови цього договору для неї зрозумілі, відповідають її інтересам, є розумними та справедливими. Сторонами було погоджено, що з укладенням кредитного договору сторони досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом договору. Позичальник свідчила, що всі ризики, повязані з істотною зміною обставин, з яких вона виходила при укладенні кредитного договору, вона приймає на себе, в тому числі, що у разі зміни курсу іноземної валюти (валюти кредиту) відносно національної грошової одиниці України, всі валютні ризики несе позичальник, та що з підписанням даного договору позичальник свідчить, що їй розтлумачено (зрозуміло) та вона згодне, що зміна курсу іноземної валюти відносно національної грошової одиниці України може призвести до значних збитків та погіршення фінансового стану позичальника.

Згідно ч.2 ст.524 ЦК України сторони можуть визначити еквівалент зобовязання в іноземній валюті, а згідно ст.533 ЦК України, якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

З огляду на наведене, суд вважає неспроможними посилання відповідача ОСОБА_1. стосовно того, що кредитний договір № 014/0027/81/73153 від 13.04.2007 року був укладений з порушенням чинного законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд стягує з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати, повязані зі сплатою судового збору в сумі 1 700,00 грн. і оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 252,00 грн., що разом складає 1952,00 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.526,527,530,553-554,611,612,623-625, 1048-1050,1054 ЦК України, ст.ст.10,11,60,88,209,212,214-215 ЦПК України, суд , -

ВИРІШИВ :

Задовольнити позов Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі його Одеської обласної дирекції.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” в особі його Одеської обласної дирекції (65000, м.Одеса, вул.Садова,10, МФО 328351, Код ЄДРПОУ 23876031, р/р 2909949) заборгованість за кредитним договором № 014/0027/81/73153 від 13 квітня 2007 року в сумі 145062 (сто сорок пять тисяч шістдесят два) долари США 13 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ на 08 липня 2009 року складає 1107941 (один мільйон сто сім тисяч девятсот сорок одна) грн. 03 коп., та судові витрати в сумі 1 952 (одна тисяча девятсот пятдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Н.А.Ільченко