Ухвала суду № 119567007, 06.06.2024, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/1973/23

Провадження №1-кп/635/291/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року селище Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_3

сторона захисту обвинувачений ОСОБА_4

захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Глухів Сумської області, громадянина України, який обіймає посаду директора ТОВ «Слобожанський кабельний завод», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 241 КК України,

ВСТАНОВИВ:

в провадженні Харківського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 241 КК України, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020221430000199 від 13 серпня 2020 року.

За обвинувальним актом ОСОБА_4 пред`явлено обвинувачення в тому, що він, обіймаючи посаду директора ТОВ «Слобожанський кабельний завод», як службова особа, яка відповідальна за дотримання природоохоронного законодавства на підприємстві, достовірно знаючи та розуміючи небезпечність своєї бездіяльності, фактично маючи реальну можливість, повноваження та обов`язок для забезпечення дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності підприємства та запобігання негативних наслідків, не виконуючи свої обов`язки, самовпевнено розраховуючи на відвернення негативних наслідків, всупереч вимог статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», а саме те, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами керував та використовуючи службове становище забезпечив здійснення господарської діяльність підприємства у період часу не раніше 06.07.2017 дати державної реєстрації на набуття статусу юридичної особи по 25.12.2019 без отримання спеціального дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, чим завдав тяжкі наслідки державі в особі Липецької сільської ради в розмірі 329337,13 грн.

Дії ОСОБА_4 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст. 241 КК України, як забруднення атмосферного повітря шкідливими для довкілля речовинами внаслідок порушення спеціальних правил, що спричинило небезпеку для довкілля.

Суду подано клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 , який просить звільнити його підзахисного від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України та закрити кримінальне провадження. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що інкриміноване ОСОБА_4 правопорушення кваліфіковано за ч. 1 ст. 241 КК України та мало місце в період не раніше 06.07.2017 дати державної реєстрації на набуття статусу юридичної особи по 25.12.2019. Станом на дату закінчення триваючого кримінального злочину, санкція ч. 1 ст. 241 КК України, передбачала покарання у виді штрафу від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого та злочин класифікувався як невеликої тяжкості. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки, у разі вчинення нетяжкого злочину, при цьому підлягає застосуванню ч. 1 ст. 5 КК України, щодо зворотної дії закону про кримінальну відповідальність, тому ОСОБА_4 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження підлягає закриттю.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 просив звільнити його підзахисного від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження у зв`язку із закінченням строків давності, з підстав викладених у клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та просив закрити кримінальне провадження на підставі ст. 49 КК України.

Прокурор у судовому засіданні не заперечувала проти закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України, оскільки на день розгляду справи сплив встановлений законом трирічний строк притягнення особи до кримінальної відповідальності, в редакції закону, що діяв на момент вчинення злочину.

Представник потерпілого - начальник Липецької сільської військової адміністрації ОСОБА_6 , в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься його заява про розгляд справи за його відсутності, також вказано, що шкода відшкодована в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України у випадках передбачених законом України про кримінальну відповідальність, особа звільняється від кримінальної відповідальності.

При встановленні підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, суд, відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності, при цьому відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України, суд має невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з таким клопотанням.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, при цьому відповідно до частини восьмої цієї статті, закриття кримінального провадження не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1 ст. 241 КК України, що мало місце 03 вересня 2017 року.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Законом України № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року та № 556-ІХ від 13 квітня 2020 року внесені зміни до ч. 1 ст. 241 КК України, якими посилено відповідальність та збільшений розмір штрафу від 1800 до 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тоді як станом на день вчинення злочину розмір штрафу складав від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; залишена без змін, санкція, в частині, що передбачає обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на той самий строк або без такого, тому, суд на підставі статті 5 КК України, для кваліфікації кримінального правопорушення застосовує Закон, що діяв на момент вчинення злочину і який пом`якшує кримінальну відповідальність, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України злочин передбачений ч.1 ст. 241 КК України кваліфікувався як невеликої тяжкості і відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, передбачалось, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки, тоді як станом на день розгляду клопотання - кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 241 КК України, кваліфікується як нетяжкий злочин і відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею нетяжкого злочину крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини (у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років) і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років.

Таким чином з дня вчинення в період з 06.07.2017 по 25.12.2019 інкримінованого обвинуваченому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 241 КК України, минуло три роки.

Відомості про оголошення обвинуваченого ОСОБА_4 в розшук, вчинення ним нового кримінального правопорушення в період з 25.12.2019 по день розгляду даної справи суду не надані.

Враховуючи, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину невеликої тяжкості і з дня події злочину, який стався в період з 06.07.2017 по 25.12.2019 сплинуло понад три роки, суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, в редакції що діяла на момент його вчинення, вважає необхідним звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 241 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, при цьому суд враховує, що обвинувачений не заперечує проти звільнення його від кримінальної відповідальності із зазначених підстав.

У кримінальному провадженні проведено судову економічну експертизу № СЕ-19/121-21/1212-ЕК від 19.04.2021 у розмірі 13076,00 гривень та судову інженерно-екологічну експертизу № 40248/5220-5239 від 14.02.2023 у розмірі 17206,56 гривень, які виконані за рахунок державного бюджету.

При вирішенні питання щодо стягнення з обвинуваченого витрат на проведення судових експертиз судом враховано наступне.

Кримінальне провадження у відношенні щодо ОСОБА_4 закрито на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінчення строків давності, що є нереабілітуючою підставою. Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди обвинуваченого на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані з розслідуванням кримінального провадження, повинен відшкодувати саме обвинувачений, що узгоджується з висновком ВП у постанові від 17.06.2020 у провадженні № 13-47кс20 (справа № 598/1781/17), тому судові витрати у загальному розмірі 30282,56 гривень суд стягує з ОСОБА_4 на користь держави.

Керуючись ст. 127-129, п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 1 ст. 285, ст. 288 КПК України, п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 1 ст. 241 КК України (в редакції станом на 25.12.2019), суд,

ПОСТАНОВИВ:

звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 241 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України - у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження № 42020221430000199 від 13 серпня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 241 КК України закрити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз в загальному розмірі 30282,56 (тридцять тисяч двісті вісімдесят дві) гривні 56 копійок.

На ухвалу суду може бути подано апеляцію до Харківського апеляційного суду протягом семи діб з дня її оголошення, через Харківський районний суд Харківської області.

Суддя ОСОБА_1