Рішення № 119563319, 05.06.2024, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

05 червня 2024 року № 520/34558/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд стягнути до бюджету України з фізичної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 , суму податкового боргу в загальному розмірі 183901,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач знаходиться на обліку в Головному управління ДПС у Харківській області. Відповідно до облікових даних контролюючого органу ОСОБА_1 має податковий борг перед бюджетом в розмірі 183901,60 грн, який останнім погашений не був, а відтак дану суму боргу позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою суду від 05.12.2023 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Представником відповідача через канцелярію суду було подано заяву про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву та із долученням до останньої відзиву на позовну заяву.

В обґрунтування заяви про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву вказано, що для підготовки відзиву необхідно було відшукати бухгалтерські документи щодо ведення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 та щодо податкової звітності зі спірних питань, що у зв`язку із введенням військового стану та евакуацією людей з м. Харкова здійснити вкрай складно. При цьому вказано, що не було зв`язку з бухгалтером, яка здійснювала подачу звітів. Однак, нещодавно бухгалтером відповідача було повідомлено останню про те, що на момент закриття ФОП ОСОБА_1 податкової заборгованості не було, всі звіти подані своєчасно та сплачені усі податки. Представником відповідача вказано, що у паперові формі документи зберігаються у бухгалтера, однак доступу до таких відповідач не має оскільки вказана особа виїхала за межі України, але в електронному вигляді обіцяла надіслати, проте до часу подання до суду відзиву на позов не надала інформації по звітності ФОП ОСОБА_1 і зв`язок з такою знов відсутній. В той же час, представником відповідача вказано, що на час і процес складання письмових документів впливають і продовження обстрілів міста, аварійні та планові відключення електроенергії, відсутність зв`язку і інтернету, в тому числі і навантаження по роботі у судових засіданнях по кримінальних провадженнях де явка обов`язкова. З огляду на вказане, представник відповідача просить поновити строк для подання відзиву на позов.

Також в обґрунтування поданого до суду відзиву на позов зазначено, що із доводами позивача відповідач не погоджується, вважає їх необґрунтованими та недоведеними. В той же час, представником відповідача вказано, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 була зареєстрована як підприємець 20.12.2016 з основним видом економічної діяльності «діяльність із забезпечення фізичного комфорту», була взята на облік як платник податків, платник єдиного внеску ІНФОРМАЦІЯ_2 , 21.08.2018 було зареєстровано зміни видів економічної діяльності, 24.04.2019 року було проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за власним рішенням, 29.05.2019 проведено державну реєстрацію ФОП ОСОБА_1 з основним видом економічної діяльності «обслуговування напоями», відповідач була взята на облік як платник податків, платник єдиного внеску ІНФОРМАЦІЯ_2 , 13.03.2020 було проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 за власним рішенням. Однак представником відповідача вказано, що 07.02.2022 відповідачем складено акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ФОП ОСОБА_1 , яким зроблено висновок про наявність порушень: заниження ЄСВ та на доходи фізичних осіб, проте копія цього акту не направлялась відповідачу, податкові повідомлення-рішення від 09.09.2022 про донарахування податків ОСОБА_1 не отримувала. Також позивачем не зазначено, на якій системі оподаткування перебувала ФОП ОСОБА_1 в періоди здійснення підприємницької діяльності. В той же час представником відповідача вказано, що податкова звітність подавалась ФОП ОСОБА_1 у строки, встановлені Законом, податки та ЄСВ сплачувалися, хоча із з незначним порушенням строку. Натомість, з матеріалів, доданих до позову не зрозуміло, яким чином позивачем було виявлено заниження доходів, суму заниження, і як наслідок заниження сум податків, військового збору та ЄСВ. Також представником відповідача наголошено на обставинах пропущення позивачем строку стягнення податкового боргу, штрафних санкцій, пені, і строк звернення до суду, встановлений ст. 122 КАС України. Отже із посиланням на положення ст. 122 КАС України та пункту 102.4 статті 102 ПК України вказано, що податкові повідомлення-рішення про нарахування грошового зобов`язання винесені 09.09.2022, а до суду позивач звернувся лише 30.11.2023 року, а отже податковий борг, який виник внаслідок несплати платником податків самостійно визначених у податковій декларації грошових зобов`язань, може бути стягнутий контролюючим органом протягом і в межах строку давності, який становить 1095 календарних днів із дня виникнення податкового боргу. Відповідно, після спливу строку давності для стягнення такого боргу останній набуває ознак безнадійного податкового боргу в тлумаченні підпункту 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України. Крім того, представником відповідача вказано на обставини порушення її прав в частині не направлення наказу про призначення перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, що призвело до відсутності можливості у разі незгоди оскаржити наказ від 09.12.2021 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки в судовому порядку. Отже, представником відповідача вказано, що перевірка ФОП ОСОБА_1 була неправомірною і за тих підстав, що їй, як платнику податків не направлявся письмовий запит з органів ДПС України, у зв`язку з чим і не була направлена відповідь на цей запит. Також, на думку відповідача, у податкової служби не було підстав для призначення перевірки, оскільки на той час було введено «коронавірусний мораторій». Отже, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо проведення невиїзної документальної перевірки.

Надаючи оцінку вказаним доводам, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчинюються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до ч.2 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Суд зазначає, що ухвала про відкриття спрощеного провадження у справі №520/34558/23 направлена відповідачу засобами поштового зв`язку та отримана останнім 13.12.2023 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

При цьому матеріали справи свідчать, що представником відповідача 15.02.2024 року було направлено на адресу суду заяву про ознайомлення із матеріалами справи в електронному вигляді.

Враховуючи доводи представника відповідача, викладені в направленому клопотанні, та з огляду на приписи ст.129 Конституції України і ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання поважними причин пропуску відповідачем строку на подання до суду відзиву на позов та відповідних доказів.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.

Фізична особа ОСОБА_1 внесена до Державною реєстру фізичних осіб України за реєстраційним номером облікової картки НОМЕР_1 та була зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У позовній заяві позивачем вказано, що відповідач, як суб`єкт підприємницької діяльності, за власним рішенням здійснила припинення підприємницької діяльності 13.03.2020.

При цьому відповідач перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області.

Відповідно до п.п.19-1.1.1, 19-1.1.2, 19-1.1.7, 19-1.1.10, 19-1.1.34, 19-1.1.45, 19-1.1.46 п.19-1.1 ст.19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів; контролюють своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; реєструють та ведуть облік платників податків, осіб, які здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням, проводять диференціацію платників податків; забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів; забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов`язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; звертаються до суду у випадках, передбачених законодавством; здійснюють інші функції, визначені законами України.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платники податків обтяжені обов`язком сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Суд зазначає, що відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Строки сплати сум податкового зобов`язання встановлені ст.57 Податкового кодексу України та складають 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку для подання податкової декларації, визначеного п.49.18 ст.48 Податкового кодексу України або протягом такого ж строку за днем отримання податкового повідомлення-рішення, а у випадку оскарження - за днем узгодження.

Відповідач має податковий борг у загальному розмірі 183901,60 грн. з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати.

Отже, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що податковий борг відповідача у сумі 183901,60 грн. нараховано:

- з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень (форма Р) № 3795/1700240522 від 09.09.2022 у сумі 126122,15 грн; № 3795/1700240522 від 09.09.2022 у сумі 7414,59 грн, № 3795/1700240522 від 09.09.2022 у сумі 31545,07 грн;

- акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень (форма ПС) № 3800/1700240522 від 09.09.2022 у сумі 580,65 грн та (форма Р) №3799/1700240522 від 09.09.2022 у сумі 296,91 грн;

- військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень (форма Р) №3796/1700240522 від 09.09.2022 у сумі 613,04 грн, №3796/1700240522 від 09.09.2022 у сумі 10348,35 грн, №3796/1700240522 від 09.09.2022 у сумі 2587,09 грн;

- податку на додану вартість, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень (форма Р) №3798/1700240522 від 03.10.2022 у сумі 2699,00 грн, №3798/1700240522 від 03.10.2022 у сумі 674,75 грн;

-податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення (форма ПС) № 3797/1700240522 від 13.12.2022 у сумі 1020,00 грн.

Відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів відповідачем не сплачено в повному обсязі суми податкового зобов`язання, що підтверджується наданою контролюючим органом обліковою карткою (зворотній бік).

Приписами пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв`язку з непогашенням відповідачем сум податкового зобов`язання протягом встановлених строків, позивачем винесено податкову вимогу №0002414-1312-2040 від 26.04.2023 року, докази направлення та вручення, якої відповідачу містяться в матеріалах справи.

Матеріали справи також містять лист позивача від 29.09.2023 року №19216/5/20-40-13-12-18, зі змісту якого вбачається, що податковий борг відповідача з моменту направлення податкової вимоги №0002414-1312-2040 від 26.04.2023 року не переривався, а податкова вимога не скасовувалась, не оскаржувалась та на теперішній час є дійсною.

Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як передбачено п.п. 137 п. 1 ст.14 Податкового кодексу України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Суд зазначає, що на час розгляду справи податковий борг в сумі 183901,60 грн. у добровільному порядку не сплачений, доказів самостійної сплати заборгованості у повному обсязі або відсутності обов`язку сплати нарахованого контролюючим органом податкового зобов`язання відповідачем до суду не надано.

Також, суд зазначає, що відповідач, посилаючись у поданому до суду відзиві на позов на обставини відсутності податкового боргу, порушення порядку проведення перевірки та наявності підстав для визнання результатів проведеної перевірки протиправними, не надала до суду доказів вказаного, як і не надала до суду доказів своєчасної сплати встановлених законодавством платежів і податків. Натомість, надані до суду позивачем докази підтверджують наявність заборгованості.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не було подано до суду доказів оскарження спірних податкових повідомлень-рішень або наказу про призначення перевірки, дій відповідача щодо проведення такої перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість його стягнення у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо. При цьому, оскільки рішення суб`єкта владних повноважень, якими донараховано позивачу податкове зобов`язання та штрафні санкції, не є предметом вказаного позову, то суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати його правовий аналіз.

За правилами ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057) до фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути до державного бюджету України з фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 ) суму податкового боргу в загальному розмірі 183901 (сто вісімдесят три тисячі дев`ятсот одна) грн 60 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мельников Р.В.