Рішення № 119561929, 05.06.2024, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2024 року № 640/24828/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (далі також ТОВ «СІЛЬПО-ФУД», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Державної митної служби України (далі також відповідач), в якому просить:

1) визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, комерційного призначення від 14 серпня 2020 року № UA100380/2020/00075.

2) зобов`язати відповідача відновити для товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» застосування пільгової ставки мита до товару - кава натуральна з кофеїном смажена Lavazza Qualita Rossa (артикул 643124) та Lavazza Qualita Ога (артикул 6957) шляхом оформлення аркуша коригування до митної декларації від 14 серпня 2020 року № UA100380/2020/713751.

На виконання положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дана справа отримана Київським окружним адміністративним судом за належністю.

Вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено судді Колесніковій І.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2023 року прийнято справу до провадження та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваного рішення з огляду на відсутність у відповідача обґрунтованого сумніву щодо правомірності визначення позивачем митної вартості задекларованого до ввезення на митну територію України товару.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на обґрунтованості прийнятого ним оскаржуваного рішення з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самого рішення, так і дотримання визначеного законом порядку його прийняття.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» (далі - Покупець) та Przedsiebiorstwo produkcyjno-handlowe «Ewa-Bis» Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia (далі - Постачальник) укладено контракт № 2231 від 13 липня 2020 року (далі - Контракт).

Згідно із п. 3.1 Контракту, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити поставлений товар.

Відповідно до п. 4.1 Контракту, Постачальник зобов`язується постачати товар партіями на умовах поставки відповідно до Incoterms 2010. Обране Сторонами місце поставки вказується в інвойсі.

Пункт 4.11 Контракту визначає, що документи, які Постачальник повинен передати Покупцю (транспортному агенту Покупця) погоджуються сторонами при замовленні і перед кожною поставкою товару.

Під час імпорту товарів за Контрактом, зокрема, поставки за Інвойсом від 08 червня 2020 року № DEX/001/06/08/20 (товар №1 - кава натуральна з кофеїном, смажена, арт. 6957, Lavazza Qualita Оrо та кава натуральна з кофеїном смажена, арт. 643124, Lavazza Qualita Rossa), уповноважена особа ТОВ «СІЛЬПО-ФУД» подала до відповідача митну декларацію від 14 серпня 2020 року № UA100380/2020/713715.

До митної декларації від 14 серпня 2020 року № UA100380/2020/713715 були додані, серед іншого, такі документи: пакувальний лист від 06 серпня 2020 року; інвойс від 08 червня 2020 року №DEX/001/06/08/20; автотранспортна накладна (CMR) № TKA/CMR/7/10/08/20 від 11 серпня 2020 року; сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 11 серпня 2020 року № PL/MF/AP0025415; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 14 серпня 2020 року № 2231-1_1; страховий поліс від 13 серпня 2020 року № 26645; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 13 липня 2020 року № 2231; генеральний договір добровільного страхування від 15 травня 2019 року № 101049808; договір перевезення від 21 березня 2017 року № ЛОГ-079; сертифікат виробника б/н від 04серпня 2020 року.

За результатами здійснення митного контролю посадовими особами відповідача прийнято рішення про відмову у митному оформленні товарів, та відповідно оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100380/2020/00075 від 14 серпня 2020 року.

Підставою для оформлення такої картки-відмови слугувала інформація, наявна в Реєстрі товарів, походження яких не підтверджено митними органами зарубіжних країн за результатами перевірок, проведених згідно з Угодами про вільну торгівлю, укладеними Україною з державами-учасницями ЄС, ЄАВТ, Чорногорією, Македонією, Канадою. На думку митного органу, митне оформлення товару №1 по артикулу 6957 (Lavazza, Qualita Ога) та по артикулу 643124 (Lavazza, Qualita Rossa) не може бути завершене із застосуванням пільгової ставки мита.

Крім того, митним органом роз`яснено, що необхідно провести декларування зі сплатою мита та подати митну декларацію без застосування 410 преференції.

Отримавши відмову у застосуванні преференційних ставок на ввезений товар, позивач розмитнив товар на загальних підставах, подавши до оформлення митну декларацію від 14 серпня 2020 року № UA100380/2020/713751.

Не погоджуючись з вказаною карткою відмови відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Законом України № 1678-VII від 16 вересня 2014 року ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, від 27 червня 2014 року.

Відповідно до пункту 2 статті 26 розділу IV вказаної Угоди термін «походження» означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі І до цієї Угоди «Щодо визначення концепції «походження товарів» і методів адміністративного співробітництва».

Згідно з пункту 1 статті 16 цього Протоколу товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію Угоди за умови подання одного з таких документів:

- сертифікату перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у додатку III до Протоколу, або

- у випадках, вказаних у статті 22 (1) Протоколу, - декларації інвойс, наданої експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Відповідно до статті 22 вказаного Протоколу декларація інвойс може бути складена експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Згідно з частиною 3 статті 2 зазначеного Протоколу експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього протоколу.

Відповідно до статті 33 цього Протоколу митні органи країни імпорту мають право здійснювати подальші перевірки підтвердження походження товару у довільному порядку або тоді, коли мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статус і походження відповідних товарів або виконання інших вимог даного Протоколу.

Згідно статті 43 Митного кодексу (далі МК України) документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Пунктом 1 частини 3 статті 44 МК України передбачено, що у разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов`язково на товари, до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Відповідно до частини 2 статті 36 МК України країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 36 МК України передбачено, що країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Частиною 5 статті 280 МК України визначено, що ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з, держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 статті 281 МК України визначено, що допускається встановлення тарифних пільг (тарифних преференцій) щодо ставок Митного тарифу України у вигляді звільнення від оподаткування ввізним митом, зниження ставок ввізного мита або встановлення тарифних квот відповідно до законодавства України та для ввезення товарів, що походять з держав, з якими укладено відповідні міжнародні договори.

Окрім цього, частиною 1 статті 45 МК України визначено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Як вже було зазначено вище, позивач надав митному органу документи, які посвідчують походження товару, серед яких був сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 11 серпня 2020 року № PL/MF/AP0025415.

Відповідно до частини першої статті 15 Регіональної конвенції про пан-євро-середноземноморські преференційні правила походження товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди, за умови подання сертифікату з перевезення товару EUR 1.

Сертифікат з перевезення товару EUR 1 має бути виданий митними органами Договірної сторони-експортера на письмову заявку експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником (частина 1 статті 16 наведеної Конвенції).

З урахуванням наведеного слідує, що сертифікат EUR.1 є підставою для застосування до товару тарифної преференції.

У разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей (частина 1 статті 45 МК України).

Пункт 5 статті 32 Регіональної конвенції про пан-євро-середноземноморські преференційні правила походження зазначає, що митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції.

Як вбачається з матеріалів справи, для спростування чи підтвердження сумнівів у достовірності поданих документів, статусі походження відповідних товарів, митним органом не здійснювалось будь-яких перевірочних дій; останнім не скеровувалися запити про надання відповідних доказів чи інформації щодо сертифікату форми EUR1 на підставі якого здійснювалось ввезення товару.

Таким чином, митним органом не здобуто доказів невідповідності вимогам достовірності та правильності інформації про європейське походження товару, а також підтвердження тієї обставини, що постачальник товарів не підтвердив відповідності товару вимогам правил про преференційне походження товару.

Ураховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про відсутність у відповідача підстав для прийняття спірної картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Суд звертає увагу, що наведені вище висновки узгоджуються з обов`язковою для рахування в силу вимог статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правовою позицією, напрацьованою Верховним Судом при розгляді справи № 1.380.2019.002337 (постанова від 29 вересня 2021 року).

За таких обставин та правового регулювання суд вбачає наявними підстави для задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

Крім того, з метою належного найбільш повного захисту порушених прав позивача, задоволенню також підлягають заявлені похідні позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача відновити для товариства застосування пільгової ставки мита до товару шляхом оформлення аркуша коригування до митної декларації.

Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1)чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення не відповідає наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.

Згідно статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи зазначене, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 204, 00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» (02090, місто Київ, вулиця Бутлерова, будинок 1; код ЄДРПОУ 40720198) до Київської митниці Державної митної служби України (03124, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8-А; код ЄДРПОУ 43997555) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, комерційного призначення від 14 серпня 2020 року № UA100380/2020/00075.

Зобов`язати Київську митницю Державної митної служби України відновити для товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» застосування пільгової ставки мита до товару - кава натуральна з кофеїном смажена Lavazza Qualita Rossa (артикул 643124) та Lavazza Qualita Ога (артикул 6957) шляхом оформлення аркуша коригування до митної декларації від 14 серпня 2020 року № UA100380/2020/713751.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної митної служби України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬПО-ФУД» понесені останнім судові витрати у розмірі 4 204, 00 грн (чотири тисячі двісті чотири гривні).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.