Постанова № 119556688, 05.06.2024, Олевський районний суд Житомирської області

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/1031/24

3/287/1704/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року м. Олевськ

Суддя Олевського районного суду Житомирської області Винар Любомир Вікторович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 13.08.2009 року Олевським РВ УМВС, не працюючої, жительки АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувалась,

за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №294023 від 27.03.2024 року вбачається, що в період часу з 25.03.2024 року по 27.03.2024 року, в АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ухилялася від виконання своїх батьківських обов`язків по догляду та вихованню за своїми дітьми ОСОБА_2 , 2009 року народження, ОСОБА_3 , 2012 року народження, а саме зловживала спиртними напоями на протязі зазначеного періоду часу, у будинку наявні антисанітарні умови для проживання дітей, відсутні продукти харчування на добу, в будинку систематично перебувають сторонні особи з якими ОСОБА_1 вживає спиртні напої.

В судовезасідання ОСОБА_1 не з`явилася,про дату,час тамісце розглядусправи повідомленаналежним чином,що стверджуєтьсяматеріалами справи. Причини неявки суду невідомі, заяв про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 не надходило.

В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Незважаючи на виклики суду, ОСОБА_1 станом судового провадження не цікавилась, в судове засідання не з`явилася.

За таких обставин, враховуючи встановлені законодавством строки розгляду справ про адміністративні правопорушення та положенняст. 268 КУпАП, суддя вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).

Тобто, адміністративне правопорушення це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Згідно вимогст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідност. 251 КУпАПдоказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно положень ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Статтею 150 СК України закріплюються такі обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ч. ч. 1 та 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Статтею 35 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.

Частиною 1 статті 184 КУпАП передбачено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення деяких умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктом зазначеного суб`єкта правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які регламентуються зокрема законодавством, а об`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у вигляді необережності. При цьому ухилення може полягати в різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи матір`ю, наведених вище вимог законодавства не дотрималась, так як її вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, у розумінні наведених вище приписів ст. ст. 245, 251-252 КУпАП, доведена належними та допустимими доказами, зокрема такими:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №294023 від 27.03.2024 року, який складений у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП та містить необхідні у ньому відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення адміністративного правопорушення, яке призвело до порушення вимог чинного СК України та Закону України «Про охорону дитинства»;

- письмовим поясненням ОСОБА_1 від 27.03.2024 року у яких остання підтвердила обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №294023 від 27.03.2024 року;

- копіями свідоцтв про народження дітей.

Беручи до уваги вищевикладене, суддя вважає, що у діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, оскільки остання, будучи матір`ю, не виконує належним чином своїх батьківських обов`язків по відношенню до сина ОСОБА_3 та доньки ОСОБА_2 , що підтверджується наявними у справі матеріалами.

Призначаючи адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, у відповідності до ст. 33 КУпАП, враховується характер вчиненого адміністративного правопорушення, особа правопорушниці, ступінь її вини у вчиненому правопорушенні, її майновий стан та обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення у відповідності до ст.ст. 34, 35 КУпАП, судом не встановлено.

Визначаючи вид та міру адміністративного стягнення ОСОБА_1 , крім того враховується її вік, особа правопорушниці, характер вчиненого, ступінь її вини, майновий стан, а також те, що вона раніше протягом року не притягувалася до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_1 ст. 26 КУпАП та на підставі викладеного обрати їй адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 184 КУпАП, за якою вона притягується до адміністративної відповідальності у виді попередження.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначено ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 26, 40-1, ч.1 ст. 184, ст.ст. 283,284,294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на неї адміністративне стягнення у виді попередження.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн., які перерахувати на р/р UA908999980313111256000026001, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, код класифікації доходів бюджету - 22030106, отримувач ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: Л.В.Винар