Ухвала суду № 119547471, 06.06.2024, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Провадження № 1-кп/932/547/23

Справа № 932/9643/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

представника потерпілого адвоката ОСОБА_5

потерпілого ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дніпро, клопотання прокуроращодо продовженнявідносно обвинуваченогостроку діїзапобіжного заходу,клопотаннясторони захиступро застосуваннязапобіжного заходуу виглядідомашнього арешту по кримінальному провадженню № 12023041640001096, за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Курганчі, Ташкентської області, Узбекистану, особи без громадянства, із середньою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 121, ч.2 ст. 125 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження №12023041640001096 відносно ОСОБА_7 за ч.1 ст. 121, ч.2 ст. 125 КК України.

У судовому засіданні прокурор вважала за доцільне продовжити відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки встановлені ризики наразі не відпали та продовжують існувати. Враховуючи, що обвинуваченим скоєно ряд кримінальних правопорушень, в тому числі і тяжке кримінальне правопорушення, за яке передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі, відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, постійного доходу, а тому може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності, впливати на недопитаних свідків.

Заперечувала проти застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний період доби.

Захисник адвокат ОСОБА_4 просив відмовити у клопотанні прокурора та змінити запобіжний захід щодо обвинуваченого на домашній арешт у нічний період доби.

Вказав, що ризик передбачений п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України є надуманим і таким, що не відповідає дійсності, містять виключно припущення прокурора, не засновані на жодних достовірних та перевірених фактах.

Так, дійсно ч.1 ст. 121 КК України є тяжким злочином, однак про те, навіть за обставин доведення винуватості, то мінімальна межа цієї санкції допускає можливість застосування звільнення від призначеного покарання.

Також, під час досудового розслідування обвинувачений свою провину визнав в повному обсязі, щиро розкаявся, ним вжиті дії щодо добровільного відшкодування шкоди потерпілим, що вказує на активне бажання спокутувати вину.

ОСОБА_7 має постійне місце проживання з цивільною дружиною та сином, характеризується позитивно, в тому числі і за неофіційним місцем роботи, що вказує на наявність міцних соціальних зв`язків.

Крім того, на думку сторони захисту, безпідставним є посилання прокурора на наявність ризику за п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки потерпілий ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_9 судом допитані, під час допиту яких в суді, ОСОБА_6 та ОСОБА_9 змінювали свої покази.

Проаналізувавши дані обставини, клопотання прокурора є необґрунтованим, а тому просить відмовити в задоволені даного клопотання і застосуванням запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічну пору доби.

Обвинувачений підтримав доводи захисника.

Вислухавши учасників процесу, суд вважаєнеобхідним клопотаннясторони захистузалишити беззадоволення, клопотання прокурора задовольнити та продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з тих підстав, що ризики, передбачені ст.177 КПК України, які враховувались судом при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на час розгляду у суді кримінального провадження не відпали та продовжують існувати.

Так, станом на 06 червня 2024 року, строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 спливає, а судовий розгляд по справі триває.

ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні, в тому числі і тяжкого, умисного злочину.

Діючим законодавством визначено, що за ст. 121 КК України безпосереднім об`єктом тілесного ушкодження єздоров`ялюдини. Разом із тим посягання на здоров`я людини заподіює шкоду суспільним відносинам, які забезпечують недоторканість людини та за яке передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі, а отже усвідомлюючи відповідальність, яка загрожує обвинуваченому, у випадку доведеності його вини, існує реальний ризик того, що перебуваючи на волі, він може переховуватися від суду, з метою уникнення покарання.

Також, обвинувачений не має громадянства, реєстрації, що також вказує про те, що останній без перешкод може залишити своє місце проживання з метою уникнення кримінальної відповідальності, перешкоджаючи тим самим кримінальному провадженню.

Крім того, враховуючи стадію судового провадження, існує висока вірогідність вчинення з боку обвинуваченого ОСОБА_7 тиску на свідків, які судом ще не допитані, з метою схилити їх до зміни показів на користь обвинуваченого, а відтак доводи сторони захисту в цій частині судом не приймаються.

Також суд приймає до уваги, що хоча і тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Суд враховує характер кримінальних правопорушень, вчинених обвинуваченим, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства та те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, що в даному випадку виправдовує тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою і застосування саме такого запобіжного заходу у цьому випадку буде виправданим з точки зору наявності відповідного суспільного інтересу.

Доводи сторони захисту про відсутність ризиків та їх необґрунтованість, судом не приймаються, оскільки при розгляді клопотання встановлено об`єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_7 та наявність обґрунтованих ризиків, а будь-яких об`єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин для зміни обвинуваченому запобіжного заходу стороною захисту не наведено.

Також твердженнясторони захиступро наявністьу обвинуваченогоміцних соціальнихзв`язків,суд неможе визнатидостатніми табеззаперечними підставамидлязастосування запобіжногозаходу увигляді домашньогоарешту унічний періоддоби,оскільки ціж обставиниіснували доі намомент вчиненняінкримінованого злочинута жоднимчином невиступили стримуючимфактором вйого поведінці.

Крім того, визнання обвинуваченим провини та відшкодування ним завданої шкоди також не є беззаперечною підставою для зміни останньому запобіжного заходу, а може свідчити лише про наявність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, у разі доведеності провини.

Крім того, наразі на території України введений воєнний стан, що суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень та якісно погіршує криміногенну обстановку, а відтак застосування більш м`якого запобіжного заходу, в тому числі і домашнього арешту в нічний період доби, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

На підставі викладеного, суд вважає доцільним продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів та відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний період доби.

Також, суд не вбачає підстав для визначення альтернативного запобіжного заходу, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, із застосуванням насильства до потерпілого, яке є небезпечним для життя в момент заподіяння, а тому з урахуванням встановлених судом ризиків, обставин справи, даних про особу обвинуваченого, суд не вбачає підстав для визначення застави.

Керуючись ст. 176-178, 183, 193-194, 196-197, 331, 372, 376 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Продовжити застосування щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 04 серпня 2024 року.

Відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний період доби.

Розмір застави не визначати.

Ухвала може бути оскаржена в передбаченому Законом порядку.

Суддя ОСОБА_1