Рішення № 119545391, 06.06.2024, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/338/24

Провадження № 2/645/807/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Федорової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Федоровської Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»

до ОСОБА_1

ОСОБА_2

про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1147101 від 04.03.2008 року в загальному розмірі 245788,90 грн., у тому числі: 3 % річних в сумі 40733,68 грн. та інфляційних в сумі 205055,22 грн.. В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 04.03.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк Експобанк» (найменування змінено на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства»), (далі - Первісний кредитор) та ОСОБА_1 , укладено договір кредиту №1147101, (далі - Кредитний договір), того ж дня для забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, укладено договір поруки з ОСОБА_2 . Згідно Договору про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги від 06.03.2018 року, право вимоги за договором кредиту та договором поруки, Первісний кредитор відступив на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» разом з усіма додатками до нього (у тому числі графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами. Внаслідок відступлення прав вимоги, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» є єдиним власником всіх прав вимоги за Кредитним договором та договором поруки (у тому числі, але не обмежуючись, прав на отримання всіх платежів за укладеними договорами, і всіх прав Заставодержателя) з 06.03.2018 року. Згідно з зазначеним договором, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», як новий кредитор, набув право вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо отримання загальної суми заборгованості, яка включає суму основного боргу, проценти, нараховані на суму боргу, усі та будь-які штрафні санкції на дату набрання чинності рішенням, а також право нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу за договором кредиту та договором поруки з дати набрання чинності. Викладені обставини встановлені ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16.01.2019 року по справі №761/44332/18.

Ухвалою суду від 23.01.2024 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Позивач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 всудове засіданняне з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки на адресу його реєстрації, яка повернулася до суду з поміткою поштового відділення про причини невручення: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідачка ОСОБА_2 в судовезасідання нез`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. 06.06.2024 року до суду надійшла заява відповідачки, в якій вона просила суд розглянути справу за її відсутності, позов визнала частково та просила на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині. Крім того, відповідачка повідомила суд, що відповідач ОСОБА_1 є її чоловіком, який наразі має ІІІ групу інвалідності та не має змоги пересуватися та брати участь у судовому засіданні, у зв`язку з чим просила розглядати справу без його участі.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 грудня 2010 року Шевченківським районним судом міста Києва ухвалено судове рішення по справі № 2-11277/10, яким позовні вимоги ПАТ «КБ «Експобанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту задоволено, та з відповідачів стягнуто на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 1147101 від 04.03.2008 року в розмірі 452197,05 грн. та судові витрати (а. с. 8).

У відповідності до ч. 4 ст. 86 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з Договором про відступлення (купівлі - продажу) прав вимоги від 06.03.2018 року, право вимоги за договором кредиту та договором поруки, Первісний кредитор відступив на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами.

Внаслідок відступлення прав вимоги, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» є єдиним власником всіх прав вимоги за Кредитним договором та договором поруки (у тому числі, але не обмежуючись, прав на отримання всіх платежів за укладеними договорами, і всіх прав Заставодержателя) з 06.03.2018 року.

Згідно з зазначеним договором, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», як новий кредитор, набув право вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо отримання загальної суми заборгованості, яка включає суму основного боргу, проценти, нараховані на суму боргу, усі та будь-які штрафні санкції на дату набрання чинності рішенням, а також право нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу за договором кредиту та договором поруки з дати набрання чинності.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16.01.2019 року по справі № 761/44332/18 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрофінансгруп", заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Експобанк", міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харків Головного територіального Управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_2 , про заміну сторони у виконавчому провадженні та замінено у виконавчому листі, виданому Шевченківським районним судом м. Києва у цивільній справі № 2-11277/10 за позовом Публічного акціонерного товариства "Експобанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту, сторони стягувача з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" (а.с. 12-13).

Угода, в якій відбувається заміна однієї зі сторін, є уступкою права вимоги. Факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), у якому відбувається заміна кредитора, є різновидом таких угод. Тобто, факторинг - це комплекс кредитно-фінансових операцій з продажу боргових прав одного підприємства іншому суб`єкту-фактору за плату (Відповідно до ст. 4 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" визначено, що факторинг є фінансовою послугою).

Фактором можуть виступати банки, інвестиційні та кредитні організації, що мають ліцензію на надання кредитів іншим особам під відсотки. Поняттю продаж боргових прав тотожні поняття „продаж дебіторської заборгованості" та „продаж прав боргових вимог".

Таким чином, факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України, є операцією, у якій одна сторона (фактор) передає (або зобов`язується передати) кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає (або зобов`язується відступити) факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст.514Цивільного кодексуУкраїни до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1081Цивільного кодексуУкраїни клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст.1082Цивільного кодексуУкраїни боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов`язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов`язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.

Відповідно до ч. 1 ст.1054Цивільного кодексуУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526Цивільного кодексуУкраїни зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулюються Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст.11Цивільного кодексуУкраїни встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За приписом частини п`ятої статті 11Цивільного кодексуУкраїни грошове зобов`язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов`язання згідно з рішенням суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов`язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Саме лише прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Зважаючи на те, що статтю 625ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов`язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язань.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1Закону Українивід 3липня 1991року №1282-ХІІ«Про індексаціюгрошових доходівнаселення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 599ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Отже, відсутність реального виконання зобов`язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України.

Виходячи із положень ч. 2 ст.625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Результат аналізу наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором позики позикодавець вправі вимагати від позичальника сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення згідно зі ст. 625 ЦК України.

Однак суд не погоджується з наданим стороною позивача розрахунком заборгованості за період з 24.02.2022 року по 12.01.2024 року з наступних підстав.

Пунктом 18 Прикінцевих таперехідних положеньЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно ст. 4 ЦК України, актами цивільного законодавства, серед іншого, є постанови Кабінету Міністрів України.

Постановою КабінетуМіністрів Українивід 05.03.2022№ 206 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 вищевказаної постанови, постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Суд звертає увагу, що прострочення виконання рішення Шевченківського суду міста Києва від 06.12.2010 року по справі № 2-11277/10 виникло внаслідок невиконання умов договору кредиту № 1147101 від 03.04.2008 року, за яким ВАТ «КБ «Експобанк» надало ОСОБА_1 кредитні кошти, а отже, нараховані кредитором три відсотки річних та інфляційні збитки з 24 лютого 2022 року підлягають списанню, що відповідає положенню п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок нарахованих позивачем індексу інфляції та 3 % річних, та вважає, що правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідачів інфляційних втрат за період часу з 12 січня 2021 року до 23 лютого 2022 року у розмірі:

- 59819,62 грн. інфляційних витрат (розрахунок здійснюється за формулою: ІІС = (ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ), де: ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ..... ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення. Останній період: IIc (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.13228661; інфляційне збільшення: 452 197,05 x 1.13228661 - 452 197,05 = 59 819,62 грн.);

- 15164,09 грн. 3% річних (розрахунок здійснюється за формулою: 452197,05 грн. (сума боргу) х 3% (процентна ставка) / 100% х 408 днів (кількість днів просточення) / 365 днів (кількість днів у році) = 12164,09 грн..

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно пред`явлено вимоги до відповідачів про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на загальну суму 74983,71 грн. за період з 12.01.2021 року по 23.02.2022 року, при визначенні суми заборгованості, суд бере за основу наданий позивачем розрахунок заборгованості, який складений у повній відповідності з чинним законодавством, та перевірений судом, в той же час відповідачі не скористалися процесуальним правом спростувати наданий позивачем розрахунок.

Відповідно до ст.12ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» підлягає частковому задоволенню.

В порядку ст.141Цивільного процесуальногокодексу України суд присуджує стягнути з відповідачів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1124,76 грн., тобто по 562,38 грн. з кожного, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» 3 % річних та інфляційних втрат за період з 12 січня 2021 року по 23 лютого 2022 року на загальну суму 74983,71 грн., у тому числі: 59819,62 грн. інфляційних витрат та 15164,09 грн. 3 % річних.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 562,38 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 562,38 грн..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», код ЄДРПОУ 40696815, адреса місцезнаходження: 49089, м. Дніпро, вул. Автотраспортна, буд. 2, оф. 205;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ;

відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 06.06.2024 року.

Суддя Федорова О.В.