Рішення № 119530060, 05.06.2024, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2024 рокусправа № 380/9463/24Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови,-

встановив:

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови про накладення штрафу від 09.04.2024 ВП №72844571.

В обґрунтування позову вказано, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 у справі №380/9843/23, адміністративний позов задоволено частково, а саме : визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 71% до 70% починаючи з 01.01.2018; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 71% сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018, з урахуванням виплачених сум; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати виходячи із суми 2000,00 грн. передбаченої постановою КМУ №713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати виходячи із суми 2000,00 грн. передбаченої Постановою КМУ №713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб починаючи з 01.08.2022. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. На виконання рішення суду у справі №380/9843/23 Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2018 виходячи з відсоткового значення 71% сум грошового забезпечення. Доплата до пенсії по рішенню суду за період з січня 2018 року по вересень 2023 року становить 28741,30 грн. Оскільки у рішенні суду не визначено кінцевої дати періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії, Головним управлінням проведено такий перерахунок до зміни умов пенсійного забезпечення, а саме по 31.03.2019. Так, з 01.04.2019 на виконання рішення суду від 21.02.2022 у справі №380/2181/22 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.10.2021 №С/6985. Головним управлінням листом від 27.03.2024 №1300-5308-5/48506 повідомлено державного виконавця щодо виконання рішення суду №380/9843/23 від 22.06.2023. Водночас, державний виконавець, всупереч вимогам ст. 63 Закону України Про виконавче провадження, не перевірив виконання рішення суду від 09.08.2023 у справі № 380/9843/23 та неправомірно прийняв оскаржувану постанову про накладення штрафу за невиконання без поважних причин рішення, за яким боржник зобов`язаний вчинити певні дії. Отже, така постанова є безпідставною та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 03.05.2024 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням вимог ст.287 КАС України та витребувано від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції належним чином завірену копію виконавчого провадження №72844571.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що на виконанні у ВПВР перебуває виконавче провадження ВП №72844571 з примусового виконання рішення суду №380/9843/23, винесеного 22.06.2023 Львівським окружним адміністративним судом, що набрало законної сили 25.07.2023. На виконання рішення суду Львівським окружним адміністративним судом 09.08.2023 було видано виконавчий лист про зобов`язання ГУ ПФУ у Львівській області перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 71% сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018, з урахуванням виплачених сум, з урахуванням виплачених сум. 31.10.2023 головним державним виконавцем Батюк М.В., керуючись ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку скеровано сторонам до відома та виконання за вихідними № 30949. Згідно постанови боржнику було надано термін 10 робочих днів для того щоб виконати рішення суду чи повідомити державного виконавця про причини невиконання такого. 11.03.2024 на адресу ВПВР надійшла заява від стягувача та копія відповіді ГУПФУ у Львівській області адресована ОСОБА_1 від 24.01.2024, згідно якої пенсійним фондом проведено перерахунок пенсії виходячи із розміру пенсії 70% грошового забезпечення. Оскільки на день звернення стягувача із заявою у ВПВР була відсутня інформація з приводу стану виконання рішення суду, 18.03.2024, на адресу ГУ ПФУ у Львівській області скеровано вимогу виконавця щодо стану виконання рішення суду. Вимогою виконавця божнику встановлено термін 10 днів з моменту отримання для повідомлення про стан виконання рішення суду та надання документального підтвердження виконання згаданого судового рішення, а у випадку невиконання рішення суду, що набрало законної сили чи його частини, станом на день отримання вимоги, повідомити ВПВР про причини невиконання та про вжиті заходи спрямовані на його повне виконання. Окрім того, вимогою від 18.03.2024 боржник був попереджений про настання наслідків передбачених ст. ст. 63, 75 Закону України Про виконавче провадження за невиконання в надані терміни вимог державного виконавця спрямованих на повне та своєчасне виконання рішення суду. В телефонній розмові із стягувачем, ОСОБА_1 , який неодноразово констатував, що боржник не виконав рішення суду та ухиляється від його виконання, хоча з моменту набрання рішенням законної сили пройшло багато часу. Відповідь на постанову про відкриття виконавчого провадження та на вимогу державного виконавця на адресу відділу станом на день подання відповіді на відзив так і не надійшла.Згідно заяви стягувача ОСОБА_1 від 08.03.2024 встановлено, що рішення суду не виконано боржником, оскільки Головне управління продовжує нараховувати стягувачу пенсію виходячи із відсоткового значення розміру пенсії 70% грошового забезпечення, замість 71% як зазначено в рішенні суду. На підтвердження вищевикладеного, стягувачем ОСОБА_1 було надано відповідь від 24.01.2024, яка надійшла йому від Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Згідно тексту відповіді боржник звітує про виконання рішення суду та здійснення перерахунку в розмірі 71% сум грошового забезпечення. Однак, згідно копії розрахунку пенсії ОСОБА_1 від 12.09.2023 (перерахованого з 01.10.2023) встановлено, що підстава перерахунку рішення суду, перерахунок в розмірі 70% сум грошового забезпечення, пенсія до виплати 17334,33 грн. Щодо виплати зазначених сум, нарахованих на виконання рішення суду буде здійснюватися в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету. Тобто, як видно із матеріалів виконавчого провадження боржник провів перерахунок пенсії стягувачу, однак провів його не у відповідності із резолютивною частиною рішення №380/9843/23 винесеного 22.06.2023 Львівським окружним адміністративним судом, що набрало законної сили 25.07.2023, що і стало причиною пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання. Однак, дії вчинені виконавцем після відкриття виконавчого провадження не спонукали боржника до проведення належного перерахунку пенсії, як це визначено судом у рішенні, а саме: здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 71% сум грошового забезпечення з 01.01.2018 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум. У зв`язку з наведеним, відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 27.05.2024 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

03.06.2024 від третьої особи надійшли пояснення, в яких останній вказує, що пенсія йому виплачується виходячи з відсоткового значення 70% сум грошового забезпечення. Такі неправомірні дії боржника не відповідають правовій позиції Верховного Суду України висловленій у постановах від 23.04.2012 №21-239а11 та 19.03.2013 №21-53а13.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши повідомлені позивачем аргументи щодо обставин справи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 у справі №380/9843/23, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 71% до 70% починаючи з 01.01.2018; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 71% сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018, з урахуванням виплачених сум; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати виходячи із суми 2000,00 грн. передбаченої постановою КМУ №713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати виходячи із суми 2000,00 грн. передбаченої Постановою КМУ №713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб починаючи з 01.08.2022. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

09.08.2023 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №380/9843/23 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 71% сум грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018, з урахуванням виплачених сум.

За заявою стягувача про примусове виконання рішення суду, 13.10.2023 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Батюк М.В. відкрито виконавче провадження №72844571 з примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду №380/9843/23, виданого 09.08.2023. Боржника зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

18.03.2024 державний виконавець ВПВР Батюк М.В. з метою виконання виконавчого листа № 380/9843/23 від 09.08.2023 винесла вимогу державного виконавця №7482, якою вимагала надати інформацію про стан виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду, з наданням документального підтвердження виконання згаданого судового рішення протягом триденного терміну з дня отримання вимоги. У випадку невиконання рішення суду, що набрало законної сили чи його частини, станом на день отримання вимоги, повідомити Відділ про причини невиконання та про вжиті заходи, спрямовані на його повне виконання.

В матеріалах справи наявний лист Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області датований 27.03.2024 №1300-5308-5/48506, яким останній на вимогу державного виконавця від 18.03.2024 повідомляє, що Головним управлінням рішення від 22.06.2023 №380/9843/23 виконано та здійснено перерахунок пенсії виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 71% сум грошового забезпечення, за період з 01.01.2018 по 31.03.2019, оскільки з 01.04.2019 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2022 у справі №380/2181/22 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.10.2021 №С/6985 про розмір основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням фактично виплачених сум. Оскільки у рішенні суду не визначено кінцевої дати періоду, за який слід здійснити перерахунок пенсії, Головним управлінням проведено такий перерахунок до зміни умов пенсійного забезпечення, а саме по 31.03.2019. Доплата до пенсії по рішенню суду за період з січня 2018 року по вересень 2023 року становить 28741,30 грн ( з урахуванням щомісячної доплати до 2000 грн відповідно до ПКМУ №713 від 14.07.2021 з 01.08.2022). З 01.10.2023 загальний розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 становить 17334,33 грн. Щодо виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 у справі № 380/9843/23 у частині здійснення виплати доплати за період з 01.01.2018 по 30.09.2023 у сумі 28741,30 грн., то зазначив, що виплата коштів буде здійснена у межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України.

Як встановлено судом з матеріалів виконавчого провадження ВП 72844571, такий лист відсутній.

Між тим, згідно долученого до матеріалів відзив протоколу про перерахунок пенсії № ХВ51177-Міноборони ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії на підставі судового рішення з 01.10.2023. При цьому основний розмір пенсії склав 70 % від сум грошового забезпечення позивача.

09.04.2024 відповідач виніс постанову ВП №72844571 , якою на позивача накладено штраф у розмірі 5100 грн, за невиконання виконавчого листа від 09.08.2023 №380/9843/23.

Позивач, не погоджуючись з постановою державного виконавця про накладення штрафу від 09.04.2024 №72844571, звернувся до суду з даним позовом.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII Про виконавче провадження (тут у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з п. 1 ч 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. п. 1, 16 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

За змістом абзацу 1 ч. 4 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Пунктами 1 та 6 ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконавче провадження визначено, що боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина восьма статті 19 Закону України Про виконавче провадження).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (абзац 1 ч. 6 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження).

Частиною 2 ст. 63 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України Про виконавче провадження виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частиною 1 ст. 75 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Системний аналіз норм Закону України Про виконавче провадження надає підстави стверджувати, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

При цьому, умовами для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є: невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) та відсутність поважних причин невиконання виконавчого документа (судового рішення).

Тобто, державному виконавцю для реалізації виконання належних повноважень при примусовому виконанні відповідного рішення суду, надано право за невиконання його ж постанов про примусове виконання рішень суду накладати відповідні штрафи на боржника, у порядку та розмірі визначеному Законом України Про виконавче провадження.

Так, оскаржувана постанова про накладення штрафу від 09.04.2024 винесена саме з огляду на висновки державного виконавця ВПВР Батюк М.В. про невиконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 у справі № 380/9843/23, з чим позивач не погоджується.

Відтак, у межах заявленого спору необхідно встановити факт виконання чи невиконання виконавчого листа № 380/9843/23, виданого 09.08.2023 Львівським окружним адміністративним судом.

Як встановлено судом раніше, обсяг обов`язків покладених на ГУ ПФУ у Львівській області рішенням суду у справі № 380/9843/23 охоплював вчинення Головним управлінням дій спрямованих на здійснення з 1 січня 2018 року перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 71% сум грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.

Відповідач, виконуючи рішення суду від 22.06.2023 у справі № 380/9843/23, здійснив перерахунок пенсії позивача, починаючи з 01.01.2018 з урахуванням 71% відповідних сум грошового забезпечення.

Водночас, суд також встановив з долученого відповідачем до матеріалів справи протоколу про перерахунок пенсії за пенсійною справою № ХВ51177-Міноборони Попова О.В., що ГУ ПФУ у Львівській області здійснило перерахунок пенсії з 01.10.2023, уже на підставі іншого судового рішення, проте виходячи з розміру 70 % сум грошового забезпечення.

Оцінюючи доводи позивача щодо належного виконання рішення суду від 22.06.2023 у справі №380/9843/23, суд враховує, що у судовому рішенні суду у справі №380/9843/23 встановлено право ОСОБА_1 на отримання пенсії з 01.01.2018 із розрахунку 71% грошового забезпечення без зазначення кінцевої дати для застосування вказаного відсоткового показника.

Таким чином, в даному випадку висновки суду у справі № 380/9843/23 щодо відсоткового розміру пенсії ОСОБА_1 є обов`язковими для ГУ ПФУ у Львівській області при проведенні подальшого перерахунку пенсії в силу ст. 129-1 Конституції України.

Проте, не зважаючи на обґрунтованість та зрозумілість рішення суду у справі № 380/9843/23, фактично знову знизив розмір відсоткового розміру пенсії позивача, що є порушенням прав останнього.

Разом з тим, ГУ ПФУ у Львівській області не навів нормативно - правового чи підзаконного акту, яким передбачено вчинення дій з перерахунку пенсії щодо зменшення відсоткового розміру пенсії, не вказано правового обґрунтування, що б дозволяло та надавало право суб`єкту владних повноважень не виконувати судове рішення, трактуючи зміст його резолютивної частини на власний розсуд.

Наведене свідчить про невиконання позивачем рішення суду без поважних причин та, як наслідок, про правомірність прийнятої державним виконавцем постанови від 09.04.2024 про накладення штрафу в сумі 5100,00 грн. у виконавчому провадженні №72844571.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що судове рішення, яке набрало законної сили, стає незмінним (неспростовним), основні і додаткові судження (висновки) суду по суті справи стають остаточними.

У Рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист; набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23.11.2018 №10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідні положення ч. 2 ст. 2 КАС України відповідачем при прийнятті оскаржуваного висновку дотримані були в повній мірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 77, 90, 242-246, 268-272, 287, 294 КАС України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна