Рішення № 119528215, 05.06.2024, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 рокуСправа №160/6878/24

Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (вул.Б.Грінченка, 1, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 39924774) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

15 березня 2024 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якому він просить:

- визнати незаконною бездіяльність Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в частині ненадання доступу до публічної інформації позивача згідно з запитом від 01.03.2024 «Прошу надати інформацію про причини відсутності у Головному управлінні Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області приладів для вимірювання рівня шуму».

- зобов`язати Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів області надати доступ до публічної інформації позивача згідно з запитом від 01.03.2024 «Прошу надати інформацію про причини відсутності у Головному управлінні Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області приладів для вимірювання рівня шуму».

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 01.03.2024 р. він звернувся до Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ОСОБА_2 , з запитом на доступ до публічної інформації. На час звернення до суду позивач не отримав офіційну відповідь на запит на доступ до публічної інформації і вважає це порушенням його прав.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2024 р. вказана позовна заява була залишена без руху та встановлено позивачу строк десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків, шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 968,96 грн., або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

На виконання ухвали суду від 20.03.2024 р., позивачем 22.03.2024 р. усунуто означені недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

16 квітня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Держпродспоживслужбою листом від 04.03.2024 № В-74/ ВХ/81-ЗПІ гр. ОСОБА_1 на його «Звернення» від 01.03.2024 надано відповідь.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що 01.03.2024р. позивач звернувся до Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ОСОБА_2 , на підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», та просив надати інформацію про причини відсутності у Головному управлінні Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області приладів вимірювання рівня шуму.

Листом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 04.03.2024р. №В-74/ВХ/81-ЗПІ позивача повідомлено, що відповідно до пункту 7 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667, Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області листом від 05.03.2024 № Вих-4.1/3397 позивачу на його звернення від 01.03.2024 надано відповідь, у якому зазначено, що: Наявність приладів для вимірювання шуму передбачено матеріально - технічним забезпеченням випробувальних лабораторій, які акредитовані на відповідні дослідження та укомплектовані фаховими спеціалістами. У зв`язку з тим, що в структурі Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області відсутня вищезазначена лабораторія, наявність приладів для вимірювання рівня шуму не передбачена.

Як зазначає позивач, станом на день подання позову (14.03.2024р.) він не отримав запитувану від відповідача інформацію, що стало підставою звернення до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно з преамбулою Закону України «Про інформацію» №2657-XII від 02.10.1992 цей Закон регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

Відповідно до статей 1, 4 Закону України «Про інформацію», інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень.

Об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (ст. 5 Закону України «Про інформацію»).

За змістом ч. 1 ст. 6 Закону України «Про інформацію» право на інформацію забезпечується, зокрема, обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та медіа про свою діяльність і прийняті рішення; обов`язком суб`єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про інформацію» право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акту, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Стаття 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» гарантує, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єкта владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до публічної інформації здійснюється на принципах:

1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень;

2) вільного отримання, поширення будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом;

3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Частиною 2 статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що у разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Наведений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Крім того, частиною другою статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог (трискладовий тест):

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошення інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Таким чином, відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію. В іншому випадку, така відмова надати запитувану інформацію є необґрунтованою та такою, що суперечить Закону.

Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що розпорядник інформації повинен надати відповідь на письмовий запит запитувача інформації, при цьому, така відповідь повинна бути повною, достовірною та точною, або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації, у разі наявності підстав, визначених статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку про те, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом. Отримувати або створювати такий продукт може виключно суб`єкт владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

При цьому, законодавець зобов`язує розпорядника інформації надати відповідь на письмовий запит запитувача інформації не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, яка має бути повною, достовірною та точною, або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації, у разі наявності підстав, визначених статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала (постанови від 27.02.2020 у справі №800/304/17, від 01.04.2021 у справі №9901/183/20, від 10.02.2022 у справі №9901/369/21), що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Суд установив, що 01.03.2024, на підставі статей 1, 13, 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», позивач звернувся до Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ОСОБА_2 та просив надати інформацію про причини відсутності у Головному управлінні Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області приладів вимірювання рівня шуму.

При цьому позивач вказав, що просить надати відповідь на звернення в електронному вигляді на надану електронну адресу.

Листом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 04.03.2024р. №В-74/ВХ/81-ЗПІ позивача та Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області повідомлено, що відповідно до пункту 7 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 667, Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Про результати розгляду запиту Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів просить проінформувати заявника у встановлений законодавством строк.

Вказаний лист Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів надіслано позивачу на його електронну адресу, що підтверджується електронним листом від 06.03.2024р.

Отже, як можна встановити з листа Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 04.03.2024р. №В-74/ВХ/81-ЗП він не є розпорядником інформації, яку просив надати позивач у своєму зверненні щодо відсутності у Головному управлінні Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області приладів вимірювання рівня шуму.

Тому відповідач направив звернення позивача від 01.03.2024р. належному розпоряднику.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

Отже, відповідач належним чином розглянув звернення позивача від 01.03.2024р. та передав звернення позивача до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», про що проінформував заявника, направивши лист на його електронну адресу.

Отже, відповідач діяв у порядку, встановленому Законом.

При цьому, суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами виникли з питань реалізації норм Закону України «Про доступ до публічної інформації», який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи позивача щодо порушення його прав, визначених Законом України «Про звернення громадян».

Крім цього, суд зазначає, що Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області від 05.03.2024 № Вих-4.1/3397, було отримане звернення позивача від 01.03.2024р., з вхідним номером 3440 від 05.03.2024р.

Головним управлінням Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області листом від 05.03.2024 № Вих-4.1/3397 позивачу на його звернення від 01.03.2024 надано відповідь, у якому зазначено, що: Наявність приладів для вимірювання шуму передбачено матеріально - технічним забезпеченням випробувальних лабораторій, які акредитовані на відповідні дослідження та укомплектовані фаховими спеціалістами. У зв`язку з тим, що в структурі Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області відсутня вищезазначена лабораторія, наявність приладів для вимірювання рівня шуму не передбачена.

Відповідь на звернення направлена на електронну адресу позивача, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується електронним повідомленням від 06.03.2024р.

Отже, Головне управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області надало саме ту інформацію, яку запитував позивач.

При цьому, позивач не заявляє позовних вимог до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області, та не оскаржує його дії.

З огляду на викладене, суд зазначає, що запит позивача був розглянутий Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у відповідності до закону, та перенаправлено за належністю та проінформовано запитувача.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У цій справі відповідач довів правомірність своїх дій під час надання відповіді на запит позивача від 01.03.2024 про доступ до публічної інформації.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, за встановлених обставин справи, наведених положень чинного законодавства, позовні вимоги у цій справі є такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 241-246, 250 КАС України, суд,

вирішив:

У позові ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (вул.Б.Грінченка, 1, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 39924774) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя А.В. Савченко