Рішення № 119527677, 04.06.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 червня 2024 р. Справа № 120/1492/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язанням вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю прийнятого органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії за віком. Зокрема, позивач зауважує, що ним дотримано усіх законодавчих вимог для отримання ним пенсії. Натомість, головним управлінням Пенсійного фонду України протиправно не зараховано періоди його діяльності в РФ.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області скористалося своїм правом на подання відзиву, у якому заперечило проти задоволення позовних вимог. Зокрема, представник відповідача акцентує увагу на тому, що у позивача відсутній пільговий стаж. Окрім того, наголошує, що періоди працевлаштування в РФ не підлягають зарахуванню.

До суду від представника головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області надійшов відзив, у якому останній вказує на безпідставність позовних вимог. Серед іншого, представник акцентує увагу на тому, що позивачем не було надано повний перелік документів, що б вказував на наявність відповідного стажу.

Ухвалою суду від 25.04.2024 року у головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області витребувано докази.

На виконання вимог ухвали відповідачем надано заяву позивача про призначення пенсії із усіма доданими документами та розрахунок права на пенсію.

Окрім того, позивачем до суду надано не передбачений у цій категорій справ документ по суті справи, а саме відповідь на відзив.

Ознайомившись з матеріалами справи, суд встановив наступне.

У зв`язку з досягненням пенсійного віку, 12.05.2023 року позивач звернувся до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.

Вказану заяву за принципом екстериторіальності розглянуто головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

За результатами розгляду прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 023830023176 від 19.05.2023 року, з огляду на відсутність необхідного страхового стажу.

Надалі, позивач повторно подав до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області заяву про призначення пенсії.

Так, позивачеві з 02.04.2023 року призначено пенсію за віком.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, а саме, тим, що до стажу зараховано не увесь період працевлаштування, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) "Про пенсійне забезпечення" та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Відповідно до матеріалів справи, позивач набув право на отримання пенсійного забезпечення.

Як свідчать матеріали справи, зокрема, оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії, а також розрахунок стажу позивача при призначення йому пенсії, до зального страхового стажу позивача не зараховано період роботи в філіалі ВАТ "ТРАНССВЯЗЬСТРОЙ" будівельно-монтажний потяг № 854 з 05.05.1997 по 11.12.2002, оскільки з 01 січня 2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.02.1992 року.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13.03.1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та російською федерацією та відповідно, була обов`язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн"" від 14.01.1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Частиною 2 статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15.04.1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж взаємно визнається Сторонами.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Записи про періоди роботи позивача в російській федерації, виконані в трудовій книжці, засвідчені чітким відтиском печатки відповідного підприємства та не містить ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості. Протилежного відповідачами не зауважено та судом не встановлено.

Суд зауважує, що згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За правилами частини другої статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Отже, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 року № 5067-VI права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29.06.2004 року №1906-IV укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід`ємною частиною національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, укладання якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Відтак, до питання призначення пенсії застосовуються правила, передбачені договорами (угодами) між Україною та іншими державами.

Згідно з приписами Угод між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 року та про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами.

Згідно зі статтею 1 Угоди у галузі пенсійного забезпечення, пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди у галузі пенсійного забезпечення, встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.

Відповідно до статті 6 зазначеної Угоди у галузі пенсійного забезпечення призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої із цих країн, а також на територіях колишнього СРСР за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6).

Доводи відповідачів щодо неможливості зарахування до страхового стажу позивача період роботи в російській федерації з огляду на прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови від 29.11.2022 року № 1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" суд вважає необґрунтованими, оскільки вказана постанова набрала чинності лише 02.12.2022, натомість у період роботи позивача вказана Угода була чинною та передбачала право на пенсію громадянам держав - учасниць Угоди з врахуванням трудового стажу, набутого на території будь-якої з цих держав.

При цьому суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Із наведених вище підстав суд також вважає необґрунтованою, як підставу для відмови у зарахуванні позивачу спірного стажу, ту обставину, що у червні 2022 року російська федерація денонсувала Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, відтак, з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

Відтак, суд приходить до висновку про те, що період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 з 05.05.1997 року по 11.12.2002 року (5 років 5 місяців 5 днів) підлягає зарахуванню.

Визначаючись щодо позовних вимог позивача щодо зарахування до страхового стажу періодів роботи з 01.02.2003 року по 31.12.2003 року, з 01.01.2004 року по 31.01.2004 року, з 01.05.2004 року по 31.12.2004 року, з 01.05.2005 року по 31.10.2008 року, з 01.02.2009 року по 30.06.2009 року, суд зазначає таке.

Відповідно до розрахунку права на пенсію вказані періоди відповідачем не зараховано.

Разом з тим, відомості про вказані періоди працевлаштування в трудовій книжці позивача відсутні, як і відомості із системи персоніфікованого обліку застрахованих осіб.

Водночас, позивачем до суду було надано довідку про доходи фізичної особи за вищезазначені період в "ООО "СМП № 854".

При вирішенні спору суд враховує висновки щодо застосування норм права, що викладені у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 (справа № 208/6680/16-а), від 20.03.2019 (справа № 688/947/17), від 30.09.2019 (справа № 316/1392/16-а), від 27.05.2021 (справа 343/659/17) відповідно до яких, за загальним правилом, несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача, зокрема, порушувати його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Тобто, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.

Натомість, вказані періоди працевлаштування не були оцінені відповідачем, оскільки, відповідно до розписки-повідомлень такі довідки не були надані позивачем при зверненні із заявами про призначення пенсії.

Відтак, у головного управління Пенсійного фонду України були відсутні підстави для зарахування цього стажу.

Принагідно, суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутися до органу Пенсійного фонду із надання відповідних довідок для зарахування цього стажу.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов до висновку, що головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області при призначенні пенсії протиправно не зараховано період працевлаштування роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 з 05.05.1997 року по 11.12.2002 року (5 років 5 місяців 5 днів).

Принагідно, суд зазначає, що рішення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.05.2023 року № 023830023176 вичерпало свою дію в часі, у зв`язку із повторним зверненням позивача.

Відтак, суд наголошує, що належним способом захисту є зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати період працевлаштування з 05.05.1997 року по 11.12.2002 року до страхового стажу та, відповідно, здійснити перерахунок пенсійного забезпечення з 02.04.2023 року (дати призначення пенсії).

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється на підставі ч. 3 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403), головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, Харківська обл., код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду працевлаштування з 05.05.1997 року по 11.12.2002 року при призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період працевлаштування з 05.05.1997 року по 11.12.2002 року та здійснити перерахунок пенсії з 02.04.2023 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяАльчук Максим Петрович