Рішення № 119527675, 04.06.2024, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 червня 2024 р. Справа № 120/313/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

09.01.2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.10.2023 року у справі №120/9376/23 зараховано до його страхового стажу періоди роботи з 01.12.1990 року по 13.08.1992 року, з 13.08.2007 року по 24.06.2008 року, з 02.07.2008 року по 24.06.2009 року, з 04.09.2009 року по 21.06.2010 року, з 22.06.2010 року по 24.05.2011 року, з 25.05.2011 року по 04.04.2012 року, з 05.04.2012 року по 11.12.2012 року, з 12.12.2012 року по 17.09.2013 року, з 18.09.2013 року по 05.08.2014 року, з 06.08.2014 року по 18.03.2015 року, з 29.03.2017 року по 26.01.2018 року, з 27.07.2018 року по 26.04.2019 року та призначено пенсію за віком, починаючи з 21.05.2023 року.

Вказав, що 28.11.2023 року звернувся до відповідача із заявою щодо підстав не врахування довідки про його заробітну плату з 2007 року по 2014 рік за період роботи в ЗАТ ХК "Буденергосервіс", а також просив здійснити перерахунок пенсії з урахуванням такої довідки.

Листом від 25.12.2023 року відповідач відмовив у здійсненні такого перерахунку, оскільки для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року за даними персоніфікованого обліку, а тому відсутні правові підстави для врахування заробітної плати за роботу в російській федерації з 2007 року по 2014 рік.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 15.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

16.02.2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначає, що відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Вказав, що з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, а тому принципи та засади пенсійного забезпечення, що раніше передбачались вказаною Угодою для осіб, які набули страховий стаж та отримували заробіток на території російської федерації, є нечинними.

На переконання представника відповідача, у період відсутності нормативно-правового акту, що регулює порядок дій при призначенні та перерахунку пенсій громадянам, які проживали чи працювали на території російської федерації, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України на умовах, визначених частино1 статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.10.2023 року у справі №120/9376/23, крім іншого, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 01.12.1990 року по 13.08.1992 року, з 13.08.2007 року по 24.06.2008 року, з 02.07.2008 року по 24.06.2009 року, з 04.09.2009 року по 21.06.2010 року, з 22.06.2010 року по 24.05.2011 року, з 25.05.2011 року по 04.04.2012 року, з 05.04.2012 року по 11.12.2012 року, з 12.12.2012 року по 17.09.2013 року, з 18.09.2013 року по 05.08.2014 року, з 06.08.2014 року по 18.03.2015 року, з 29.03.2017 року по 26.01.2018 року, з 27.07.2018 року по 26.04.2019 року та призначити пенсію за віком, починаючи з 21.05.2023 року.

28.11.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо підстав не врахування довідки про його заробітну плату з 2007 року по 2014 рік за період роботи в ЗАТ ХК "Буденергосервіс", а також просив здійснити перерахунок пенсії з урахуванням такої довідки.

Листом від 25.12.2023 року відповідач відмовив у здійсненні такого перерахунку, оскільки для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року за даними персоніфікованого обліку, а тому відсутні правові підстави для врахування заробітної плати за роботу в російській федерації з 2007 року по 2014 рік.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії врегульований статтею 40 Закону №1058-IV.

Згідно з частиною 1 статті 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Відповідно до частини 10 статті 20 Закону №1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з частиною 12 статті 20 Закону №1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Частиною 2 статті 4 Закону №1058-IV визначено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України "Про зайнятість населення" права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У межах спірних правовідносинах позивачем заявлено позовні вимоги щодо проведення перерахунку пенсії із врахуванням заробітної плати за його періоди роботи на території російської федерації з 01.12.1990 року по 13.08.1992 року, з 13.08.2007 року по 24.06.2008 року, з 02.07.2008 року по 24.06.2009 року, з 04.09.2009 року по 21.06.2010 року, з 22.06.2010 року по 24.05.2011 року, з 25.05.2011 року по 04.04.2012 року, з 05.04.2012 року по 11.12.2012 року, з 12.12.2012 року по 17.09.2013 року, з 18.09.2013 року по 05.08.2014 року, з 06.08.2014 року по 18.03.2015 року, з 29.03.2017 року по 26.01.2018 року, з 27.07.2018 року по 26.04.2019 року.

Разом з тим, судом встановлено, що 28.11.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо підстав не врахування довідки про його заробітну плату з 2007 року по 2014 рік за період роботи в ЗАТ ХК "Буденергосервіс", а також просив здійснити перерахунок пенсії з урахуванням такої довідки.

Як вбачається із розрахунку по пенсійній справі №025650007876, при обчисленні розміру пенсії позивача враховано заробітну плату за періоди з 01.01.2000 року по 30.09.2003 року, з 01.02.2018 року по 30.06.2018 року, з 01.11.2019 року по 31.01.2020 року.

Так, в матеріалах справи міститься довідка про заробітну плату позивача №207 від 09.04.2015 року за період з серпня 2007 року по жовтень 2014 року, березень 2015 року.

При цьому, підставою відмови відповідача слугувало те, що відсутні страхові внески на пенсійне забезпечення в Пенсійний фонд російської федерації, а з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

Оцінюючи правомірність таких аргументів пенсійного органу, суд враховує те, що права громадян України, які працюють за кордоном, захищаються законодавством України та держави перебування, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина 2 статті 10 Закону України "Про зайнятість населення").

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Статтею 7 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14.01.1993 року (далі - Угода від 14.01.1993 року) встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

Аналіз наведених положень Угоди від 14.01.1993 року дає підстави дійти висновку, що її положення розповсюджуються також і на питання, пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних і з їх перерахунком. Наведене також підтверджує, що діюче в Україні пенсійне законодавство визначає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві, зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992 року, то цей стаж має враховуватися на території України як власний страховий (трудовий) стаж, хоча пенсійні внески можуть сплачуватися в російській федерації. Тобто, існує гарантія врахування страхового (трудового) стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Таким чином, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, а відповідно і заробітна плата за той період, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.

Судом встановлено, що відповідно до довідки про заробітну плату №207 від 09.04.2015 року за період роботи в ЗАТ ХК "Буденергосервіс" страхові внески сплачувалися до пенсійного фонду російської федерації.

Крім цього, суд зазначає, що надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.

В даному випадку, позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на пенсійні виплати не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.

Відповідно до пункту 2.10 Порядку подання та оформлення документів призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (зі змінами внесеними постановою правління Пенсійного фонду України №13-1 від 07.07.2014 року) довідка про заробітну плату (дохід) особи видається а підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Системний аналіз зазначених норм свідчить про те, що за загальним правилом підставою для проведення розрахунку/перерахунку пенсії є документи про нарахування заробітної плати. Видача довідок про заробітну плату проводиться підприємством, відповідно до первинних документів за нормативними документами, які дійсні на момент видачі довідки.

Суд зазначає, що надана позивачем довідка є належним та достовірним доказом, оскільки вона містить всі необхідні дані для врахування відомостей зазначених у ній, а саме містить суму заробітної плати, печатку підприємства та підпис відповідальних осіб, також є записи, що довідка видана на підставі первинних документів (особових рахунків) та зазначено про утримання відповідних внесків із заробітної плати до органів Пенсійного фонду російської федерації.

Зважаючи на викладене, відповідач протиправно відмовив у зарахуванні заробітної плати позивача при обчисленні розміру його пенсії на підставі довідки про заробітну плату №207 від 09.04.2015 року.

На переконання суду, надані позивачем документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти його права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з цією державою.

Крім цього, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неможливості обчислення розміру пенсії позивача з урахуванням наданих довідок про заробітну плату, з огляду на припинення 01.01.2023 року участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, оскільки довідка видана у 2015 році (до припинення Угоди).

Додатково суд враховує, що рішенням суду від 05.10.2023 року у справі №120/9376/23 зобов`язано зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.12.1990 року по 13.08.1992 року, з 13.08.2007 року по 24.06.2008 року, з 02.07.2008 року по 24.06.2009 року, з 04.09.2009 року по 21.06.2010 року, з 22.06.2010 року по 24.05.2011 року, з 25.05.2011 року по 04.04.2012 року, з 05.04.2012 року по 11.12.2012 року, з 12.12.2012 року по 17.09.2013 року, з 18.09.2013 року по 05.08.2014 року, з 06.08.2014 року по 18.03.2015 року, з 29.03.2017 року по 26.01.2018 року, з 27.07.2018 року по 26.04.2019 року та призначити пенсію за віком, починаючи з 21.05.2023 року.

В мотивувальній частині рішення суд дійшов висновку, що вимога щодо зобов`язання відповідача здійснити призначення пенсії з урахуванням заробітної плати за вказані вище періоди роботи є передчасною та задоволенню не підлягає, адже спірні правовідносини між учасниками справи в цій частині ще не виникли.

Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області ще не здійснено призначення позивачу пенсії на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у цій частині будуть порушені.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що органом пенсійного забезпечення безпідставно не враховано позивачу заробітну плату згідно з довідкою про заробітну плату №207 від 09.04.2015 року, а тому такі дії відповідача слід визнати протиправними.

Визначаючись щодо дати з якої слід здійснити такий перерахунок пенсії позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

У пункті 1.8 розділу І Порядку №22-1 зазначено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Згідно з пунктом 1.9 Порядку №22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Як встановлено судом, на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.10.2023 року у справі №120/9376/23 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно з 21.05.2023 року.

Таким чином, з метою належно захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок призначеної пенсії ОСОБА_1 з 21.05.2023 року з урахуванням довідки про заробітну плату №207 від 09.04.2015 року за періоди роботи в ЗАТ ХК "Буденергосервіс".

Разом з тим суд зазначає, що частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки заява позивача про перерахунок пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату стосувалась періоду його роботи з 2007 року по 2014 року, а оскаржувана відмова пенсійного органу, оформлена листом від 25.12.2023 року, не містить оцінки інших періодів зарахування заробітної плати, наявні в матеріалах справи довідки про заробітну плату за періоди роботи з 2017 року по 2019 року судом не приймаються та не досліджуються, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.

Згідно з частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо неврахування при обчисленні пенсії ОСОБА_1 довідки про заробітну плату №207 від 09.04.2015 року за періоди роботи в ЗАТ ХК "Буденергосервіс".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 21.05.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки про заробітну плату №207 від 09.04.2015 року за періоди роботи в ЗАТ ХК "Буденергосервіс".

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 807, 46 грн. (вісімсот сім гривень сорок шість копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).

Суддя Дончик Віталій Володимирович